10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/10177/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат понесених на правничу допомогу при розгляді справи за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/10177/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту наказу,-
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/10177/25 - без змін.
08 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат понесених на правничу допомогу при розгляді справи у справі №160/10177/25.
Заява обґрунтована тим, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу під час розгляду справи судом апеляційної інстанції складає 15000 грн.
Колегія суддів, ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат понесених на правничу допомогу при розгляді справи у справі №160/10177/25 вважає, що ця заява підлягає поверненню без розгляду особі, яка її подала, враховуючи наступне.
Верховний Суд у постанові від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18, ухваленій у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду, здійснив комплексний аналіз статей 132, 134, 244, 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і висловив правову позицію про те, що питання розподілу судових витрат та способу виконання судового рішення, у разі вирішення питання про право, є обов'язком суду, що вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.
В постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд також зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143 КАС України);
2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143 КАС України);
3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252 КАС України).
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частинами третьою, п'ятою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Аналіз вказаних норм свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
В ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду сформовано загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції.
Так, вирішуючи питання подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, Суд висловився про те, що визначені процесуальними нормами закону порядок звернення до суду касаційної інстанції і процедуру розгляду касаційної скарги, положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду касаційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення за касаційною скаргою. У такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи), можуть бути надані суду касаційної інстанції - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення постанови - протягом п'яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою. Якщо докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, - за умови, що прохання про розподіл цих витрат буде заявлене суду касаційної інстанції до завершення розгляду справи - будуть надані по спливу п'яти днів після ухвалення судового рішення за касаційною скаргою - заява про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги (в суді касаційної інстанції) залишається без розгляду.
Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
У розвиток вищенаведеного правозастосування Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 вказав, що за загальним правилом усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
У цій постанові Верховним Судом сформовано підхід, за якого для вирішення питання відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з'ясуванню підлягають (у сукупності): 1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи; 2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п'ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у зв'язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Об'єднаною палатою Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зауважено на тому, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Матеріали справи свідчать, що в порушення частини третьої статті 143 КАС України позивач не заявляв суду апеляційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення Третім апеляційним адміністративним судом остаточного судового рішення за апеляційною скаргою.
Постанова у цій справі за результатом апеляційного перегляду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року у справі №160/10177/25 прийнята Третім апеляційним адміністративним судом 02 грудня 2025 року.
Із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі №160/10177/25, до якої було додано докази на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, представник позивача звернувся 08 грудня 2025 року.
Тобто, звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення з наданням доказів на підтвердження розміру витрат мало місце без попереднього не заявлення суду апеляційної інстанції про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення Третім апеляційним адміністративним судом остаточного судового рішенн.
Оскільки позивач не дотримався процесуальних норм закону щодо подання заяви про необхідність розподілу витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за апеляційною скаргою, а також щодо надання доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, визначених частиною сьомою статті 139 КАС України, після того як за апеляційною скаргою прийнята постанова, у суду апеляційної інстанції відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Враховуючи вищезазначені обставини, які не дають суду можливість розглянути заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат понесених на правничу допомогу при розгляді справи у справі №160/10177/25, суд апеляційної інстанції враховуючи положення частини 2 статті 167 КАС України зробив висновок про те, що цю заяву слід повернути без розгляду особі яка її подала.
Керуючись статтями 167, 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат понесених на правничу допомогу при розгляді справи у справі №160/10177/25 - повернути без розгляду особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено та підписано суддями 10 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов