10 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2353/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року (суддя Бойченко Ю.П., повне судове рішення складено 27 серпня 2025 року) в справі № 280/2353/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» (далі - ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області»), про:
визнання неправомірними дій щодо ненадання інформації до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання по Запорізькій області» МВС України стосовно неї по рішенню Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2430/24 щодо розмірів фактично сплачених додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії військовослужбовцям станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року з врахуванням посадових окладів та окладів за військові звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року;
зобов'язання надати інформацію до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання по Запорізькій області» МВС України стосовно неї по рішенню Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/2430/24 щодо розмірів фактично сплачених додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії військовослужбовцям станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року з врахуванням посадових окладів та окладів за військові звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального, порушення норм процесуального права, без належного дослідження судом першої інстанції обставин справи та доводів сторін, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що відповідач є належним розпорядником інформації щодо складових грошового забезпечення, зокрема щомісячних додаткових виплат (надбавок, премій, інших стимулюючих виплат), які підлягають врахуванню при обчисленні пенсії. Саме ця інформація не була надана до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області», що, в свою чергу, унеможливило підготовку та видачу повної та достовірної довідки про грошове забезпечення, необхідної для належного перерахунку пенсії позивача згідно з вимогами чинного законодавства
У відзиві третя особа просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі № 280/2430/24, що набрало законної сили 27.06.2024, крім іншого, зобов'язано Державну установу “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для обчислення пенсії, з урахуванням пункту 4 (в редакції від 30.08.2017 року), п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням розміру грошового забезпечення обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року в розмірі 2102 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020; встановленого Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року в розмірі 2270 гривень, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2021; встановленого Законом № 1928 “Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 в розмірі 2481 гривень на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022 року; встановленого Законом України від "Про державний бюджет на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ станом на 01.01.2023 в розмірі 2589 гривень на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023.
На виконання зазначеного рішення суду позивачу видано довідки від 26.06.2024: № 33/28-2800 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, № 33/28-2801 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, № 33/28-2802 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022, № 33/28-2803 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023.
У примітках до довідок зазначено, що відповідно до листів Національної гвардії України від 23.08.2023 № 27/11-4-9753/11 та від 07.08.2023 № 27/11/3-8963/11 інформація про розміри фактично виплачених надбавки за особливості проходження військової служби та премії з урахуванням посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, що визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, відсутня.
У довідках відсутні відомості про додаткові види грошового забезпечення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не оскаржує дії Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» щодо видачі довідок без урахування додаткових видів грошового забезпечення, а також з відсутності доказів, що позивач зверталася до відповідача із заявою про надання інформації щодо розмірів фактично сплачених додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії військовослужбовцям станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 з врахуванням посадових окладів та окладів за військові звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, тобто відсутності доказів порушення відповідачем прав позивача.
Суд визнає наведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року у справі № 280/2430/24, яке набрало законної сили 27 червня 2024 року, яким зобов'язано ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» виготовити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для обчислення пенсії, з урахуванням пункту 4 (в редакції від 30.08.2017 року), п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із зазначенням розміру грошового забезпечення, обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року в розмірі 2102 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020; встановленого Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року в розмірі 2270 гривень, на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2021; встановленого Законом № 1928 «Про Державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 в розмірі 2481 гривень на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2022 року; встановленого Законом України від «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ станом на 01.01.2023 в розмірі 2589 гривень на відповідний тарифний коефіцієнт, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023, позивачу видано довідки від 26 червня 2024 року: № 33/28-2800 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, № 33/28-2801 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, № 33/28-2802 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, № 33/28-2803 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року.
У примітках до довідок зазначено, що відповідно до листів Національної гвардії України від 23 серпня 2023 року № 27/11-4-9753/11 та від 07 серпня 2023 року № 27/11/3-8963/11 інформація про розміри фактично виплачених надбавки за особливості проходження військової служби та премії з урахуванням посадових окладів, окладів за військовим званням військовослужбовців, що визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, відсутня.
У довідках відсутні відомості про додаткові види грошового забезпечення.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Преамбулою Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-XII) передбачено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 10 Закону №2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону № 2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII передбачено, що призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Тобто, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розмірів складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Кабінетом Міністрів України постановою від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» затверджено Порядок № 45.
Пунктом 1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року ухвалено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу. Ця постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 4 постанови № 704 у редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 постанови №704 містили примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
24 лютого 2018 року набрала чинності постанова №103, якою пункт 4 постанови №704 викладено в новій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Водночас, зміст приміток до додатків 1, 12, 13 і 14 до постанови №704 не приведено у відповідність з положенням пункту 4 цієї постанови, такими примітками передбачено використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року в справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пунктів 5 і додатка 2 Порядку №45.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року в справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704.
Відповідно до пункту 4 постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 приміток Додатку 1 та пункту примітки Додатку 14 до цієї постанови, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, пунктом 4 постанови №704 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Тобто, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% розміру мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, 50% розміру мінімальної заробітної плати стають розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів та окладу за військовими (спеціальними) званнями.
Водночас, пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01 січня 2017 року, передбачено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Положення пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом на дату набрання законної сили судовим рішенням в справі № 826/6453/18 про визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови №103, яким внесено зміни до пункту 4 постанови №704 (29 січня 2020 року), та неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, суд доходить до висновку, що при розв'язанні колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VIII та пункту 4 постанови №704, у редакції до внесення змін постановою №103, перевагу слід надати положенням Закону як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.
Отже, згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.
В цьому випадку на виконання судового рішення у справі № 280/2430/24 ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» виготовлено довідки від 26 червня 2024 року: № 33/28-2800 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2020 року, № 33/28-2801 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, № 33/28-2802 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року, № 33/28-2803 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, в яких посадовий оклад та оклад за військовим званням визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
У наведених довідках відсутня інформація про розмір додаткових видів грошового забезпечення.
При цьому ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» вказує про повне виконання судового рішення, а відсутність у довідках інформації про розмір додаткових видів грошового забезпечення обумовлена відсутністю у ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» відповідної інформації.
Суд першої інстанції цілком обґрунтовано зауважив, що ОСОБА_1 не оскаржується дії ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» щодо видачі довідок без урахування додаткових видів грошового забезпечення, не оскаржуються дії третьої особи щодо неповного виконання судового рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог не наводить доводів стосовно того, що вона зверталася до відповідача із заявою про надання інформації щодо розмірів фактично сплачених додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії військовослужбовцям станом на 01 січня 2020-2023 років з врахуванням посадових окладів та окладів за військові звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, а лист від 01 лютого 2024 року № 27/13/4-Р-259 направлений позивачу до ухвалення рішення у справі № 280/2430/24.
При цьому після ухвалення рішення у справі № 280/2430/24 позивач не зверталася до відповідача зі спірного питання.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Це означає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення.
Порушення вимог закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень, за загальним правилом, не є самостійною підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою для цього є, серед іншого, доведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася до суду, суб'єктивного матеріального чи нематеріального блага (законного інтересу) або законного інтересу, який, на думку цієї особи, підлягає захисту.
Отже, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, права якої порушені цим рішенням.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи щодо особи дійсно має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність порушення дією, рішенням або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально вираженого права чи інтересу особи, яка стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному та нематеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити, чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання адміністративного судочинства.
Отже, оскільки позивач не зверталась до відповідача з питання надання інформації до ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» про розмір додаткових видів грошового забезпечення, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушені права позивача.
Відсутність порушеного права обумовлює правильний висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Той факт, що саме відповідач є належним розпорядником інформації щодо складових грошового забезпечення, зокрема щомісячних додаткових виплат (надбавок, премій, інших стимулюючих виплат), які підлягають врахуванню при обчисленні пенсії, не спростовує наведеного висновку суду, адже, як вказано вище, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушені права позивача через відсутність самого факту звернення позивача (або органу, що уповноважений видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії) до відповідача з питання надання інформації про розмір додаткових видів грошового забезпечення для цілей перерахунку пенсії позивача.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року в справі № 280/2353/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року в справі № 280/2353/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна установа «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 10 грудня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов