02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1272/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025, (суддя суду першої інстанції Кальник В.В,), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/1272/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
17.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 , щодо відсутності дій з розгляду та надання відповіді на заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.11.2024 року про надання інформації - Висновку ВЛК комісії яка здійснювала експертне дослідження і встановлювала рівень придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за направленням №4347 від 21.10.2024 р. від ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 КОД ЄДРПОУ - НОМЕР_1 - розглянути по суті заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.11.2024 року і надати Висновок ВЛК щодо встановленого рівня придатності до військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за направленням №4347 від 21.10.2024 р. від ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ним було пройдено військово-лікарську експертну комісію для встановлення рівня придатності до військової служби. Проте, при проходженні комісії позивача не було оглянуто встановленою кількістю лікарів і не проведено встановленої Положенням про Військово-лікарську експертизу кількості аналізів, а також, не надано та не ознайомлено з висновком Військово-лікарської комісії щодо встановленого рівня придатності до служби. Позивач також послався на те, що огляд осіб обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ- дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. При медичному огляді метод індивідуальної оцінки придатності до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до проходження військової служби. Однак, нічого цього здійснено не було.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 07.04.2025 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову. Позивач також зазначає, що суд не захистив прав позивача, а застосував надмірний формалізм. Позивач зазначає, що фактом виконання відповідачем Закону є надання відповіді на запит позивача із його врученням під розписку. В даному випадку відповідач не прослідкував і не подбав про врученні позивачеві відповіді на його досудову вимогу.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивачем надані додаткові пояснення та долучена інформаційна відповідь КНА «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» ДМР від 23.04.2025.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що як зазначено у позові, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за направленням №4347 від 21.10.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_1 було пройдено військово-лікарську експертну комісію для встановлення рівня придатності до військової служби.
Як зазначено позивачем, на його усне прохання надати висновок ВЛК йому було відмовлено у наданні висновку.
19.11.2024 позивачем начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 була направлена письмова “Досудова Вимога», в якій він вимогав: надати рішення ВЛК, що стосується його придатності до військової служби, у строк передбачений ст. 20 Закону України “Про звернення громадян».
Як зазначено позивачем: “станом на момент подання цього позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, відповіді на мою заяву від 19.11.2024 року інформації про висновок ВЛК комісії щодо рівня придатності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (за направленням № 4347 від 21.10.2024 р. від ІНФОРМАЦІЯ_3 ) НЕ НАДАНО і причини відмови в здійсненні цих дій не вказано.».
Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, яка полягає у відсутності дій з розгляду заяви від 19.11.2024, та ненаданні належних документів або рішень, звернувся до суду з позовом.
Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виконав свій обов'язок по наданню відповіді на досудову вимогу позивача, надіслав таку відповідь на адресу позивача, однак поштове відправлення повернуте на адресу позивача, у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з ст. 65 Конституції України захист, Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів. (пункт 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК, лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402.
Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
ЦВЛК має право, серед іншого, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у закладах охорони здоров'я (установах), військових частинах.
Пунктом 3.8 глави 3 Розділу ІІ Положення №402 встановлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: “Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час»; “Обмежено придатний до військової служби»; “Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)»; “Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)»; “Придатний до військової служби».
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.
Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов'язаного одну із таких постанов: “Придатний до військової служби»; “Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; “Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Відповідно до пункту 6.1. глави 6 розділу II Положення №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Суд зазначає, що підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається перевірка якості лікувально-профілактичної роботи у цілях військово-лікарської експертизи серед військовослужбовців у військових частинах і закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, а також розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач скористався своїм правом та звертався до Центральної військово-лікарської комісії з відповідним запитом (скаргою, вимогою) щодо надання йому висновку ВЛК.
Предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності дій з розгляду “Досудової Вимоги» позивача від 19.11.2024 та ненадання позивачу належних документів або рішень.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною 3 статті 3 Закону №393/96-ВР передбачено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 7 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно зі ст.8 Закону №393/96-ВР, письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Статтею 15 цього ж Закону встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання (ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР).
З вищенавденого можна зробити висновок, що кожен громадянин в разі порушення його законних прав має право звернутися органів влади, їх посадових осіб із заявою (клопотанням), пропозицією чи скаргою, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень та повідомити про наслідки розгляду таких заяв (клопотань) з урахуванням їх функціональних обов'язків у порядку та з дотримання умов, визначених Законом України “Про звернення громадян».
Встановлені обставини справи свідчать, що 21.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.11.2024 надійшла досудова вимога ОСОБА_1 від 19.11.2024 (вх. № 26143).
Листом від 04.12.2024 № 13/13623 відповідач повідомив ОСОБА_1 про результати розгляду його досудової вимоги, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія фіскального чеку АТ “УКРПОШТА» від 04.12.2024 - трек-номер 4900601173161.
Як видно з матеріалів справи, в листі від 04.12.2024 було зазначено: “З питань, порушених Вами у зверненні, з метою ідентифікації фізичної особи слід зазначити також повну дату народження особи, щодо якої складено звернення.
Одночасно інформую, що у разі незгоди з прийнятим рішенням за результатом розгляду Вашого звернення, відповідно до Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР “Про звернення громадян» Ви маєте право на його оскарження у порядку підлеглості вищому органу чи посадовій особі, або безпосередньо до суду».
Однак лист відповідача від 04.12.2024 № 13/13623, направлений за трек-номером 4900601173161, було повернуто АТ “УКРПОШТА» відповідачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання, про що АТ “УКРПОШТА» 20.12.2024 була зроблена відповідна відмітка на конверті.
Зазначений факт також підтверджується і перевіркою статусу відстеження: 2025-01-08 10:14 за трек-номером 4900601173161 (роздруківкою з сайту АТ “УКРПОШТА»).
Так, відповідно до п.8 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (далі - Правила №270), оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Згідно з п. 11 Правил №270, поштові відправлення, залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення, поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п.2 Правил №270, розрахунковий документ - це документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Частиною 3 статті 13 Закону України “Про поштовий зв'язок» передбачено, що у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку.
Таким чином, належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень поштового відправлення є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Висновки аналогічного характеру викладено в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №820/1186/17 та від 05.09.2019 у справі №520/9380/18, які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховуються судом при вирішенні цієї справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять належні докази надіслання та/або вручення позивачу листа від 04.12.2024 року №13/13623, який був направлений на звернення позивача від 19.11.2024 року на вказану позивачем адресу: вул. Національної Гвардії, 47, м. Дніпро, 49000.
Таким чином, відповідачем доведено виконання свого обов'язку щодо надання відповіді на звернення згідно з ч. 1 ст. 20 Закону № 393/96-ВР, що спростовує твердження позивача про допущення відповідачем бездіяльності у спірних відносинах.
Доводи позивача з приводу того, що відповідач належним чином не прослідкував та не пересвідчився в тому, що позивач отримав відповідь на свою вимогу, що вказує на протиправну бездіяльність відповідача, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки законодавством на відповідача покладено обов'язок своєчасно надати відповідь на звернення особи, надіславши її на адресу заявника, водночас на надавача інформації на запит не покладено обов'язку контролю за врученням особі поштового відправлення.
Посилання позивача на отриманий від КНП «Клінічна лікарня швидкої допомоги» лист від 23.04.2025 про надання інформації на запит, колегія суддів не приймає, а сам лист не оцінює під час розгляду цієї справи в якості доказу з огляду на наступне.
Відповідно до приписів ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Як видно з додаткових пояснень, позивач вже після отримання рішення суду першої інстанції в цій справі, звернувся із запитом про отримання висновку ВЛК до КНП «Клінічна лікарня швидкої допомоги» ДМР, відповідь на його запит сформовано 23.04.2025.
Отже, сама відповідь КНП «Клінічна лікарня швидкої допомоги» ДМР від 23.042025 не існувала на час подання адміністративного позову та розгляду справи судом першої інстанції, відтак не була та не могла бути оцінена судом першої інстанції в якості доказу, більше того обставини звернення позивача із запитом до КНП «Клінічна лікарня швидкої допомоги» ДМР та отримана відповідачем внаслідок цього інформація не були підставою звернення до суду і предметом розгляду в суді першої інстанції, відтак вказані обставини та інформація не можуть бути оцінені й судом апеляційної інстанції в силу приписів ст. 308 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни або скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 в адміністративній справі №160/1272/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш