09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5941/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося з вищевказаним позовом до суду в якому просило стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 212 489,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (ККДБ 18010200), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 212 489,40 грн., згідно з:
- податкового повідомлення-рішення №0535103-2411-0467-UA12020010000033698 від 18.04.2024 на суму 74 815,00 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №0535102-2411-0467-UA12020010000033698 від 18.04.2024 на суму 68 173,00 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №0535101-2411-0467-UA12020010000033698 від 18.04.2024 на суму 69 501,40 грн.
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум 212 489,40 грн., грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України по ОСОБА_1 була сформована податкова вимога форми «Ф» від 08.09.2024 року №0023569-1305-0436, яка була направлена на адресу платника засобами поштового зв'язку та була повернута з причин «закінчення терміну зберігання» .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що у її власності ніколи не перебувало та відсутнє будь-яке нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка підлягає оподаткуванню. Вказує на те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області подав до органів ДВС заяву про повернення виконавчого листа без виконання щодо стягнення податкового боргу по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 212 489,40 грн.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому вказує, що на момент винесення судового рішення відповідно до витягу з ІКС за ОСОБА_1 обліковувався податковий борг у розмірі 212 489, 40 грн. як власника житлового об'єкту нерухомого майна, а саме квартири загальною площею 553,5 кв. м. за адресою : АДРЕСА_1 , дата державною реєстрації 06.06.2006 р., частка власності 1/1. В той же час в ході розгляду справи на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майна та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єкту нерухомого майна встановлено, що їй належить лише 4/100 цього об'єкту нерухомого майна, а тому податкові повідомлення-рішення на підставі яких виник податковий борг вважаються скасованими (відкликаними) а тому на теперішній час в ІКП у ОСОБА_1 податковий борг відсутній, а тому у останньої відсутні підстави для подання апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що в інтегрованих картках платника податків ОСОБА_1 обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (ККДБ 18010200), яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 212 489,40 грн., згідно:
- податкового повідомлення-рішення №0535103-2411-0467-UA12020010000033698 від 18.04.2024 на суму 74 815,00 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №0535102-2411-0467-UA12020010000033698 від 18.04.2024 на суму 68 173,00 грн.;
- податкового повідомлення-рішення №0535101-2411-0467-UA12020010000033698 від 18.04.2024 на суму 69 501,40 грн.
З урахування вимог статей 56, 57 Податкового кодексу України, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум 212 489,40 грн., грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України по ОСОБА_1 була сформована податкова вимога форми «Ф» від 08.09.2024 року №0023569-1305-0436, яка була направлена на адресу платника засобами поштового зв'язку та була повернута з причин «закінчення терміну зберігання».
У зв'язку з тим, що сума боргу ОСОБА_1 не сплачується, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з підтвердження в ІКП наявності податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 212 489,40 грн.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п. 95.1 - 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п.58.3 ст.53 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пп.20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Згідно з п. 87.11 ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору-купівлі продажу від 06 серпня 2005 року ОСОБА_1 придбала у власність 4/100 квартир 301-307, 309, 311-321,3 м. загальною площею 553,5 кв. за адресою : АДРЕСА_2 .
Дата державною реєстрації 06.06.2006 р., частка власності 4/100.
Отже з наведеного вбачається загальна площа нерухомого майна придбаного ОСОБА_1 у серпні 2005 року становить (535,5/4х100) 21,42 м. кв. а тому не підлягає оподаткуванню і вказана інформація наявна в державному реєстрі прав на нерухоме майно з 06 червня 2006 року.
За таких обставин колегія суддів висновує, що на час формування податкових повідомлень-рішень у 2024 році контролюючим органом використано недостовірну інформацію, що внесена до ІКС в частині площі нерухомого майна, що перебуває у власності ОСОБА_1 , а тому ані на час надсилання податкової вимоги , ані на час звернення контролюючого органу до суду щодо стягнення податкового боргу у ОСОБА_1 був відсутній податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
В подальшому постановою старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого документа , а саме виконавчого листа № 160/5941/25 від 04.07.2025 року щодо стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 у сумі 212489,40 стягувачу ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі його заяви про повернення виконавчого листа без виконання.
Крім іншого в ІКП Скубицької Т.М. по коду класифікації доходів бюджету 18010200 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості) податковий борг згідно з формованих податкових повідомлень-рішень форми «Ф» відсутній.
Окремо колегія суддів зауважує також на тому, що в силу вимог п.70.1 ст.70 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).
За правилами пп.70.15.1 п.70.15 ст.70 ПК України відомості з Державного реєстру використовуються контролюючими органами виключно для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства України.
З матеріалів справи вбачається що місцем державної реєстрації місця проживання ОСОБА_1 з 28.07.2006 року є АДРЕСА_3 , що відображено у витязі з реєстру територіальної громади, тобто її актуальну адресу на час винесення та направлення податкових повідомлень-рішень від 18.04.2024, покладених в основу податкового боргу, заявленого до стягнення у даній справі.
Поряд з цим, податковий орган не надав суду жодних логічних пояснень та обґрунтувань своїх дій щодо причин і підстав направлення відповідачу податкових повідомлень-рішень за адресою: АДРЕСА_4 .
Також, колегія суддів зауважує, що податкова вимога про сплату боргу від 08.09.2024 була також направлена за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить до висновку, що оскільки позивачем не надано підтвердження вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень №0535103-2411-0467-UA12020010000033698, №0535102-2411-0467-UA12020010000033698 та №0535101-2411-0467-UA12020010000033698 від 18.04.2024 то відповідно платник податків ОСОБА_1 , не була належним чином повідомленою про наявність податкового зобов'язання в установленому ПК України порядку.
При вирішенні даної справи колегія суддів враховує висновки Верховного Суду викладені в постанові від 12 липня 2022 року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд вказав, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові від 21.09.2022 у справі №824/1571/19-а.
Верховний Суд в постанові від 08 серпня 2018 року по справі № 812/41/17 зазначив, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В постанові від 10 червня 2021року по справі № 826/14316/18 (провадження № К/9901/4565/20) Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
За встановлених обставин справи в їх сукупності, відсутні правові підстави вважати, що податкові повідомлення-рішення №0535103-2411-0467-UA12020010000033698, №0535102-2411-0467-UA12020010000033698 та №0535101-2411-0467-UA12020010000033698 від 18.04.2024 належним чином врученими відповідачу у розумінні п.58.3 ст.58 ПК України, а визначені ними грошові зобов'язання, узгодженими у спосіб, встановлений ПК України, що, як наслідок, не дає права контролюючому органу на стягнення податкового боргу, що виник у зв'язку з їх несплатою.
Висновки аналогічного змісту викладені також у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 у справі №200/1185/21-а, від 16.07.2025 у справі № 300/1189/20.
Виходячи з викладеного колегія суддів висновує, що відсуніть податкового боргу у ОСОБА_1 унеможливлює його стягнення в судовому порядку за позовом контролюючого органу, а тому позовна заява ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо стягнення податкового боргу з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 212 489,40 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись п.2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 09 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова