09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/23319/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дурасової Ю.В.,
суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 р. в адміністративній справі № 160/23319/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРМАТРЕЙД" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 р. позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, 26.06.2025 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025 року апеляційну скаргу повернуто заявнику.
28.10.2025, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області через підсистему "Електронний суд" повторно подало апеляційну скаргу у цій справі, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 30.10.2025.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 р. визнано неповажними підстави для поновлення строку; апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку; документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 02 грудня 2025 р. до суду надійшли: документ про сплату судового збору та заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Розглянувши вказану заяву, колегія суддів апеляційного суду зазначає про наступне.
Відповідно до положень статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Оскаржене рішення ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 29.10.2024, копія якого отримана скаржником 10.06.2025.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного процесуального законодавства, апеляційну скаргу подано з пропуском встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України строку, оскільки апеляційна скарга подана 28.10.2025, а встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з дня отимання повного судового рішення, сплинув 10.07.2025.
В заяві, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, скаржник вказує, що первинна апеляційна скарга була подана ним у встановлений законом строк.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що хоч повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права повторно звернутися з апеляційною скаргою, проте строки на апеляційне оскарження автоматично не можуть бути поновленими.
Вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Строк на апеляційне оскарження передбачений статтею 295 КАС України, і цей строк не зупиняється у зв'язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги.
Також у заяві, яка надійшла на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, скаржник вказує, що на дату повернення первинно поданої апеляційної скарги у податкового органу були відсутні бюджетні надходження для сплати судового збору. Також вказує, що судові витрати не повинні бути перешкодою вільному доступу до правосуддя.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Разом з тим, податковим органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Також, слід зазначити, що частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Положення частини 8 статті 169 КАС України встановлюють, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
З аналізу зазначених правових норм вбачається про можливість повторного подання апеляційної скарги лише в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційний суд зауважує, що оскаржене рішення ухвалено Дніпропетровським окружним адміністративним судом 29.10.2024, копія якого отримана скаржником 10.06.2025.
Отже, строк подання апеляційної скарги спливав 10.07.2025.
З первинною апеляційною скаргою скаржник звернувся 26.06.2025, тобто за 14 днів до спливу строку на апеляційне оскарження.
Ухвала суду апеляційної інстанції від30.09.2025 про повернення первинної апеляційної скарги у даній справі, доставлена скаржнику в електронний кабінет 06.10.2025.
Враховуючи те, що первинна апеляційна скарга була подана відповідачем за 14 днів до спливу строку на апеляційне оскарження, тому, отримавши 06.10.2025 копію ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржник повинен був протягом 14 днів повторно подати апеляційну скаргу, а саме до 16.10.2025.
Разом з тим, остання апеляційна скарга була подана лише 28.10.2025, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків.
При цьому на момент подачі повторної апеляційної скарги оскаржене рішення набрало законної сили, у зв'язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
Стосовно посилань скаржника в заяві про те, що строк ним пропущений у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та діє на час постановлення цієї ухвали.
Посилаючись на обставини введення воєнного стану на території України як на підставу для поновлення строку, заявник як не надає жодних доказів, так і заявник не зазначає, які саме конкретні обставини, введення воєнного стану вплинуло на обов'язок подання у будь-який час протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду першої інстанції в електронному вигляді через підсистему "Електронний Суд".
Стосовно посилань апелянта на те, що судові витрати не повинні бути перешкодою вільному доступу до правосуддя, апеляційний суд зазначає таке.
Статтями 8, 55 Конституції України регламентовано кожній особі право на захист її прав та законних інтересів, також гарантовано право на судовий захист, вказані норми - принципи вказують на гарантоване державою право особи, яке вона може реалізувати якщо порушені її права та охоронювані законом інтереси.
У свою чергу, відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
У той же час, питання щодо справляння судового збору в Україні регламентовано спеціальними нормами права, зокрема нормами КАС України та Законом України "Про судовий збір".
За приписами ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до приписів ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується також, у разі подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Суд зазначає, що обов'язок щодо сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов'язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.
Відтак, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованим та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Отже, вказані у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку є неповажними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті апеляційного провадження у справі №160/23319/24 необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299, 325, 328, 329 КАС України, суд
Визнати неповажними підстави для поновлення строку, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 р. в адміністративній справі № 160/23319/24 відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко