09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/14527/25
Суддя І інстанції Голобутовський Р.З.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності ОСОБА_1 стосовно стягнення 483834,63 грн та оголошення "суворої догани" відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 1202.2025 №208;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про скасування притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності ОСОБА_1 ;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення, починаючи з 01.04.2025, яке стягнуто внаслідок протиправних дій Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення до відповідальності відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 №208.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року заяву Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі №160/14527/25 задоволено частково, позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання клопотання про поновлення строку звернення до суду з наданням належних доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду, з урахуванням правової позиції суду.
29 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду в якій зазначено, що позовні вимоги стосуються питання скасування притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності та ґрунтуються на тому, що вина позивача в Акті службового розслідування не доведена, був відсутній умисел та вина як склад до притягнення до відповідальності. Позовна заява не пов'язана з питанням проходження військової служби, а пов'язана з питанням безпідставного стягнення грошового забезпечення, тобто стягненням грошового забезпечення не за рішення суду, а лише владою командира, що є протиправним. Тому стосовно строків звернення до суду має застосовуватися не місячний термін відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а 6-ти місячний термін згідно з ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, строк на звернення до суду не був порушений, позивач звернувся до суду протягом шестимісячного строку з моменту коли дізнався про порушення своїх прав відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Водночас, позивач зазначає, що дізнався про порушення його прав коли отримав відповідь військової частини з 28.04.2025. Тому вважається, що строк для звернення до суду визначається з моменту коли особа дізналася про порушення своїх прав, тобто з 28.04.2025.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року визнано неповажними вказані представником ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до суду з позовом у справі №160/14527/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви. Вказує на те, що судом першої інстанції про винесені ухвали суду від 06 жовтня 2025 року не враховано факт проходження позивачем військової служби, яка суттєво ускладнює можливість вчасно звернутися до суду з позовом; пошук послуг для отримання професійної правничої допомоги без зайвих зволікання; вжиття представником позивача заходів досудового врегулювання спору, зокрема направлення адвокатського запиту; незначний пропуск строку звернення до суду.
В письмовому провадженні на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як визначено у п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №362/643/21 від 08.06.2022, зокрема, викладений наступний правовий висновок:
“ Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 05.02.2018; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23.06.2018).
Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів».
Як правильно вказав суд першої інстанції, оскільки позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , то спірні відносини зазначені у позовній заяві, виникли саме з підстав проходження військової служби.
В свою чергу, аналіз позовних вимог у справі свідчить про те, що позов направлений на скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 року №208, яким ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної та дисциплінарної відповідальності.
Колегія суддів також враховує, що ст. 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, визначено, що військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Отже, у спірному випадку строк звернення позивача до суду з цим позовом обмежується місячним строком, встановленим ч. 5 ст. 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 року №208 позивача ознайомлено під підпис 13 березня 2025 року, що підтверджується аркушем доведення наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 року №208.
Натомість, з адміністративним позовом до суду першої інстанції позивач звернувся лише 13.05.2025 року, тобто з пропуском встановленого місячного строку звернення до суду.
Разом з тим, належних доказів наявності об'єктивних причин, які перешкодили позивачу звернутися до суду з дотримання визначеного ч.5 ст. 122 КАС України строку, матеріали справи не містять.
При цьому, з приводу посилання скаржника на факт проходження позивачем військової служби, яка суттєво ускладнює можливість вчасно звернутися до суду з позовом; пошук послуг для отримання професійної правничої допомоги без зайвих зволікання; вжиття представником позивача заходів досудового врегулювання спору, зокрема направлення адвокатського запиту; незначний пропуск строку звернення до суду, як на підстави для поновлення пропущеного строку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегія суддів зазначає, що проходження особою військової служби по мобілізації не є автоматичною підставою для поновлення строку, оскільки законодавство не звільняє військовослужбовців від необхідності дотримуватися процесуальних строків.
Принцип рівного доступу до правосуддя не означає автоматичного поновлення строків, а потребує доведення об'єктивних перешкод, яких у цьому випадку не було.
Натомість, позивачем не було доведено належним та достатніми доказами факт його безперервного перебування протягом усього пропущеного строку у таких умовах, які повністю унеможливлювали реалізацію його права на звернення до суду.
Поряд з цим, колегія суддів зауважує на тому, що ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані інші нормативно-правові акти з приводу публічної служби не містять норм щодо обов'язковості досудового врегулювання спорів, а пошук послуг для отримання професійної правничої допомоги є виключно волевиявленням особи, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не позбавляє права позивача особистого звернення до суду, а тому зазначені обставини жодним чином не впливають на перебіг процесуального строку.
Разом з тим, посилання скаржника на те, що строк звернення до суду було пропущено незначно - орієнтовно на місяць, суд апеляційної інстанції сприймає критично, оскільки, зважаючи на те, що визначений ч.5 ст. 122 КАС України строк звернення до суду становить один місяць, то пропуск такого строку орієнтовно на місяць не може бути визнано незначним.
Зважаючи на викладене, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав причини пропущення строку звернення до суду з позовом неповажними, та залишив позов без розгляду.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун