09 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/4642/24
(суддя Маковська О.В., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №160/4642/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 19 лютого 2024 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №43039-34203/0-01/8-0400/23 від 06.09.2023 та №53707-42997/0-01/8-0400/23 від 31.10.2023 про відмову визнати період роботи ОСОБА_1 в органах самоврядування, таким що дає їй право на призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області врахувати 11 років 9 місяців 9 днів з 22.07.2004 по 01.05.2016 до загального стажу державної служби ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до умов пенсійного забезпечення державних службовців.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у врахуванні періоду роботи з 22.07.2004 по 01.05.2016 до загального стажу державної служби, що позбавило її можливості реалізувати право на перерахунок та виплату пенсії відповідно до умов пенсійного забезпечення державних службовців.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року позов задоволено частково.
Суд, визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невизнання періодів роботи з 22.07.2004 по 01.05.2016 в органах самоврядування, такими що дають право на призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи органах самоврядування з 22.07.2004 по 01.05.2016 до загального стажу державної служби ОСОБА_1 . У задоволенні позову в іншій частині - відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням правової позиції висловленої Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 року у справі №735/939/17 та в постанові від 19.03.2019 року у справі №357/1457/17, періоди роботи позивача з 22.07.2004 по 01.05.2016 в органі місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що робота позивача в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця, тому відповідачем обґрунтовано відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач з 21.09.2019 року перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058).
Згідно записів трудової книжки позивач:
з 22.07.2004 призначена на посаду головного спеціаліста відділу комунального майна виконкому Першотравенської міської ради,
з 22.08.2004 присвоєно 13 ранг 6 категорії посад в органах місцевого самоврядування і прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування,
з 24.08.2006 позивачу присвоєно 12 ранг,
з 03.01.2008 позивачу присвоєно 11ранг,
з 28.02.2008 переведено на посаду начальника відділу комунального господарства з присвоєнням 11 рангу 5 категорії посад в органах місцевого самоврядування,
з 25.02.2010 присвоєно 10 ранг,
з 02.03.2012 - 9 ранг (а.с.16-24).
За результатами звернення позивача від 07.08.2023 ВЕБ-26002-Ф-С-23-179251 та від 03.10.2023 ВЕБ-04001-Ф-С-23-232312 відповідачем надано відповіді від 06.09.2023 №430039-34203/О-01/8-0400/23 та від 31.10.2023 №53707-42997/О-01/8-0400/23 відповідно.
У зазначених листах пенсійний орган зазначає, що робота в органах самоврядування не дає право на призначення пенсії згідно з Законом України «Про державну службу», який набув чинності з 01.05.2016 року (а.с.25-26, 27-28).
Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні періоду роботи з 22.07.2004 по 01.05.2016 до загального стажу державної служби у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 10 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено право вибору особою виду пенсії.
Крім того, спірні правовідносини врегульовані: Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723-ХІІ) та Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 3 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283).
Положеннями частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У подальшому, 01.05.2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого, з набранням чинності вказаного закону втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Виходячи з системного аналізу положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ, із набранням чинності Законом № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме: віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає, що позивач не має права на призначення пенсії за умовами статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки займана позивачем посада у період з 22.07.2004 року по 01.05.2016 року в виконкомі Першотравенської міської ради - це посади в органах місцевого самоврядування, а не посада державного службовця.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII від 10.12.2015 року стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою КМУ від 3 травня 1994 № 283 (був чинним до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (чинного з 01.05.2016) до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно з приписами статті 14 Закону № 2493-III (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:
перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;
друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;
третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;
керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;
четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;
п'ята категорія - керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх
заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад;
шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;
сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
З матеріалів справи вбачається, що позивач працювала в органі місцевого самоврядування на посаді головного спеціаліста відділу комунального майна виконкому Першотравенської міської ради, що передбачено у статті 14 Закону № 2493-III, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що до стажу державної служби позивача підлягає зарахуванню зазначений період роботи. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №160/4642/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва