09 грудня 2025 року справа 160/11227/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 (суддя Врона О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про призначення пенсії по втраті годувальника
ОСОБА_1 17.04.2025 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №046350019093 від 26.03.2025 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника; зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 18.03.2025.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 відмовлено в задоволені позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на те, що суд першої інстанції неправильно тлумачив поняття «пенсійний вік», визначений у статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ототожнюючи його з правом на призначення пенсії за віком, яке залежить від наявності страхового стажу. Пенсійний вік - це досягнення певного віку, зокрема 60 років для жінок, і не може бути зведений лише до формального надання пенсії. Зазначає, що оскільки станом на дату звернення досягла 60 -річного віку, то відповідає вимогам пункту 2 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо визначення поняття непрацездатного члена сім'ї.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 16.12.1994 ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 17.03.1987 позивачка є матір'ю ОСОБА_3 , який відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_3 від 19.01.2023 був учасником бойових дій і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 28.03.2023 та сповіщенням про смерть (загибель) Військової частини НОМЕР_5 №40/35/9/1-848 від 26.03.2023.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 18.03.2025 звернулась через веб портал Пенсійного фонду України із заявою та документами про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №046350019093 від 26.03.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності, відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника. За результатом розгляду документів, доданих до заяви відсутні документи, що підтверджують заявницю непрацездатною особою, оскільки вона не є особою з інвалідністю, не досягла 65 річного віку, а також відсутнє право як особи, що досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж, а саме період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття непрацездатної особи. Так, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Таким чином, з огляду на положення наведеної норми права, можливо дійти висновку про те, що непрацездатними членами сім'ї померлого визнаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю; чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли віку 65 років; чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Позиція позивачки, полягає в тому, що оскільки вона досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 60 років, то вона вважається непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника.
В той же час, якщо приймати до уваги таку позицію, то вказане взагалі нівелює визначену законом таку ознаку непрацездатних осіб як - чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли віку 65 років, оскільки вже при досягненні 60 років, як вважає позивачка, чоловік (дружина), батько, мати будуть визнаватися непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника.
З приводу такої позиції позивачки слід звернути увагу на те, що стаття 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає умови призначення пенсії за віком.
Так, частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, не менше 32 років з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року.
Таким чином, визначену частиною 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ознаку непрацездатних осіб як - чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, у взаємозв'язку з положеннями статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», слід розуміти так, що д осягнення пенсійного віку законодавець пов'язує з виникненням в особи права на призначення пенсії за віком, а не лише з досягненням особою загального пенсійного віку - 60 років.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивачка досягла 60-річного віку, при якому необхідний страховий стаж становить 32 років, згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж позивачки становив 08 років 06 місяців, то ГУ ПФУ в Кіровоградській області у спірному рішенні №046350019093 від 26.03.2025 правомірно було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 09.12.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко