04 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34340/23
Головуючий суддя І інстанції - Захарчук-Борисенко Н.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 в адміністративній справі №160/34340/23 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Апостоловодоканал» Апостоловської міської ради про надання дозволу на погашення суми податкового боргу, -
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «Апостоловеводоканал» Апостоловської міської ради , в якому просило:
- надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 7 722 750,51 грн. за рахунок майна КП «Апостоловеводоканал» АМР, що перебуває у податковій заставі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було відмовлено.
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що контролюючим органом доведено відсутність коштів на рахунку платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків. Наявні платіжні інструкції є достатнім та допустимим доказом на підтвердження даної обставини.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем сформовано податкову вимогу форми «Ю» №2220-04 від 16.09.2013 року (сума боргу - 6098,18 грн) та направлено на податкову адресу КП «Апостоловеводоканал» АМР, яку було отримано 16.09.2013 року.
КП «Апостоловеводоканал» АМР складено та направлено до заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області листа №418 від 21.11.2017 року щодо взяття під заставу об'єктів підприємства вартістю 3 289 174 грн.
22.11.2017 року заступником начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області прийнято рішення №34811/10/04-36-17-12-16 про опис майна у податкову заставу, відповідно до якого згідно зі ст. 89 розділу ІІ ПК України вирішено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків КП «Апостоловеводоканал» (код ЄДРПОУ 24246778).
У матеріалах справи також наявний Акт опису майна №9/24246778 від 22.11.2017 року КП «Апостоловеводоканал», де загальна вартість - 2 957 171,52 грн.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області листом №35165/10/04-36-17-12-16 від 23.11.2017 року звернулось до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради щодо реєстрації обтяження - податкову заставу по об'єктам нерухомого майна КП «Апостоловеводоканал» - боржника перед бюджетом.
У подальшому, Рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Басалай Антоніною Анатоліївною №38337673 від 24.11.2017 року відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речовий прав на нерухоме за КП «Апостоловеводоканал» не зареєстровано право господарського відання або оперативного управління на майно, щодо якого заявником подано заяву щодо обтяження.
30.08.2022 року позивачем прийнято рішення №89/24246778/414 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, в якому зазначено, що відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних, та інших фінансових установах, КП «Апостоловеводоканал».
У матеріалах справи наявні такі платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) №10255, №10255, №10254, №10260 від 15.02.2023 року, №10187 від 25.01.2023 року, №11034, №11032 від 14.11.2022 року. У зазначених платіжних інструкціях вказана сума - 1 383 015,22 грн. У графі «Призначення платежу» до означених платіжних інструкцій міститься посилання на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/2125/20.
При цьому, означені платіжні інструкції були повернені банками без виконання з причин відсутності на рахунку коштів, крім арештованих. Платіжна інструкція на примусове списання (стягнення) №11033 від 14.11.2022 року не може бути виконана відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/2125/20 стягнуто з Комунального підприємства «Апостоловеводоканал» податковий борг на користь Державного бюджету України в сумі 1 679 782,80 грн.
Позивач, покликаючись на наявність у КП «Апостоловеводоканал» податкового боргу в сумі 7722750.51 грн., а також на те, що заходи стягнення, вжиті контролюючим органом, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в цій частині та надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача в сумі 7 722 750,51 грн. за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, не підлягають задоволенню, оскільки наявність відповідних передумов, які згідно статті 95 ПК України є підставою для прийняття судом такого рішення, у даному випадку позивачем не доведено.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з положеннями підпунктів 16.1.1-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: 16.1.1. стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; 16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; 16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; 16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями пунктів 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з рахунків платника податків, відкритих у банках, небанківських надавачах платіжних послуг.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".
Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу). Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пунктів 88.1-88.2 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Положеннями пунктів 89.1, 89.2, 89.8 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань.
З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з положеннями пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з положеннями пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов'язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов'язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов'язання держави.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2021 року у справі №440/1449/20 дійшов висновку, що при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивачем направлялись на адресу банківських установ, у яких у відповідача відкриті рахунки, платіжні інструкції, однак, останні були повернуті без виконання, у тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника.
Так, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами судової справи підтверджується право податкового органу на звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків в межах сум податкового боргу, визначеного рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №804/7590/16, №160/2110/19, №160/2125/20, №160/17873/21.
Між тим, платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) у графі «Призначення платежу» містять посилання виключно на судове рішення від 03.12.2020 року по справі №160/2125/20. Заявлена сума до стягнення у платіжних інструкціях - 1 383 015,22 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 року по справі №160/2125/20 стягнуто з Комунального підприємства «Апостоловеводоканал» податковий борг на користь Державного бюджету України в сумі 1 679 782,80 грн.
Однак, до суду позивач заявив вимогу про надання дозволу на стягнення боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у заставі, у розмірі 7 722 750,51 грн.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з рахунків, відкритих відповідачем у банках, на суму податкового боргу у розмірі 1 383 015,22 грн та відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення такого податкового боргу.
Крім того, заявивши вимогу про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна відповідача на суму 6 339 735,29 грн (різниця суми між заявленою у даній справі та визначеною до стягнення відповідачем за результатами розгляду справи №160/2125/20) податковий орган не виконав свій обов'язок щодо стягнення новоутвореного боргу за рахунок грошових коштів відповідача на суму 6 339 735,29 грн.
Отже, контролюючим органом порушено черговість, заявивши вимоги про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна в сумі 6 339 735,29 грн., не виконавши свій обов'язок спочатку стягнути даний борг за рахунок грошових коштів.
Окрім іншого, з матеріалів справи видно, що рішеннями державного реєстратора прав на нерухоме майно Басалай Антоніною Анатоліївною №38337673 від 24.11.2017 року відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме за КП «Апостоловеводоканал» не зареєстровано право господарського відання або оперативного управління на майно, щодо якого заявником подано заяву щодо обтяження.
Доказів оскарження означених рішень матеріали справи не містять, як і інших доказів перебування майна відповідача у податковій заставі.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 року по справі №440/14765/21 однією з обов'язкових умов, за наявності якої у контролюючого органу виникає право на звернення до суду із даним позовом є наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
За викладених обставин, позовні вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в цій частині та надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача в сумі 7 722 750,51 грн. за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, не підлягає задоволенню, оскільки наявність відповідних передумов, які згідно статті 95 ПК України є підставою для прийняття судом такого рішення, у даному випадку позивачем не доведено.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 в адміністративній справі №160/34340/23 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко
суддя Д.В. Чепурнов