10 грудня 2025 р. Справа № 520/26754/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/26754/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 25.09.2023,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , кафедри військової підготовки Національного авіаційного університету, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.05.2016 по 28.02.2018 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21.05.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 72 587 гривень 11 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 02.04.2019 включно;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3891 гривня 16 копійок в місяць за період з 01.03.2018 по 02.04.2019 включно у загальній сумі 50844 гривні 49 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.04.2019 по 25.09.2023 включно;
- зобов'язати кафедру військової підготовки Національного авіаційного університету нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 3891 гривня 16 копійок в місяць за період з 03.04.2019 по 25.09.2023 включно у загальній сумі 209214 гривень 70 копійок відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 25.09.2023 - повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що судом першої інстанції при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду залишено поза увагою, те що моментом коли позивач дізнався про порушення своїх прав є день отримання від Кафедри військової підготовки Національного авіаційного університету листа від 20.08.2025 №595/189/127/89пс, яким позивачу надано витяг з наказу від 03.04.2019 №67, витяг з наказу від 25.09.2023 №284, довідка про розміри всіх щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (в тому числі і при звільненні) за період з 03.04.2019 по 25.09.2023.
Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких проти її задоволення заперечували та просили відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові). Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи позов в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 25.09.2023, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не було надано належних і допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду. Позивач не довів наявність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з з 19.07.2022 до 25.09.2023, тому суд не встановив дійсних обґрунтованих перешкод для звернення позивача до суду в межах визначеного законом строку, а тому наявні підстави, передбачені п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом або іншими законами можуть встановлюватися спеціальні строки для звернення до адміністративного суду. Якщо інше не передбачено, такі строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 233 КЗпП (в редакції, чинній з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.02.2022 у справі № 380/893/20, від 25.07.2022 у справі № 120/14148/21-а.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, зокрема, з 03.04.2019 по 25.09.2023 проходив службу на Кафедрі військової підготовки Національного авіаційного університету, що не заперечується сторонами у справі.
Згідно листа відповідача від 20.08.2025 №595/189/127/89пс, позивачу надано витяг з наказу від 03.04.2019 №67, витяг з наказу від 25.09.2023 №284, довідка про розміри всіх щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення (окладів, надбавок, доплат, підвищень), щомісячних премій, допомог (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні), премій згідно наказів та інших передбачених законодавством компенсаційних виплат (компенсація за невикористану відпустку) за період з 03.04.2019 по 25.09.2023 включно.
Позивач вважає, що відповідачем неправильно нараховано та виплачено розмір індексації грошового забезпечення, виплата котрої має щомісячний характер, гарантується законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Між тим, як зазначено у вищевикладених нормах процесуального права, строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, суд першої інстанції не з'ясував факт та дату отримання позивачем письмового повідомлення про ознайомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими позивачу при звільненні (грошовим атестатом), хоча саме з цього моменту починається перебіг тримісячного строку визначеного абзацом 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022).
Тобто, це питання могло бути вирішено і після відкриття провадження у справі.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що оскільки матеріали справи не містять інших належних доказів повідомлення позивача із сумами, нарахованими та виплаченими при його звільненні, окрім листа відповідача, котрий отриманого ОСОБА_1 20.08.2025, судом першої інстанції протилежного доводам позивача у клопотанні про поновлення строків звернення до суду не встановлено, а до суду з позовом ОСОБА_1 звернувся 08.10.2025 за допомогою системи «Електронний суд», тобто в межах строку визначеного ст.233 КЗпП України.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд висновує, що за наведених обставин, відсутні правові підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у відповідності до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 31 жовтня 2024 року у справі № 500/7140/23.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є суттєвими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 по справі №520/26754/25 - скасувати.
Справу №520/26754/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Кафедри військової підготовки Національного авіаційного університету про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 до 25.09.2023 - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк