02 грудня 2025 р.Справа № 440/6253/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П'янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025, (головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол) по справі № 440/6253/24
за позовом Приватного підприємства "Желдорсервіс"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство «Желдорсервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2024 № 00050640702 та № 00050660702, винесені ГУ ДПС у Полтавській області.
В обґрунтування позову зазначило, що господарські операції між ПП «Желдорсервіс» та його контрагентами ТОВ «Трейдінг Оптторг» та ТОВ «НАН Метал» мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Натомість, висновки акта перевірки щодо безтоварності господарських операцій ґрунтуються на припущеннях податкового органу, а не на аналізі фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позов задоволено.
Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Трейдінг Оптторг» та ТОВ «НАН Метал».
Вказує, що надані позивачем до перевірки бухгалтерські документи, якими оформлені господарські операції з вищезазначеними контрагентами, не можуть вважатись документами для підтвердження даних податкового обліку, оскільки підприємством не доведено фактичне здійснення господарських операцій з урахуванням наявних основних засобів та трудових ресурсів тощо.
Зазначає, що замовником послуг з перевезення придбаного товару є ПП «Желдорсервіс». Проте, в ході перевірки податковим органом встановлено, що документи на транспортування рейок залізничних містять неправдиві відомості щодо перевізника, транспортних засобів та складені з порушенням Правил перевезень № 363, причепи, державні номери яких зазначені в накладних, відсутні в базі даних МВС.
Зауважує на відсутність сертифікатів якості на рейки старопридатні, придбані у ТОВ «Трейдінг Оптторг».
Також, вказує на відсутність у інформаційно-аналітичних базах відомостей щодо наявності у ТОВ «Трейдінг Оптторг» складських приміщень для зберігання рейок за вказаними у первинних документах адресами.
Просить також врахувати, що згідно номенклатури поставлених товарів ТОВ «Трейдінг Оптторг» податковим органом встановлено обрив ланцюгу постачання.
Крім того, контрагенти - постачальники, визначені по ланцюгу постачання є учасниками кримінального провадження №12020040730000126 від 15.01.2020 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення).
Звертає увагу, що перевіркою не встановлено джерела походження переводу стрілкового, цементного розчину, піску природного, щебеню фракції 20-40 мм, операції з, придбання яких задекларовано ПП «Желдорсервіс» у ТОВ «Нан Метал».
Враховуючи наведене, первинними документами не підтверджено взаємовідносини позивача з його контрагентами, що свідчить, на думку контролюючого органу, про нереальний характер господарських операцій і, як наслідок, правомірність податкових повідомлень-рішень.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Полтавській області в період з 28.02.2024 до 05.03.2024 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Желдорсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ «Трейдінг Оптторг» за травень, червень, липень, листопад 2018 р., ТОВ «Нан Метал» за грудень 2019 р., за результатами якої складено акт від 12.03.2024 № 2687/16-31-07-02-01/30613858.
За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем:
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті, на загальну суму 683 452 грн, в т.ч. за червень 2018 року на суму 181 539 грн, за липень 2018 на суму 217 994 грн, за листопад 2018 на суму 167 255 грн, за грудень 2019 на суму 116 664 грн;
- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 85 656 грн, в т.ч. за липень 2018 року на суму 85 656 грн.
ПП «Желдорсервіс» подало заперечення на акт перевірки, за наслідками розгляду яких ГУ ДПС у Полтавській області листом від 11.04.2024 повідомило позивача про залишення висновків акту перевірки від 12.03.2024 № 2687/16-31-07-02-01/30613858 без змін, а заперечень - без задоволення.
17.04.2024 податковим органом, на підставі висновків акту перевірки, прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 00050640702, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 854 315,00 грн (в тому числі, за податковими зобов'язаннями - 683 452 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 170 863 грн);
- № 00050660702, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2018 року на 85 656 грн.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не в межах повноважень, не на підставі та не в спосіб, встановлений податковим законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Судом встановлено, що ПП «Желдорсервіс» зареєстроване в якості юридичної особи, видами діяльності якого є: будівництво залізниць і метрополітену (основний), неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, вантажний залізничний транспорт, допоміжне обслуговування наземного транспорту, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач в перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Трейдінг Оптторг» та ТОВ «НАН Метал».
Так, 15.05.2018 між ПП «Желдорсервіс» (покупець) та ТОВ «Трейдінг Оптторг» (продавець) укладено договір поставки № 12, за умовами якого продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) за предметом, асортиментом, кількістю та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах (специфікаціях), що є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець - прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна якість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у рахунках (специфікаціях), що є додатками до цього Договору.
Пунктами 3.2., 3.6., 3.7. Договору передбачено, що розрахунок між покупцем та продавцем здійснюється на підставі отриманого рахунку-фактури продавця шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Датою відвантаження вважається дата відвантажувальних накладних.
Сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору, якою узгоджено поставку рейок залізничних Р65 зі зносом 2-3 мм кількістю 21,843 т загальною вартістю 445 597,20 грн, ПДВ - 74266 грн, умови поставки - самовивіз автотранспортом Покупця протягом 5 робочих днів після оплати.
На підставі рахунку №43 від 15.05.2018 позивачем проведена попередня оплата за рейки залізничні у сумі 445 597,20 грн, в т.ч. ПДВ -74 266,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 131 від 15.05.2018 .
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 35 від 15.05.2018 щодо рейок залізничних Р65 зі зносом 2-3 мм 21,843 т на суму 445 597,20 грн, в т.ч. ПДВ -74 266,20 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортну накладну від 16.05.2018, згідно з якою транспортування здійснено ПП «ВЛАДІКОС» автомобілем РЕНО ВІ 6023 ВК, причеп НОМЕР_1 , пункт навантаження м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, пункт розвантаження - с.Лутовинівка Полтавської області.
22.06.2018 сторонами укладено Специфікацію № 2 до Договору, якою узгоджено поставку рейок залізничних Р65 зі зносом 2-3 мм кількістю 31,551 т загальною вартістю 643 640,40 грн, ПДВ - 107 273,40 грн, умови поставки - самовивіз автотранспортом Покупця протягом 10 робочих днів після оплати.
На підставі рахунку №65 від 22.06.2018 позивачем проведена попередня оплата за рейки залізничні у сумі 643 640,40 грн, в т.ч. ПДВ - 107 273,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 175 від 25.06.2018.
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 56 від 02.07.2018 щодо рейок залізничних Р65 зі зносом 2-3 мм 31,551 т на суму 643 640,40 грн, в т.ч.ПДВ - 107 273,40 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортні накладні від 02.07.2018, згідно з якими транспортування здійснено ТОВ «НАН МЕТАЛ» автомобілями ДАФ АН 4995ІЕ причіп НОМЕР_2 та ДАФ НОМЕР_3 причіп НОМЕР_4 відповідно з пункту навантаження вул. Широківське шосе,9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до пункту розвантаження вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавська область.
Згідно із Специфікацією № 3 від 05.07.2018 до Договору сторони домовилися про поставку рейок залізничних Р65 зі зносом 2-3 мм кількістю 21,034 т загальною вартістю 429 093,60 грн, ПДВ - 715 15,60 грн, умови поставки - самовивіз автотранспортом Покупця протягом 10 робочих днів після оплати.
На підставі рахунку № 71 від 06.07.2018, позивачем проведена попередня оплата за рейки залізничні у сумі 429 093,60 грн, в т.ч. ПДВ - 71 515,60, що підтверджується платіжною інструкцією № 196 від 06.07.2018.
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 57 від 06.07.2018 щодо рейок залізничних Р65 зі зносом 2-3 мм 21,034 т на суму 429093,60 грн, в т.ч. ПДВ - 71515,60 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортну накладну № Р57 від 06.07.2018, згідно з якою транспортування здійснено ТОВ «НАН МЕТАЛ» автомобілем ДАФ НОМЕР_3 причіп НОМЕР_4 , пункт навантаження Широківське шосе, 9, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, пункт розвантаження - вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавська область.
Відповідно до Специфікації № 4 від 16.07.2018 до Договору сторони домовилися про поставку рейок залізничних Р50, старопридатних кількістю 38,76 т загальною вартістю 678 299,84 грн, ПДВ - 113 049,97 грн, умови поставки - самовивіз автотранспортом Покупця протягом 10 робочих днів після оплати.
На підставі рахунку № 84 від 20.07.2018 позивачем проведена попередня оплата за рейки залізничні у сумі 678 299,84 грн, в т.ч. ПДВ - 113 049,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 196 від 06.07.2018.
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 72 від 23.07.2018 щодо рейок залізничних Р50, старопридатних 38,76 т на суму 678 299,84 грн, в т.ч. ПДВ - 113 049,97 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортні накладні від 23.07.2018, згідно з якими транспортування здійснено ТОВ «НАН МЕТАЛ» автомобілями ДАФ НОМЕР_5 причіп НОМЕР_6 та ДАФ НОМЕР_3 причіп НОМЕР_4 відповідно з пункту навантаження вул. Широківське шосе,9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до пункту розвантаження с. Щербаки, Кременчуцький район, Полтавська область.
19.07.2018 сторонами укладено Специфікацію № 5 до Договору, якою узгоджено поставку рейок залізничних Р65, старопридатних, кількістю 38,832 т загальною вартістю 714 508,64 грн, ПДВ - 119 084,77 грн, умови поставки - самовивіз автотранспортом Покупця протягом 10 робочих днів після оплати.
На підставі рахунку № 85 від 20.07.2018 позивачем проведена попередня оплата за рейки залізничні у сумі 714 508,64 грн, в т. ч. ПДВ - 119 084,77 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 224 від 23.07.2018.
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 73 від 25.07.2018 щодо рейок залізничних Р65, старопридатних, 38,832 т на суму 714 508,64 грн, в т. ч. ПДВ - 119 084,77 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортні накладні від 25.07.2018, згідно з якими транспортування здійснено ТОВ «НАН МЕТАЛ» автомобілями ДАФ НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 та Мерседес 1390СН, причіп НОМЕР_7 відповідно з пункту навантаження вул. Широківське шосе,9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до пункту розвантаження с. Щербаки, Кременчуцький район, Полтавська область.
Відповідно до Специфікації № 6 від 12.11.2018 до Договору сторони домовилися щодо поставки рейок залізничних Р65, старопридатних кількістю 27,506 т загальною вартістю 506 110,28 грн, ПДВ - 84 351,71 грн, умови поставки - самовивіз автотранспортом Покупця протягом 10 робочих днів після оплати.
На підставі рахунку № 154 від 12.11.2018 позивачем проведена попередня оплата за рейки залізничні у сумі 506 110,28 грн, в т.ч. ПДВ - 84 351,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 389 від 12.11.2018.
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 142 від 19.11.2018 щодо рейок залізничних Р65, старопридатних 27,506 т на суму 506 110,28 грн, в т.ч. ПДВ - 84 351,71 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортні накладні від 19.11.2018, згідно з якими транспортування здійснено ТОВ «НАН МЕТАЛ» автомобілями ДАФ НОМЕР_5 причіп НОМЕР_6 та ДАФ НОМЕР_3 причіп НОМЕР_4 відповідно з пункту навантаження вул. Широківське шосе,9, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до пункту розвантаження с. Щербаки, Кременчуцький район, Полтавська область.
Згідно із Специфікацією № 7 від 20.11.2018 до Договору сторони домовилися про поставку рейок залізничних Р50, старопридатних, кількістю 28,424 т загальною вартістю 497 419,88 грн, ПДВ - 82 903,31 грн, умови поставки - самовивіз автотранспортом Покупця протягом 10 робочих днів після оплати.
На підставі рахунку № 158 від 20.11.2018 позивачем проведена попередня оплата за рейки залізничні у сумі 497 419,88 грн, ПДВ - 82 903,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 397 від 20.11.2018.
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 143 від 29.11.2018 щодо рейок залізничних Р50, старопридатних, 28,424 т на суму 497 419,88 грн, ПДВ - 82 903,31 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортні накладні від 29.11.2018, згідно з якими транспортування здійснено ТОВ «НАН МЕТАЛ» автомобілями ДАФ НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 та ДАФ НОМЕР_5 причіп НОМЕР_6 відповідно, з пункту навантаження вул. Героїв Сталінграду, 122, м. Дніпро до пункту розвантаження с. Щербаки, Кременчуцький район, Полтавська область.
З метою перевезення товару, ПП «Желдорсервіс» залучило перевізників ПП «ВЛАДІКОС» та ТОВ «НАН МЕТАЛ» на підставі договорів-заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом, які наявні в матеріалах справи.
Придбані рейки використані позивачем на будівництві залізничних колій, замовлених третіми особами (на підставі укладених договорів підряду) - ТОВ АФ «Добробут», ТОВ «Гідротехмонтаж», ПрАТ «Кременчуцький річковий порт», про що свідчать акти виконаних робіт.
Вартість отриманого товару віднесено позивачем до складу витрат, що в бухгалтерському обліку відображено записами 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 281 «Товари на складі», 644/1 «Податковий кредит», 641 «Розрахунки за податками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Також, 14.04.2019 між ПП «Желдорсервіс» (покупець) та ТОВ «Нан Метал» (продавець) укладено договір поставки № 11, за умовами якого продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) за предметом, асортиментом, кількістю та за цінами, зазначеними у рахунках-фактурах (специфікаціях), що є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець - прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2.1 Договору загальна якість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у рахунках (специфікаціях), що є додатками до цього Договору.
Пунктами 3.2., 3.6., 3.7. Договору передбачено, що розрахунок між покупцем та продавцем здійснюється на підставі отриманого рахунку-фактури продавця шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця.
Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Датою відвантаження вважається дата відвантажувальних накладних.
17.12.2019 сторонами підписано Специфікацію № 22 до Договору, якою узгоджено поставку переводу стрілкового тип Р-65 марка 1/9 (проект 2215) кількістю 1 шт. вартістю 612 600 грн, в т.ч. ПДВ 102 100 грн. Умови поставки - доставка транспортом Продавця на склад Покупця за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Флотська, 2.
На підставі рахунку № 1217-1 від 17.12.2019 позивачем проведена оплата за перевод стрілковий у сумі 612 600 грн, в т.ч. ПДВ 102 100 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 328 від 17.01.2020 та № 315 від 08.01.2020.
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 1217-1 від 17.12.2019 щодо переводу стрілкового тип Р-65 марка 1/9 (проект 2215) 1 шт. на суму 612 600 грн, в т.ч. ПДВ 102 100 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортну накладну від 17.12.2019, згідно з якою транспортування здійснено ТОВ «Гарант Стрім» автомобілем Рено АР70-02ЕА, причіп НОМЕР_8 з пункту навантаження вул. Окружна, 12Г, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до пункту розвантаження вул. Флотська, 2, м. Кременчук, Полтавська область.
Станом на момент проведення перевірки, товар перебував на складі ПП «Желдорсервіс».
Відповідно до Специфікації № 21 від 16.12.2019 до Договору сторони домовилися щодо поставки щебеню фракції 20-40 мм кількістю 105 м3, піску природного кількістю 39 м3, суміші піскоцеметної кількістю 5,5 м3 загальною вартістю 87 384,72 грн, в т.ч. ПДВ 14 564,12 грн. Умови поставки - доставка транспортом Продавця на склад Покупця за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 4.
На підставі рахунку № 1216-1 від 16.12.2019 позивачем проведена оплата у сумі 87 384,72 грн, в т.ч. ПДВ 14 564,12 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 301 від 23.12.2019.
Відвантаження товару засвідчено видатковою накладною № 1216-1 від 16.12.2019 на суму 87 384,72 грн, в т.ч. ПДВ 14 564,12 грн.
На підтвердження перевезення товару, позивачем як податковому органу так і суду надано товарно-транспортні накладні від 16.12.2019, згідно з якими транспортування здійснено ТОВ «Гарант Стрім» автомобілями Volvo FH ВН 93-86 ІМ, Renault Magnum 2000 НОМЕР_9 з пункту навантаження Миколаївська область, Вознесенський район, с. Трикрати, вул. Колісніченко 11/18 до пункту розвантаження Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Індустріальна, 4.
Придбаний щебінь, пісок та суміш піскоцеметна використані позивачем на будівництві під'їзної залізничної колії на замовлення ПП «ВЛАДІКОС» згідно договору підряду, про що складений акт виконаних робіт.
Вартість отриманих товарів віднесено позивачем до складу витрат, що в бухгалтерському обліку відображено записами 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 281 «Товари на складі», 644/1 «Податковий кредит», 641 «Розрахунки за податками», 311 «Поточні рахунки в національній валюті».
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в його активах під час вчинення господарської операції.
Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/18, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні господарські операції позивача та його контрагентів здійснені в межах їх основних видів діяльності, укладення договорів поставки із вищевказаними контрагентами було обумовлено наявністю ділової мети, а результати наданих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності.
Враховуючи, що спірні господарські операції позивача з наведеними вище контрагентами підтверджені належними первинними документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими документами, актами виконаних робіт, колегія суддів не може погодитися з доводами податкового органу про безтоварність таких операцій.
Щодо доводів скаржника про господарсько-виробничу неспроможність ТОВ «Трейдінг Оптторг», ТОВ «Нан Метал» поставити спірний товар позивачу у зв'язку із відсутністю власних та орендованих складів за адресами, зазначеними у ТТН, з посиланням на відомості Єдиного реєстру нерухомого майна, колегія суддів зазначає, що такі беззаперечно не свідчать про відсутність можливості здійснювати господарську діяльність та про не виконання цими суб'єктами договірних зобов'язань перед ПП «Желдорсервіс», оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані контрагенти не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання договори оренди складських приміщень тощо з метою використання відповідних основних фондів та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.
Податковим органом не надано доказів здійснення перевірки господарської діяльності вказаних вище підприємств, в тому числі наявності чи відсутності у них в користуванні або оренді складських приміщень.
Верховний Суд, зокрема, в постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, від 13 липня 2022 року у справі № 320/6224/19 вказував, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення матеріальних ресурсів є можливим за договорами цивільно-правового характеру.
У постанові від 09.08.2022 у справі № 400/2736/19 Верховний Суд звернув увагу, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
Натомість, доводи податкового органу ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на інформаційних довідках з Державного реєстру нерухомого майна без проведення контрольних заходів щодо постачальників ПП «Желдорсервіс» та дослідження первинних документів.
Доводи апелянта про те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між ТОВ «Трейдінг Оптторг», ТОВ «Нан Метал» та, відповідно, їх контрагентами, колегія суддів відхиляє, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Навіть якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) і порушив вимоги податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на від'ємне значення або відшкодування ПДВ за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування, сплатив за виконані послуги і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та здійснених витрат.
Жодною нормою законодавства України не передбачається обов'язку платників податків - одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність додатковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16, від 20 жовтня 2022 року у справі № 200/5836/19-а.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.
Щодо доводів апелянта про не надання позивачем сертифікатів якості на рейки старопридатні, придбані у ТОВ «Трейдінг Оптторг», колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет та умови правочинів, укладених між позивачем та контрагентом, відсутність за окремими операціями певних документів (сертифікатів якості) не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки досліджені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов'язкові реквізити.
При цьому, колегія суддів зазначає, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік, а тому саме по собі ненадання позивачем такого документу не є безперечним доказом відсутності господарської операції.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.10.2020 по справі № 620/846/19.
Щодо доводів апелянта про наявність недоліків в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, зокрема відсутність в базі даних МВС державних номерних знаків причепів, вказаних у ТТН колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абзаців 25 та 26 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним з етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.
Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні можуть ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об'єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності.
Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження факту перевезення вантажу, позивачем до перевірки та до суду надавалися, зокрема, товарно-транспортні накладні, які містять всі необхідні реквізити, зокрема: дату і місце складання; повне найменування або прізвище, ім'я, по батькові вантажовідправника, його код ЄДРПОУ або податковий номер, вказано пункти завантаження і розвантаження, а також дані про транспортний засіб: марка, модель, реєстраційний номер автомобіля (причепа чи напівпричепа), ПІБ водія, серія та номер його водійського посвідчення.
В свою чергу, зазначення у деяких товарно-транспортних накладних невірних державних номерів транспортних засобів можуть свідчити про допущення автомобільними перевізниками, якими не є позивач у справі, описок.
Колегія суддів звертає увагу, що перевезення товару здійснювалось силами постачальника ТОВ «Нан Метал» та перевізниками ТОВ «Нан Метал» та ПП «ВЛАДІКОС» на замовлення ПП «Желдорсервіс».
Як наслідок, ПП «Желдорсервіс» не може відповідати за правильність заповнення товарно-транспортних накладних іншими особами.
Крім того, як вже зазначалось, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує придбання товару, а отже сама по собі відсутність або неналежне оформлення товарно-транспортної накладної не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.
Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.
Невідповідність даних товарно-транспортних накладних на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів.
З огляду на це, певні недоліки у товарно-транспортних накладних або відсутність певних товарно-транспортних накладних не можуть спричиняти для суб'єкта господарювання негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції з поставки товару.
Зазначений висновок відповідає висновку, викладеному у подібних правовідносинах висловлений в постановах Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 808/412/16, від 02 лютого 2021 року у справі № 820/4395/15, від 23 лютого 2021 року у справі № 822/4830/14.
Доводи апелянта щодо відсутності інформації про трудові відносини деяких з водіїв з перевізниками, декларування перевізниками доходів, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути достатньою підставою для висновків про безтоварність господарської операції з огляду на те, що податковим органом не проводилась документальна перевірка зазначеного питання, тоді як податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Колегія суддів зауважує, що наведені вище обставини можуть свідчити про порушення контрагентами позивача податкового обліку, тоді як у ПП «Желдорсервіс» відсутній обов'язок перевіряти наявність працівників у контрагентів, декларування доходів.
Норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання вимог податкового та іншого законодавства його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником послуг правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об'єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв'язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.
Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.
Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Відповідач правильно вказує, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів замовник несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що податковим органом, не наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.
Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названими контрагентами, в більшості, ґрунтуються на податковій інформації стосовно його контрагентів і не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у ПП «Желдорсервіс» первинних документів, які спростовують такі доводи, зокрема, видаткових накладних, актів виконаних робіт, платіжних інструкцій, податкових накладних.
Доказів щодо проведення перевірки контрагентів позивача відповідачем не надано.
Доводи скаржника про наявність кримінального провадження відносно контрагентів ТОВ «Трейдінг Оптторг», що свідчить про безтоварність господарських операцій колегія суддів вважає помилковими, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
Крім того, відповідачем не доведено, що кримінальне провадження стосується саме взаємовідносин позивача із ТОВ «Трейдінг Оптторг».
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.
Доказів наявності вироків відносно позивача та його контрагента апелянтом не надано, із встановлених обставин справи фактів протиправності дій саме позивача або недійсності укладеного договору, судом не виявлено.
Таким чином, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість.
У апеляційній скарзі відповідач також посилається на висновки Верховного Суду у спорах щодо дослідження реальності господарських операцій. Такі висновки є допустимо релевантними у цій справі. Втім, судом апеляційної інстанції враховано усталену практику Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та його контрагентами ТОВ «Трейдінг Оптторг» та ТОВ «НАН Метал» були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладеного правочину є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.
За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 17.04.2024 є протиправними та правомірно скасовані судом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 по справі № 440/6253/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П'янова А.О. Бегунц
Повний текст постанови складено 10.12.2025 року