10 грудня 2025 р. Справа № 520/22964/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А.) від 22.09.2025 по справі № 520/22964/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, викладену у Рішенні № 62 від 14.06.2024 року, щодо виплати допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання її матері - померлої пенсіонерки ОСОБА_2 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, викладену у Рішенні № 62 від 14.06.2024 року, щодо виплати допомоги на поховання померлого пенсіонера ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 та скасувати його.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання її матері - померлої пенсіонерки ОСОБА_2 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що на обліку у відділі опрацювання документації № 1 управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як одержувач пенсії перебувала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому позивачу було відмовлено у виплаті допомоги на поховання. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника, яка призначалась в тому числі на підставі свідоцтва про шлюб, в якому також датою народження зазначено ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому вважає, що управління діяло в межах наданих повноважень.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якій проти її задоволення заперечувала та вказала, що рішення суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідцтвом про народження, НОМЕР_1 від 18.04.2014, Т.1, а.с.12.
Окрім цього, згідно Паспорта громадянина України № НОМЕР_2 від 14.01.2021, виданий 6313, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , Т.1, а.с. 13.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з акту про смерть № 1417 від 28.08.2022, Т.1, а.с.6-9.
ОСОБА_1 11.06.2024 звернулась до пенсійного органу з заявою про виплату допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 . До заяви додала: паспорта, РНОКПП, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть, Т.1, а.с.21.
ГУ ПФ України в Харківській області прийнято рішення № 62 від 14.06.2024, та зазначено, що при перевірці документів, які надала ОСОБА_1 для виплати допомоги на поховання, було встановлено невідповідність дати народження згідно ОСОБА_2 , а саме в свідоцтві про смерть зазначено 25.10.1931, а згідно паспорту, який знаходиться в матеріалах пенсійної справи - 26.10.1931. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для виплати допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 заявнику ОСОБА_1 , Т.1, а.с.10.
Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті допомоги на поховання, звернулась до суду з цією позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що документи, подані позивачем разом із заявою про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 , стосуються саме ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку в ГУ ПФ України в Харківській області, отримував пенсію і померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання її матері - померлої пенсіонерки ОСОБА_2 .
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 1058 у солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.
До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера.
За ст. 53 Закону № 1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Звернення за допомогою на поховання регламентовано нормами розділу V Порядку № 22-1.
Згідно п. 5.1 Порядку № 22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 липня 2008 року № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 липня 2008 року за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера. У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.
За п. 5.2 Порядку № 22-1 заява про виплату допомоги на поховання та необхідні документи працівником структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, приймаються у порядку, передбаченому п. 4.2 розділу IV цього Порядку, та засобами програмного забезпечення передаються для опрацювання до структурного підрозділу з питань виплати пенсій органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Інформація про виплату допомоги на поховання додається до електронної пенсійної справи померлого пенсіонера.
Допомога на поховання виплачується у розмірі, визначеному чинним законодавством.
Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою).
Згідно п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:
ідентифікує заявника (його представника);
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє про можливості подавати заяви через Веб-портал або засобами Порталу Дія;
видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку (додаток 7). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 18.04.2014 (т. 1, а.с. 12).
Окрім цього, згідно Паспорта громадянина України № НОМЕР_2 від 14.01.2021, виданий 6313, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а.с. 13).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується витягом з акту про смерть № 1417 від 28.08.2022 (т. 1, а.с. 6-9).
ОСОБА_1 11.06.2024 звернулась до пенсійного органу з заявою про виплату допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 , до заяви додала: паспорт, РНОКПП, свідоцтво про народження, свідоцтво про смерть (т. 1, а.с. 21).
ГУ ПФ України в Харківській області прийнято рішення № 62 від 14.06.2024, та зазначено, що при перевірці документів, які надала ОСОБА_1 для виплати допомоги на поховання, було встановлено невідповідність дати народження згідно ОСОБА_2 , а саме в свідоцтві про смерть зазначено 25.10.1931, а згідно паспорту, який знаходиться в матеріалах пенсійної справи - 26.10.1931. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для виплати допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 заявнику ОСОБА_1 , Т.1, а.с.10.
Крім того, відповідно до інформації наданої ГУ ДМС України у Харківській області в листі від 05.05.2025, на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було оформлено паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до раніше виданого паспорта.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що документи, подані позивачем разом із заявою про виплату допомоги на поховання ОСОБА_2 , стосуються саме ОСОБА_2 , яка перебувала на обліку в ГУ ПФ України в Харківській області, отримував пенсію і померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Всі документи на ім'я матері позивача видані компетентними державними органами та заповнені їх посадовими особами, тож позивач не повинна зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання допомоги на поховання своєї померлої матері через розбіжності в даті народження.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, що визначено ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу “належного урядування».
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року і “Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі “Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах “Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року та “Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі № 520/22964/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов