Справа № Справа № 530/2285/25
Номер провадження 2-о/530/108/25
10.12.2025 м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участю секретаря судових засідань Стрілець Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в місті Зіньків Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 подана в її інтересах адвокатом , заінтересована особа Зіньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту перебування на утриманні ,-
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Зіньківського районного суду Полтавської області з заявою про встановлення факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні свого рідного брата ОСОБА_2 якого оголошено загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі с. Вербове Пологівського району Запорізької області ,дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заявник ОСОБА_1 вказує, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2025 року ОСОБА_2 було оголошено загиблим ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі с. Вербове Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації. На момент загибелі він перебував у зоні ведення бойових дій. ОСОБА_1 , є єдиною рідною сестрою ОСОБА_2 , оскільки мати - ОСОБА_3 , та батько - ОСОБА_4 , померли. Вона не перебувала у трудових відносинах, протягом тривалого часу знаходилася на повному матеріальному утриманні свого брата. На протязі тривалого часу і до моменту смерті брата вони були зареєстровані за однією адресою - АДРЕСА_1 та проживали разом. В період спільного проживання брат був основним джерелом доходу в сім'ї, він утримував ОСОБА_1 та її дітей . В свою чергу вона забезпечувала побут, спільно вела домашнє господарство з братом. ОСОБА_5 працював охоронником до моменту його мобілізації в березні 2022 року. Встановлення факту її перебування на утриманні є необхідним для належного документального оформлення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків у зоні бойових дій. Іншим способом, окрім як шляхом встановлення відповідного факту у судовому порядку, підтвердити її перебування на утриманні померлого брата - ОСОБА_2 неможливо, тому звернулася з заявою до суду.
Ухвалою суду від 02.12.2025 року відкрито провадження по справі. Заявник та її представник адвокат Акрітов К.К. до суду не з'явилися, надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності, представник заінтересованої особи Зіньківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не з'явився належним чином повідомлений, заперечень проти заявлених вимог не надав.
Дослідивши письмові докази, виходячи із встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд вважає за необхідним заяву задовольнити з наступних підстав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У відповідності до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України).
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Справи про встановлення юридичних фактів підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.01.2024 (справа № 560/17953/21).
Згідно з ч.1 ст.316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Судом встановлено, що заявником є ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 і її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( а.с.15,18). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ,що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ( а.с.20). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 ( а.с.21). ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с.13).Відповідно до рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.10.2025 року оголошено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянина України, уродженця с. Зубівка, Миргородського району, Полтавської області, військовослужбовця Збройних сил України (в/ч НОМЕР_3 ), загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі с. Вербове, Пологівського району, Запорізької області під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання та забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення. Датою смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Зубівка, Миргородського району, Полтавської області, є ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місцем смерті громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Зубівка, Миргородського району, Полтавської області, вважати с. Вербове, Пологівського району, Запорізької області, Україна ( а.с.16-17). З письмових пояснень свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 встановлено що ОСОБА_2 за життя проживав разом з заявником - його рідною сестрою та її дітьми, вели спільний побут, ОСОБА_2 здійснював фінансове забезпечення сім'ї та фактично був єдиним годувальником.
Встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 є необхідним для належного документального оформлення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2 під час виконання службових обов'язків у зоні бойових дій.
При таких обставинах суд вважає, що встановлення факту утримання не суперечить Закону і не порушує права, свободи та інтереси осіб та мають для заявника юридичне значення, а тому підстав для відмови у задоволенні цієї заяви, судом не встановлено.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, та членів їх сімей, крім громадян російської
федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вказано, у випадках, зазначених у підпунктах 1- 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягай повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з
військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
За ч. 3 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
На підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Положення вищезазначених нормативних актів Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та положення Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не дають
визначення поняття сім'ї та члена сім'ї військовослужбовця.
Зважаючи на вік неповнолітньої дитини, є цілком зрозумілим, що дитина потребує сторонньої допомоги від дорослих членів своєї сім'ї для забезпечення належних умов для свого проживання та фізичного і духовного розвитку, тим більше факт наявності власних дітей на утриманні батьків доказуванню не підлягає і вважається встановленим в силу закону.
Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб'єктів, об'єктів і змісту (прав та обов'язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов'язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов'язку утримувати дитину.
Сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо утримання дитини.
Чинне ж цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18 січня 2024 року по справі № 560/17953/21.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно із роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року вбачається, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо.
Отже, суд приходить до висновку, що наявність доказів що ОСОБА_1 дійсно перебувала на утриманні свого рідного брата ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що заявник звернувся до суду із цією заявою не безпідставно, яка є належно обґрунтованою та обставини викладені в заяві підтверджені достовірними доказами, а тому вимоги викладені в заяві ОСОБА_1 підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись, п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст.4,11,12,13,76-80,81,83,247,259,263-265,293,294,315,319 ЦПК України, суд, -
Заяву Яресько Наталії Олексіївни подана в її інтересах адвокатом , заінтересована особа Зіньківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту перебування на утриманні - задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Зубівка Полтавської області, РНОКПП НОМЕР_4 , громадянки України на утриманні свого рідного брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Зубівка, Миргородського району, Полтавської області, громадянина України, якого оголошено загиблим ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі с. Вербове, Пологівського району, Запорізької області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.10.2025 року.
Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяО. В. Ситник