Справа № 530/1980/25
2/530/896/25
05.12.2025 року м.Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря Стрілець Л.Г., представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Остапенко І.М. розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
ОСОБА_2 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_1 ,третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . На даний час ОСОБА_2 є повнолітнім, однак продовжує навчатися на дистанційній формі навчання . Відповідно до довідки № 10-870 від 10.09.2025 року ОСОБА_2 навчається на І курсі Національного університету Полтавської політехніки імені Юрія Кондратюка. Термін навчання закінчується 30.06.2029 р. У зв'язку з навчанням не має постійного доходу і потребує матеріальної допомоги. Мати ОСОБА_3 забезпечує проживання ,але її матеріальні можливості обмежені.
Відповідач ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ та отримує близько 50000 грн щомісячного доходу, що свідчить про його здатність надавати матеріальну допомогу, оскільки як батько зобов'язаний утримувати дитину до завершення навчання. Враховуючи вищевикладене просить суд ухвалити рішення яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь на утримання аліменти в розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця , починаючи стягнення з часу звернення до суду і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення сином віку 23-х років.
Відповідно до ч. 4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Ухвалою суду від 04.11.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
20.11.2025 року від представника відповідача адвоката Остапенко І.М. надійшов відзив на позов з якого вбачається, що ОСОБА_1 є батьком позивача ОСОБА_2 . До досягнення повноліття він сплачував аліменти на утримання сина, заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Влітку 2025 року ОСОБА_2 перетнув кордон України та не повернувся на територію України, оскільки отримав статус біженця в Німеччині. В жовтні 2025 року відповідач добровільно сплатив позивачу кошти за навчання в сумі 10 050 грн. Крім цього 20.02.2021 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , син дружини є інвалідом 2 групи. Згідно посвідчення НОМЕР_1 ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Крім цього заперечує інформацію про те що син проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 ,оскільки перебуває за межами України. Вважає, що позовні вимоги в розмірі частини від доходу не підтверджені жодним доказом ,просить позовні вимоги задоволити частково в розмірі 1/12 частини ( а.с.52-56).
01.12.2025 року від позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив в якій він просив відмовити в задоволенні позову про зменшення розміру аліментів, оскільки вважає аргументи відповідача не обгрунтованими, недоведеними та такі що суперечать фактичним обставинам справи( а.с.73-74).
В судове засідання 05.12.2025 року позивач ОСОБА_2 не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності ,позовні вимоги підтримав в повному обсязі ( а.с.41), відповідач ОСОБА_1 не з'явився, з'явилася в режимі відео конференції його представник адвокат Остапенко І.М. позовні вимоги визнала частково, послалася на відзив який приєднано до матеріалів справи та зазначила, що позивачем не доведено необхідність стягнення аліментів з відповідача на його користь саме у розмірі частини від доходу , та від якої суми доходу не зазначив і не розрахував , вказала, що оскільки ОСОБА_2 навчається на дистанційній формі навчання, перебуває за межами України ,що ним не заперечується , має статус біженця у Німеччині та отримує допомогу, тобто йому не потрібно їздити на навчання , чи на сесійні здачі екзаменів , не потрібно витрачати кошти на житло в період навчання , тобто залишається тільки сплата за саме навчання , звернула увагу суду що її довіритель сплатив 10 050 гривень нещодавно добровільно за навчання в поза судовому порядку , і не заперечує щодо 1/12 частини від його доходів стягувати на навчання сина . На запитання суду про суму доходів відповідача та про наявність нерухомого майна чи рухомого майна у її довірителя , адвокат відповіла , що їй це не відомо . Позивач же не прохав витребовувати докази по справі , суд доказів не збирає, щодо сплати стороні позивача за навчання в сумі 10 050 гривень то позивач не заперечує цей факт.
Третя особа ОСОБА_3 не з'явилася, належним чином повідомлена.
Суд, заслухавши думку представника відповідача , прийнявши до уваги заяву позивача, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи проходить до висновку, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ( а.с.17). Відповідно до довідки №10-870 від 15.09.2025 року ОСОБА_2 навчається на І курсі Національного університету Полтавської політехніки імені Юрія Кондратюка. Форма навчання дистанційна. Термін навчання закінчується 30.06.2029 р. ( а.с.16). Відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій згідно посвідчення НОМЕР_1 ( а.с.69). ОСОБА_1 та ОСОБА_5 20.02.2021 року зареєстрували шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 ( а.с. 65).
Згідно з частиною 1 статті 28 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: а) вводять безплатну обов'язкову початкову освіту; b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги; с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів; d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей; е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.
Відповідно до частини 1 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» ).
Статтею 199 Cімейного кодексу України (надалі «СК України») визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов'язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Даний позов пред'явлено про стягнення з відповідача на утримання повнолітнього сина , який продовжує навчання, аліментів в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (частина 2 статті 200 СК України).
Згідно з статтею 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст. 182 Сімейного кодексу України, до яких відносяться: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Також відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зміст ст. 200 Сімейного Кодексу вказує про те, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як встановлено судом, повнолітньому сину сторін ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час виповнилось 18 років, він продовжує навчання, навчання є дистанційне та платне , позивач на даний час перебуває у статусі біженця в Німеччині у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Враховуючи вище викладене, та, зокрема, те, що повнолітній син ОСОБА_2 є студентом дистанційної форми навчання, національного університету Полтавської політехніки імені Юрія Кондратюка, навчання є платним, але самого договору позивач до матеріалів справи не додає ,з матеріалів справи не зрозуміло яку саме суму необхідно для забезпечення належного навчання та проживання позивача , на підтвердження потреби у зазначених витратах та їх понесення позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував розмір зазначених витрат позивача, які останній несе у зв'язку із навчанням. Зокрема, позивачем не було долучено до матеріалів справи товарні чеки на придбання підручників та інших речей, які є необхідні в контексті здобуття вищої освіти, проїзду до навчального закладу та проживання, що підтверджують понесені фінансові витрати в зв'язку з навчанням, заявлені вимоги фактично ґрунтуються лише на припущенні, що сам факт навчання автоматично створює обов'язок батька щодо фінансового утримання. Сторонами не заперечується той факт , що навчання є платним і той факт , що відповідач по справі сплатив 10050 гривень синові на навчання в позасудовому порядку . Крім цього посилання позивача на те що ОСОБА_3 - мати позивача є інвалідом третьої групи не підтверджує факту не спроможності утримувати повнолітнього сина в якійсь частині.
Суд бере до уваги той факт що дійсно відповідач є батьком ОСОБА_2 ,проходить службу в ЗСУ та отримує стабільну заробітну плату ,одружений, проживає разом з сином дружини який є інвалідом ІІ групи, потребує лікування ,але це не позбавляє його обов'язку утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги часткове визнання позовних вимог, виходячи з принципів справедливості та розумності, приходить до висновку про те, що сума аліментів на утримання повнолітнього сина , який продовжує навчання, у розмірі 1/12 заробітку (доходу) платника аліментів, буде достатньою та посильною для відповідача, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, приймаючи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій ,згідно посвідчення НОМЕР_1 ,та звільнений від сплати судового збору згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір» , тому судовий збір слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 199-200 Сімейного кодексу України, ст.ст.12,13, 81, 141, 200, 209-246, 247, 258-259, 263-268, 280-282, 284, 288, 354, 355, ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задоволити частково .
Стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 аліменти на його утримання, щомісяця в розмірі 1/12 (однієї дванадцятої) частки з усих видів заробітку (доходу) відповідача, починаючи стягнення з 09.10.2025 року та до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_2 23 років.
Судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) гривень 20 копійок -віднести за рахунок держави .
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, а учасниками, що не були присутні при його проголошенні у той же строк з моменту отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2025 року .
СуддяО. В. Ситник