Справа № Справа № 530/1944/25
Номер провадження 2/530/882/25
10.12.2025 м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Ситник О.В. за участі секретаря судового засідання Стрілець Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зіньків в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Зінькова, в особі Зіньківської міської ради, про визнання незаконними дії та зобов'язати вчинити дії, -
02.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області із зазначеним позовом до Територіальної громади м. Зінькова, в особі Зіньківської міської ради, про визнання незаконними дії та зобов'язати вчинити дії.
Ухвалою судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.10.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позивач ОСОБА_1 , просив визнати незаконними дії Зіньківської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 інформації щодо уточненого місця розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, а саме конкретного місця розташування земельної частки (пай) із відповідним викопіюванням пл.. 3,01 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.. Енгельса та розташована на території Зіньківської міської та Першотравневої сільської рад Зіньківського району Полтавської області, яку він набув згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. та ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.10.2024р. по справі № 530/572/24; Зобов'язати Зіньківську міську раду (код ЄДРПОУ 13955982 ) виділити ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності пл. 3,01 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.. Енгельса та розташована на території Зіньківської міської та Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, яку він набув згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. та ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.10.2024р. по справі № 530/572/24.
З позовних вимог вбачається, що згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. по справі № 530/572/24 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про визнання права , а саме визнано за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площою 3,01 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Енгельса та розташована на території м. Зіньків Зіньківського району Полтавської області.
З метою реалізації вказаного рішення суду позивач по справі звернувся до Зіньківської міської ради із заявою щодо відведення вказаної ділянки в натурі на місцевості.
Згідно рішення Зіньківської міської ради №957 від 23.12.2024р. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення-земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 » (надалі Рішення) вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки дляведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі ріщення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. справа № 530/572/24 та ухвали Зіньківського районного суду від 11.10.2024р. справа № 530/572/24 площею 3,01 умовних кадастрових гектари на території Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області зарахунок земель колективної власності ксп. їм.. Енгельса на території колишньої Першотравневої та Зіньківської міської ради.
Згідно п.2 Рішення, громадянину ОСОБА_1 забезпечити розроблення та погодження у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної в п.1 цього рішення.Згідно п.2.2.Рішення , подання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до міської ради для прийняття відповідного рішення.
Оскільки ні в самому рішенні органу місцевого самоврядування, нідодатково до нього не надано інформації щодо конкретного місцярозташування земельної ділянки позивачем по справі 29.01.2025р. було подано клопотання до Зіньківської міської ради щодо внесення змін дорішення сесії Зіньківської міської ради №957 від 23.12.2024р., а саме доповнити його зміст інформацією щодоконкретного визначення місця розташування земельної ділянки для розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки (паю) та надати викопіювання з визначенняммісця розташування земельної ділянки за рахунок якої відводиться земельна ділянка (пай).
Згідно Рішення 65 (позачергової) сесії 8 скликання Зіньківської міської ради №181 від 21.02.2025р. «Про внесення змін до рішення шістдесят другої сесії VIII скликання від 23.12.2024р. № 957 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 », вирішено внести зміни до рішення шістдесят другої сесії VIII скликання від 23.12.2024р. № 957 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 », доповнивши п.1 реченням наступного змісту «визначити конкретне місце розташування земельної ділянки для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (земельної частки (паю) згідно рішення Зіньківського районного суду від 21.05.2025р. справа № 530/571/24». В преамбулі до вказаного рішення органу місцевого самоврядуваннязазначено, що розглянувши клопотання громадянина ОСОБА_1 про внесення змін до рішення сесії Зінькіської міської ради від23.12.2024р. № 957, а саме: доповнити рішення інформацією щодоконкретного визначення місця розташування земельної ділянки длярозроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) та надати викопіювання з визначенням місця розташування земельної ділянки за рахунок якої відводиться земельна ділянка (пай).
Подана ним заява до Зіньківської міськоїради залишилась невиконаною, а саме: жодного конкретного визначення місця розташування виділеної ділянки так і не вказано. Крім того, йому не надано викопіювання з визначенням місця розташування земельної ділянки за рахунок якої відводиться земельна ділянка (пай).Таким чином порушується його право власності на земельну частку (пай), а також залишається невиконаним рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р.Вважає, що відповідач створює позивачу штучні перешкоди у реалізації права власності.Тому вважає, що ефективним способом захисту порушеного права власності є звернення із відповідним позовом до суду.
19.11.2025 року до суду відповідач по справі Зіньківська міська рада надала відзив з якого вбачається, що вони позов не визнають оскільки вважають, що бездіяльність Зіньківської міської ради в позовних вимогах даної справи не доведена, а доказова база суперечить зазначеним позовним вимогам, натомість доводить, що Зіньківсвка міська рада діє згідно ст. 19 Конституції України, а саме лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Після набрання рішенням законної сили (11.11.2024 останнього рішення) ОСОБА_1 звернувся до Зіньківської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,01 умовні кадастрові гектари, яка розташована на території Зіньківської міської ради.
23.12.2024 року дане клопотання було розглянуто на 62 сесії VIII скликання Зіньківської міської ради та прийнято рішення № 957 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », яким задовольнили клопотання в повному обсязі.
29.01.2025 року ОСОБА_1 звернувся повторно до Зіньківської міської ради з клопотанням про внесення змін до рішення № 957 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » 62 сесії VIII скликання Зіньківської міської ради.
Рішенням 65 (позачергової сесії) VIII скликання від 21.02.2025 року прийнято рішення про задоволення клопотання ОСОБА_1 в повному обсязі.
Зауважують, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримати ще одне рішення - це означає, що обраний спосіб захисту, який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикцій - є неефективними.
Як вбачається із тексту позовної заяви, позивач невдоволений саме прийнятим на пленарному засіданні рішенням.З вищевказаного слідує, що Зіньківська міська рада діяла в межах чинного законодавства в інтересах позивача, кожного разу задовільняючи клопотання, які надходили від ОСОБА_1 та виконувала рішення Зіньківського районного суду №530/572/24 від 21.05.2024 року.
Судом було прийнято рішення в межах заявлених позивачем позовних вимог. Суд не може самостійно вийти за межі того, що просить позивач у своїй заяві, за винятком випадків, коли це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін або третіх осіб^ про захист яких вони просять. Відповідно Зіньківською міською радою було прийнято рішення в межах клопотань, які надійшли від позивача та рішення Зіньківського районного суду №530/572/24 від 21.05.2024 року. У матеріалах зазначеної судової справи як і в рішенні суду, так і в додатках до клопотання позивача відсутні картографічні матеріали. У рішенні суду не зазначено, за рахунок якої конкретної ділянки виділяється земельна частка (пай), Одночасно звертаємо увагу, що у випадку подання заяви про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) одним власником сертифікату, орган місцевого самоврядування повинен керуватись нормами статей 25 та 118 Земельного кодексу України, які визначають порядок приватизації, земельних ділянок громадянами.
Зіньківська міська рада не є володільцем проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Енгельса, що розташовані на території колишньої Першотравневої сільської ради та Зіньківської міської ради колишнього Зіньківського району. Даний проект не передавався Зіньківській міській раді законодавчо визначеними суб'єктами, які б могли володіти даним проектом.
Враховуючи все вищевказане, вважають позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, адже Зіньківська міська рада вчиняла всі дії передбачені чинним законодавством України та реагувала належним чином на клопотання позивача.
Також щодо стягнення з відповідача судових витрат заперечували в повному обсязі з причин того що вони не підтверджені.
20.11.2025 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бибик А. в судове засідання не з'явились, подали заяву в якій прохала розглядати справу у їх відсутність та позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Сторона відповідача в судові засідання не з'являлись, про час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому судом порядку, надали відзив на позовну заяву в якому заперечували проти задоволення позовних вимог.
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне - відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено , що згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. по справі № 530/572/24 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради про визнання права, а саме визнано за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) площою 3,01 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Енгельса та розташована на території м. Зіньків Зіньківського району Полтавської області (а.с. 11-24).
З метою реалізації вказаного рішення суду позивач по справі звернувся до Зіньківської міської ради із заявою щодо відведення вказаної ділянки в натурі на місцевості.
Згідно рішення Зіньківської міської ради №957 від 23.12.2024р. «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення-земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 » (надалі Рішення) вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки дляведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі ріщення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. справа № 530/572/24 та ухвали Зіньківського районного суду від 11.10.2024р. справа № 530/572/24 площею 3,01 умовних кадастрових гектари на території Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області зарахунок земель колективної власності ксп. їм.. Енгельса на території колишньої Першотравневої та Зіньківської міської ради.Згідно п.2 Рішення, громадянину ОСОБА_1 забезпечити розроблення та погодження у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної в п.1 цього рішення.Згідно п.2.2.Рішення , подання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до міської ради для прийняття відповідного рішення (а.с. 25).
Оскільки ні в самому рішенні органу місцевого самоврядування, нідодатково до нього не надано інформації щодо конкретного місцярозташування земельної ділянки позивачем по справі 29.01.2025р. було подано клопотання до Зіньківської міської ради щодо внесення змін дорішення сесії Зіньківської міської ради №957 від 23.12.2024р., а саме доповнити його зміст інформацією щодоконкретного визначення місця розташування земельної ділянки для розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки (паю) та надати викопіювання з визначенняммісця розташування земельної ділянки за рахунок якої відводиться земельна ділянка (пай) (а.с.26-27).
Згідно Рішення 65 (позачергової) сесії 8 скликання Зіньківської міської ради №181 від 21.02.2025р. «Про внесення змін до рішення шістдесят другої сесії VIII скликання від 23.12.2024р. № 957 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 », вирішено внести зміни до рішення шістдесят другої сесії VIII скликання від 23.12.2024р. № 957 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 », доповнивши п.1 реченням наступного змісту «визначити конкретне місце розташування земельної ділянки для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (земельної частки (паю) згідно рішення Зіньківського районного суду від 21.05.2025р. справа № 530/571/24». В преамбулі до вказаного рішення органу місцевого самоврядуваннязазначено, що розглянувши клопотання громадянина ОСОБА_1 про внесення змін до рішення сесії Зіньківської міської ради від23.12.2024р. № 957, а саме: доповнити рішення інформацією щодоконкретного визначення місця розташування земельної ділянки длярозроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (паю) та надати викопіювання з визначенням місця розташування земельної ділянки за рахунок якої відводиться земельна ділянка (пай) (а.с. 28).
Подана ним заява до Зіньківської міськоїради залишилась невиконаною, а саме: конкретного визначення місця розташування виділеної ділянки так і не вказано. Крім того не надано викопіювання з визначенням місця розташування земельної ділянки за рахунок якої відводиться земельна ділянка (пай).Таким чином порушується право власності на земельну частку (пай) позивача по справі , а також залишається невиконаним рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р.В позові позивач вказує, що відповідач створює йому штучні перешкоди у реалізації права власності.Тому вважає, що ефективним способом захисту порушеного права власності є звернення із відповідним позовом до суду (а.с. 2-10).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Відповідно до ст. 3 цього закону - підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).
Відповідно до ст. 122 ЗК України - сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ст. 118 ЗК України - відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно ч.ч.1,5 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель із державної власності.
01.01.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (від 10.07.2018 року № 2498-V111), відповідно до якого було внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Відповідно до ст.ст. 3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток(паїв)у натурі(на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток(паїв)щодо виділення їм в натурі (на місцевості)земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв)у натурі(на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку(пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв)у натурі(на місцевості)та виготовлення відповідної документації з землеустрою ,якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток(паїв)у натурі(на місцевості),якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку(пай),або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки(паї),проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток(паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами ,які мають право на виділення їм земельних часток(паїв)у натурі(на місцевості)та земель ,що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Визначаючи юрисдикційну приналежність спору певному національному судові, суди повинні з'ясувати, чи спір є приватноправовим або публічно-правовим; чи виник він з відносин, урегульованих нормами цивільного права; чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.
Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Стаття 15-1 ЗК України визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, щодо: внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Статтею 25 ЗК України визначено порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, зокрема визначено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Частинами третьою-п'ятою статті 118 цього Кодексу передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, наведеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа, і визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частини десята, тринадцята та чотирнадцята статті 123 ЗК України). Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що: - положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;
Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц(провадження № 14-5зц18), від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 (провадження № 11-475апп18), від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17 (провадження № 12-61гс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 924/174/18 (провадження № 12-82гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
Враховуючи той факт , що у позивача ОСОБА_1 право на право на земельну частку пай виникло з дня набрання законної сили рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області у 2024 році ( відповідно до ст. 2 ЗУ Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток паїв ) і виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі суд приходе до висновку що даний спір є цивільно -правовим .
Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). За частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 914/1774/15, за яким відповідно до норм чинного законодавства визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування можливо, якщо:1) позивачем є учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який є власником певного майна; 2) права власника порушено і підставою цього порушення є видання правового акту; 3) такий акт не відповідає законові, тобто, має місце невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Таким чином, для скасування відповідного акта місцевого самоврядування із позовною заявою має звернутися саме власник майна, права якого порушені, враховуючи вище викладене , та застосовуючи поняття Першого Протоколу Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод суд приходе до висновку , що ОСОБА_1 є належним позивачем у цьому спорі та потребує захисту порушеного права.
Стосовно вибору та пред'явлення позову позивачем ОСОБА_1 до відповідача саме Зіньківської міської ради - суд зазначає наступне ;
Згідно з вимогами статей22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня1993 року) та вищевказаного Указу Президента України особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня2004 року № 7 "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Відповідно до Перехідних положень ЗК України п. 21.вбачається, що - установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Відповідно до ЗУ за № 1423 - ІХ від 27 травня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 27 квітня 2021 року № 1423 - ІХ повноваження з розпорядженнями землями на території громад в тому числі розташованими за межами населених пунктів передано сільським селищним радам .Земельні ділянки , які відносяться до зазначеного закону вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ , міст та які були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав , переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , але органи виконавчої влади , що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками , вже не мають права здійснювати розпорядження ними . Інші земельні ділянки та землі , які залишилися несформованими та не внесеними до державного земельного кадастру , переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим законом.
Відповідно до абзацу першого п. 7 1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та розпорядженням Кабінету міністрів України № 721- р від 12 червня 2020 року визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Полтавської області в тому числі Зіньківської територіальної громади Полтавського району.
Враховуючи , що КСП ім. Енгельса на день розгляду справи ліквідовано, суд приходе до висновку, що належним відповідачем по справі є саме Зіньківська міська рада Полтавського району Полтавської області, оскільки Зіньківська рада увійшла до Зіньківської територіальної громади.
Маючи на руках рішення суду на право на земельну частку пай ОСОБА_1 звернувся до належної Зіньківської міської ради яка є територіальною громадою та ні в самому рішенні органу місцевого самоврядування, нідодатково до нього не надано інформації щодо конкретного місцярозташування земельної ділянки, про що у відзиві на позовну заяву вказали, що Зіньківська міська рада не є володільцем проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Енгельса, що розташовані на території колишньої Першотравневої сільської ради та Зіньківської міської ради колишнього Зіньківського району.
Даний проект не передавався Зіньківській міській раді законодавчо визначеними суб'єктами, які б могли володіти даним проектом.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначний законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України - Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю - то суд приходе до висновку що даною правовою нормою встановлено відсутність будь яких строків для звернення із Сертифікатом для виділення земельної ділянки в натурі , а в даному випадку по рішенню суду , яке набрало чинності.
Аналізуючи вищевикладене, суд - враховуючи, що питання щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі на місцевості належить виключно до компетенції сільських та міських рад, передачу у комунальну власність Зіньківській міській раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та те, що позивачка ОСОБА_1 звернувся до міської ради а йому не було надано конкретного місця розташування земельної частки (пай) із відповідним викопіюванням пл.. 3,01 умовних кадастрових гектари без правових підстав , - позовні вимоги в частині визнання незаконними дій відповідача щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради підлягають задоволенню.
Суд не бере до уваги твердження відповідача, що Зіньківська міська рада не є володільцем проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Енгельса, що розташовані на території колишньої Першотравневої сільської ради та Зіньківської міськоі ради колишнього Зіньківського району. Даний проект не передавався Зіньківській міській раді законодавчо визначеними суб'єктами, які б могли володіти даним проектом, оскільки відповідно до пункту 10.29 постанови від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що саме державні органи та органи місцевого самоврядування повинні здійснити таке забезпечення (забезпечення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки в натурі) за рахунок земель резервного фонду або земель запасу, то приходить до висновку - що позовна вимога про зобов'язання Зіньківську міську раду виділити ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності пл. 3,01 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.. Енгельса та розташована на території Зіньківської міської та Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області, яку він набув згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. та ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.10.2024р. по справі № 530/572/24- також підлягає до задоволення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність законності - не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, не ставить своїм завданням підміняти компетентні національні органи. Для встановлення меж цього розсуду, найбільш доцільним крім застосування норм національного законодавства, необхідно брати до уваги міжнародні стандарти обмеження дискреційних повноважень. Вони досить чітко та лаконічно сформульовані, в тому числі, в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2. Так, адміністративний орган влади, приймаючи конкретне рішення, має прагнути досягнення мети, задля якої його наділено відповідними повноваженнями; дотримуватися принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті фактори, які мають відношення до цієї конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу (пропорційність) між метою рішення та його негативними наслідками для прав, свобод чи інтересів осіб; приймати рішення в межах розумного строку з урахуванням характеру справи; послідовно та узгоджено застосовувати загальні адміністративні приписи, враховуючи конкретні обставини кожної справи .
У одному із документів Венеційської комісії - Мірило правовладдя, схваленого Комітетом Міністрів Ради Європи та Парламентською Асамблеєю Ради Європи, зазначається, що здійснення повноважень у спосіб, що призводить до виразно несправедливих, невмотивованих, нерозумних або деспотичних рішень, є порушенням правовладдя .
Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи (77) 31 про захист особи стосовно актів адміністративної влади визначила процедурні гарантії для особи в межах адміністративних проваджень (незалежно від реалізації в них дискреційних повноважень), такі як: право особи бути вислуханою; доступ до інформації; допомога і представництво , зазначення мотивів; повідомлення про способи оскарження (перегляду). Враховуючи наведене вище, можна погодитись з думкою українських науковців щодо послідовності питань, які виникають під час розгляду відповідної категорії справ, на які суду необхідно надати відповідь. А саме: чи були наявні у суб'єкта владних повноважень дискреційні повноваження під час прийняття рішення; чи діяв суб'єкт владних повноважень відповідно , при цьому забезпечуючи якість прийнятого рішення (у межах, наданих йому нормативним актом та у спосіб визначений законом, обгрунтовано, добросовісно, розсудливо, безсторонньо, пропорційно, з дотриманням принципу рівності перед законом); чи діяв суб'єкт владних повноважень забезпечуючи дотримання процедурних гарантій (з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку тощо); чи діяв суб'єкт владних повноважень з легітимною метою. Чи діяв орган прозоро і в якомога послідовніший спосіб; чи належно вмотивував рішення; чи не є воно свавільним (довільним), нераціональним, не підтвердженим доказами або ж помилковим щодо юридичних фактів; необ'єктивним або явно несправедливим . Дискусійним залишається питання щодо визначення меж судової дискреції. В яких випадках суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача, а в яких - зобов'язати розглянути питання з врахуванням мотивів, зазначених у судовому рішенні.
Враховуючи вище викладене - можна зробити висновок, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Відповідно до висновків у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №821/925/18 - питання щодо визначення меж судової дискреції залишається досить дискусійним. Однак, в будь-якому випадку, суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Враховуючи той факт , що ОСОБА_1 має право на виділення йому земельної ділянки в натурі, звернувся до належного органу із такою заявою, проте дана заява по суті органом місцевого самоврядування була розглянута, але не вирішена по її концевій суті , а саме не вказали конкретного місця земельної ділянки яка виділяється у натурі з наданням викопіювання , що закріплено імперативно в правовому полі за органом місцевого самоврядування та відповідно до цього - врахувавши всі докази по справі суд приходе до висновку що дана бездіяльність є незаконним, то приходе до висновку що має право зобов'язати відповідача поновити порушене право позивача та зобов'язати виділити ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності пл. 3,01 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.. Енгельса та розташована на території Зіньківської міської та Першотравневої сільської ради Зіньківського району Полтавської області -не зазначаючи конкретного місця розташування , тим самим не втручається у діяльність відповідача який є суб'єктом владних повноважень , який має сам визначити місце розташування земельної ділянки яка повинна бути виділена в натурі із земель комунальної власності.
Керуючись ст.ст. 15-16 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 89, ч. 2, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,
1.Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Зінькова, в особі Зіньківської міської ради, про визнання незаконними дії та зобов'язати вчинити дії - задовольнити.
2.Визнати незаконними дії Зіньківської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 інформації щодо уточненого місця розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, а саме конкретного місця розташування земельної частки (пай) із відповідним викопіюванням пл.. 3,01 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.. Енгельса та розташована на території Зіньківської міської та Першотравневої сільської рад Зіньківського району Полтавської області, яку він набув згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. та ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.10.2024р. по справі № 530/572/24.
3.Зобов'язати Зіньківську міську раду (код ЄДРПОУ 13955982 ) виділити ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності пл. 3,01 умовних кадастрових гектари, що перебувала у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім.. Енгельса та розташована на території Зіньківської міської та Першотравневої сільської ради
Зіньківського району Полтавської області, яку він набув згідно рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 21.05.2024р. та ухвали Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.10.2024р. по справі № 530/572/24.
Сторони по справі: позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає с. Пилипенки Полтавського району Полтавської області, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Зіньківська міська рада Полтавського району Полтавської області, м. Зіньків Полтавського району, вул. Воздвиженська, код ЄДРПОУ 13955982.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
СуддяО. В. Ситник