Справа № 525/1326/25
Провадження № 1-кс/525/61/2025
08.12.2025 селище Велика Багачка
Слідчий суддя Великобагачанського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
скаржника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка скаргу ОСОБА_4 на постанову начальника сектору дізнання відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 від 21.11.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2025 за №12025175610000145 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
02.12.2025 ОСОБА_4 звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з вищевказаною скаргою.
В обґрунтування скарги ОСОБА_4 посилається на те, що 21.11.2025 начальником СД ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 було винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР 02.11.2025 за №12025175610000145 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Копію постанови вона отримала 28.11.2025 засобами поштового зв'язку. Рішення про закриття кримінального провадження вважає незаконним таким, що підлягає скасуванню. В обгрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що досудове розслідування у справі було проведено не повно та не об'єктивно, висновки дізнавача не відповідають фактичним обставинам по справі.
02.12.2025 слідчим суддею відкрито провадження за скаргою ОСОБА_4 , витребувано матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 02.11.2025 за №12025175610000145 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
04.12.2025 на адресу суду з Миргородської окружної прокуратури надійшли матеріали кримінального провадження №12025175610000145 від 02.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Скаржниця ОСОБА_4 у судовому засіданні скаргу підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити.
Прокурор Миргородської окружної прокуратури ОСОБА_3 вважав, що скарга не підлягає задоволенню.
Начальник СД ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до положень ст. 306 КПК України, його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення скаржниці ОСОБА_4 , думку прокурора, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження №12025175610000145 від 02.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Слідчим суддею установлено, що у провадженні СД ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області перебували матеріали кримінального провадження №12025175610000145 від 02.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Постановою начальника СД ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 від 21.11.2025 закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 02.11.2025 за №12025175610000145 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Обгрунтовуючи рішення про закриття кримінального провадження дізнавач посилається на висновок судово-медичного експерта №401 від 19.11.2025 ОСОБА_4 , згідно якого при судово-медичній експертизі, з урахуванням історії хвороби №3104 КНП «Великобагачанська ЦЛ», тілесних ушкоджень не виявлено; об'єктивних судово-медичних даних про наявність у ОСОБА_4 струсу головного мозку в наданій історії хвороби також не виявлено.
Копію вказаної постанови потерпілою ОСОБА_4 отримано 28.11.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КК України визначено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Оцінюючи на предмет законності вказану постанову, слідчий суддя враховує, що закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки всіх зібраних та перевірених доказів.
Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим (дізнавачем) постанови про закриття кримінального провадження, та чи дотримано слідчим ( дізнавачем) вимоги щодо всебічного, повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи та належної оцінки доказів.
Відповідно до ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Їх сутність полягає у намаганні процесуальної особи розшукати і належним чином зафіксувати у відповідних процесуальних джерелах фактичні дані, що мають значення у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Статтею 91 КПК України, визначено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як на підставу закриття кримінального провадження у справі дізнавач зокрема посилається на висновок судово-медичного експерта №401 від 19.11.2025, згідно якого у ОСОБА_4 при судово-медичній експертизі, з урахуванням історії хвороби №3104 КНП «Великобагачанська ЦЛ», тілесних ушкоджень не виявлено, об'єктивних судово-медичних даних про наявність у ОСОБА_4 струсу головного мозку в наданій історії хвороби також не виявлено, у зв'язку з чим встановлена відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
При цьому уповноваженим дізнавачем не надано правову оцінку сукупності інших доказів зібраних під час проведення дізнання: показам потерпілої ОСОБА_4 , свідків, які вказують на нанесення потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень; виписці з медичної карти стаціонарного хворого №3104 КНП «Великобагачанська ЦЛ» від 10.11.2025, згідно якої потерпілій ОСОБА_4 установлено діагноз, крім іншого, гостра ЗЧМТ ( 01.11.25); струс головного мозку; забій м'яких тканин волосяної частини голови. На вказаний діагноз посилається також експерт у висновку судово-медичної експертизи.
Докази зібрані по справі мають суперечливий характер, усунення суперечностей можливе лише у ході проведення досудового розслідування.
Відтак, за встановлених конкретних обставин цього кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що органом дізнання не вжито всіх заходів щодо ефективного досудового розслідування, не проведено достатнього обсягу слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, не застосовано всі передбачені законом дієві заходи забезпечення кримінального провадження, не надано правову оцінку тим доказам, які зібрані.
Узагальнений сукупий виклад обставин провадження та кінцевий висновок про відсутність складу кримінального правопорушення є недостатніми для переконання, що дізнавач виконав вимоги щодо всебічності, повноти і неупередженості дослідження обставин кримінального провадження та не допустив прийняття незаконних і упереджених процесуальних рішень. У своїй сукупності викладені вище факти й обставини можуть викликати у стороннього спостерігача об'єктивні сумніви щодо обґрунтованості оскаржуваної постанови, тому слідчий суддя вважає, що висновок про відсутність складу кримінального правопорушення є передчасним та неповним, а доводи скаржниці переконливими й достатніми для задоволення її скарги.
Керуючись ст. ст. 214, 284, 303, 306, 307, 372 КПК України,
Скаргу потерпілої ОСОБА_4 задовольнити.
Скасувати постанову начальника сектору дізнання відділення поліції №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 від 21.11.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2025 за №12025175610000145 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Направити матеріали кримінального провадження №12025175610000145 від 02.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України до сектору дізнання ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області, для продовження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 09 грудня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1