Справа № 372/5968/25
Іменем України
14 листопада 2025 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Кравченко М.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Пологи Пологівського району Запорізької області, українку, громадянку України, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , студентка 4-го курсу МАУП, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ,
по ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо догляду та виховання свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 09.10.2025 року близько 12 години 30 хвилин перебуваючи в навчальному закладі, а саме Козинському ліцеї КСР в смт. Козин Обухівського району Київської області по вул. Партизанська, оббризкав водою, що була на йоршику з туалету ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив честь та гідність останнього, таким чином своїми діями скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, в письмових поясненнях зазначила, що свою позицію висловить в суді.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечила свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскілки обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, вона належним чином займається виховання свого сина ОСОБА_4 , і після ситуації, яка у нього склалась з ОСОБА_3 , вона провела з ним бесіду, після чого її син вибачився перед ОСОБА_3 , а тому не вважає, що в її діях є ознаки вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі сурового додержання законності.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважаю, що факт вчинення вказаного правопорушення підтверджується відповідними доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 858355 від 14.10.2025 року, копію звернення ОСОБА_5 до директора Козинського ліцею, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та іншими матеріалами справи.
При оцінці доказів, наданні правової оцінки позиції сторони захисту та вирішенні клопотання про закриття провадження слід зважити на наступне.
Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Таке ухилення може полягати в різних формах як навмисних дій, так і бездіяльності у виконанні батьківських обов'язків щодо дитини, визначені законом.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, проявляється в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Згідно з положеннями ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Згідно ст.8 Закону України «Про дитинство», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільноправову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Нічим не спростовано викладені у протоколі фактичні обставини конфлікту у навчальному закладі за участю сина ОСОБА_1 , переглянутим під час судового розгляду відеозаписом та особистими поясненнями в суді ОСОБА_2 підтверджується вчинення неправомірних дій відносно іншої дитини.
Вказані докази суддею приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи.
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами об'єктивно підтверджується, що неповнолітній син ОСОБА_1 вчинив неправомірні дії.
Доводи ОСОБА_1 про належність виконання своїх материнських обов'язків нічим об'єктивно не було підтверджено, сам факт вчинення неправомірних дії сином нічим не спростовано, посилання на окремі обґрунтування і твердження не вказують на наявність обставин, які б спростовували викладені в протоколі відомості про вчинення правопорушення та не можуть слугувати достатньою підставою для звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ч.ч.1,2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про здоров'я дитини.
Приймаючи дане рішення, керуюсь принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом доводиться письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Під час розгляду справи в суді, обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення спростовані не були, будь-яких належних і допустимих доказів, які б спростовували надані суду докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення під час розгляду справи не подано, тому суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення доведеною.
Обставин, які відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом'якшували відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення обтяжували відповідальність, судом не встановлено.
На підставі сукупності досліджених доказів, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, матеріальний стан, виходячи з доведеності вини порушника та не визнанні її останнім, вважаю за необхідне призначити стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді попередження, оскільки на думку суду застосування до неї саме такого виду адміністративного стягнення є достатнім заходом впливу для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових правопорушень в подальшому.
Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 26, 33, 34, 35, 40-1, 184 ч.1, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Державної судової адміністрації України на рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (УАП); отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення до виконання постанови 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя М.В.Кравченко