Справа № 372/4246/25
Провадження № 1-кп-366/25
іменем України
10 грудня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025111230001139 від 28.05.2025 по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Обухів, Київської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, на утриманні неповнолітня дитина, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -
28 травня 2025 року, близько 07 години 40 хвилин, в світлий час доби, при сприятливих погодних умовах, керуючи технічно-справним транспортним засобом, автомобілем марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, бланк НОМЕР_2 належить ОСОБА_9 , рухався автомобільною дорогою, вулицею Героїв майдану, здійснив маневр правого повороту, виїзд на автомобільну дорогу Н-01 (сполученням Київ-Знам'янка), в межах села Григорівка, Обухівського району, Київської області, для подальшого руху до села Гусачівка, Обухівського району Київської області.
Під час руху, водій ОСОБА_7 , не стежив за дорожньою обстановкою, не був уважний під час керування транспортним засобом та відповідно не реагував на її зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров'ю громадян, а також порушуючи вимоги пунктів: 2.3. б) ПДР України - «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), 2.3. д) ПДР України - «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», проявив злочинну самовпевненість, не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров'ю громадян, а також порушуючи вимоги пункту 10.1. ПДР України, згідно з якими передбачено, що: п. 10.1. ПДР України - «Перед початком руху, перестроюванням та іншою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це не буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху»допустив наїзд передньою частиною керованого ним автомобіля марки «ВАЗ» модель «2107» реєстраційний НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_5 , яка переходила автомобільну дорогу Н-01, з ліво на право відносно напрямку руху автомобіля.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_5 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Грубе порушення водієм ОСОБА_7 вимог пункту 10.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_5 , середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення із ОСОБА_7 200000 грн. моральної шкоди та 11000 грн. витрат на правову допомогу, а також про стягнення з МТСБУ витрат на лікування у розмірі 48873 грн. 80 коп. та 4887 грн. 38 коп. моральної шкоди.
В судовому засіданні обвинувачений винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, показав, що за обставин зазначених в обвинувальному акті, зранку 28 травня 2025 року керуючи автомобілем «ВАЗ» реєстраційний НОМЕР_1 , в с.Григорівка, виїзджаючи з другорядної дороги на головну, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка переходила дорогу в невстановленому місці. Він відвіз потерпілу до лікарні, надав їй наявну в ньго на той час 1000 грн.. Про вчинене щиро шкодує, просить не призначати суворе покарання. Висновки для себе зробив. Цивільний позов потерпілої про відшкодування моральної шкоди визнав частково.
Потерпіла ОСОБА_5 показала суду, що 28 травня 2025 року близько 08.00 години йшла на роботу, переходила дорогу в с.Григорівка та на неї наїхав обвинувачений, який був за кермов автомобіля ВАЗ. В результаті наїзду вона отримала тілесні ушкодження, знаходилась на лікуванні, їй була проведена операція. На лікування вона витратила значну суму коштів, при цьому обвинувачений матеріальної допомоги не надав, коли відвозив до лікарні дав 1000 грн. В результаті ДТП стан здоров'я її значно погіршився, вона ходить з паличкою, продовжує лікування, обслуговувати себе в побуті їй важко, вона вимушена звертатись за допомогою до сторонніх осіб. Просить задовольнити заявлений нею цивільний позов.
Представник цивільного відповідача МТСБУ в судове засідання не з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, не мають сумнівів у добровільності позицій, а також роз'яснено про позбавлення права оскаржити вказані обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю доведена, а дії ОСОБА_7 , які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілій правильно кваліфіковані по ч.1 ст.286 КК України.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, суд вважає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальностті, однак притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, має на утриманні неповнолітню дитину, його ставлення до вчиненого, думку потерпілої, яка не наполягала на призначенні суворого покарання вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, оскільки такий вид покарання є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо цивільного позову потерпілої в частині моральної шкоди до обвинуваченого, то судом встановлено, що внаслідок винних дій обвинуваченого цивільному позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою ОСОБА_7 , порушенням життєвих зв'язків, втраті душевного спокою, зміні звичного способу життя. За таких обставин, з врахуванням характеру правопорушення, матеріального стану обвинуваченого, ступіню його вини, глибини страждань потерпілої, інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відшкодуванню підлягає моральна шкода на користь потерпілої в розмірі 50000 грн., що відповідає положенням ст.ст. 23, 1167 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та визнається обвинуваченим.
Вимоги потерпілої до МТСБУ відповідають вимогам ст.21, 24, 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», документально підтверджені закладом охорони здоров'я та відповідними розрахунковими документами, а тому також підлягають задоволенню.
Щодо витрат на правову допомогу, то суд зважаючи, що адвокат ОСОБА_6 надавав правову допомогу потерпілій під час розгляду кримінального провадження, виходячи з розумності розміру витрат на правову допомогу, з врахуванням складності справи та фінансового стану учасників розгляду вважає доцільним вказані вимоги задовольнити частково.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобам на один рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком один рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою ОСОБА_7 покласти на Обухівський районний відділ №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області.
Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 у відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та 7000 грн. витрат на правничу допомогу, а всього стягнути 57000 грн.
Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_5 у відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням 48873 грн. 80 коп., у відшкодування моральної шкоди 4887,38 грн., а всього стягнути 53761 грн.18 коп.
Процесуальні витрати у розмірі 8914 грн. стягнути з ОСОБА_7 на користь держави.
Речові докази: транспортний засіб, автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , мобільні телефони, документи залишити за належністю; частини автомобіля та вирізи з них знищити; медичну документацію та рентгенівські знімки повернути потерпілій, носії інформації залишити при матеріалах кримінального провадження.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду від 04 червня 2025 року арешт на автомобіль «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1