"10" грудня 2025 р. Справа № 363/7354/25
10 грудня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що подана представником позивача - Зубчук О.Р. до ОСОБА_1 , треті особи - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Пірнівська сільська рада про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння,-
05.12.2025 року до Вишгородського районного суду Київської області представником позивача - Зубчук О.Р. подано зазначену позовну заяву, в якійостання просила витребувати на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» із чужого незаконного володіння земельну ділянку з кадастровим номером 3221886400:36:118:0199, площею 0,06 га, яка знаходиться на території Пірнівської (колишньої Новосілківської) сільської ради Вишгородського району.
Вивчивши матеріали зазначеної позовної заяви, судом встановлено, що зазначена позовна заява не в повному обсязі відповідає вимогам закону:
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України - суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо. Також, від змісту позовної заяви залежить позиція відповідача, котрий, як і позивач, має право на судовий захист, а для реалізації цього права має бути обізнаний з тим, які вимоги до нього заявлені, з яких підстав і якими доказами це підтверджується. Вже на стадії пред'явлення позову позивач повинен довести певне коло фактів, що мають процесуальне значення, мається на увазі доведення фактів наявності передумов права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Пункт 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України вказує на те, що позовна заява повинна містити зокрема і, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, представник позивача, звертаючись до суду з вказаними вимогами, зазначила у позові відповідачем ОСОБА_1 , в той же час з резолютивної частини позову неможливо зробити висновок з якого чужого незаконного володіння необхідно витребувати спірну земельну ділянку, оскільки в цій частині позову, зазначені вимоги взагалі нікому не адресовані, неможливо зробити висновок від кого позивач просить здійснити витребування.
Крім того, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України - позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України - ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю нерухомого майна.
Як убачається із позовної заяви, предметом спору є витребування на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»із чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером 3221886400:36:118:0199, площею 0,06 га, яка знаходиться на території Пірнівської (колишньої Новосілківської) сільської ради Вишгородського району. Представником позивача зазначено ціну позову - 44 099, 40 грн., при цьому представник позивача зазначає, що це грошова оцінка земельної ділянки згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.09.2015 року.
Витребування земельної ділянки є вимогою майнового характеру, у зв'язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено вимоги про його витребування.
З аналізу змісту ст. 176 ЦПК України можна дійти висновку, що ціна позову повинна визначатися, виходячи із дійсної вартості зазначеного майна.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті чи місцевості.
Статтею 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
Між тим, ані звіту про оцінку земельної ділянки, ані акту оцінки ділянки до позову не додано, а це позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимогу майнового характеру.
Представник позивача, звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначала, що грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом позову та яку позивач просить суд витребувати із чужого незаконного володіння, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.09.2015 року, складає 44 099,40 грн.
Суд критично оцінює надані позивачем копію договору купівлі-продажу від 17.09.2015 року та витяг №НВ-9983340482025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки в п. 1.11 вказаного договору зазначено, що нормативна оцінка земельної ділянки, що є предметом цього позову складає 44 099,40 грн., у інформації з Витягу зазначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 100,82 грн., але ні договір, ні витяг не містять інформацію про те, ким проведена оцінка, дату проведення оцінки, що позбавляє суд можливості оцінити її актуальність, дійсність та, як наслідок, правильність визначення позивачем розміру судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимогу майнового характеру.
Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір в розмірі 3 028 грн.
Також, звертаючись до суду з цими вимогами, представник позивача зазначала, що здійснити оцінку земельної ділянки станом на момент звернення до суду є технічно неможливим, оскільки позивач не має доступу до предмету позову, який знаходиться у фактичному незаконному володінні відповідача, а оцінювачі, за відсутності доступу, відмовляють позивачу в проведенні оцінки.
Так, згідно вимог ст. 176 ЦПК України позивач повинен в позовній заяві викласти обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зазначивши докази що підтверджують вказані обставини. Крім того, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 5 ст.177 ЦПК України).
В той же час, представник позивача не зазначає в позові та не додає до нього доказів на підтвердження того, що позивач позбавлений можливості здійснити оцінку земельної ділянки та що відповідач та відповідний оцінщик (до якого звертався позивач) відмовляють позивачу як у доступі до ділянки так і в її оцінки без доступу до неї.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо оцінки майна, неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із вимогами про витребування земельної ділянки.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року за №10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
Разом з тим, ч. 2 ст. 176 ЦПК України визначено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Встановивши, що вартість земельної ділянки, яку просить витребувати позивач, вочевидь не відповідає ринковій і доказів ринкової вартості даної ділянки позивач не надає, суд, на виконання вимог ч. 2 ст. 176 ЦПК України не позбавлений можливості визначити суму судового збору, що підлягає сплаті у максимальному розмірі, встановленому законом для вимог майнового характеру.
Отже, на підставі викладеного, позивачу/представнику позивача необхідно здійснити оцінку вартості майна та вказану оцінку надати суду, сплативши судовий збір з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Суддя звертає увагу, що прецедент на практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України» (п. 27), від 30.05.2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Крім того необхідно врахувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у п. 55 справи «Креуз проти Польщі», що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відтак, позивачу слід усунути вказані недоліки позовної заяви, шляхом подачі позовної заяви в новій редакції із зазначенням в ній змісту позовних вимог до відповідача, з уточненням резолютивної частини позову, в частині до кого адресовані вимоги про витребування ділянки, з вказівкою ціни позову, з урахуванням дійсної вартості витребовуваного майна на момент звернення до суду з цим позовом, а також надати суду звіт та/або акт про оцінку об'єкта нерухомого майна, а вразі відсутності доказів вартості майна, що є предметом позову, сплатити судовий збір у максимальному розмірі, встановленому законом для вимог майнового характеру.
Залишення вказаної позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя, після усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі вищевикладеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для виправлення недоліків.
Керуючись ст. ст. 175-176, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що подана представником позивача - Зубчук О.Р. до ОСОБА_1 , треті особи - Кабінет Міністрів України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Пірнівська сільська рада про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння- залишити без руху.
Надати позивачу/представнику позивача для усунення зазначених в цій ухвалі суду недоліків строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу/представнику позивача, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде йому повернута. Копію ухвали надіслати позивачу та представнику позивача.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя О.П. Дьоміна