09.12.2025 Справа № 363/5901/25
09 грудня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого-судді Чіркова Г.Є.,
при секретарі Пчолкіну М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 заборгованості,
встановив:
представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на набуття права вимоги за кредитними договорами та в зв'язку із порушенням відповідачкою договірних зобов'язань по сплаті коштів за наданий кредит, просив стягнути з останньої заборгованість за договором №8728275 від 12 листопада 2024 року в розмірі 21 060 грн. (6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 грн. 85 коп. - сума заборгованості за відсотками, 13 000 грн. - сума заборгованості за пенею, 1 541 грн. 15 коп. - комісія за надання кредиту) та судовий збір.
Представник позивача в судове засідання не прибув, письмово в позові просив про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідачка подала до суду відзив, в якому зазначила, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині тіла кредиту в розмірі 6 500 грн. та відсотків в розмірі 18 грн. 85 коп., в стягненні пені в розмірі 13 000 грн. та комісії в розмірі 1 541 грн. 15 коп. просила відмовити, оскільки їх нарахування є незаконним і суперечить вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
12 листопада 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8728275, який підписано електронним підписом відповідачки (одноразовий ідентифікатор 028703).
Відповідно до п.п. 2.1-2.4, 10.5.2 кредитного Договору, сума кредиту 6 500 грн
Строк кредитування/строк договору - 30 днів.
Процентна ставка/день - 0,01% (фіксована).
Комісія за надання кредиту 23,71% від суми наданої позики (що у грошовому виразі складає 1 541 грн. 15 коп.)
Дата надання кредиту - 12 листопада 2024 року. Дата повернення кредиту - 11 грудня 2024 року. Денна процентна ставка/день - 0,80%. Проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною)- 5,00%. Пеня - 5,00%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1399,08%. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 8 060 грн.
Якщо сума кредиту, що надається позичальнику за Договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору за користування кредитом (й частино) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання позичальником умов Договору, кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2 Договору з першого дня понадстрокового користування кредитом (його частиною) за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».
Зазначене також підтверджується таблицею обчислення загальної вартості кредит та реальної річної процентної ставки, яка є Додатком №1 до кредитного договору №8728275 від 12 листопада 2024 року, відповідно до якої загальна сума заборгованості відповідачки становить 8 060 грн. (6 500 грн. - сума кредиту; 18 грн. 85 коп. - проценти за користування кредитом, 1 541 грн. 15 коп. - комісія за надання кредиту).
Із довідки «ТОВ «ФК Фінекспрес» №КД-000050601/ТНПП від 12 вересня 2025 року вбачається, що 12 листопада 2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в розмірі 6 500 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №8728275 від 12 листопада 2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 21 060 грн., з якої: 6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 грн. 85 коп. - сума заборгованості за відсотками, 13 000 грн. - сума заборгованості за пенею, 1 541 грн. 15 коп. - комісія за надання кредиту.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.
27 березня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №27/03/25, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №8728275 від 12 листопада 2024 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Згідно витягу з Реєстру боржників №1 від 27 березня 2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27 березня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №8728275 від 12 листопада 2024 року №8728275 становить 21 060 грн., з якої: 6 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 грн. 85 коп. - сума заборгованості за відсотками, 13 000 грн. - сума заборгованості за пенею, 1 541 грн. 15 коп. - комісія за надання кредиту.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.
Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов'язання.
Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості відповідачки за кредитним договором №8728275 від 12 листопада 2024 року складається з 6 500 грн. - заборгованості за основною сумою боргу, 18 грн. 85 коп. - заборгованості за відсотками, 1 541 грн. 15 коп. - заборгованості за комісією, що в загальному розмірі становить 8 060 грн., та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією відповідачкою суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.
Отже, пред'явлений позов в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Що стосується питання про стягнення з відповідачки пені в розмірі 13 000 грн. яка нараховувалася ОСОБА_1 кредитором згідно п. 10.5.2 Договору, то суд зазначає наступне.
Так, з 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.
Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Судом встановлено, що прострочення відповідачкою сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував відповідачці пеню за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором в розмірі 13 000 грн.
За таких обставин, оскільки вказану пеню внаслідок невиконання зобов'язання нараховано позивачем під час дії воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідачки.
Отже, нарахування відповідачці пені в розмірі 13 000 грн. на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними, а її доводи про це є слушними та заслуговують на увагу.
Разом з тим, доводи відповідачки про незаконність нарахування комісії в розмірі 1 541 грн. 15 коп. є безпідставними, оскільки комісія за надання кредиту прямо передбачена умовами кредитного договору, з якими відповідачка погодилась шляхом приєднання до договору та підписання його електронним підписом, а положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються заборони нарахування штрафів і пені під час дії воєнного стану, які заборони на стягнення комісії, як складової загальної вартості кредиту, що сплачується одноразово за сам факт надання фінансової послуги, не містять.
Відтак, враховуючи викладене, пред'явлений позов є обґрунтованим і підлягає частковому задоволенню.
Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які згідно ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідачку.
Керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,
вирішив:
позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 8 060 грн., а також судовий збір в розмірі 3 028 грн., а всього 11 088 (одинадцять тисяч вісімдесят вісім) грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з його підписання.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ - 35625014, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя