Справа № 939/1974/25
Іменем України
09 грудня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,
за участі секретаря - Слухай А.А.,
провівши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в селищі Бородянка, судове засідання у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 грудня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8421167, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 444644. Відповідно до умов договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу позику в розмірі 13 100,00 грн, перерахувавши кошти на її банківський рахунок. У п. 2.2.2 договору сторони визначили, що строк позики 30 календарних днів, а відповідач зобов'язаний повернути позику, сплатити проценти та комісію в розмірі: - 0,01% процентна ставка (фіксована)/день з другого дня користування; - 29,71% комісія від суми позики; - 5,00% за понадстрокове користування (за день); - 5,00% пеня/день; - 1,00% денна процентна ставка/день. Проте, відповідач порушила умови кредитного договору та не виконала покладені на неї зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим станом на 12 травня 2025 року сума заборгованості останньої за кредитним договором становить 23 580,00 грн. Враховуючи вказані обставини, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 580,00 грн і судові витрати.
За ухвалою суду від 07 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свого представника в судове засідання не направив, просив розглянути справу без його участі.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, відповідно до заяви просила проводити засідання за її відсутності, позов задовольнити частково, стягнути заборгованість за тілом кредиту.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 20 грудня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 8421167, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 444644, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 13 100,00 грн, строком кредитування 30 днів до 18 січня 2025 року, зі сплатою денної процентної ставки в розмірі 1,00% за день; комісія за надання кредиту становить 3 892,01 грн (а.с. 15-29, 30-31, 32-38, 39-40, 41, 43).
Зі змісту вказаного кредитного договору вбачається, що ставки, визначені п. 2.3 договору є незмінними протягом всього строку позики та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між позикодавцем і позичальником додаткової угоди до договору.
Пунктом 7 кредитного договору встановлено порядок здійснення пролонгації строку кредитування, а саме позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
У правилах надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», долучених позивачем до позовної заяви, наведені визначення, зокрема, строк кредиту - період часу, на який товариство надає позику позичальнику відповідно до умов договору (а.с. 32-38).
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 8421167 станом на 12 травня 2025 року становить 23 580,00 грн, яка складається із: 13 100,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 37,99 грн - сума заборгованості за процентами, 6 550,00 грн - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування, 3 892,01 - комісія за надання кредиту (а.с. 45-46).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернула, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із тіла кредиту в розмірі 13 100,00 гривень.
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 13 100,00 грн і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Крім того, оскільки п.2.2.4 кредитного договору визначено зобов'язання відповідача щодо сплати комісії за надання кредиту, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 3 892,01 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем кредитного договору від 20 грудня 2024 року дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а остання зобов'язувалася повернути надану позику в повному обсязі у визначений договором строк до 18 січня 2025 року (а.с. 15-29).
Пунктом 7 кредитного договору встановлено порядок здійснення пролонгації строку кредитування, а саме позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування або строку виплати кредиту, установлених цим договором (пролонгація) на підставі поданого до позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку кредитування відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку кредитування обираються позичальником самостійно під час ініціювання укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами, а також відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
Основними засадами цивільного судочинства згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України є змагальність та диспозитивність. Принцип змагальності полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України). Принцип диспозитивності цивільного процесу полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Вказані норми кореспондуються зі статтею 81 ЦПК України, яка визначає обов'язок доказування і подання доказів. Згідно з вказаною нормою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 і 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Однак, всупереч вказаним вимогам позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позичальником було ініційовано продовження строку користування кредитом і зміну дати повернення суми кредиту, а тому підстав вважати, що відбулася пролонгація строку кредитування, суд не вбачає.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів, тобто до 18 січня 2025 року.
Згідно з розрахунком заборгованості (а.с. 45-46) за кредитним договором № 8421167, заборгованість ОСОБА_1 станом на 12 травня 2025 року становить 23 580,00 грн, яка складається із: 13 100,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 33,99 грн - сума заборгованості за процентами, 6 550,00 грн - сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування, 3 892,01 - комісія за надання кредиту.
Досліджений судом розрахунок заборгованості, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування позикою включає періоди, які виходять за межі строку кредитування (30 днів, до 18 січня 2025 року), а тому є безпідставною і задоволенню не підлягає.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за кредитним договором № 8421167 від 20 грудня 2024 року в розмірі 3 930,00 гривень (13 100,00 грн х 1 % х 30 днів).
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконувала, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за кредитним договором № 8421167 від 20 грудня 2024 року в розмірі 20 922,01 грн, яка складається із: 13 100,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 3 930,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 3 892,01 - комісія за надання кредиту.
Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору № 0924-1 про надання правничої допомоги від 02 вересня 2024 року, копії додаткових угод № 1/25 і № 2/25 до вказаного договору, копія акта приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, копія акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02 червня 2025 року за вказаним договором, згідно яких витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 7 100,00 гривень (а.с. 49-59).
Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому з огляду на зазначене вище та встановлені судом обставини, дійшов висновку про необхідність визначення таких витрат у розмірі 3 000 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2 661,90 гривень (3 000,00 грн х 88,73% : 100%).
Також, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 686,68 грн, виходячи з розрахунку: 20 922,01 грн (розмір задоволених позовних вимог) х 3 028,00 грн (сума сплаченого судового збору) : 23 580,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924, 01010, м. Київ, площа Арсенальна, 1-Б) заборгованість за договором № 8421167 від 20 грудня 2024 року в розмірі 20 922 (двадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривні 01 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 686 (дві тисячі шістсот вісімдесят шість) гривень 68 копійок і витрати на правничу допомогу в розмірі 2 661 (дві тисячі шістсот шістдесят одна) гривня 90 копійок.
В іншій частині в позові відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 09 грудня 2025 року.
СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО