Справа № 420/39135/25
10 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглядаючи у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ», про визнання дій протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження,
встановив:
Вилківська міська рада Ізмаїльського району Одеської області (далі - позивач, Вилківська міська рада, боржник) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач, ВПВР УЗПВР ПМУ), в якому просить:
визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича відносно винесення постанови від 11.11.2025 про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №79573011, як такі що винесені передчасно та без належних правових підстав;
скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича від 11.11.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 79573011;
скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича від 11.11.2025 про стягнення виконавчого збору ВП № 79573011;
скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича від 11.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79573011.
Протиправність оскаржених дій та постанов Вилківська міська рада обґрунтовує тим, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження та встановлюючи при цьому строк у 10 робочих днів для виконання судового рішення, не врахував правову природу міської ради як колегіального органу місцевого самоврядування, яка приймає рішення виключно на пленарних засіданнях шляхом голосування депутатів, а тому виконання судового рішення у спосіб, визначений постановою державного виконавця, не може бути реалізоване в межах встановленого строку, оскільки потребує скликання сесії, формування порядку денного, обговорення та голосування депутатів. Крім того, зобов'язання депутатів вчинити конкретні дії суперечить Конституції України та принципам місцевого самоврядування, будь-які дії державних органів чи посадових осіб, спрямовані на примушування ради ухвалити рішення, є перевищенням повноважень та порушенням принципу автономії місцевого самоврядування.
Також Вилківська міська рада зазначає, що має намір виконати рішення суду у порядку, визначеному законодавством, шляхом розгляду питання на пленарному засіданні сесії міської ради, що потребує дотримання внутрішніх процедур, передбачених законом та регламентом міської ради. Стверджує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі № 420/11631/23 оформлялись та виносились на розгляд пленарних засідань сесії Вилківської міської ради проекти відповідних рішень, однак під час голосування ці проекти не отримували необхідної кількості голосів депутатів або пленарні засідання не відбувались у зв'язку з відсутністю кворуму, тобто виникає об'єктивна ситуація, коли рішення суду неможливо реалізувати в силу обставин, що не залежать від виконавчих органів ради чи окремих посадових осіб.
У підсумку міська рада уважає, що відкриття виконавчого провадження та встановлення державним виконавцем нереалістичного строку виконання створює перешкоди для належного виконання судового рішення, суперечить Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також порушує права депутатів як представників територіальної громади, у зв'язку з чим є протиправною.
Ухвалою від 01.12.2025 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням установлених статтею 287 КАС України особливостей, призначено судове засідання на 10.12.2025 об 11:00 год.
Також цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ», яке є стягувачем у виконавчому провадженні (далі - третя особа, ТОВ «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ», стягувач).
Ухвалою від 08.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви третьої особи про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
08.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 05.12.2025) до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій представник позивача просить:
- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича відносно винесення постанови від 11.11.2025 про відкриття виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №79573011, як такі що винесені передчасно та без належних правових підстав;
- скасувати постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича від 11.11.2025 про відкриття виконавчого провадження ВП № 79573011, від 11.11.2025 про стягнення виконавчого збору ВП № 79573011, від 11.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79573011, від 11.11.2025 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 79573011 та від 25.11.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні ВП № 79573011.
Ухвалою від 09.12.2025 заяву позивача про уточнення позовних вимог повернуто без розгляду.
Третьою особою 05.12.2025 подані пояснення до позову.
Ухвалою від 10.12.2025 пояснення третьої особи повернуто без розгляду у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 167 КАС України.
08.12.2025 третьою особою повторно подано пояснення.
Відповідач правом подати відзив не скористався.
В судове засідання учасники справи не з'явились, будучі належним чином повідомленими про дату, час і місце судового розгляду згідно з правилами, установленими статтею 268 КАС України.
09.12.2025 Вилківським міським головою як представником позивача подано клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, яке мотивовано перебуванням у відпустці представника Виконавчого комітету Вилківської міської ради Чорної Олени Леонідівни.
Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 205 КАС України, відповідно до частини першої якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною другою статті 205 КАС України установлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.
Частиною третьою статті 205 КАС України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:
1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;
2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки;
3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;
4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Отже, суд відкладає розгляд справи у разі наявності поважної причини, яка унеможливлює явку учасника справи в судове засідання.
Також слід врахувати приписи статті 268 КАС України, відповідно до якої у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , у зв'язку з відпусткою якої позивач просить відкласти розгляд справи, є представником Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області у цій справі.
Позивач при цьому не надає й доказів того, що у нього відсутні інші представники або вони з об'єктивних причин не можуть взяти участь у судовому засіданні.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин неявки представника позивача в судове засідання.
Оскільки згідно із частиною 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, то з огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути цю справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №420/11631/23, яке набрало законної сили 11.09.2023, позов ТОВ «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ» задоволено та зобов'язано Вилківську міську раду Ізмаїльського району Одеської області повторно розглянути звернення товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ», а саме клопотання від 07.02.2023 та заяву від 29.03.2023, щодо застосування податкової пільги з податку на нерухоме майно на період воєнного стану, та надати повну та обґрунтовану відповідь по суті поставлених питань, відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
06 листопада 2023 судом видано виконавчий лист №420/11631/23 та надіслано його поштою ТОВ «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ».
Це поштове відправлення не було вручено ТОВ «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ» і повернуто підприємством поштового зв'язку до Одеського окружного адміністративного суду по причині «за закінченням терміну зберігання», про що складена довідка ф.20 від 28.12.2023.
У жовтні 2025 року ТОВ «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ» повторно звернулось за видачею виконавчого листа та отримало його.
Надалі виконавчий лист звернуто до примусового виконання та постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Пхіденка Олександра Сергійовича від 11.11.2025 ВП №79573011 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 №420/11631/23 про зобов'язання Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повторно розглянути звернення товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ», а саме клопотання від 07.02.2023 та заяву від 29.03.2023, щодо застосування податкової пільги з податку на нерухоме майно на період воєнного стану, та надати повну та обґрунтовану відповідь по суті поставлених питань, відповідно до приписів статті 15 Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У цій постанові державний виконавець зазначив також про те, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів й про те, що буде стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 32000,00 грн.
Крім того, постановами від 11.11.2025 державний виконавець стягнув з боржника виконавчий збір в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати за примусове виконання рішення немайнового характеру, що становить 32000,00 грн, а також визначив розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 450,00 грн.
Додатково до зазначених обставин суд також встановив, що для виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №420/11631/23 Вилківською міською радою на пленарних засіданнях 26.06.2025, 27.08.2025, 12.09.2025 розглядались проекти рішення про надання пільги зі сплати податку на нерухомість на період дії воєнного стану ТОВ «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ» та про відмову у надані пільги зі сплати податку на нерухомість на період дії воєнного стану.
26.06.2025 та 12.09.2025 рішення не прийняті у зв'язку з тим, що не набрали необхідної кількості голосів.
27.08.2025 пленарне засідання не відбулось у зв'язку з відсутністю кворуму.
При вирішенні цього спору суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 (справа № 1-7/2013) Конституційний Суд України наголосив, що він неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.04.2025 у справі № 440/10814/24, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та від 18.05.2022 у справа № 140/279/21).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно із частинами другою, третьою статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та/або КАС України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - «рішення») - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII).
Згідно із статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Вимоги до виконавчого документу визначені статтею 4 Закону №1404-VIII.
Підстави та строки повернення виконавчого документа стягувачу органом державної виконавчої служби визначені у частині 4 статті 4 Закону №1404-VІІІ, відповідно до якої виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №1404-VІІІ виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно із частинами 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ установлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення або якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Частинами п'ятою та шостою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Аналізуючи вищенаведені правові норми слід дійти висновку, що у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем приймаються до виконання виконавчі документи, які набрали законної сили, відповідають вимогам, передбаченим статтею 4 вказаного Закону та по яким не пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ з переліку, зазначеного у статті 3 Закону №1404-VIII, є підставою для початку примусового виконання рішення.
Обов'язком виконавця є вжиття заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження».
Суд також зазначає, що завданням виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Фактичне виконання в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом, забезпечується, зокрема, органами державної виконавчої служби шляхом вжиття заходів примусового характеру, обсяг і характер яких залежить від суті порушеного права стягувача та обраного судом способу їх захисту.
Формою вжиття цих заходів, виходячи з положень статті 13 Закону № 1404-VIII, є винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За умови відсутності підстав для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання, у державного виконавця виникає безальтернативний обов'язок винести постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій він зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів, а також зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII (у випадку примусового виконання рішення немайнового характеру).
Іншого правового регулювання або варіантів поведінки державного виконавця Закон №1404-VIII не містять.
Як убачається з матеріалів справи, стягувачем подано виданий Одеським окружним адміністративним судом виконавчий лист від 06.11.2023 №420/11631/23, який оформлений відповідно до вимог статті 4 Закону №1404-VIII та строк пред'явлення якого до виконання не завершився.
Тому державний виконавець був обтяжений обов'язком відкрити виконавче провадження та, оскільки рішення має немайновий характер (зобов'язання розглянути звернення про застосування податкової пільги та надати повну та обґрунтовану відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом), зазначити у постанові про відкриття виконавчого провадження про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
Також суд звертає увагу на те, що за відомостями комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», рішення суду у справі №420/11631/23 набрало законної сили 11.09.2023, а його копія вручена представнику Вилківської міської ради 27.11.2023.
З цього часу рішення суду набуло обов'язкового характеру для Вилківської міської ради і вона повинна була в добровільному порядку без невиправданих зволікань виконати його у найкоротший термін.
Невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, має своїм правомірним наслідком застосування Державою примусу для забезпечення його реального виконання.
Отже, оскаржена постанова від 11.11.2025 ВП №79573011 про відкриття виконавчого провадження є правомірною.
Доводи позивача про її протиправність, які обґрунтовані спеціальним статусом міської ради як представницького органу місцевого самоврядування, який також є колегіальним органом, не заслуговують на жодну увагу, оскільки в спірному випадку державним виконавцем дії вчинено та рішення прийняті виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Законом №1404-VIII як обов'язкові для державного виконавця, а також з урахуванням того, що за приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання і Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Тому статус позивача у цій справі як представницького органу місцевого самоврядування і як колегіального органу не відміняє його обов'язку безумовно і негайно виконати рішення суду, яке набрало законної сили.
Щодо оскаржених постанов про стягнення виконавчого збору та про визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, то слід врахувати, що позивач не навів жодного обґрунтування їх протиправності, а отже відповідні позовні вимоги є необґрунтованими.
Також слід врахувати, що відповідно до частин 1, 3, 4 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною п'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначений перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується.
При цьому за встановлених у цій справі обставин відсутні підстави для висновку, що у межах спірних правовідносин існували визначені вказаною правовою нормою умови та підстави не стягувати виконавчий збір.
Натомість окремо частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII установлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону.
Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
У цьому ж контексті слід зазначити, що передбачений частиною 9 статті 27 Закону № 1404-VIII випадок, коли виконавчий збір не стягується, не унеможливлює винесення виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, оскільки на той момент виконавцю не відомі обставини та стан виконання боржником рішення.
У даному випадку державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження з виконання рішення суду немайнового характеру, а боржник є юридичною особою.
З огляду на викладене, суд вважає, що у спірному випадку у державного виконавця були відсутні підстави для того, щоб не стягувати виконавчий збір, а тому постанова від 11.11.2025 про стягнення виконавчого збору є правомірною.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 42 Закону № 1404-VIII визначено, що кошти виконавчого провадження, зокрема, складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону та стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Згідно з частинами 2, 3 статті 42 Закону № 1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Пунктами 1, 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) установлено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.
Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов'язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
За змістом пункту 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.
Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.
У свою чергу, пункт 8 розділу ІІІ та пункт 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень визначають, що постанови стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після їх винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Таким чином, обов'язком державного виконавця є визначення боржнику розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, про що виконавець приймає постанову одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене та відсутність у позовній заяві обґрунтування протиправності постанови від 11.11.2025 про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, суд приходить до висновку про правомірність і цієї постанови.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, в задоволенні адміністративного позову за встановлених судом обставин слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат не здійснюється згідно з приписами статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 139, 242-246, 259-262, 271, 287 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ВІНЕЦІЯ», про визнання дій протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний