Справа № 420/37564/25
10 грудня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи у Миколаївській обласній дитячій лікарні з 13.08.1992 по 06.08.1995 та з 07.08.1995 по 20.08.1995 роки на посадах лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології та на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реанімації, у Багатопрофільному медичному центрі Одеського державного медичного університету з 16.08.2003 по 31.05.2007 роки на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення та з 01.06.2007 по 30.06.2025 роки на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати мені, ОСОБА_1 , до страхового стажу у подвійному розмірі періодів роботи у Миколаївській обласній дитячій лікарні з 13.08.1992 по 06.08.1995 та з 07.08.1995 по 20.08.1995 роки на посадах лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології та на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реанімації, у Багатопрофільному медичному центрі Одеського державного медичного університету з 16.08.2003 по 31.05.2007 роки на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення та з 01.06.2007 по 30.06.2025 роки на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення, та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум - з дати призначення пенсії з 30.05.2025 року.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком. Після виходу на пенсію позивач продовжує працювати по теперішній час на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення Багатопрофільного медичного центру Одеського національного медичного університету. Оскільки у позивача виникли сумніви щодо правильності розрахунку його трудового стажу, він звернувся до відповідача із заявою щодо правильності обчислення страхового стажу. Листом відповідач повідомив, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 13.08.1992 по 06.08.1995 на посаді лікаря - інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології та з 07.08.1995 по 20.08.1995 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реаніматології Миколаївської обласної дитячої лікарні в подвійному розмірі оскільки відсутня інформація про відсутність в медичному закладі окремого відділення реанімації. Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.
25.11.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що на електронну адресу Головного управління за вх. № 447/11 надійшла заява Позивача від 27.08.2025, щодо проведення перевірки правильності обчислення страхового стажу позивача, надання інформації про порядок здійсненого розрахунку при призначенні пенсії та зарахування страхового стажу в подвійному розмірі всіх періодів роботи на посадах анестезіологічної служби, а також здійснення перерахунку та виплати сум недоотриманої пенсії. Так на вимогу позивача Головним управлінням було проведено перевірку електронної пенсійної справи позивача та 03.09.2025 Головне управління звернулось із письмовим запитом за вих. №1500-0306-9/147936 до Головних управлінь Пенсійного фонду України у Львівській та Донецькій областях із відповідним запитом. 04.09.2025 Головним управлінням було отримано відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області за вих. №0500-0303-9/88207, а 10.09.2025 за вих. №1300-5306-9/118075 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Таким чином було узгоджено перерахунок страхового стажу позивача та , у зв'язку із цим, перерахунок самого пенсійного забезпечення позивача. З огляду на зазначене вище листом від 04.09.2025 за вих №1500-0202-8/148265 Головним управлінням було проінформовано позивача про стан перевірки та її результати, а також надано вичерпні роз'яснення стосовно його, позивача, пенсійного забезпечення. 22.09.2005 на електронну адресу Головного управління за вх. №477/11 надійшла повторна заява Позивача від 18.09.2025 щодо надання інформації стосовно його пенсійного забезпечення. Так, з огляду на вищевказане, розпорядженням від 17.09.2025 було проведено перерахунок пенсії позивача з 30.05.2025 з зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря - анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення Міської клінічної лікарні № 2 в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином розмір пенсії Позивача з 30.05.2025 становить 9031,81 грн, при цьому стаж роботи становить 49 років 7 місяців. Позивача було запевнено в тому, що доплату за період з 30.05.2025 по 30.09.2025 в сумі 6414,01 грн буде виплачено позивачеві в жовтні поточного року. 26.09.2025 Головним управлінням листом за вих. №1500-0202-8/161055 позивачеві було вдруге надано розгорнуту та вичерпну відповідь, з роз'ясненням підстав та умов призначення пенсії відповідно до норм норм чинного законодавства.
01.12.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заяви чи клопотання від сторін не надходили.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 30.05.2025 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислену як працюючій особі при страховому стажі 41 рік 8 місяців (враховано по 30.06.2025 рік) та середньомісячному заробітку 17548,89 грн.
27.08.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою в якій просив зарахувати до його страхового стажу в подвійному розмірі всі періоди роботи на посадах анестезіологічної служби, здійснити перерахунок пенсії та виплатити недоотриману пенсію.
Листом від 04.09.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що за результатами перевірки електронної пенсійної справи встановлено, що до страхового стажу безпідставно не зараховано період роботи з 01.09.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення Міської клінічної лікарні № 2 згідно довідки від 19.06.2025 № 51. На зазначених підставах направлено лист до Головних управлінь Пенсійного фонду України у Львівській та в Донецькій областях щодо перегляду страхового стажу та прийняття рішення про відмову у виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону. Періоди роботи з 13.08.1992 по 06.08.1995 на посаді лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології та з 07.08.1995 по 20.08.1995 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реаніматології Миколаївської обласної дитячої лікарні, не зараховані до страхового стажу в подвійному розмірі оскільки відсутня інформація про відсутність в медичному закладі окремого відділення реанімації. Проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
18.09.2025 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою.
Листом від 26.09.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що після надходження листів від вищезазначених Головних управлінь розпорядженням від 17.09.2025 проведено перерахунок Вашої пенсії з 30.05.2025 з урахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.09.1995 по 31.12.2003 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного відділення Міської клінічної лікарні № 2 в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Розмір Вашої пенсії з 30.05.2025 становить 9031,81 грн, при цьому стаж роботи становить 49 років 7 місяців. Доплату за період з 30.05.2025 по 30.09.2025 в сумі 6414,01 грн буде виплачено в жовтні поточного року.
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування у подвійному розмірі до страхового стажу періодів роботи на посаді лікаря-анестезіолога протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 24 Закону № 1058-IV, визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
У той же час, відповідно до частини 2 цієї ж статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 3 ст. 40 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 60 Закону №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології- реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
При цьому згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.
При наявності в лікарні чи пологовому будинку 75 ліжок хірургічного профілю, а в центральній районній лікарні та онкологічного диспансеру - 50 ліжок хірургічного профілю, встановлюється не менше однієї посади лікаря-анестезіолога.
В лікарнях, які надають екстрену цілодобову медичну допомогу з числом ліжок хірургічного профілю не менше 200, в дитячих лікарнях - не менше 150, додатково встановлюється 3,75 посади лікарів-анестезіологів.
У пункті 3 преамбули зазначено: «Вважати такими, що не застосовуються на території України, наказ МОЗ СРСР від 28.12.1976 № 1188 «О дальнейшем совершенствовании реанимационной помощи населению» та наказ МОЗ СРСР від 11.06.1986 «О дальнейшем совершенствовании анестезиолого-реанимационной помощи населению».
Відповідно до пункту 8 Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, затвердженого наказом МОЗ України № 303, відповідно до основних завдань відділень анестезіології їх персонал:
- проводить за показанням реанімацію та подальшу інтенсивну терапію хворим у відділеннях лікувально-профілактичного закладу;
- визначає найбільш оптимальний метод анестезії, здійснює медикаментозну передопераційну підготовку, проводить загальну і регіональну анестезії при операціях, пологах, діагностичних та лікувальних процедурах;
- здійснює інтенсивне спостереження за станом хворих в післянаркозному періоді до відновлення свідомості, дихання та стабілізації кровообігу;
- проводить лікування хворих в палатах інтенсивної терапії спільно з лікарями відповідних спеціальностей - здійснює взаємозв'язок та послідовність співпраці з іншими відділеннями, переведення хворих у відповідні профільні відділення після стабілізації функцій життєво важливих органів та систем тощо.
Основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення реанімації (які були до введення Наказу № 303) є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії (наркозу) і анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення корекції і підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин, тому період роботи працівників у анестезіологічних відділеннях зараховується, згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у подвійному розмірі, що підтверджується листом Міністерства охорони здоров'я від 02.02.2011 №10.01.10/303.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1). Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 визначено, що для призначення пенсії за віком надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі постанова КМУ № 637).
Статтею 62 Закону № 1788-XII, статтею 48 Кодексу законів про працю України, пункту 1 розділу «Загальні положення» Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі постанова КМУ № 637), та пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 (далі Інструкція № 58), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Висновки суду.
З аналізу наведених норм вбачається, що робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень також прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зазначає, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 (копія додається) щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Крім іншого, відповідно до листа-роз'яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, у якому зазначено: «При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2002р.
Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.10.97 р. № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення» (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.1997 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.».
Суд зазначає, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 02.02.2011 року № 10.01.10/303 щодо порядку обчислення стажу роботи працівникам анестезіологічних відділень закладів охорони здоров'я за нормами статті 60 Закону України "Про пенсій забезпечення", вказано що періоди роботи працівників у анестезіологічних відділеннях до затвердження наказу МОЗ від 08.10.97 № 303 "Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України" можна зараховувати згідно ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у подвійному розмірі (лист на адресу Пенсійного фонду України від 05.10.2010 року № 10.01.09/2964).
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
З метою усунення непорозумінь, які мають місце під оформлення пенсій медичним працівникам органами пенсійного забезпечення та враховуючи те, що наказом МОЗ України від 23.02.2000 № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» затверджені штатні нормативи вказаних підрозділів згідно з вимогами наказу № 303, Міністерство охорони здоров'я листом від 23.06.2005 року № 10.03.67/1197 «Про приведення назв структурних підрозділів та найменувань посад працівників у відповідність з наказами МОЗ України» запропонувало обласним управлінням охорони здоров'я проаналізувати штатні розписи підпорядкованих закладів охорони здоров'я та привести їх у відповідність до чинних наказів МОЗ України.
Разом з тим, беручи до уваги те, що основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення анестезіології-реанімації, є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії (наркозу) і регіонарної анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення корекції і підтримання порушених функцій життєво-важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин, Міністерство вважає, що періоди роботи працівників у анестезіологічних відділеннях можна зараховувати згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у подвійному розмірі».
Відповідно до преамбули наказу МОЗ України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» (далі наказ МОЗ України № 303) з метою регламентації діяльності існуючих структурних підрозділів анестезіологічної служби лікувально-профілактичних закладів України, впровадження єдиних раціональних принципів організації роботи, а також сприяння подальшому розвитку анестезіології та широкому впровадженню нових наукових розробок в клінічну практику затверджено Тимчасові штатні нормативи медичного персоналу анестезіологічних груп, відділень анестезіології без ліжок і з ліжками для інтенсивної терапії, відділень інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів України.
Тобто, реанімаційне відділення, відділення анестезіології та інтенсивної терапії та відділення інтенсивної терапії (після перейменування) виконували та виконують абсолютно однакові функції. Згідно роз'яснень Міністерства праці та соціального захисту, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров'я від 02.08.2002 року час роботи у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно з відповіді Головного управління ПФУ в Одеській області від 04.09.2025 року відповідач зазначив такі підставі не зарахування до страхового стажу позивача у подвійному розмірі окремих періодів роботи:
- періоди роботи з 13.08.1992 по 06.08.1995 на посаді лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології та з 07.08.1995 по 20.08.1995 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реаніматології Миколаївської обласної дитячої лікарні, не зараховані до страхового стажу в подвійному розмірі оскільки відсутня інформація про відсутність в медичному закладі окремого відділення реанімації;
- проводити обчислення стажу в подвійному розмірі після 01.01.2004 немає правових підстав, оскільки це не передбачено статтею 24 Закону.
Щодо періодів роботи з 13.08.1992 по 06.08.1995 на посаді лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології та з 07.08.1995 по 20.08.1995 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реаніматології Миколаївської обласної дитячої лікарні, суд зазначає наступне.
Пунктом 20 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання додаткових довідок необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки, як такої, або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі №678/65/17.
Як вбачається з матеріалів справи, з 30.05.2025 року позивачу призначено пенсію. Пенсію було обчислено виходячи із страхового стажу 41 рік 8 місяців.
Згідно із записами у Трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08.09.1982 року, ОСОБА_1 працював в Миколаївській обласній дитячій лікарні:
- 13.08.1992 року - прийнятий на посаду лікаря-інтерна з дитячої анестезіології реаніматології (наказ № 67-к §3 від 18.08.1992 року);
07.08.1995 року - переведений на посаду лікаря-анестезіолога-реаніматолога в відділення анестезіології і реанімації, у зв'язку з закінченням інтернатури з дитячої анестезіології і реаніматології на підставі направлення УОЗ м. Миколаєва від 12.05.1995 року (наказ № 55-к від §6 від 07.08.1995 року);
- 20.08.1995 року звільнений у зв'язку зі зміною призначення з Миколаївської області на Одеську область на підставі наказу УОЗ м. Миколаєва від 14.08.1995 № 9-02/64 ( наказ № 58-к §4 від 15.08.1995 року).
Крім записів у трудовій книжці позивача, робота на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога в відділення анестезіології і реанімації підтверджується довідкою КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради від 02.07.2025 року № 178/22-06 та від 08.09.2025 року № 191/22-06.
Також, у вказаних довідках зазначено, що позивач у відпустці без збереження заробітної плати не перебував.
У період з 01.01.1992 по 31.12.1995 року у штатному розписі Миколаївської обласної дитячої лікарні окремого реанімаційного відділення не було.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології- реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Згідно наказів МОЗ України від 08.10.1997 року № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України», від 23.02.2000 року № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я», роз'яснень Міністерства охорони здоров'я від 02.02.2011 №10.01.10/303, 23.06.2005 року № 10.03.67/1197 та Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я (Випуск 78, пункт 6, код професії 2221.2), затвердженого та впровадженого в дію наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.03.2002 року № 117, та погодженого Міністерством праці та соціальної політики України, основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення реанімації є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії (наркозу) і анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення корекції і підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин.
Найменування закладу «Миколаївська обласна дитяча лікарня» Миколаївської обласної ради змінено на «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради відповідно до рішення від 22.12.2016 року № 28.
Діяльність Миколаївської обласної дитячої клінічної лікарні Миколаївської обласної ради припинено в результаті реорганізації шляхом перетворення у комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 16.05.2019 року № 25.
Найменування закладу «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради змінено на Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради відповідно до рішення Миколаївської обласної ради від 18.09.2019 року № 1.
Отже, стаж роботи позивача у періоди з 13.08.1992 року по 06.08.1995 року та з 07.08.1995 року по 20.08.1995 року на посадах лікаря-анестезіолога-реаніматолога в відділення анестезіології і реанімації підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 08.09.1982 року та додатково довідками КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради від 02.07.2025 року № 178/22-06 та від 08.09.2025 року № 191/22-06, що дає право позивачу на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стосовно зарахування до стажу позивача в подвійному розмірі періодів роботи, які не враховані відповідачем у подвійному розмірі з огляду на відсутність підстав такого зарахування після 01.01.2004 року, суд зазначає наступне.
Вимогами п. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.
Суд констатує, що редакція ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Таким чином, суд доходить висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому, не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 у справі №160/14078/22, від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, у яких суди дійшли висновку про правомірність зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1788-ХІІ періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01.01.2004, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.
Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача на те, що пільговий стаж позивача за період після 01 січня 2004 року не підлягає врахуванню в подвійному розмірі з підстав набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є помилковими, а дії щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії пологового будинку з 01.01.2004 по 31.05.2007 роки та з 01.06.2007 року по 30.06.2025 року протиправними.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посаді на посаді лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології з 13.08.1992 року по 06.08.1995 року, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реаніматології Миколаївської обласної дитячої лікарні з 07.08.1995 року по 20.08.1995 року, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення у Багатопрофільному медичному центрі Одеського державного медичного університету з 16.08.2003 року по 31.05.2007 року та на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.06.2007 року по 30.06.2025 року.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи наведене, належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача в подвійному розмірі періоди роботи на посаді на посаді лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології з 13.08.1992 року по 06.08.1995 року, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реаніматології Миколаївської обласної дитячої лікарні з 07.08.1995 року по 20.08.1995 року, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення у Багатопрофільному медичному центрі Одеського державного медичного університету з 16.08.2003 року по 31.05.2007 року та на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.06.2007 року по 30.06.2025 року, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням наведеного стажу з дати призначення пенсії.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи на посаді на посаді лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології з 13.08.1992 року по 06.08.1995 року, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реаніматології Миколаївської обласної дитячої лікарні з 07.08.1995 року по 20.08.1995 року, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення у Багатопрофільному медичному центрі Одеського державного медичного університету з 16.08.2003 року по 31.05.2007 року та на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.06.2007 року по 30.06.2025 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі періоди роботи на посаді на посаді лікаря-інтерна з дитячої анестезіології і реаніматології з 13.08.1992 року по 06.08.1995 року, на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології і реаніматології Миколаївської обласної дитячої лікарні з 07.08.1995 року по 20.08.1995 року, на посаді лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення у Багатопрофільному медичному центрі Одеського державного медичного університету з 16.08.2003 року по 31.05.2007 року та на посаді лікаря-анестезіолога палати інтенсивної терапії анестезіологічного відділення з 01.06.2007 року по 30.06.2025 року, а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням наведеного стажу з дати призначення пенсії.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко