Справа № 420/36236/25
09 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хурса О. О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 щодо неподання до Секретаріату Вищої ради правосуддя у встановлений ч.7 ст. 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункт 14.12. Регламенту ВРП місячний строк матеріалів по скарзі від 13.02.2025 року зареєстрованої ВРП 13.02.2025 року за №695/0/6-25 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 року для призначення до розгляду на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя;
- зобов'язати члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 подати до Секретаріату Вищої ради правосуддя матеріали по скарзі від 13.02.2025 року зареєстрованої ВРП 13.02.2025 року за №695/0/6-25 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 року для призначення до розгляду на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя;
- стягнути з члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 75 000 гривень матеріальної шкоди заподіяної у зв'язку із очевидною протиправною бездіяльністю щодо неподання до Секретаріату Вищої ради правосуддя матеріалів по скарзі від 13.02.2025 року на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 року;
- стягнути з члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 350 000 грн. заподіяну очевидною протиправною бездіяльністю щодо неподання матеріалів до Секретаріату Вищої ради правосуддя по скарзі від 13.02.2025 року на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Позовна заява подана з порушенням вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску;
Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.
Відтак, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з даним позовом 23.10.2025 (через електронний суд) та оскаржує дії відповідача щодо неподання до Секретаріату Вищої ради правосуддя у встановлений ч. 7 ст. 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та пункт 14.12 Регламенту Вищої ради правосуддя місячний строк матеріалів по скарзі від 13.02.2025 року зареєстрованої Вищою радою правосуддя 13.02.2025 за № 695/0/6-25 на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025 для призначення до розгляду на пленарному засіданні Вищої ради правосуддя.
Відповідно до пункту 14.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, скарга на рішення Дисциплінарної палати розглядається у строк, визначений частиною сьомою статті 51 Закону.
Відповідно до частини сьомої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» вища рада правосуддя розглядає скарги на рішення Дисциплінарної палати не пізніше тридцяти днів із дня їх надходження.
Позивач 13.02.2025 звернувся зі скаргою на рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 170/1дп/15-25 від 03.02.2025, що підтверджується звітом автоматичного розподілу.
Отже про порушення своїх прав позивач остаточно дізнався щонайменше 18.03.2025, а до суду з даним позовом звернувся лише 23.10.2025 (через систему Електронний суд).
Таким чинном, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення.
Разом з тим, позивач не подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження обставин, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.
У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з моменту отримання ухвали суду шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
При цьому суд звертає увагу, що згідно частини дев'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до члена Вищої ради правосуддя Усика Григорія Івановича про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олександр ХУРСА