10 грудня 2025 рокусправа № 380/3118/25 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення з військової служби рядового ОСОБА_1 на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби рядового ОСОБА_1 на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія-електрика 2 мінометного взводу 1 мінометної батареї мотопіхотного батальйону. З метою реалізації права на звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за матір'ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи, у жовтні 2024 року звернувся до командира військової частини з рапортом по команді, до якого додав документи, які підтверджують зазначені обставини. За результатом розгляду рапорту помічником командира з правової роботи - начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 надано відповідь, якою командиру частини запропоновано не погоджувати рапорт позивача. Зважаючи на наведене, відповідач відмовив у задоволенні рапорту. Підставою для відмови слугувало ненадання документів, що підтверджують той факт, що члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_2 потребують постійного догляду за рішенням МСЕК чи ЛКК, а також акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником відповідного ТЦК та СП. За захистом порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 24.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
28.02.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до пп. 26 п. 5 Додатку 19 Інструкції № 170 для звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, військовослужбовець повинен подати наступні документи для підтвердження підстав для звільнення з військової служби: документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ТЦК та СП; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду МСЕК за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу; висновок МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді. На переконання відповідача, оскільки у матері позивача наявні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, яким не встановлена потреба у постійному догляді за рішенням МСЕК чи ЛКК, підстави для звільнення з військової служби відсутні. Крім того звертає увагу, що позивачем не долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Зважаючи на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою від 03.03.2025 у задоволенні заяви представниці позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що визнається сторонами.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 01.09.1973 серії НОМЕР_2 матір'ю зазначено ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 встановлено І «Б» групу інвалідності безтерміново, про що свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №001930. Крім того цією довідкою підтверджено, що ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.
З 04.11.1972 ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
Згідно з свідоцтвом про смерть від 13.06.2014 серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Грушатицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис №10.
За змістом заяви ОСОБА_2 від 10.12.2024, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Мельничок С. Є., вона надає згоду на здійснення постійного стороннього догляду, опіки та утримання сином ОСОБА_1 .
За змістом свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 28.08.1982 серії НОМЕР_5 матір'ю зазначено ОСОБА_2 , батьком - ОСОБА_3 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №00047507725: прізвище до реєстрації шлюбу ОСОБА_6 , а після - ОСОБА_7 .
Як вбачається із заяви ОСОБА_8 від 05.12.2024, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Копистянським Ю.Р., зареєстрованої в реєстрі за №2624, вона не має можливості здійснювати сторонній догляд за матір'ю, оскільки проживає та працює за кордоном в Республіці Польща.
Факт працевлаштування ОСОБА_8 підтверджується договором доручення від 01.09.2024.
Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_9 від 04.11.2004 серії НОМЕР_6 матір'ю вказано ОСОБА_8 , батьком - ОСОБА_10 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_11 від 16.09.2001 серії НОМЕР_7 матір'ю вказано ОСОБА_8 та батьком - ОСОБА_10 .
Як вбачається з довідки від 27.09.2024 №2541, ОСОБА_11 перебуває на військовій службі та навчається в Українській військово-медичній академії з 16.09.2024 по теперішній час.
Згідно з довідкою Львівського державного університету фізичної культури ім. Івана Боберського від 01.10.2024 №337 ОСОБА_9 є студентом 4 курсу 41 групи першого бакалаврського рівня вищої освіти) факультету фізичної культури і спорту ЛДУФК (денна форма навчання).
Відповідно до довідки від 16.10.2024 №398, виданої старостинським округом №3 Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_1 .
За змістом акту перевірки факту догляду від 16.10.2024 №33 комісія в складі старости старостинського округу №3 Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області та депутатів Добромильської міської ради обстежили житлово-побутові умови проживання сім'ї жительки с. Грушатичі Самбірського району Львівської області гр. ОСОБА_2 , 1953 року народження. При обстеженні встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та здійснення позивачем догляду за матір'ю.
Актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), затвердженого 14.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , установлено наявність інших осіб, крім військовослужбовця, ОСОБА_1 , які можуть здійснювати постійний догляд.
Відповідно до довідки від 21.01.2025 №92, виданої Старосамбірським відділом з питань призначення та виплати державних соціальних допомог, соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не отримує ніяких видів допомоги та компенсації, на обліку станом на 21.01.2025 не перебуває.
Суд установив, що 04.11.2024 до юридичної служби військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт водія-електрика 2 мінометного взводу 1 мінометної батареї мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 рядового ОСОБА_12 щодо звільнення його з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір'ю - ОСОБА_13 , яка є особою з інвалідністю I групи.
До рапорту долучено такі нотаріально засвідчені копії документів: паспорта ОСОБА_14 ; свідоцтва про народження ОСОБА_14 серії НОМЕР_2 ; паспорта ОСОБА_15 серії НОМЕР_8 ; довідки про склад сім'ї № 398 від 16.10.2024; акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї № 33 від 16.10.2024, довідки до акту МСЕК серії 12ААД № 001930 від 15.10.2024, заяви ОСОБА_15 від 16.10.2024; свідоцтва про шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 серії НОМЕР_3 та свідоцтва про смерть ОСОБА_18 серії НОМЕР_4 ; паспорта ОСОБА_19 серії НОМЕР_9 , свідоцтва про народження ОСОБА_19 серії НОМЕР_10 , заяви ОСОБА_19 від 16.10.2024; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00047507725 від 16.10.2024; паспорта ОСОБА_20 № НОМЕР_11 та свідоцтва про народження ОСОБА_20 серії НОМЕР_6 ; паспорта ОСОБА_21 № НОМЕР_12 та свідоцтва про народження ОСОБА_21 серії НОМЕР_7 .
Рапортом помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби від 05.11.2024 рекомендовано командиру військової частини не погоджувати рапорт позивача про звільнення з військової служби, оскільки у матері ОСОБА_12 наявні інші члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення, яким не встановлена потреба у постійному догляді за рішенням МСЕК чи ЛКК.
Як наслідок, відповідач відмовив у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.
Не погодившись з такою поведінкою відповідача, вважаючи її протиправною, позивач пред'явив цей позов до суду.
Спірні правовідносини між сторонами склалися у зв'язку з незвільненням позивача з військової служби на підставі п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За правилами ч. 1-4 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частинами 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 5 зазначеної норми від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі ч. 2 цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
За змістом ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 3 Закону № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії Указу та, відповідно, воєнного стану в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України. На момент розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Згідно з ч. 3 цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з п. 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - положення № 1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII.
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 положення № 1153/2008 унормовано, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до п. 233 положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз. 3 п. 241 положення №1153/2008).
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII, а у ч. 4 цієї норми наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
З огляду на введення в Україні військового стану та зважаючи на вид військової служби, яку проходить позивач, підстави звільнення його з військової служби визначені ст.26 Закону № 2232-XII.
За змістом пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З наведеної норми висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:
- відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;
- інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - інструкція № 170).
Відповідно до п. 12.11 розділу XII інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Пунктом 5 додатку 19 до інструкції №170 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати:
документ, що підтверджує родинні зв'язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, законодавцем визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення з військової служби у період військового стану військовослужбовця, який має одного із своїх батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Суд установив, що позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу, у зв'язку з чим у жовтні 2024 звернувся з рапортом на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби. Правовою підставою вказав п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, тобто у зв'язку з необхідністю догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю I групи.
Позивач у рапорті також зазначив, що відсутні інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за матір'ю.
До рапорту долучено такі нотаріально засвідчені копії документів: паспорта ОСОБА_14 ; свідоцтва про народження ОСОБА_14 серії НОМЕР_2 ; паспорта ОСОБА_15 серії НОМЕР_8 ; довідки про склад сім'ї №398 від 16.10.2024; акт обстеження житлово-побутових умов проживання сім'ї № 33 від 16.10.2024, довідки до акту МСЕК серії 12ААД № 001930 від 15.10.2024, заяви ОСОБА_15 від 16.10.2024; свідоцтва про шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_17 серії НОМЕР_3 та свідоцтва про смерть ОСОБА_18 серії НОМЕР_4 ; паспорта ОСОБА_19 серії НОМЕР_9 , свідоцтва про народження ОСОБА_19 серії НОМЕР_10 , заяви ОСОБА_19 від 16.10.2024; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану № 00047507725 від 16.10.2024; паспорта ОСОБА_20 № НОМЕР_11 та свідоцтва про народження ОСОБА_20 серії НОМЕР_6 ; паспорта ОСОБА_21 № НОМЕР_12 та свідоцтва про народження ОСОБА_21 серії НОМЕР_7 .
Рапортом помічника командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи - начальника юридичної служби від 05.11.2024 рекомендовано командиру військової частини не погоджувати рапорт позивача про звільнення з військової служби.
Відповідач відмовив у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби у зв'язку із ненаданням (непідтвердженням) документів, що члени сім'ї першого та другого ступеня споріднення ОСОБА_2 потребують постійного догляду за рішенням МСЕК чи ЛК.
Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 01.09.1973 року, зазначено ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_2 .
Згідно з довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 15.10.2024 року серії 12 ААД № 001930 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І (першої) - Б групи (безтерміново) та потребує стороннього догляду.
Отже, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I групи та одним із батьків (матір'ю) військовослужбовця ОСОБА_1 (позивача).
Відтак підлягає встановленню наявність/відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 .
Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу від 04.11.1972 серії НОМЕР_3 ОСОБА_22 та ОСОБА_3 04.11.1973 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів здійснено запис №16.
Однак, відповідно до свідоцтва про смерть від 13.06.2014 серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 28.08.1982, ОСОБА_2 є також матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_10 уклали шлюб, який зареєстрований 10.02.2001 в с. Грушатичі Старосамбірського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_13 , актовий запис № 2, виданим 10.02.2001.
ОСОБА_23 має двоє дітей - сина ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Варто зазначити, що відповідно до пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Близькі за змістом положення містить Глава 86 Книги шостої Цивільного кодексу України.
Відтак судовим розглядом встановлено наявність в ОСОБА_2 , окрім ОСОБА_1 , членів сім'ї першого ступеня споріднення - ОСОБА_23 (дочки) та другого ступеня споріднення - ОСОБА_11 та ОСОБА_9 (онуків).
Суд враховує, що ОСОБА_11 перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою Української військово-медичної академії від 27.09.2024 №2541. Позаяк поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов'язки з догляду через об'єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо), військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов'язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби.
Отже неможливість здійснювати ОСОБА_11 догляд за бабою через проходження військової служби є не лише об'єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов'язку, а й фактичним підтвердженням відсутності такої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.
Щодо ОСОБА_23 позивач наполягає на неможливості здійснення догляду, оскільки вона працює та проживає в Республіці Польща, на підтвердження чого долучає договір доручення від 01.09.2024, заяву про забезпечення місця проживання від 10.10.2024 та нотаріальну засвідчену заяву ОСОБА_8 від 05.12.2024.
Суд критично оцінює наведені судження позивача, оскільки відповідно до чинного законодавства обов'язок утримання та догляду за особами, що потребують сторонньої допомоги, переважно покладається на членів сім'ї першого ступеня споріднення. Згідно з ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Подані позивачем докази не підтверджують того, що сестра тривалий час перебуває за межами України, повернення не планує, не може фізично здійснювати догляд за матір'ю.
Неможливість здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує, повинна бути реальною та заснована на об'єктивних критеріях (зокрема, але не виключно перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.05.2025 у справі №420/30227/24, за змістом якої «відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об'єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX».
Згідно встановлених обставин справи у ОСОБА_23 немає об'єктивних перешкод, які б унеможливлювали здійснення нею догляду за своєю матір'ю - ОСОБА_2 .
Водночас абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII передбачає, що інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення повинні самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, однак щодо ОСОБА_23 таких обставин не встановлено.
Стосовно ОСОБА_9 (онука ОСОБА_2 ) суд зазначає, що такий ІНФОРМАЦІЯ_6 , на момент подання спірного рапорту досяг повноліття та навчається на 4 курсі факультету фізичної культури і спорту Львівського державного університету фізичної культури.
Обставини встановлення ОСОБА_9 потреби в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або наявності об'єктивних причин, які б унеможливлювали здійснення постійного догляду за бабою, судом не встановлені.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність в ОСОБА_2 інших близьких родичів та членів сім'ї, які можуть здійснювати за нею постійний догляд як особою з інвалідністю I групи.
Наявність інших осіб, які, крім позивача, можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , встановлено також актом обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання), затвердженого 14.01.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З огляду на те, що позивач не підтвердив відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати його матір, суд вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про відсутність у позивача підстав для звільнення з військової служби відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Зважаючи на досліджені судом докази в контексті вищенаведених норм, суд виснував, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своєї поведінки, пов'язаної з відмовою позивачу у звільненні з військової служби. Доводи позивача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі міркування суд до уваги не бере.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 250, 287 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_14 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_15 ).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна