10 грудня 2025 рокусправа № 380/19573/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з вимогами:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що після оновлення застосунку «Резерв+» позивач дізнався, що ним нібито було порушено правила військового обліку. Згодом, у цьому ж застосунку почав відображатися запис про те, що позивача розшукує ТЦК. На адвокатський запит щодо розшуку РТЦК та СП, отримано відповідь, що ОСОБА_1 нібито порушив Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки протягом 60 днів не уточнив свої військово-облікові дані, у зв'язку з чим йому було надіслано лист з повісткою про виклик до відповідача на 29.04.2025 для проходження медичного огляду, по якій Позивач не з'явився. Від так, відповідач звернувся з поданням до відділу поліцейської діяльності Стрийського РУП ГУНП у Львівській області, внесено відомості про порушення правил військового обліку Позивачем і для їх усунення необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте, жодних постанов або протоколів про адміністративне правопорушення складено не було, до адміністративної відповідальності він не притягався. Позивач вважає такі дії Відповідача щодо нього протиправними, оскільки, згідно з Конституцією України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Порядок притягнення до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення, і відповідач зобов'язаний діяти лише на підставі та в межах повноважень, передбачених законом. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 03.10.2025 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач позов не визнав, 15.10.2025 за вх.№82302 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що оскільки ОСОБА_1 відповідно до ЄДРПВР протягом 60 днів не уточнив свої військово-облікові дані, тому 13.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 на зареєстровану адресу ОСОБА_1 було сформовано та надіслано повістку №3051615 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) о 10 год. 00 хв. 29.04.2025 для проходження медичного огляду. Позивач на зазначену дату не з'явився та протягом 3 діб не повідомив причини неявки, та в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою доставлення військовозобов'язаного , який вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у відповідності до пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, відповідачем 29.06.2025 сформовано електронне звернення до Національної поліції та надіслане у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС. У відповідності до п.201 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення належать до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, які згідно вимог ст. 6 вказаного Закону вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру. Вжито заходи у порядку та у спосіб, встановлений п. 56 Порядку № 1487. Просить у задоволенні позову відмовити.
17.10.2025 за вх.№83081 від представника позивача надійшло клопотання про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило. З огляду на ці обставини суд на підставі частини п'ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ).
Відповідачем виписано позивачу повістку №3051615 від 13.01.2025 відповідно до якої зобов'язано з'явитись позивача 29.04.2025 о 10:00 годині для проходження медичного огляду до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою адміністративного затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем 29.05.2025 сформовано електронне звернення до Національної поліції.
У відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив про причини розшуку позивача. А саме зазначено, що позивач протягом 60 днів не уточнив свої військово-облікові дані, тому 13.01.2025 було сформовано повістку для проходження медичного огляду на 29.04.2025. Підстава для подання звернення стосовно позивача до відділу поліцейської діяльності Стрийського РУП ГУНП у Львівській області (м. Новий Розділ) - створено автоматично системою номер звернення №2268054 від 29.05.2025 - не прибуття вчасно за повісткою №3051615 до ТЦК та СП. Повідомлено про необхідність особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою усунення даних порушень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
При вирішенні спору, суд виходить з такого.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів регулюються Законом України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII).
Згідно зі статтею 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Відповідно до статті 5 Закону № 1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною третьою статті 14 Закону № 1951-VIII встановлено, що органи ведення Реєстру вносять до Реєстру відомості про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Щодо доводів позивача про відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності як підстави для визнання дій відповідача протиправними, суд зазначає наступне.
Внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та про розшук є формою фіксації стану виконання громадянином свого військового обов'язку.
Запис "У розшуку" в системі "Оберіг" (що відображається в "Резерв+") зазвичай свідчить про те, що ТЦК та СП здійснив заходи щодо розшуку особи, яка ухиляється від виконання військового обов'язку, зокрема, не з'являється за повістками.
Відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), при порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення, якщо його складання є обов'язковим, порушник може бути доставлений поліцейським до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Згідно з пунктом 79 цього Порядку, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання і доставки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.
Отже, внесення інформації про розшук до Реєстру є наслідком реагування суб'єкта владних повноважень на факт неявки військовозобов'язаного.
Відсутність на момент внесення такого запису постанови про накладення адміністративного стягнення не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки сама процедура притягнення до відповідальності (складання протоколу, розгляд справи) часто вимагає присутності особи, для забезпечення якої і оголошується розшук (адміністративне затримання та доставлення).
Суд акцентує увагу, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він у спірний період належним чином виконував правила військового обліку, зокрема, що він з'являвся до ТЦК та СП за викликом або мав поважні причини для неявки.
Саме лише твердження про відсутність постанови про штраф не спростовує факту порушення правил обліку (неявки), який став підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру.
В умовах правового режиму воєнного стану належне ведення військового обліку та повнота даних Реєстру мають критичне значення для обороноздатності держави.
Видалення з Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку та розшук за відсутності доказів усунення цих порушень (наприклад, доказів явки до ТЦК) суперечило б меті ведення Реєстру та інтересам національної безпеки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та його розшук вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Позивачем не доведено протиправності дій відповідача та не надано доказів виконання ним свого конституційного обов'язку, що виключало б підстави для внесення спірних відомостей.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, обов'язок відповідача довести правомірність своїх дій не звільняє позивача від обов'язку навести аргументи та надати докази, які б свідчили про порушення його прав та необґрунтованість дій суб'єкта владних повноважень. Позивач таких доказів (щодо дотримання ним правил обліку) не надав.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 139 КАС України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна