10 грудня 2025 рокусправа № 380/21440/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Грень Н.М.. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки;
- Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 17.09.2025 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2022, 2023, 2024 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що з 04.09.2014 йому було призначено пенсію за вислугу років, яка передбачена нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв'язку з досягненням пенсійного віку на підставі його заяви з 17.09.2025 було зробленого перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При визначенні заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії за віком, відповідач протиправно застосував показник середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 роки, який використовується для перерахунку пенсій, які вже були раніше призначені відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058). Просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 31.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№91167 від 14.11.2025), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що у спірних правовідносинах має місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший, а не первинне призначення пенсії. Тому, застосування розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022, 2023, 2024 роки як таких, які передують року звернення позивача, є помилковим. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
З 04.09.2014 позивачу призначено пенсію за вислугу років, яка передбачена нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 17.09.2025 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Згідно розрахунку заробітку для обчислення пенсії, як вказано останній сторінці у таблиці цього розрахунку, взято для обчислення середньомісячного заробітку 17443,47 грн, який відповідно вказано у Рішенні 913240133424 Дата-час розрахунку: 01.10.2025.
Позивач не погодився з таким розрахунком пенсійної виплати, здійсненим з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, а не показника за 2022, 2023, 2024 роки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ст.1 та ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з ст.6 цього Закону особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (далі - Закон №1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року.
Так, частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
В свою чергу, частиною другою статті 40 Закону 1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Таким чином, у разі призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відтак, частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі 21-612а14.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії ніж в Законі №1058-IV. За призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивач звернувся до відповідача 17.09.2025 і така пенсія йому була призначена.
Отже, фактично пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV позивачу призначено вперше 17.09.2025.
Суд зазначає, що станом на вересень 2025 року позивач набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а саме на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону №1058-IV, оскільки за таким призначенням вона до цього часу не зверталася.
З огляду на зазначене, а також ураховуючи приписи частини другої статті 40 Закону №1058-IV, суд приходить до висновку про те, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у 2025 році має застосовуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки, а не здійснюватися перерахунок пенсії через перехід з пенсії, передбаченої за Законом України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017-2019 роки.
Враховуючи викладене, суд висновує про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.
Отже, доводи відповідача про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за відмінним законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного закону відповідно до ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV.
На підставі викладеного, дії відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної позивачці, без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки є протиправними.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРОПУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обчислення розміру пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 з 17.09.2025 (з дня призначення пенсії за віком) пенсію за віком з урахуванням частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме: за 2022, 2023, 2024 роки, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна