10 грудня 2025 рокусправа № 380/4325/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - відповідач, Управління), в якому просить:
- визнати протиправними дії Управління соціального захисту Львівської районної адміністрації Львівської області (ЄДРПОУ 44000827) щодо не продовження ОСОБА_2 статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» та не надання відповідного посвідчення;
- зобов'язати Управління соціального захисту Львівської районної адміністрації Львівської області (ЄДРПОУ 44000827) з 28.11.2024 продовжити ОСОБА_2 статус «особи з інвалідністю внаслідок війни» та надати йому посвідчення «особи з інвалідністю внаслідок війни».
Ухвалою суду від 10.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є особою з інвалідністю ІІІ групи та отримана травма пов'язана з виконанням службових обов'язків. З метою продовження дії статусу «особа з інвалідністю в наслідок війни» позивач звернувся до відповідача із заявою, однак отримав відмову, оскільки на момент встановлення інвалідності він не належав до осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 статті 162 КАС України).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів,-
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 25.10.2006, а з 07.11.2015 Національної поліції. Позивач звільнений із служби в Національній поліції 08.10.2021.
Під час проходження служби на посаді поліцейського СРПП №4 ПП Жовківського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області старший сержант поліції ОСОБА_1 отримав травму (закрита черепно-мозкова травма).
Відповідно до акту службового розслідування від 16.01.2020 нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 23.12.2019 біля 00 год 30 хв та акту №70 від 17.01.2020 про нещасний випадок (у тому числі поранення) позивач отримав під час несення служби (документування адміністративного правопорушення) умисну травму заподіяну іншою особою (закриту черепно-мозкова травма); нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Згідно з свідоцтвом про хворобу №891 від 09.09.2021 «Травма, ТАК, пов'язано з виконанням службових обов'язків. Захворювання, ТАК, пов'язано з проходженням служби в поліції».
Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності вперше 01.11.2021 строком до 01.12.2022, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №602040. У довідці вказано, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.
У зв'язку із чим відповідачем 19.11.2021 видано позивачу посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого пред'явник цього посвідчення є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів. Посвідчення дійсне до 01.11.2022.
Також, позивачу продовжено групу інвалідності строком до 01.11.2024, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №602870. У довідці вказано, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Надалі позивачу вчергове продовжено групу інвалідності строком до 01.12.2026, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №029142. У довідці вказано, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.
З метою продовження дії посвідчення, що підтверджує статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни», позивач звернувся до відповідача із заявою від 28.11.2024.
Відповідач листом від 04.12.2024 повідомив позивача про відсутність підстав для надання статусу особи з інвалідністю в наслідок війни, оскільки позивач на момент встановлення інвалідності не належав до осіб рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо надання статусу особи з інвалідністю в наслідок війни, позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них передбачено приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Згідно з статтею 1 Закону №3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Таким чином, цією нормою законодавець визначив загальне поняття «ветеран війни», яке об'єднує різні групи осіб в залежності від особливостей їх участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Статтею 7 Закону №3551-XII визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII встановлено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни (далі - Положення №302).
Відповідно до пункту 2 Положення №302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з пунктом 7 Положення №302 «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого», «Посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.
Пунктом 10 Положення №302 визначено, що «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому, у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами чи видачі нового посвідчення безтерміново, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.
З позиції позивача ним дотримано вимоги, що встановлені пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки він проходив службу в органах внутрішніх справ та йому встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, одержаного під час виконання службових обов'язків.
Верховний Суд у постановах від 18.11.2020 (справа №1140/2362/18) та від 02.04.2021 (справа №0540/9350/18-а) зазначив: «[…] для визначення права на встановлення статусу «інвалід війни» підлягає встановленню те, що по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань. По-друге, те що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами».
Отже, у межах цієї справи слід встановити чи розповсюджується викладені положення пункт 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII на позивача, який проходив службу в органах внутрішніх справ та якому встановлена третя група інвалідності внаслідок травми, одержаної під час виконання службових обов'язків.
Віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XII безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у статті 4 цього Закону, а саме: ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Тобто, статус «особа з інвалідністю внаслідок війни» безпосередньо пов'язаний із вказаними у статті 4 Закону №3551-XII поняттям «ветеран війни», а тому, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до «осіб з інвалідністю внаслідок війни», є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Отже, визначальним при розгляді справи є встановлення того, чи пов'язана інвалідність позивача з безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, адже в іншому випадку особа не може вважатись інвалідом війни.
Такі правові висновки узгоджуються з висновками викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 (справа №824/32/19-а), від 18.11.2020 (справа №1140/2362/18) та від 02.04.2021 (справа №0540/9350/18).
Із доказів у справі суд встановив, що під час проходження служби на посаді поліцейського СРПП №4 ПП Жовківського ВП Кам'янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області старший сержант поліції ОСОБА_1 отримав травму (закрита черепно-мозкова травма).
Відповідно до акту службового розслідування від 16.01.2020 нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 23.12.2019 біля 00 год 30 хв та акту №70 від 17.01.2020 про нещасний випадок (у тому числі поранення) позивач отримав під час несення служби (документування адміністративного правопорушення) умисну травму заподіяну іншою особою (закриту черепно-мозкова травма); нещасний випадок трапився в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Згідно з свідоцтвом про хворобу №891 від 09.09.2021 «Травма, ТАК, пов'язано з виконанням службових обов'язків. Захворювання, ТАК, пов'язано з проходженням служби в поліції».
Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності строково вперше 01.11.2021 та неодноразово продовжувалася.
Так, позивач під час проходження служби в Національній поліції отримав травму, яка пов'язана виконанням службових обов'язків, та у зв'язку із чим йому встановлена ІІІ група інвалідності. Тобто, позивачем отримана травма не під час прийняття участі в бойових діях та захисті Батьківщини, а при виконанні службових обов'язків.
Проте суд зазначає, що отримання ушкодження здоров'я під час проходження служби в органах Міністерства внутрішніх справ (пов'язаного з проходженням служби) та подальше встановлення інвалідності внаслідок такого ушкодження, не є достатньою підставою для надання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни». Визначальним є те, що таке ушкодження повинно бути пов'язане із безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Зазначення представником позивача того факту, що позивач належить до осіб начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки ключовим питанням є те, що травма повинна бути пов'язана із безпосередньою участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
Однак під час розгляду справи суд встановив що травма, яку отримав позивач 23.12.2019 та внаслідок якої йому встановлено інвалідність, не пов'язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Таку травму позивач отримав під час несення служби (документування адміністративного правопорушення), тобто при виконанні службових обов'язків, не пов'язаних із захистом Батьківщини чи участю в бойових діях на території інших держав.
При цьому, суд зауважує, що проходження служби в органах внутрішніх справ України в спірному випадку не є тотожним участі в бойових діях та захисті Батьківщини, у зв'язку з чим не кореспондується з обставинами, які визначено пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII.
З огляду на встановлені обставини справи та викладені норми права суд висновує, що оскільки позивачу встановлено інвалідність внаслідок травми, отриманої у мирний час, а саме під час несення служби (документування адміністративного правопорушення), а не в результаті участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях, тому зазначена у довідках до акта огляду медико-соціальною експертною комісією причина інвалідності позивача: «травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків» не може бути підставою для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII.
Аналогічна позиція викладена Восьмим апеляційним адміністративним судом у постановах від 15.05.224 №300/7210/23 та від 20.05.2024 від 260/360/24.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Тому, в задоволенні позову слід відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд, -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців Олег Романович