09 грудня 2025 рокусправа № 380/26116/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. у письмовому провадженні розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), в якому просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 04.06.2018;
-стягнути з Військової частини НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 80343,18грн з урахуванням базового місяця січень 2008року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум;
-стягнути з Військової частини НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення па користь ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.06.2018 у розмірі 9351,94грн. з урахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум;
-зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050- III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.06.2018 по 01.09.2021 з урахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078;
-стягнути з НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.09.2021 в сумі 116103,28грн. з урахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо не здійснення перерахунку та не виплати з 30.01.2020 ОСОБА_1 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та з 01.01.2021 по 01.09.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021;
-зобов'язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та з 01.01.2021 по 01.09.2021 виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 з врахуванням виплачених сум;
-зобов'язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати і виплатити ОСОБА_1 втрат доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 05.04.2018 по день її фактичної виплати, а також за грошове забезпечення з 30.01.2020 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050- III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачами в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в період з 01.01.2016 по 01.09.2021 не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення в повному розмірі. Зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а її проведення у зв'язку зі зростанням споживчих цін є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того, з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону України Про Державний бюджет України на 2020рік», із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Водночас, із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням упродовж служби позивачу під час оспорюваного періоду здійснювалося нарахування та виплата у відповідному відсотковому відношенні як постійних, так і одноразових видів грошового забезпечення із застосуванням для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року. Позивач вважає, що встановлення посадового окладу та окладу за військовим званням та розрахунок місячного грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та відповідно нарахування інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав, гарантованих Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окрім цього, позивач вважає, що відповідач протиправно здійснював нарахування і виплату індексації грошового забезпечення.
Ухвалою від 05.01.2022 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 17.01.2022 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Ухвалою від 12.03.2022 провадження у справі №380/26116/21 зупинено до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Ухвалою від 04.12.2025 провадження у справі №380/26116/21 поновлено та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Відповідачі заяв про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надали.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини 7 статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_6 .
Тобто, Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №110 від 04.06.2018 ОСОБА_2 вибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_7 .
При звільненні з посади та виключенні зі списків військової частини НОМЕР_1 не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 взагалі, а з 01.03.2018 по 04.06.2018 не в повному обсязі.
15.10.2021 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою стосовно проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.05.2018 та застосування базового місяця січень - лютий 2008 року (при нарахуванні індексації грошового забезпечення до 1.03.2018).
Листом від 10.11.2021 військова частина НОМЕР_1 повідомила, що Порядком №1078 не передбачено механізму нарахування індексації грошового забезпечення за попередній період.
Для перевірки вірності своєї позиції щодо застосування базового місяця - лютий 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського НДІСЕ.
Висновком експерта №6009 від 16.12.2021 встановлено, що правова позиція стосовно застосування базового місяця знайшла своє підтвердження у висновку, і сума не нарахованої та невиплаченої протиправно індексації грошового забезпечення за 1 січня 2016 року - 04 червня 2018 року з урахуванням базового місяця лютий 2008 року становить 89695, 12гривень.
17.12.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою-претензією до військової частини НОМЕР_1 , проте на момент подачі позову позивач ні відповіді, ні коштів не отримав.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до приписів ч. 1-4 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Для проведення подальшої індексації або здійснення чергового підвищення доходів випереджаючим шляхом обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком починаючи з наступного за базовим місяця.
09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року та відповідно до пункту 6 цієї постанови застосовується з 01 грудня 2015 року.
Цією постановою внесені зміни до пункту 5 Порядку № 1078, абзаци перший шостий якого викладені у такій редакції: “У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».
В пункті 2 рішення від 09.02.1999 № 1-7/99 Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
В рішенні від 05.04.2021 № 3-рп/2001 у п. 4 Конституційний Суд України вказав, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Суд зауважує, що в рамках функціонування правової системи України недопустимим є поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях; відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що з грудня місяця 2015 року для військовослужбовців, прийнятих на службу як до цієї дати, так і після, слід застосовувати єдиний підхід у визначенні базового місяця, а саме при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення починаючи з грудня місяця 2015 року обчислення здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу, якщо оклад за посадою, на яку було прийнято військовослужбовця, востаннє підвищувався до дати його прийняття.
Крім того, відповідно до п. 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Так, Мінсоцполітики в листі від 28.04.2016 №201/10/1.37-16 надало роз'яснення щодо індексації заробітної плати, яке полягає в наступному.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Як приклад в цьому листі зазначено: «Враховуючи викладене та наведені у листі дані, для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року».
За приписами Порядку № 1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як зазначалося вище, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз. 5 п. 5 Порядку № 1078).
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. При цьому, проаналізувавши вказані вище положення Порядку №1078 суд зауважує, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. Лише зростання посадового окладу впливає на його початок.
Верховний Суд раніше вже звертав увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації (пункт 26 постанови від 05.02.2020 у справі №825/565/17).
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі №380/1513/20.
Верховний Суд в постанові від 22.07.2020 в справі № 400/3017/19 (щодо періоду після з 01.12.2015) зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. При цьому суд погодився, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104400987) зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Крім того, Верховний Суд зауважив, що порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення: до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати; після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Верховний Суд у постановах від 19.05.2022 у справі №200/3859/21 та від 26.01.2022 у справі №400/1118/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 103034525) зауважив, що з аналізу пункту 10-2 Порядку №1078 слідує, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Згідно з наданої військовою частиною НОМЕР_1 довідки про нараховане грошове забезпечення та додаткові види в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Крім того, відповідач листом повідомив, що індексація грошового забезпечення не проводилась, оскільки кошти на виплату індексації грошового забезпечення не були передбачені кошторисами на відповідний період.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зауважив, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5- рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу. Крім того суд зазначає, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Суд також враховує практику Верховного Суду у подібних правовідносинах - постанову від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, постанову від 23.08.2022 у справі №420/11625/21.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно всупереч вказаним вище правовим нормам протиправно не здійснювалось нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), чим допущено протиправну бездіяльність. Відтак, з метою ефективного захисту прав необхідно зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення, включно із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Стосовно вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 22.08.2018 у сумі 80343,18грн., що розрахована на підставі висновку експерта №6009 від 16.12.2021 то така не підлягає задоволенню, оскільки, як уже було вказано судом, нарахування сум індексації грошового забезпечення є виключними дискреційними повноваженнями відповідача.
Суд зазначає, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця та оскільки така індексація позивачу не нараховувалася, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.
Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати її розрахунок до моменту його проведення відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи те, що на даний час нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення не здійснювалося, суд вважає, що відсутні порушені права позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку, а відтак суд не бере до уваги висновок експерта №6009 від 16.12.2021 щодо суми індексації яка підлягає стягненню.
Щодо вимоги нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.06.2018 та з 05.06.2018 по 01.09.2021 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 (в редакції, яка діє з 15.03.2018) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто, він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.
Питання врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, досліджувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.07.2023 у справі №240/23550/21.
У вказаних постановах Верховний Суд зауважив, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Також, Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21від 06.04.2023 у справі №420/11424/21 зазначав, що з 01.12.2015 в абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
У цьому контексті Суд вказав, що з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку №1078 особа (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018(А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення в лютому 2018.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018(А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018(Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 року складав 1762 грн.
За змістом листа Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 №5211/0/290-21/51 та виходячи із розмірів індексів споживчих цін за період 01.02.2018 до 01.03.2018, величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018, порівняно із місяцем попереднього підвищення доходу (січень 2008), складає 253,3%.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 становить 4463,15 грн. (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Встановлено, що нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за лютий 2018 становило 12149,81грн., а за березень 2018 - 12756,52грн.
Отже, збільшення грошового доходу позивача становить 606,71 грн., що є меншим розміру можливої індексації, що є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Таким чином, розмір індексації грошового забезпечення із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, становить (4463,15 грн. - 606,71грн.), тобто 3856,44грн.
Отже, відповідачі протиправно не нараховували та не виплачували позивачу індексацію грошового забезпечення із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, як різниці між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу в період з 01.03.2018 до 04.06.2018 та з 05.06.2018 до 01.09.2021.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 04.06.2018 та з 05.06.2018 до 01.09.2021.
Як наслідок, необхідно зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 04.06.2018 та з 05.06.2018 до 01.09.2021 - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078.
Така ж позиція вказана у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №420/6982/21.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання виплатити позивачу індексацію за період з 01.03.2018 до 04.06.2018 у розмірі 9351,94грн., та з 01.01.2016 по 01.09.2021 в сумі 116103,28грн. суд зазначає наступне.
Вищевказана сума індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 до 04.06.2018 розрахована на підставі висновку експерта № 6009 від 16.12.2021, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою позивача від 15.12.2021 згідно з яким «Дослідженням поданих документів документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01.03.2018 по 04.06.2018 відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-VII «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в загальній сумі 9351,94грн.
Вищевказана сума індексації грошового забезпечення позивача за період з 05.06.2018 по 01.09.2021 розрахована на підставі висновку експерта № 6009 від 16.12.2021, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою позивача від 15.12.2021 згідно з яким «Дослідженням поданих документів документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 05.06.2018 по 01.09.2021 відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-VII «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в загальній сумі 116103,28грн.
Відповідно до ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Оскільки індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 04.06.2018 взагалі не нараховувалась, суд позбавлений можливості стягнути на користь позивача її суму.
Так, з аналізу норм Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення слідує, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Таким чином, визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Оскільки на час розгляду цієї справи та прийняття рішення у ній нарахування та виплата на користь позивача індексації грошового забезпечення відповідачем, як роботодавцем позивача не здійснені в повному обсязі, суд вважає, що за таких обставин та встановленого правового регулювання відсутні порушення прав позивача щодо правильного нарахування на його користь відповідачем розміру індексації грошового забезпечення, які підлягають захисту в судовому порядку.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання виплатити недоотриману індексацію за період з 01.03.2018 до 04.06.2018 у розмірі 9351,94грн. та 05.06.2018 по 01.09.2021 у розмірі 116103,28грн. є передчасною та спрямована на захист ще не порушеного права позивача (конкретна сума індексації грошового забезпечення ще не нарахована відповідачем за спірний період), що суперечить статті 5 КАС України, в той час, як судовий захист може надаватися лише порушеним правам, а тому у її задоволенні належить відмовити.
Стосовно одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №44).
Пунктом 2 Порядку №44 встановлено, що грошова компенсація виплачується, серед інших, громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п.4 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Згідно з п. 5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відповідно до п. 6 Порядку №44, територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 у справі №812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №815/5826/16 зазначено, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Отже, після набрання рішенням у цій справі законної сили або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов'язок виконати рішення суду.
Поряд із цим на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів з одночасною компенсацією такої суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Отже, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Станом на час ухвалення рішення у цій справі у суду відсутні підстави зобов'язувати відповідача відшкодувати позивачу зазначену вище компенсацію, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою індексації, тобто у майбутньому, тому відповідні вимоги є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи №6009 від 16.12.2021 у розмірі 1115,46 грн. з кожного, слід зазначити про те, що оскільки суд відхилив висновок №6009 від 16.12.2021, складений за результатами проведення судово-економічної експертизи за заявою позивача від 15.12.2021 та відмовив у стягненні на користь позивача визначеної у ньому суми індексації грошового забезпечення, витрати пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи не підлягають відшкодуванню позивачу.
Більш того, суд вважає за необхідне зазначити наступне, що: «Склад та розмір судових витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (ч. 1 ст. 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (ч. 1 ст. 46 КАС України).
Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов'язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства до звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку».
Зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 824/647/19, які суд вважає за необхідне врахувати в даній справі.
Отже, відсутні підстави для відшкодування позивачу витрати на підготовку експертного висновку №6009 від 16.12.2021.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 30.01.2020 по 01.09.2021, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 з врахуванням виплачених сум, то суд зазначає таке.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 (далі - Постанова №704), якою, зокрема, затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1, схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14, а також розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
У примітці 1 до цього Додатку 1 до Постанови №704 передбачено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до десяти гривень.
Згідно з приміткою 1 до Додатку 14 до Постанови №704, оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до десяти гривень.
Відповідно до п.8,9 ч.1 ст.40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
В той же час, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно не було враховано при обчисленні його грошового забезпечення за період з січня 2020 по вересень 2021 року розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму, встановленого законом шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 та 01.01.2021.
Як вже зазначалося судом, відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.1, 2 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Суд зазначає, що Постанова №704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до ст.9 Закону №2011-XII встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Як видно зі структури Постанови №704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14), розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
У пункті 4 постановляючої частини Постанови №704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
Так, відповідно до норми п. 4 Постанови №704 (до внесення змін Постановою №103) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Постановою №103 до пункту 4 Постанови №704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом саме станом на 01.01.2018.
Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема, в п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції п.4 Постанови №704, яка діяла до внесення змін, та вимог п.1 Приміток Додатку 1 та п.1 Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З наведеного випливає, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція п.4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Тому, з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
При цьому, 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
За приписами ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Суд звертає увагу, що під час розв'язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та п.4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
При цьому, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п.3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ, згідно яких за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають».
Також, згідно з висновків Верховного Суду у постанові від 11.02.2021 у справі №200/3774/20-а, зазначено, що оскільки норма п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Пунктами 1 розділів 2 та 3 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 передбачено, посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до Постанови №704, а оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до Постанови №704.
При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на актуальну позицію викладену Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21. У вказаному судовому рішенні зазначено, що з 01.01.2020 положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначає, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом №1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п.4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік). Також звертає увагу, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
З урахуванням вказаних правових висновків Верховного Суду, суд висновує, що оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і має вищу юридичну силу, ніж положення пункту 4 Постанови №704, у редакції до внесення змін, внесених Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, то грошове забезпечення позивача за період з 30.01.2020 до 01.09.2024 необхідно обраховувати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 шляхом множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Оскільки з 01.01.2020 збільшено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в розумінні чинного п.4 Постанови №704 це призводить до збільшення з 29.01.2020 розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та, як наслідок, інших складових грошового забезпечення, що вираховуються від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Зазначене свідчить, що з 29.01.2020 збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2020) призводить до збільшення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, що слугує підставою для перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 01.09.2021.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушення строків виплати грошового забезпечення, то суд зазначає таке.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно з статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з статтею 4 цього Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Суд наголошує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, заробітна плата, грошове забезпечення тощо).
Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів; при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Оскільки відповідач ще не здійснив нарахування (перерахунку) грошового забезпечення за спірний період та, відповідно, і не провів його виплати, тому позовна вимога у цій частині є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач згідно з ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору та враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати щодо розподілу судового збору у справі розподілу не підлягають.
Суд, вирішуючи питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. з кожного, які підлягають розподілу між сторонами, виходить з наступного.
Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що 12.10.2021 позивачем укладено Договір про надання правової допомоги № ДА-69 з адвокатом Матяшуком Владиславом Костянтиновичем, згідно п. 4.2. гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього Договору.
12.10.2021 позивачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № ДА-69 від 12.10.2021 відповідно до якої сторони домовились встановити наступні форми та розмір оплати послуг наданих згідно Договору: вивчення чинного законодавства щодо порядку виплат військовослужбовцям індексації грошового забезпечення 1 год. 250,00грн.; консультація, щодо стягнення індексації грошового забезпечення 1 год. 250,00 грн.; підготовка та скерування документу (заява, звернення, скарга тощо) 1 год. 250,00 грн.; скерування адвокатського запиту 1 год. 500,00 грн.; складення та подання позовної заяви 1год. 1000,00 грн.; складання та подання відповіді на відзив 1год. 1000,00 грн.; участь в суді першої та апеляційної інстанції 1 засідання 1000,00 грн.; складання та подання апеляційної (касаційної) скарги 2000,00 грн.; усього вартість наданих юридичних послуг згідно акту прийому передачі виконаних робіт.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 12.10.2021 до Договору про надання правової допомоги № ДА-69 від 12.10.2021, клієнт зобов'язується після підписання цієї додаткової угоди здійснити оплату повної вартості правової допомоги та витрати, пов'язані із переїздом до іншого населеного пункту представника позивача.
Оплата послуг підтверджується квитанцією 0.0.2299185764.1 від 13.10.2021 на суму 2500,00 грн.
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт № 1 до Договору про надання правової допомоги № ДА-69 від 12.10.2021, Додаткової угоди №1 від 12.10.2021 складеного 28.12.2021, позивач прийняв від адвоката Матяшука В.К. роботи та послуги з професійної правничої допомоги, які полягають у наступному: вивчення чинного законодавства щодо порядку виплат військовослужбовцям індексації грошового забезпечення 1 год. 250,00грн.; консультація, щодо стягнення індексації грошового забезпечення 1 год. 250,00 грн.; підготовка та скерування документу (заява, звернення, скарга тощо) 1 год. 250,00 грн.; скерування адвокатського запиту 1 год. 500,00 грн.; складення та подання позовної заяви 1год. 1000,00 грн.; складання та подання відповіді на відзив 1год. 1000,00 грн.; участь в суді першої та апеляційної інстанції 1 засідання 1000,00 грн.; складання та подання апеляційної (касаційної) скарги 2000,00 грн. Усього вартість наданих юридичних послуг 2500,00 грн.
Оплата послуг підтверджується квитанцією 0.0.2299185764.1 від 13.10.2021 на суму 2500,00 грн.
Також 12.10.2021 позивачем укладено Додаткову угоду №2 до Договору про надання правової допомоги № ДА-69 від 12.10.2021 відповідно до якої сторони домовились встановити наступні форми та розмір оплати послуг наданих згідно Договору: вивчення чинного законодавства щодо порядку виплат військовослужбовцям індексації грошового забезпечення 1 год. 250,00грн.; консультація, щодо стягнення індексації грошового забезпечення 1 год. 250,00 грн.; підготовка та скерування документу (заява, звернення, скарга тощо) 1 год. 250,00 грн.; скерування адвокатського запиту 1 год. 500,00 грн.; складення та подання позовної заяви 1год. 1000,00 грн.; складання та подання відповіді на відзив 1год. 1000,00 грн.; участь в суді першої та апеляційної інстанції 1 засідання 1000,00 грн.; складання та подання апеляційної (касаційної) скарги 2000,00 грн.; усього вартість наданих юридичних послуг згідно акту прийому передачі виконаних робіт.
Відповідно до Додаткової угоди №2 від 12.10.2021 до Договору про надання правової допомоги № ДА-69 від 12.10.2021, клієнт зобов'язується після підписання цієї додаткової угоди здійснити оплату повної вартості правової допомоги та витрати, пов'язані із переїздом до іншого населеного пункту представника позивача.
Оплата послуг підтверджується квитанцією 0.0.2299185745.1 від 13.10.2021 на суму 2500,00 грн.
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт № 2 до Договору про надання правової допомоги № ДА-69 від 12.10.2021, Додаткової угоди №2 від 12.10.2021 складеного 28.12.2021, позивач прийняв від адвоката Матяшука В.К. роботи та послуги з професійної правничої допомоги, які полягають у наступному: вивчення чинного законодавства щодо порядку виплат військовослужбовцям індексації грошового забезпечення 1 год. 250,00грн.; консультація, щодо стягнення індексації грошового забезпечення 1 год. 250,00 грн.; підготовка та скерування документу (заява, звернення, скарга тощо) 1 год. 250,00 грн.; скерування адвокатського запиту 1 год. 500,00 грн.; складення та подання позовної заяви 1год. 1000,00 грн.; складання та подання відповіді на відзив 1год. 1000,00 грн.; участь в суді першої та апеляційної інстанції 1 засідання 1000,00 грн.; складання та подання апеляційної (касаційної) скарги 2000,00 грн. Усього вартість наданих юридичних послуг 2500,00 грн.
Оплата послуг підтверджується квитанцією 0.0.2299185764.1 від 13.10.2021 на суму 2500,00 грн.
Разом з тим, на переконання суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до частин дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У даному випадку суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки дана справа незначної складності з сталою правовою позицією та не потребує значної затрати часу на вказані роботи.
Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій (в т.ч. рішення Верховного Суду у зразковій справі) з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Вказаний висновок Верховного Суду у відповідності до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
З огляду на вказані обставини справи, суд вважає, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову та вартістю таких послуг у розмірі 5000,00 грн за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову та те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити по 500,00 грн. з кожного.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 28.02.2018року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008року, відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині порушення вимог абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 04.06.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 04.06.2018 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Визнати протиправною бездіяльність 11 комендатури охорони та обслуговування в частині порушення вимог абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 05.06.2018 до 01.09.2021.
Зобов'язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 05.06.2018 до 01.09.2021 індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 30.01.2020 до 01.09.2021 грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 30.01.2020 до 01.09.2021 грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінет Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) з Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань 500,00 (п'ятсот)грн. 00коп. витрат на правову допомогу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) з 11 комендатури охорони та обслуговування (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань 500,00 (п'ятсот)грн. 00коп. витрат на правову допомогу.
У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 09.12.2025.
Суддя Лунь З.І.