справа№380/19686/25
08 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35; ЄДРПОУ: 43968090), в якому просить:
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області № 0015431-1310-1301 від 01 серпня 2025 року та податковий борг у сумі 4162,30 грн. нарахований відповідачем позивачці - ОСОБА_1 за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (об'єкт оподаткування: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 81,4 кв.м.).
Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що позивач є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 81,4 кв.м., яка є у спільній сумісній власності членів її сім'ї (не поділена в натурі) і їй визначено податкове зобов'язання у розмірі 4162,30 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості згідно оскаржуваної податкової вимоги № 0015431-1310-1301 від 01 серпня 2025 року. Позивач не погоджується з такими діями контролюючого органу, оскільки 25.03.2025 відповідачем вже було сформовано податкову вимогу №0008205-1307-1301 на той самий об'єкт нерухомості на іншого співвласника - її батька ОСОБА_2 , що призводить до подвійного нарахування податку на один і той самий об'єкт та є порушннням Податкового кодексу України, зокрема, п.п.266.1.2 п.266.2 ст. 266, за змістом якого якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником такого податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
Ухвалою суду від 06.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
15.10.2025 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що підставою для формування спірної податкової вимоги № 0015431-1310-1301 від 01 серпня 2025 року стало узгоджене податкове зобов'яхання, яке виникло на підставі податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 1970144-2407-0228 вiд 28.09.2022 з податку на нерухомiсть (ф.о.). на суму 642,00 грн., терм.спл. 20.01.2023, податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 0461682-2407-0228-UA46060250000025047 вiд 28.06.2023 з податку на нерухомiсть (ф.о.). на суму 2086,50 грн., терм.спл. 25.12.2023, та податкового повiдомлення-рiшення (форма 'Ф') № 2350706-2411-1305-UA46060250000025047 вiд 16.10.2024 з податку на нерухомiсть (ф.о.). на суму 1433,80, терм.спл. 04.02.2025. Вказані вище податкові повідомлення-рішення не оскаржувались, та не є предметом позовних вимог в адміністративній справі № 380/19686/25. На даний час суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу (узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у термін). Зазначає, що податкова вимога не породжує податкові зобов'язання, а вже внаслідок наявності податкового боргу у платника надсилається йому. Отже, Головним управлінням ДПС у Львівській області податкова вимога № 0015431-1310-1301 від 01 серпня 2025 сформована в межах повноважень та у спосіб відповідно до вимог діючого законодавства, тому позовна заява не підлягає задоволенню.
У відповіді на відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 16.10.2025, представник позивача вказує, що жодних податквих повідомлень-рішень позивач не отримувала, доказів протилежного суду не подано, а тому такі рішення не породжують правових наслідків для позивача та не можуть бути підставою для сплати грошового зобов'язання. Зазначає, що умовою узгодження грошового зобов'язання є фактичне отримання платником податкових повідомлень-рішень, оскільки лише з цього моменту платник набуває права на адміністративне чи судове оскарження.
Ухвалою від 22.10.2025 суд витребував у Головного управління ДПС у Львівській області податкові повідомлення-рішення, на підставі яких було складено спірну податкову вимогу № 0015431-1310-1301 від 01 серпня 2025 року на ім'я ОСОБА_1 , та доказів направлення вказаних податкових повідомлень-рішень позивачу.
На виконання вимог ухвали суду від 22.10.2025 відповідач надав копію податкового повідомлення-рішення від 16.10.2024 №2350706-2411-1305 UA46060250000025047 на суму 1433,80 грн. за 2023 рік та докази направлення позивачу. Щодо податкових повідомлень-рішень від 28.09.2022 № 1970144-2407-0228-1305 на суму 642,0грн. за 2021р. та від 28.06.2023 № 0461682-2407-0228-UA46060250000025047 на суму 2086,50грн. за 2022р. вказав, що такі були сформовані ГУ ДПС у Вінницькій області.
Ухвалою від 03.11.2025 суд залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Вінницькій області (адреса місцезнаходження: 21028, м. Вінниця (з), Хмельницьке шосе, 7; ЄДРПОУ: 44069150), запропонував третій особі подати письмові пояснення на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали та зобов'язав Головне управління ДПС у Вінницькій області надати до суду податкові повідомлення-рішення від 28.09.2022 № 1970144-2407-0228 на суму 642,0грн. за 2021р., від 28.06.2023 № 0461682-2407-0228-UA46060250000025047 на суму 2086,50грн. за 2022р., документи, які стали підставою для їх складення та докази направлення вказаних податкових повідомлень-рішень позивачу.
У додаткових поясненнях, які надійшли на адресу суду 06.11.2025 представник позивача зазначив, що Головне управління ДПС у Вінницькій області не мало повноважен приймати податкові повідомлення-рішення стосовно позивача, оскільки позивач зареєстрована та проживає у місті Львові, а також об'єкт нерухомості, щодо якого нараховано податок, знаходиться у місті Львові. Згідно з вимогами пункту 45.1 Податкового кодексу України фізична особа-платник податків перебуває на обліку за місцем проживання (податковою адресою), а тому податкові повідомлення та інші документи можуть формувати лише контролюючі органи за місцем обліку платника податків. Окрім цього, позивач наполягає на відсутності доказів направлення та вручення податкових повідомлень-рішень, які стали підставою для формування спірної податкової вимоги.
На виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025 Головне управління ДПС у Вінницькій області подав клопотання про долучення доказів, в якому зазначив, що податкове повідомлення-рішення за 2021 рік ОСОБА_1 надсилалось рекомендованим листом з повідомленням про вручення 27.10.2022 на адресу: АДРЕСА_3 . та повернулось до ГУ ДПС у Вінницькій області 30.11.2022 по причині закінчення терміну зберігання, а податкове повідомлення-рішення за 2022 рік ОСОБА_1 надсилалось рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.11.2023 на адресу: АДРЕСА_3 . та повернулось до ГУ ДПС у Вінницькій області 27.12.2023 по причині закінчення терміну зберігання. Вказані докази просив долучити до матеріалів справи. Додатково зазначив, що в зв'язку з відсутністю заяви про визначення платника податку за об'єкт житлової нерухомості, який знаходиться у спільній сумісній власності, податок за 2021 та 2022 рік за квартиру, загальною площею 81,4 кв.м був нарахований ОСОБА_1 .
Ухвалою від 21.11.2025 суд витребував від податкового органу облікову картку платника податків - ОСОБА_1 із зазначенням даних щодо адреси (місцезнаходження, податкової адреси) платника податків на момент складення та направлення податкових повідомлень-рішень від 28.09.2022 № 1970144-2407-0228-1305, від 28.06.2023 № 0461682-2407-0228- НОМЕР_2 , витяг з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків щодо ОСОБА_1 , відомості з електронної бази даних контролюючого органу щодо ОСОБА_1 та документи, які стали підставою внесення відомостей щодо адреси (місцезнаходження, податкової адреси) ОСОБА_1 до зазначених вище доказів.
Представник Головного управління ДПС у Вінницькій області 28.11.2025 подав клопотання про долучення доказів, в якому зазначив, що податковою адресою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 03.10.2001 по 09.06.2024 була адреса: АДРЕСА_3 , а з 09.06.2024 стала адреса: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру фізичних осіб, яку просив долучити до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 31.05.2012 згідно з штемпелем в паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 , виданому Золочівським РВ УМВС України у Львівській області 05.07.2005. До 31.05.2012 місце реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_4 з 25.08.2005 по 24.05.2012.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на об'єт нерухомого майна - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 81,4 кв.м. вказана квартира перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та членів її сім'ї - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Головним управлінням ДПС у Вінницькій області фізичній особі ОСОБА_1 з використанням програмного забезпечення АІС “Податковий блок», системи “Облік платежів» режиму “Плата за нерухомість» були сформовані податкові повідомлення - рішення за 2021 рік за № 1970144-2407-0228 від 28.09.2022 на суму 642,00грн; за 2022 рік: № 0461682-2407-0228-UA46060250000025047 від 28.06.2023 на суму 2086,50 грн.
Податкове повідомлення-рішення за 2021 рік № 1970144-2407-0228 від 28.09.2022 на суму 642,00грн ОСОБА_1 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 27.10.2022 на адресу: АДРЕСА_3 . Поштове відправлення повернулось до ГУ ДПС у Вінницькій області 30.11.2022 по причині закінчення терміну зберігання.
Податкове повідомлення-рішення за 2022 рік № 0461682-2407-0228-UA46060250000025047 від 28.06.2023 на суму 2086,50 грн. ОСОБА_1 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.11.2023 на адресу: АДРЕСА_3 . Поштове відправлення повернулось до ГУ ДПС у Вінницькій області 27.12.2023 по причині закінчення терміну зберігання.
Головним управлінням ДПС у Львівській області фізичній особі ОСОБА_1 сформовано податкове повідомлення - рішення за 2023 рік за № 2350706-2411-1305-UA46060250000025047 вiд 16.10.2024 на суму 1433,80 грн. В підтвердження факту направлення позивачу вканого податкового повідомлення-рішення контролюючим органом долучено до матеріалів справи відомість №1305 про направлення простої письмової кореспонденції (670 одиниць) та копію розрахункового документа про оплату відправленої простої кореспонденції 18.12.2024 на суму 12 060,00 грн.
Відповідно до наявної в матеріалах справи інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 20.01.2023 нараховано податок на нерухомість в сумі 642,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішння № 1970144-2407-0228 від 28.09.2022, термін сплати 20.01.2023, 25.12.2023 нараховано податок на нерухомість в сумі 2086,50 грн. на підставі податкового повідомлення-рішння № 0461682-2407-0228-UA46060250000025047 від 28.06.2023, термін сплати 25.12.2023, 04.02.2025 нараховано податок на нерухомість в сумі 1433,80 грн. на підставі подкового повідомлення-рішння № 2350706-2411-1305-UA46060250000025047 вiд 16.10.2024, термін сплати 04.02.2025.
01.08.2025 Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 0015431-1310-1301, відповідно до якої ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визначено заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у розмірі 4162,30 грн.
Позивач, вважаючи таку вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернулася до суду з даним позовом.
Досліджуючи правомірність формування ГУ ДПС у Львівській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) з податку на нерухомість від 01.08.2025 за № 0015431-1310-1301 на суму 4162,30 грн., та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статтей 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).
Підпунктом 14.1 статті 14 ПК України визначені поняття, що у цьому Кодексі вживаються в такому значенні:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 ПК України. Згідно з пунктом 38.1. статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2. статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України).
За приписами пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу, і відображатися в електронному кабінеті.
Пунктом 42.2 тієї ж статті встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
В силу 42.5 статті 42 того ж кодексу у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що направлені платнику податку документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, тобто надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), незважаючи на причини невручення таких документів. Отже, ключовим в даному випадку є дотримання податковим органом порядку направлення, а саме рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто, та на адресу (місцезнаходження, податкову адресу) платника податків. Водночас, у разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Відповідно до статті 70.1 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків.
До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов'язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.
Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру) (ст.70.2 ПК України).
До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованих та/або отриманих доходів; сума нарахованих та/або сплачених податків; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі на підставі даних розпорядника такого реєстру, наданих у порядку інформаційної взаємодії відповідно до законодавства (ст.70.3 ПК України).
Фізична особа несе відповідальність згідно із законом за достовірність інформації, що подається для реєстрації у Державному реєстрі (ст.70.5 ПК України).
Фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ст.70.7 ПК України).
Суд зазначає, що Державний реєстр фізичних осіб - платників податків було сформовано на основі Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Обліковим карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам платників податків - фізичних осіб. Документи про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, видані контролюючими органами у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Кодексом, вважаються дійсними для всіх випадків, передбачених для використання реєстраційних номерів облікових карток фізичних осіб, не підлягають обов'язковій заміні та є такими, що засвідчують реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Відповідач та третя особа є територіальними підрозділами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, у якому, серед іншого, фіксується місце проживання/реєстрації фізичних осіб - платників податків.
Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації/проживання.
Як з'ясовано судом, податкові повідомлення - рішення за 2021 рік за № 1970144-2407-0228 від 28.09.2022 на суму 642,00грн. та за 2022 рік: № 0461682-2407-0228-UA46060250000025047 від 28.06.2023 на суму 2086,50 грн. ОСОБА_1 контролюючим органом надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: АДРЕСА_3 .
В підтвердження правомірності направлення податкових повідомлень-рішень на вищезазначену адресу Головним управлінням ДПС у Вінницькій області подано відомості з Лержавного реєстру фізичних осіб-платників податку станом на 27.11.2025, з яких вбачається, що податковою адресою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 03.10.2001 по 09.06.2024 була адреса: АДРЕСА_3 , а з 09.06.2024 стала адреса: АДРЕСА_2 . При цьому, такі відомості щодо зміни адреси внесено 09.06.2024 на підставі відомостей, отриманих в порядку інформаційної взаємодії між ресурсами ДПС та ДМС про актуальну реєстрацію/зняття місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Водночас згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру від 24.11.2025 №2038460, позивач, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 31.05.2012.
Вказане також підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданому Золочівським РВ УМВС України у Львівській області 05.07.2005, згідно з штемпелем в якому ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 31.05.2012. До 31.05.2012 місце реєстрації за період з 25.08.2005 по 24.05.2012 згідно паспортних даних: АДРЕСА_4 .
Отже, позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 з 31.05.2012. Даних щодо реєстрації чи проживання позивача за іншою адресою у спірний період ні позивачем, ні відповідачем, незважаючи на вимогу суду, до суду не подано, а судом не встановлено. При цьому, податковим органом, в тому числі і на вимогу суду не подано доказів підстави внесення відомостей до Лержавного реєстру фізичних осіб-платників податку щодо адреси АДРЕСА_3 , яка вказана податковою адресою позивача і на яку направлялися спірні податкові повідомлення - рішення за 2021 рік та за 2022 рік: Конверти з податковими повідомленнями - рішеннями не було вручено відповідачу та вони повернуті до відправника з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
З наведеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення за 2021 рік за № 1970144-2407-0228 від 28.09.2022 на суму 642,00грн. та за 2022 рік: № 0461682-2407-0228-UA46060250000025047 від 28.06.2023 на суму 2086,50 грн. Головним управлінням ДПС у Вінницькій області не вручені ОСОБА_1 у зв'язку із направленням їх позивачу на адресу, яка не є ні податковою адресою, ні адресою місцезнаходження позивача в розумінні пунктів 42.2 та 42.4 статті 42 ПК України.
До аналогічного висновку, тобто до відсутності факту вручення суд приходить і щодо податкового повідомленя-рішення за 2023 рік за № 2350706-2411-1305-UA46060250000025047 вiд 16.10.2024 на суму 1433,80 грн., оскільки в підтвердження факту його направлення позивачу контролюючим органом долучено до матеріалів справи лише відомість №1305 про направлення простої письмової кореспонденції (670 одиниць) та копію розрахункового документа про оплату відправленої простої кореспонденції 18.12.2024 на суму 12 060,00 грн., що в силу вимог пункту 42.1 статті 42 ПК України свідчить про порушення порядку направлення таких документів платнику податку, тобто не рекоменндованим листом з повідомленням про вручення або особисто.
Суд також враховує, що податковим органом не подано доказів подання позивачем заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет, що в силу вимог пункту 42.5 статті 42 ПК України зобов'язує податковий орган здійснювати листування з платником податків лише шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручати платнику податків (його представнику), що ним зроблено не було.
Таким чином, враховуючи, що позивач зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_2 з 31.05.2012, а податкові повідомлення-рішення були надіслані поштовим зв'язком за іншою адресою або з порушенням порядку їх направлення, внаслідок чого не були отримані позивачем, грошові зобов'язання відповідно не набули статусу узгоджених.
При цьому суд враховує, що податковий орган не довів правильність зазначення в електронній базі даних контролюючого органу податкової адреси ОСОБА_1 , оскільки незважаючи на вимогу суду не подав підстав внесення таких даних до електронної бази даних контролюючого органу щодо податкової адреси ОСОБА_1 .. Водночас контролюючий орган не вжив заходів для надіслання податкових повідомлень-рішень за адресою, за якою позивач була офіційно зареєстрована чи за місцем знаходження житлової нерухомості.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.
Суд зауважує, що податковою адресою платника податків - фізичної особи в розумінні ст.45 ПК України визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Виходячи з приписів підпункту 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 ПК України, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб, подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам інформацію про фізичних осіб, які зареєстрували своє місце проживання у відповідному населеному пункті чи місце проживання яких знято з реєстрації в такому населеному пункті, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також про втрачені, викрадені паспорти громадянина України у п'ятиденний строк з дня надходження відповідних заяв фізичних осіб та про паспорти громадянина України померлих громадян щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Наведене дає підстави стверджувати, що контролюючий орган повинен бути обізнаним про зміну податкової адреси платника податків - фізичної особи, а відтак має обов'язок направляти податкову вимогу за дійсною адресою.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.08.2018 у справі №802/467/16-а у подібних правовідносинах.
Натомість, відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження, вважається днем узгодження грошового зобов'язання, якщо таке рішення не оскаржене в суді.
В силу приписів пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
В силу приписів пункту 57.2 статті 57 ПК України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
Якщо платник податків не сплатив суму узгодженого зобов'язання протягом 10 днів з дати набрання законної сили рішенням про відмову в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, з цього часу у нього виник податковий борг.
З наведеного суд приходить до висновку про недотримання відповідачем порядку формування податкової вимоги, адже вимога сформована та надіслана позивачеві до виникнення податкового боргу.
Також, при вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 12 липня 2022 року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Таким чином, з огляду на відсутність доказів, які б надали можливість пересвідчитись, що податковим органом було належним чином повідомлено відповідача про наявність податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, суд дійшов висновку про відсутність узгодженого податкового зобов'язання, що свідчить про передчасність формування відповідачем податкової вимоги за відсутності у позиивача на момент її формування податкового боргу.
Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 по справі № 826/14316/18.
При цьому суд наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача визначеного у податковій вимозі податкового зобов'язання, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної ПК України процедури його узгодження та стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкових повідомлень-рішень, формування податкової вимоги щодо стягнення відповідного боргу є передчасним.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведеного, перевіряючи оскаржувану податкову вимогу, враховуючи встановлені обставини справи та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), у зв'язку з чим таку слід визнати протиправною.
Щодо доводів позивача про те, що 25.03.2025 відповідачем вже було сформовано податкову вимогу №0008205-1307-1301 на той самий об'єкт нерухомості на іншого співвласника -її батька ОСОБА_2 , що призводить до подвійного нарахування податку на один і той самий об'єкт, то суд оцінює їх критично з огляду на те, що за приписами підпункту 266.1.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником такого податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом. Водночас доказів наявності такої згоди та повідомлення податковий орган про її досягнення позивачем суду не подано, а тому формування податковим органом податкових вимог на всіх співвласників не суперечить вищевказаній нормі ПК України.
Суд враховує, що наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог має не лише вирішити позовні вимоги відповідно до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № 0015431-1310-1301 від 01 серпня 2025 року на суму 4162,30 грн. нараховану ОСОБА_1 за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (об'єкт оподаткування: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 81,4 кв.м.).
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
вирішив:
адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 код ЄДРПОУ 43968090) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Вінницькій області (адреса місцезнаходження: 21028, м. Вінниця (з), Хмельницьке шосе, 7; ЄДРПОУ: 44069150) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) № 0015431-1310-1301 від 01 серпня 2025 року на суму 4162,30 грн. нараховану ОСОБА_1 за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (об'єкт оподаткування: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 81,4 кв.м.).
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1211 (одна тисяча двісті одиннадцять) гривень 20 копійок судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Чаплик І.Д.