Іменем України
10 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/2046/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
20.10.2025 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов позов адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач І), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач ІІ) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.11.2021 по 28.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.11.2021 по 28.08.2023 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 05.11.2021 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період:
з 05.11.2021 по 31.12.2021 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з 01.01.2022 по 31.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за ст. 7 Закону України « Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2023 по 10.04.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2023 по 10.04.2025 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 05.11.2021 по 28.08.2023, що підтверджується копією військового квитка та відповіддю військової частини НОМЕР_1 з додатками. 21.08.2025 подано заяву до військової частини НОМЕР_1 про виплату індексації грошового забезпечення за весь період служби та здійснення перерахунку та виплату грошового забезпечення у 2021 р., 2022 р., 2023 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня відповідного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2025 р. встановлено про не нарахування в деякі місяці індексації та нарахування , але не в повному обсязі. На звернення про усунення порушення та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до вимог законодавства відповідач безпідставно відмовив.
Щодо здійснення перерахунку та виплату грошового забезпечення з 05.11.2021 р. по 31.12.2021 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів з 01.01.2023 р. по 19.05.2023 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів - також відповідачем було проігноровано.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 29.08.2023 по 10.04.2025, що підтверджується копією військового квитка та відповіддю військової частини НОМЕР_2 з додатками. 21.08.2025 подано заяву до військової частини НОМЕР_2 про виплату індексації грошового забезпечення за весь період служби.
Згідно відповіді військової частини НОМЕР_2 від 26.09.2025 встановлено про не нарахування в деякі місяці індексації та нарахування , але не в повному обсязі. На звернення про усунення порушення та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до вимог законодавства відповідач безпідставно відмовив.
Вважає, що дії відповідачів є неправомірними щодо обрахунку індексації за період з 05.11.2021 по 10.04.2025, оскільки за правилами пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів). Станом на момент виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №1294). Наступна зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01 березня 2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.
Ухвалою суду від 22.10.2025 позовну заяву залишено без руху запропоновано позивачу (представнику позивача) протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника): подання уточненої позовної заяви із обґрунтуванням пов'язаності позовних вимог, заявлених до двох відповідачів, та необхідності об'єднання їх в одному провадженні; заяви про поновлення пропущеного строку в частині позовних вимог про оскарження бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 28.08.2023 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року; бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2023 по 10.04.2025 із застосуванням базового місяця - березень 2018 року із викладенням об'єктивних обставин і фактів, що перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до суду, та надати підтверджуючі докази їх існування.
Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у відповідача докази, вирішити питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду під час судового розгляду, після надходження додаткових матеріалів від відповідачів.
Ухвалою суду від 10.12.2025 клопотання адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни, поданого в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку звернення до суду - задоволено, визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог.
05.11.2025 відповідачем-ІІ - військовою частиною НОМЕР_2 - надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
Преамбулою Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон України №1282-XII) встановлено, що вказаний Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Виходячи з норм цього Закону, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Вказана теза закріплена в профільному нормативно-правовому акті, а саме у пункті 9 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, згідно з яким індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Так, відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
У абзаці 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, передбачено, що до суми індексації (визначеної в абзаці 4 цього ж пункту Постанови) додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. І таке додавання повинне відбуватися до чергового підвищення тарифних. Тобто виключно індексація місяця, в якому змінився розмір окладу здійснює приріст на суму індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Відсутні підстави здійснювати перерахунок та виплату, оскільки до позовної заяви не доданий жоден доказ чи розрахунок, що доводив би неправильність чи неповноту нарахування та виплати індексації позивачу. А також позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату індексації.
Щодо встановлення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення зазначаємо, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявами про перерахування чи донарахування індексації грошового забезпечення і відповідач не приймав жодного рішення щодо цього. А тому в задоволенні цих вимог має бути відмовлено, у зв'язку з відсутністю порушеного права.
Разом з цим, позивач вважає що відповідач при виплаті індексації не врахував положень абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078. Такими нормами врегульовано питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів).
За змістом п. 5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Верховний Суд в постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 дійшов висновку, що Закон і Порядок не містять терміну фіксована індексація, тому з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Для обчислення індексації-різниці підлягає порівнянню та аналізу грошове забезпечення конкретного військовослужбовця, разом з тим обчислення індексації-різниці за певною посадою, тим більш за вакантною, є неможливим.
Для військовослужбовців, які станом на дату підвищення посадових окладів (01 березня 2018 року) проходили службу, обчислення величини приросту індексу споживчих цін здійснювалось з місяця наступного після останнього підвищення окладу, тобто з лютого 2008 року і нараховувалось наростаючим підсумком до наступного підвищення посадового окладу, тобто до березня 2018 року.
Таким чином, величина приросту індексу споживчих цін нарахована на момент підвищення тарифних ставок у березні 2018 року припиняє свій розрахунок та на підставі неї обчислюється фіксований розмір індексації-різниці для кожного військовослужбовця, який на час підвищення тарифних ставок проходив військову службу та отримував грошове забезпечення, за умови якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 №58/0/66-17, порівняння суми підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах місяця, у якому відбулося таке підвищення (тобто, порівнюються не попередні місяці нарахованого грошового забезпечення з поточним місяцем нарахованого грошового забезпечення, а в умовах місяця підвищення грошового забезпечення, в якому враховані всі його складові, встановлені з 01.03.2018- для посадового окладу до 01.03.2018 та для посадового окладу з 01.03.2018).
Надалі, відповідно до абз.1 п. 5 Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, тобто у березні 2018 року, приймається за 1 або 100 відсотків та обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу, тобто з квітня 2018 року.
Матеріали справи свідчать, що на момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року позивач не проходив військову службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись, виходячи з суми грошового забезпечення позивача (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року у НОМЕР_3 прикордонному загоні йому не нараховувалось і не виплачувалось.
В свою чергу, підвищення посадових окладів відповідно до Постанови №704 в березні 2018 року не вплинуло на розмір грошового забезпечення позивача в контексті його зменшення або збільшення по відношенню до розміру грошового забезпечення у попередньому місяці, оскільки по-перше, позивач станом на березень 2018 року не проходив військову службу НОМЕР_3 прикордонному загоні, по-друге, на момент початку військової служби позивача означена постанова вже була чинною та підлягала застосуванню до позивача, підвищення посадового окладу під час проходження служби внаслідок підвищення тарифних ставок у нього не відбулось.
Постанова №1294, з набранням чинності якою пов'язано початок обчислення величини приросту індексу споживчих цін (січень 2008 року) для обчислення індексації-різниці у березні 2018 року, була чинною у період з 01.01.2008 по 01.03.2018, що виключає можливість будь-якого її застосування до спірних правовідносин у 2023-2025 роках.
Отже, застосування положень абз. 4 - 6 п. 5 Порядку можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби військовослужбовцем, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Подібний підхід до правозастосування наведений Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2024 року в справі №160/2481/23.
Окремо слід відмітити, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання нарахувати та виплатити Позивачу індексацію доходів за 2023 рік, оскільки відповідно до пункту 3 Перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік зупинена дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". А тому правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині не має.
Згідно зі ст.39 ЗУ «Про державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком з 1 січня 2024 року. Так у місяці серпні 2024 року індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення перевищив законом встановлений мінімум і з цього місяця позивачу було здійснено нарахування індексації.
Згідно зі ст.34 ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Так у місяці липні 2025 року індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення перевищив законом встановлений мінімум і з цього місяця позивачу було здійснено нарахування індексації.
Позивач, аргументуючи необхідність застосування березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) посилається на норми Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Разом з тим, вказані відносини регулюють положення Закону України « Про Державний бюджет України на 2023 рік» , Закону України « Про Державний бюджет України на 2024 рік» України « Про Державний бюджет України на 2025 рік» , Закону , які мають вищу юридичну силу, були чинними на момент коли тривали між сторонами правовідносини та не визнані неконституційними. А тому саме вони підлягають застосуванню.
У позові позивач вказує про виплату «фіксованої індексації»/ «індексації-різниці», разом з тим ні Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , ні Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», ні Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, ні Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 не передбачають такий вид індексації як «фіксована індексація»/ «індексації-різниці». Також, у вказаних законах та нормативно-правових актах жодна норма не передбачає, що така «індексація - різниця» грошового забезпечення має нараховуватися та виплачувати систематично.
Позивач просить суд зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. Проте він не звертався до відповідача з заявою про компенсацію податку з доходів фізичних осіб. У зв'язку з цим вказана вимога позивача є передчасною, так як у позивача відсутнє порушене право. Також, позивач не просить суд визнати бездіяльність відповідача в частині невиплати компенсації ПДФО, що утримується з вказаної індексації протиправною, у зв'язку з чим законність невиплати такої компенсації не оспорюється, а отже така невиплата є законною, тому в цій частині вимог позивачу має бути відмовлено. Окремо зазначаємо, що позивач не звертався до відповідача з заявами про виплату компенсації ПДФО, а сама оспорювана індексація ще не виплачена, тому у позивача відсутнє порушене право.
На підставі викладеного відповідач-ІІ просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
07.11.2025 представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що статтями 1 та 2 Закону №1282-XII визначено, що індексація є обов'язковим механізмом державної гарантії щодо збереження купівельної спроможності доходів громадян у разі зростання цін. Грошове забезпечення військовослужбовців є постійним доходом, а тому підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму.
Положення пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, встановлюють, що у разі підвищення посадових окладів значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100%. Верховний Суд у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 та від 04.04.2024 у справі №160/2481/23 зазначив, що для військовослужбовців базовим місяцем для подальшої індексації є місяць останнього підвищення посадового окладу, а не дата прийняття на службу.
Посилання відповідача на тимчасове зупинення дії Закону №1282-XII у 2023 році не спростовує факту, що індексація за попередні роки мала бути проведена. Бюджетні закони мають щорічний характер і не можуть скасувати або змінити норми законів постійної дії. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №520/8562/22.
12.11.2025 відповідачем-І - військовою частиною НОМЕР_1 - надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено таке.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - начальника загону) від 05.11.2021 №862-ОС «Про особовий склад» прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу.
Згідно наказу начальника загону від 25.08.2025 №552-ОС «Про особовий склад» виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 прикордонного загону, з 28.08.2023.
Щодо індексації грошового забезпечення - згідно карток грошового забезпечення за період з 2021 по 2023 рік, довідки розрахунку індексації грошового забезпечення №1348 від 09.11.2025 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення за період з 2021 з урахуванням базового місяця березень 2018. Незважаючи на це, позивач вважає, що відповідачем невірно взятий базовий місяць, оскільки в даному випадку як вважає позивач за спірний період має бути нарахована та виплачена індексація із застосуванням для обчислення індексу споживчих цін базового місяця - березня 2018 року, з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Відповідач не згоден з даним обґрунтуванням та вважає, що базовий місяць базовий місяць березень 2018 визначений вірно.
Предметом спору у даній справі є визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін та правильність обрахунку сум індексації грошового забезпечення позивача.
01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 , якою встановлені нові підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10-2 Порядку 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає . працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
В наказі начальника загону від 05.11.2021 №862-ОС «Про особовий склад» позивач прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, що дає підстави для висновку, що під час його прийняття на службу для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення застосовується пункт 10 2 Порядку 1078, та встановлюється базовий місяць березень 2018 року та як наслідок виплачується поточна індексація грошового забезпечення.
Про вказане додатково свідчать дані зазначені у військовому квитку.
Пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX зупинена на 2023 рік дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Що стосується перерахунку грошового забезпечення - постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів i коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського i старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового i начальницького складу, згідно з додатком 1 та схему тарифних коефiцiентiв за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового i начальницького складу, згідно додатку 14.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків.
У цих примітках норми права не містяться. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i l4.".
Отже, пунктом 4 Постанови №704 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 i l4. Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Оскільки норма пункту 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774 VIII не втратила чинності i за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови КМУ №704, у редакції до внесення змін Постановою КМУ №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, Відповідач переконаний, що відсутні будь - які правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Існування у даному випадку правової колізії між нормами пункту 3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, вирішується на користь положень Закону, як акта права вищої юридичної сили.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду України, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
З огляду на викладене, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3774/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20, від 10.09.2021 у справі №480/5496/20 i Верховний Суд у цій справі не вбачав підстав відступати від неї.
В таких випадках, відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто в даному випадку приписи пункту 3 розділу II Закону України №1774-VII. Як зазначалось, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не є нормами права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу II Закону №1774- VIII.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року по справі №520/5794/2020 в яких було зазначено, що розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 був скасований пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, в частині, який стосувався прав військових пенсіонерів та звужував гарантоване державою право на належне пенсійне забезпечення вказаної категорії осіб, але вказана постанова суду не мала жодного відношення до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
Питання про невідповідність положень пункту Постанови КМУ №704 в редакції Постанови КМУ №103 рішенню Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/6453/18 про скасування даної редакції, та питання чинності чи не чинності Постанови КМУ №704 в редакції на момент її прийняття, не є компетенцією Відповідача під час розрахунку грошового забезпечення Позивача.
Досліджуючи, зокрема, чинну Постанову КМУ №704, то там можна побачити пункт 4 в редакції Постанови КМУ №103, який законодавець досі не змінив. Маючи право лише виконувати вимоги законодавства, а не його змінювати чи виходити за його рамки, Відповідач правомірно застосував положення пункту 4 пункт 4 в редакції Постанови КМУ №103. 3 огляду на вказане, протиправна складова саме у діях Відповідача відсутня взагалі.
Зобов'язання Відповідача перерахувати Позивачеві грошове забезпечення застосовуючи прожитковий мінімум станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 рік це зобов'язання суб'єкта владних повноважень, який діє та може діяти лише на підставі Закону, вчинити дії всупереч цьому закону, на догоду спірним та невідповідним самiм собі та один одному підзаконним нормативно-правовим актам, що буде досить не баченою правовою колізією, яка значно вийде за межі системи права України.
На підставі викладеного відповідач-І просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій, у період з 05.11.2021 по 28.08.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 29.08.2023 по 10.04.2024 - у військовій частині НОМЕР_2 , є особою з інвалідністю 3 групи внаслідок війни, що підтверджується відомостями з засвідченої копії персональних даних про особу громадянина України, виданої ЦНАП Виконавчого комітету Хустської міської ради вх. № 298/09509 від 14.05.2025, картки платника податків, посвідчення серії НОМЕР_5 , посвідчення серії НОМЕР_6 , військового квитка НОМЕР_7 , відповіддю № 2114161 від 10.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, витягами з наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.11.2021 № 862-ОС, від 25.08.2023 № 552-ОС.
Листом від 27.08.2025 вих. № 09/19880-25Вих. військова частина НОМЕР_1 надала відповідь адвокату В. Мотальовій-Кравець про те, що запитувана інформація потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. У зв'язку з вищевикладеним, строк розгляду адвокатського запиту буде продовжено до 20 робочих днів.
Листом від 03.09.2025 № 09/16780-25-Вих. військова частина НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) надала адвокату В.Мотальовій -Кравець відповідь на адвокатський запит з зазначенням, що заборгованість по виплаті індексації грошового забезпечення за період проходження служби ОСОБА_1 відсутня. З 1 січня 2023 року Законом про Держбюджет на 2023 рік дію Закону про індексацію доходів населення зупинено. Отже, протягом 2023 року індексація грошових доходів населення не проводилась. Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року. Суми нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення зазначені в архівних відомостях за 2023 -2025 роки.
Листом від 07.09.2025 № 09/20662-25-Вих військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) надала адвокату В. Мотальовій-Кравець відповідь на адвокатський запит, зазначивши, що посадові оклади, оклади за військове звання, щомісячні додаткові та одноразові види грошового забезпечення за вказаний Вами період нараховувалися відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, які розраховувалися виходячи з розміру 1762 гривні та визначалися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 даної постанови. Варто зазначити, що розмір індексації грошового забезпечення, за вказаний Вами період проходження військової служби, визначено згідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та з урахуванням базових місяців, в яких відбувалося підвищення грошових доходів (зростання грошового забезпечення). Надано особисті картки грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2021-2023 роки.
Згідно із особистими картками грошового забезпечення за 2021-2023 роки та архівними відомостями за 2023-2025 роки обчислення грошового забезпечення ОСОБА_1 проводилось із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018; нараховано і виплачено індексацію грошового забезпечення у листопаді 2021 року - 468,03 грн, у січні 2022 року - 1126,38 грн, у лютому - квітні 2022 року - по 672,35 грн, у травні 2021 року - 913,01 грн, у червні 2022 року - 1017,21 грн, у липні 2022 року - 1066,00 грн, у серпні -жовтні 2022 року - по 1281,80 грн, у листопаді 2022 року - 1424,80 грн, у грудні 2022 року - 1470, 83 грн, у серпні - листопаді 2024 року - по 130,20 грн, у грудні 2024 року - 254,35 грн, у 2023 році, січні - липні 2024 року, січні - квітні 2025 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась і не виплачувалась.
Спірним у цій справі є, зокрема, правомірність обчислення у вказаному періоді посадового окладу позивача та окладу за військове звання, і як наслідок нарахування та виплата інших видів грошового забезпечення, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, обчислених відповідно до пункту 4 Постанови № 704, в редакції Постанови № 103, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762 гривні, та наявність права позивача на нарахування індексації грошового забезпечення за періоди з 05.11.2021 по 28.08.2023, з 29.08.2023 по 10.04.2025, із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №91078.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що “служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Постановою № 704 затверджено, зокрема тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Також пунктом 6 Постанови № 704 передбачено виплачувати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців розвідувальних органів), особам рядового і начальницького складу надбавки та доплати, які визначаються в розмірі відсотків від посадового окладу.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою № 103, яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»
Отже, з 01 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Тобто, з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін - розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Суд зазначає, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, оскільки пункт 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є чинним та має вищу юридичну силу ніж пункт 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд вважає, що для обчислення розміру посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу підлягає застосуванню, як розрахункова величина, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року.
Матеріалами справи підтверджується, що у період з 05.11.2021 по 19.05.2023 відповідач-І при розрахунку та виплаті розміру грошового забезпечення позивача керувався Постановою № 704, в редакції Постанови № 103, відповідно до якої розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням позивача визначав шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14.
Суд зауважує, що оскільки з 29 січня 2020 року діє первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, то право позивача на перерахунок розміру грошового забезпечення є беззаперечним з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати та розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період визначаються Законом про Державний бюджет України.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Закони України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2021, 2022, 2023 роки не містить.
Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня.
Статтею 7 Закону України від 02.02.2021 № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні.
Статтею 7 Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня - 2684 гривні.
Тобто, положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік», не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» визначено внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
3. Установити, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481 набрала чинності 20.05.2023.
Тобто, починаючи з 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
Підсумовуючи викладене вище, правила обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, зокрема, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні, змінились саме після набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.
При цьому, позовні вимоги в частині проведення перерахунку місячного грошового забезпечення позивача за період з 05.11.2021 по 19.05.2023, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року, підлягають задоволенню у спосіб застосування прожиткового мінімуму, визначеного станом на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року відповідно.
Також військова частина НОМЕР_1 має здійснити перерахунок всіх надбавок та доплат позивача за період з 05.11.2021 по 19.05.2023, розрахунок яких здійснюється виходячи з розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, з застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 05 листопада 2011 року по 19 травня 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення та всіх його складових, розрахунок яких здійснюється виходячи з розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, за період з 05 листопада 2011 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-І здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення за період з 05.11.2021 по 28.08.2023, відповідача - ІІ - за період з 29.08.2023 по 10.04.2025, з урахуванням вимог абзаців 4, 5, б пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, суд зазначає таке.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацами першим-другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III, тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно із статтею 19 цього ж Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абзац другий).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий).
У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу (абзац шостий).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно із пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Вирішуючи позовні вимоги в частині не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд виходить з такого.
З вищенаведених правових норм слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
У справах №№ 400/1118/21, 420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, в якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
З грудня 2015 року (з дня початку застосування пункту 10-2 Порядку № 1078) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 17 січня 2022 року у справі № 420/15397/21, від 10 травня 2022 року у справі № 420/15397/21, з 01 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу. Так, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу військовослужбовців та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Тобто обчислення індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.
Згідно інформації Держстату України, розміщеної на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін: індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1; індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8; індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3; індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9, індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за місяцем підвищення доходу (базового місяця).
Оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача (базовим місяцем) (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018 року.
У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.
Застосовуючи для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 05.11.2021 по 31.12.2022 місяць підвищення доходу - березень 2018 року, суд встановив, що за цей період позивачу мала бути нарахована індексація грошового забезпечення в загальній сумі 13348,68 грн, а саме: листопад 2021 року - 468,00 грн (540,03/30 календарних днів = 18,00 грн х 26 днів служби з 05.11.2021 по 30.11.2021 = 468 грн), грудень 2021 року - січень 2022 року - по 563,19 грн, лютий - квітень 2022 року - по 672,35 грн, травень 2022 року - 913,01 грн, червень 2022 року - 1017,21 грн, липень 2022 року - 1066 грн, серпень - жовтень 2022 року - по 1281,80 грн, листопад 2022 року - 1424,80 грн, грудень 2022 року - 1470,83 грн.
Дослідженням особистих карток грошового забезпечення та архівних відомостей за 2021 - 2022 роки, судом встановлено, що позивачу разом з грошовим забезпеченням за спірний період відповідачем здійснювалось нарахування та виплата поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу - березень 2018 року. Загальна сума індексації, виплачена позивачу за цей період з 05.11.2021 по 31.12.2022 склала 13348,71 грн.
Отже судом встановлено, що як на час звернення позивача до суду з цим позовом, так і на час розгляду справи, позивачу вже нарахована та виплачена індексація за період з 05.11.2021 по 31.12.2022 у належному розмірі, тому у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині періоду, який охоплює 2023 рік, суд зазначає, що пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX зупинена на 2023 рік дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Зазначена норма є чинною, не скасовувалася, у відповідачів у 2023 році був відсутній обов'язок нараховувати та виплачувати індексацію грошового забезпечення за 2023 рік, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Щодо позовних вимог в частині періоду, який охоплює 2024 - 2025 роки, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком з 1 січня 2024 року.
Згідно з інформацією Держстату України, розміщеної на їх офіційному вебсайті, індекс споживчих цін склав: у січні - 100,4; у лютому 2024 року - 100,3; у березні 100,5; у квітні 100,2; у травні 100,6; у червні 102,2.
Оскільки обчислення індексу споживчих цін для індексації слід провадити з січня 2024 року, то індекс споживчих цін не перевищував 103 % до липня 2024 року.
У липні 2024 року індекс споживчих цін склав 104,3 % (1,004*1,003*1,005*1,002*1,006*1,022).
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у липні 2024 року складав 104,3 %, то у наступному місяці грошове забезпечення підлягало індексації.
З вищевикладеного судом встановлено, що до серпня 2024 року у відповідача був відсутній обов'язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача.
Застосовуючи для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно місяць підвищення доходу грудень 2023 року, суд встановив, що за цей період позивачу мала бути нарахована індексація грошового забезпечення в загальній сумі 775,15 грн (серпень 2024 року - 130, 20 грн, вересень 2024 року - 130,20 грн, жовтень 2024 року - 130,20 грн, листопад 2024 року - 130,20 грн, грудень 2024 року - 254,35 грн).
З архівної відомості за період з січня 2024 року по грудень 2024 року слідує, що ОСОБА_1 у 2024 році була нарахована і виплачена індексація грошового забезпечення в загальному розмірі 775,15 грн (серпень 2024 року - 130, 20 грн, вересень 2024 року - 130,20 грн, жовтень 2024 року - 130,20 грн, листопад 2024 року - 130,20 грн, грудень 2024 року - 254,35 грн).
Тобто судом установлено, що відповідачем у вказаному періоді нарахування та виплата позивачу поточної індексації здійснювалася із дотриманням положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та в належному розмірі.
Щодо індексації грошового забезпечення у 2025 році суд зазначає таке.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Положення Закону є чинним та неконституційним не визнавалося, тому підлягають застосуванню відповідачем.
Таким чином, індекс споживчих цін у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків, саме січень 2025 року є «базовим». Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починається з лютого 2025 року.
Згідно з інформацією Держстату України, розміщеною на їх офіційному вебсайті, індекс споживчих цін склав: у січні 2025 року - 101,2; у лютому 2025 року - 100,8; у березні 2025 року - 101,5; у квітні 2025 року - 100,7%; у травні 2025 року - 101,3; у червні 2025 року - 100,8.
У червні 2025 року приріст індексу споживчих цін наростаючим підсумком з урахуванням травневого індексу інфляції вперше перевищує поріг індексації (1,008 лютий * 1,015 березень * 1,007 квітень * 1,013 травень * 100 = 104,4%).
Таким чином, у липні 2025 року уперше з'являється право на поточну індексацію зарплати для базового місяця січень 2025 року, коефіцієнт індексації дорівнює 4,4%.
З вищевикладеного судом встановлено, що до липня 2025 року у відповідача був відсутній обов'язок здійснювати індексацію грошового забезпечення, а позивач звільнений з військової служби раніше - у квітні 2025 року, тому за період з 01.01.2025 по 10.04.2025 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, відповідач-ІІ діяв із дотриманням положень Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки стаття 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», стаття 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» не визнавалися неконституційними і підлягають застосуванню, нарахування і виплата позивачеві поточної індексації у 2024 та 2025 роках здійснювалася відповідачем із дотриманням вимог діючого законодавства, тому позовні вимоги не належать до задоволення.
Вирішуючи позовні вимоги в частині не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період відповідно до норм абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями абзаців четвертого-п'ятого пункту 5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі № 400/9920/21 та від 12 квітня 2023 року по справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 11, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).
З 1 грудня 2015 року в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци третій-п'ятий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).
у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Як зазначалося раніше, Постановою № 704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців третього, четвертого Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п'ятого пункт 5 Порядку № 1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Разом з тим, судом установлено, що у березні 2018 року позивач не перебував на військовій службі, а прийнятий на військову службу за контрактом до Державної прикордонної служби України 23.04.2020.
Необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі № 160/10790/22, від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який почав проходити військову службу у листопаді 2021 року, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078.
Аналогічний за змістом правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 160/2481/23.
Відповідно, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги належить задовольнити частково.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_6 (військової частини НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_8 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_6 (військової частини НОМЕР_1 ), яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 05 листопада 2011 року по 19 травня 2023 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок місячного грошового забезпечення та всіх його складових, розрахунок яких здійснюється виходячи з розміру посадового окладу та/або окладу за військове звання, за період з 05 листопада 2011 року по 19 травня 2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті.
У задоволенні решти позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 (військової частини НОМЕР_1 ) відмовити.
У задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ) відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Г. Секірська