Іменем України
10 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1940/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), з такими позовними вимогами:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 03 червня 2022 року по 06 серпня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 03 червня 2022 року по 06 серпня 2025 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, надбавок за вислугу років, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням військової служби та звільненням з неї, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 03 червня 2022 року по 06 серпня 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби за період з 03 червня 2022 року по 06 серпня 2025 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач з 03.06.2022 року по 06.08.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.06.2022 року № 1560 позивача було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду заступника командира 4 самохідно-артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення 2 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.08.2025 року за № 224 (по стройовій частині) позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення.
Позивачем було направлено на електронну адресу військової частини НОМЕР_1 заяву від 18.09.2025 про перерахунок грошового забезпечення, однак відповідач відповідь на заяву не надав.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому, зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється у порядку, визначеному державними органами, у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання.
Пунктом 5 Постанови 704 визначено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право: 1) установлювати надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. 2) здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Ураховуючи зазначене, Міністром оборони України премії та надбавка за особливості проходження служби можуть встановлюватися, як і в більшому розмірі так і в меншому розмірі, тобто щорічно розмір премії та надбавки може відрізнятися.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яка набрала чинності 24.02.20218, до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 даної постанови було викладено у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до абзацу 2 пункту 32 Правил підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, дія нормативного акта поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України, чи про його скасування.
На виконання цих нормативно-правових актів та в межах асигнувань, що виділялися на утримання Збройних Сил України у 2020-2023 роки, Міністром оборони України були встановлені розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн., як це передбачено Постановою №704, і станом на сьогодні не змінювались.
Також відповідач зазначає, що до пункту 4 Постанови №704 (постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 набула чинності 20.05.2023), внесені зміни, а саме: установити що розміри посадових окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Щодо грошової допомоги на оздоровлення відповідач зазначив таке.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пунктом 3 постанови КМ України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб встановлено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно з п. 1 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_2 .
Як зазначено у п. 1 розділу XXIII Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Щодо ненарахування та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань відповідач зазначив наступне.
Відповідно до розділу 33 Інструкції Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам затвердженого наказом МОУ №260 від 07.06.2018 року особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Під час виплати зазначеної допомоги військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні, та тим, які на день підписання наказу про надання цієї допомоги звільнені від посад, до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються оклад за військовим званням, посадовий оклад та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами.
Щодо одноразової грошової допомоги при звільнені відповідач зазначає, що згідно із грошовим атестатом від 21 серпня 2025року № 4780 п. 7 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 52433,79 грн. (п'ятдесят дві тисячі чотириста тридцять три гривні сімдесят дев'ять копійок).
Щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідачем зазначено, що фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 , відповідно до довідок ФЕС позивачу було нараховане грошове забезпечення відповідно до законодавства України. Позивач відповідно до п.14 ЗУ Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України не звертався стосовно виплат та компенсацій до свого безпосереднього начальника. Відповідних рапортів не подавав.
Відповідач вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача не допущено.
Дослідивши матеріали судової справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується паспортом громадянина України, карткою платників податків, посвідченням від 21 липня 2016 року серії НОМЕР_4 .
Згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.06.2022 № 156 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , військовослужбовця призваного за мобілізацією, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 з 03 червня 2022 року зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення. Призначено на посаду заступника командира 4 самохідно-артилерійської батареє з морально-психологічного забезпечення 2 самохідно- артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 ВОС - 3410003 (2612) і вважати таким, що з 03 червня 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 4230 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант».
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.08.2025 № 224 майора ОСОБА_1 , 3258710174. старшого помічника начальника відділення об'єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 . звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) № 94 від 29.07.2025 відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у запас за підпунктом «і» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) перебування па утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) і вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 06 серпня 2025 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Також у вищевказаному наказі зазначено:
Виплатити відповідно до ПКМУ № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь. у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (з 01 по 06 серпня 2025 року з розрахунку 30 000.00 за повний місяць).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» виплатити грошову допомогу у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 41місяць.
Грошову матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, передбачену наказом МО України від 07.06.2018 №260, отримав.
Грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, відповідно до пункту 2 розділу XXIIІ «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, отримав.
Щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 29 діб невикористаної відпустки.
Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 35 діб невикористаної відпустки.
Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана у кількості 20 діб. виплатити грошову компенсацію за 15 діб невикористаної відпустки.
Щорічна основна відпустка за 2025 рік використана у кількості 10 діб. виплатити грошову компенсацію за 10 діб невикористаної відпустки.
Виплатити компенсацію за 42 доби невикористаної додаткової відпустки за 2023. 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту».
Відповідно довідок про нараховане та утримане грошове забезпечення за період з червня 2022 року по грудень 2022 року, з січня 2023 року по грудень 2023 року, з січня 2024 року по грудень 2024 року та з січня 2025 по 06 серпня 2025 року позивачу нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, у тому числі грошова допомога на оздоровлення (листопад 2022 року, березень 2023 року, квітень 2024 року, квітень 2025 року), матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (грудень 2022 року, червень 2025).
Також з довідки про нараховане та утримане грошове забезпечення позивача вбачається, що позивачу при звільненні виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 52433,92 грн, компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у розмірі 139610,63 грн, додаткова винагорода у розмірі 30000 у розмірі 11612,90 грн.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої третьої статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1 та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704, в редакції на час її прийняття, установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24 лютого 2018 року, затверджено зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Постанови № 103 у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, з 1 березня 2018 року Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.
Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким, зокрема в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» були внесені зміни.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29 січня 2020 року мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Із наведеного вище слідує, що з 29 січня 2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.
Відтак, з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Тож, з огляду на збільшений розмір прожиткового мінімуму, зокрема з 29.01.2020, а в подальшому з 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 відповідно до законів про Державний бюджет на відповідні роки, у позивача виникло право на перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням нових (збільшених) розмірів прожиткового мінімуму.
Разом з тим, в подальшому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 внесена зміна до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 481), яка набрала чинності з 20.05.2023, викладено абзац перший пункту 4 Постанови № 704 в такій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у спірних правовідносинах був застосовним з 29.01.2020 по 19.05.2023.
З 20.05.2023 діяв пункт 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481, яка визначала обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців виходячи з розміру 1762 гривні шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
За таких обставин, з 20.05.2023 у відповідача були відсутні правові підстави для обчислення грошового забезпечення позивача із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет на відповідний рік. Натомість з 20.05.2023 посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача мали обчислюватись з показника 1762 гривні.
Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, оскільки рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18.06.2025, то відповідно пункт 2 Постанови № 481 втратив чинність з 18.06.2025, що свідчить про правомірність його застосування відповідачем у спірних правовідносинах до 17.06.2025, проте у період з 18.06.2025 грошове забезпечення позивача повинно бути перераховано із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у зв'язку із визнанням протиправним та нечинним пункту 2 Постанови КМУ від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704.
Підсумовуючи, суд зазначає, що позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, підлягають задоволенню в частині спірного періоду з 03.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 06.08.2025, оскільки саме в цей період відповідачем протиправно не здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення позивача, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання обчислених з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Водночас враховуючи вищенаведені висновки, позовні вимоги щодо перерахунку грошового забезпечення позивача в частині, що стосуються періоду з 20.05.2023 по 17.06.2025, у який діяв пункт 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481, задоволенню не підлягають.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.06.2025 у справі № 280/8605/24.
У вказаній постанові Верховний Суд, серед іншого, зазначив: «Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині, що стосується періоду з 20 травня 2023 по 12 червня 2024 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже з 20 травня 2023 року пункт 4 Постанови № 704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв відповідно до чинного нормативно-правового акту, а тому не допускав порушень законодавства та, як наслідок, порушень прав та інтересів позивача.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що принцип законності, закріплений у статті 19 Конституції України, вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
Аналіз приписів статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень, такі дії будуть незаконними.
Спеціальним Законом № 2011-ХІІ встановлені основні засади визначення грошового забезпечення, яке за своєю природою є сукупністю гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов'язків, та визначено його складові такі як основні виплати (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), додаткові виплати (підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія) та одноразові виплати (винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин).
Водночас визначення розміру такого грошового забезпечення цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ).».
Також слід вказати, що позивачем не оскаржується правильність визначення відповідачем тарифного розряду та тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Водночас, відповідачем не заперечується, що, зокрема, у період з 03.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 06.08.2025 при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача було застосовано прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а також величину 1762 грн.
Щодо вимог позивача про здійснення перерахунку грошового забезпечення у тому числі допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до статті 10-1 пункту 1 вказаного Закону, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 6 вищевказаного розділу Порядку № 260 визначено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З аналізу наведених норм вбачається, що грошова допомога для оздоровлення виплачується виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
Згідно з пунктами 3, 5, 6 розділу ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (абзаци перший, другий пункту 5 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260).
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 7 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260).
Відповідно до пункту 8 розділу ХХХІІ «Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).
З довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 2022 року вбачається, що позивачу в листопаді 2022 року виплачена грошова допомога для оздоровлення в сумі 17132,00 грн та в грудні 2022 року виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 9165,62 грн.
З довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 2023 року вбачається, що позивачу в березні 2023 року виплачена грошова допомога для оздоровлення в сумі 29457,00 грн, відомості щодо виплати в 2023 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутні.
З довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 2024 року вбачається, що позивачу в квітні 2024 року виплачена грошова допомога для оздоровлення в сумі 30294,96 грн, відомості щодо виплати в 2024 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відсутні.
З довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення за період 2025 року вбачається, що позивачу в квітні 2025 року виплачена грошова допомога для оздоровлення в сумі 32436.90 грн, в червні 2025 року виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 32436,90 грн; в серпні 2025 року виплачено одноразову грошову допомогу при звільнені в сумі 52433,92грн, а також виплачено компенсацію за невикористані відпустки в сумі 139610,63 грн.
Отже, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо наявності у позивача права на перерахунок його грошового забезпечення за періоди з 03.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 06.08.2025 з урахуванням нових (збільшених) розмірів прожиткового мінімуму, розмір грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої у 2022 та 2023 роках, також має бути перерахований.
Водночас, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо відсутності у позивача права на перерахунок його грошового забезпечення за період з 20.05.2023 по 17.06.2025, тому розмір грошової допомоги для оздоровлення, виплаченої у 2024 та 2025 роках та розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань виплаченої у 2025 році не підлягає перерахунку, оскільки така допомога виплачена у період до набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 (18.06.2025), тобто у період дії пункту 4 Постанови № 704 в редакції Постанови № 481.
Крім того, оскільки позивачу при звільненні з військової служби з 06.08.2025 було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток, тому вказана грошова компенсація також підлягає перерахунку.
Також підлягає задоволенню і вимога щодо перерахунку одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби.
Щодо вимог позивача, які стосуються перерахунку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, суд зазначає, що поняття грошове забезпечення включає в себе усі його складові, що повинні до нього входити, в тому числі, його щомісячні додаткові види.
Підсумовуючи все вище викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за періоди з 03.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 06.08.2025, а також виплачених у вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, компенсації за невикористані дні оплачуваних основної щорічної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Відновленням порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача, за періоди з 03.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 06.08.2025, а також виплачених у вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, компенсації за невикористані дні оплачуваних основної щорічної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимоги позивача встановити контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, що може використовуватись залежно від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами. Позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що рішення суду в цій справі буде відповідачем тривалий час не виконано, у зв'язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права, а тому суд доходить висновку, що у задоволенні вимоги про встановлення контролю за виконанням рішення суду належить відмовити.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення в розумінні норм КАС України не є позовною вимогою.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «РуїзТорія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищевикладене, за встановлених у цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать до часткового задоволення з виходом суду за межі позовних вимог, коригуванням обраного представником позивача способу захисту порушеного права та визначенням правильного періоду, за який відповідач має здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судовим збором судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди з 03.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 06.08.2025, а також виплачених у вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, компенсації за невикористані дні оплачуваних основної щорічної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 03.06.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 06.08.2025, а також виплачених у вказані періоди грошової допомоги для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, компенсації за невикористані дні оплачуваних основної щорічної відпустки та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Захарова