10 грудня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/4797/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Три Стар» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 01 липня 2025 року №00087070701, від 01 липня 2025 року №00087090701, від 01 липня 2025 року №00087080701.
В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що 11.06.2025 Головним управлінням ДПС в Кіровоградській області проведено документальну планову виїзну перевірку, на підставі якої складено акт №7492/11-28-07-01/13745606 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИ СТАР» (ЄДРПОУ 13745606) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 по 31.12.2024. 01.07.2025 ТОВ “ТРИ СТАР» отримало податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Кіровоградській області: від 01.07.2025 № 00087070701, від 01.07.2025 №00087080701, від 01.07.2025 № 00087090701. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС винесені на підставі висновків викладених у зазначеному акті. Зокрема, в акті зроблено висновок про нібито виявленні порушення, які полягають в “документальному оформленні ТОВ “ТРИ СТАР» нереальних господарських операцій з придбання товарів по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ “СІМ АГРО» (ЄДРПОУ 43453304), ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» (ЄДРПОУ 44392342) та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» (ЄДРПОУ 43109616), реальність постачання яких перевіркою не підтверджено». ТОВ “ТРИ СТАР» вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджені належними документами, тому спірні рішення, винесені з порушенням норм Податкового кодексу, а відтак є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Реальність господарських операцій підтверджується необхідними документами бухгалтерського обліку. Вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та зобов'язання відповідно до законодавства України. Наявність первинних документів та факту реальності є достатньою підставою для відображення вказаних у акті перевірки операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. (т.1 а.с.166-167).
Представником відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (т.1 а.с.173-184), у якому позов не визнав та зазначає, що за результатами перевірки ТОВ “ТРИ СТАР» складено акт від 11.06.2025 № 7492/11-28-07-01/36514106, який отримав директор Кривко Сергій 11.06.2025 року особисто. В ході проведення документальної планової перевірки встановлено документальне оформлення ТОВ “ТРИ СТАР» нереальних господарських операцій з придбання товарів по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ “СІМ АГРО», ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП в грудні 2020, січні, лютому 2021 року, жовтні, грудні 2021 року, реальність постачання яких саме від вищевказаних постачальників перевіркою не підтверджено. Отже, при проведенні перевірки встановлено порушення: п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, П(С)БО 15 “Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну на суму 5 449 361 грн., у тому числі по періодах: - 2021 рік на суму 2 613 662 грн., - 2022 рік на суму 888 663 грн., - 2023 рік на суму 684 469 грн., - 2024 рік на суму 1 262 567 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого: занижено податку на додану вартість (рядок 18 Декларації) всього на суму 668 634 грн., в т.ч. по періодах жовтень 2024 року на суму 668 634 грн. завищено суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 2 415 458 грн. за грудень 2024 року. Заперечення на вищевказаний акт перевірки посадовими особами ТОВ “ТРИ СТАР» до ГУ ДПС у Кіровоградській області не подавались. На підставі акту перевірки від 11.06.2025 № 7492/11-28-07-01/36514106 прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2025 року: форма “Р» № №00087080701 - донараховано податок на прибуток на загальну суму 6 158 285 грн., в т. ч. основний платіж 5 449 361 грн. та штрафна санкція 708 954 грн.; форма “Р» № №00087070701 - донараховано податок на додану вартість на загальну суму 1 002 951 грн., в т. ч. основний платіж 668 634 грн. та штрафна санкція 334 317 грн.; форма “В4» № №00087090701 - зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 2 415 458 гривень. Представник відповідача вважає позовні вимоги ТОВ “ТРИ СТАР» безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
14.08.2025 відкладено підготовче судове засідання до 18.09.2025 для отримання додаткових доказів. (т.1 а.с.202-203).
Ухвалою судді від 18.09.2025 року у сторін витребувано додаткові докази по справі, розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено до 10.10.2025 року (т.1 а.с.214-215).
Судове засідання 10.10.2025 року було відкладено до 22.10.2025 року для отримання доказів (т.2 а.с.243).
Представниками сторін подані до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. (т.2 а.с.244, 246)
Ухвалою судді від 22.10.2025 року у справі закрито підготовче провадження та призначено її до розгляду по суті у порядку письмового провадження (т.3 а.с.26).
Ухвалою суду від 02.12.2025 у позивач витребувано додаткові докази. (т.3 а.с.27)
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
У ході розгляду справи представником позивача визнано порушення, які викладено в акті перевірки в частині не збільшення фінансового результату на суму витрат від визначених штрафів та порушення порядку заповнення податкової декларації при поданні уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2024 рік.
Отже, в даній адміністративній справі суд досліджує встановлене контролюючим органом порушення щодо документального оформлення ТОВ “ТРИ СТАР» нереальних господарських операцій з придбання товарів по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ “СІМ АГРО», ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП в грудні 2020, січні, лютому 2021 року, жовтні, грудні 2021 року, реальність постачання яких перевіркою не підтверджено.
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРИ СТАР» зареєстровано як юридична особа з 23.09.1992 року, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби та у перевіряємому періоді було платником податку на прибуток та податку на додану вартість. Основним видом діяльності за КВЕД є: 10.82 - виробництво какао, шоколаду та цукрових кондитерських виробів, а також 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т.1 а.с.162).
Відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 10.04.2025 №434-п проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ “ТРИ СТАР» за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2024 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 11.06.2025 року №7492/11-28-07-01/13745606 (т.1 а.с.10-53).
Згідно висновків акту встановлено порушення позивачем, зокрема:
1) п.44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України, П(С)БО 15 “Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39 в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну на суму 5 449 361 грн., у тому числі по періодах: 2021 рік на суму 2 613 662 грн., 2022 рік на суму 888 663 грн., 2023 рік на суму 684 469 грн., 2024 рік на суму 1 262 567 грн.,
2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого:
- занижено податку на додану вартість (рядок 18 Декларації) всього на суму 668 634 грн., в т.ч. по періодах жовтень 2024 року на суму 668 634 грн.
- завищено суми від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) на суму 2 415 458 грн. за грудень 2024 року.
На підставі висновків акту перевірки від 11.06.2025 № 7492/11-28-07-01/36514106 прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.07.2025 року:
- форми “Р» №00087080701, яким ТОВ «Три Стар» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 6 158 285 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 5 449 361 грн. та штрафними санкціями 708 924 грн. (т.1 а.с.5зв.-7)
- форми “Р» №00087070701, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 002 951 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями на суму 668 634 грн. та штрафними санкціями 334 317 грн. (т.1 а.с.4-5);
- форми “В4» № №00087090701, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2024 року на суму 2 415 458 грн. (т.1 а.с.8)
Так, перевіркою повноти декларування платником податків показників рядка 02 Декларацій “Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» встановлено його заниження всього у сумі 22 737 871 грн. у тому числі по періодам: за 4 квартал 2020 року на суму 9 934 120 грн., за 1 квартал 2021 року на суму 7 521 372 грн., за 4 квартал 2021 року на суму 5 282 379 грн.
Перевіркою відображених платником податків та встановлених у процесі проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (форма № 2-м) встановлено відхилення таких показників: по рядку 2240 “Інший дохід» Звітів про фінансові результати встановлено заниження показника на загальну суму 22 737 871 грн., в т.ч. по періодах: за 4 квартал 2020 року на суму 9 934 120 грн., за 1 квартал 2021 року на суму 7 521 372 грн., за 4 квартал 2021 року на суму 5 282 379 грн., чим порушено вимоги п.44.1, п.44.2 ст.44,пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VІ, ст. 1, ст. 3, ст. 4, ст.8, ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 5, 7, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за №860/4153, порушення пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 р. за № 85/4306, за рахунок не включення до складу доходу вартості товарів як безоплатно отриманих, придбання яких не підтверджено первинними документами та за відсутності руху у реальному просторі та часі ідентифікованого товару та занижено показники фінансової звітності по рядку 2240 “Інші доходи», в результаті чого встановлено заниження інших доходів.
Отже, в ході проведення документальної планової перевірки перевіряючими встановлено документальне оформлення ТОВ “ТРИ СТАР» нереальних господарських операцій з придбання товарів по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ “СІМ АГРО», ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» в грудні 2020, січні, лютому 2021 року, жовтні, грудні 2021 року, реальність постачання яких перевіркою не підтверджено.
Не погодившись з вищенаведеними висновками та прийнятими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до п.п.5, 7, 8, 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 №290 (надалі - П(с)БО 15 “Дохід»), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:
дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
інші операційні доходи;
фінансові доходи;
інші доходи.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.
Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 “Зобов'язання», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20 (надалі - П(с)БО 11 “Зобов'язання») передбачено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Згідно пунктів 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999р. №318 (надалі - П(с)БО 16 “Витрати»), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Згідно п.12 П(с)БО 16 “Витрати» до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).
Відповідно п.п.14.1.178, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.п.198.1-198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Додатково суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов'язань).
Якщо задекларована господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
У свою чергу, необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їхнього реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника з метою штучного створення умов для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.
Таким чином, з метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок поставки, специфіку предмету поставки, обсяги і зміст поставки, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Станом на дату здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами: ТОВ “СІМ АГРО», ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП», вказані юридичні особи були реально існуючими суб'єктами господарювання, не ліквідовані та не перебували у стані припинення.
Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ “Три Стар» користувалось послугами зберігання насіння соняшнику на підставі укладеного договору з ТОВ “Знам'янська агропромислова компанія» №01/09/20 від 01.09.2020 року (т.1 а.с.140зв.-142).
Щодо господарських відносин з ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 44392342).
При проведенні перевірки встановлено придбання позивачем у ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» насіння соняшнику протягом періоду жовтень та грудень 2021 року на загальну суму 4 431 883,03 грн., в тому числі ПДВ 544 266,34 грн.
Судом встановлено, що між ТОВ “Три Стар» (Покупець) та ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» (Постачальник) укладено договори поставки від 07.10.2021 року № 07/10-21 та від 07.12.2021 року № 07/12 (т.1 а.с.53зв.-55, 55зв.-57).
Відповідно до умов договору поставки від 07.10.2021 року № 07/10-21 Постачальник зобов'язується поставити у певний строк соняшник 2021 року врожаю (далі - товар) у власність ТОВ “ТРИ СТАР» - Покупця, у заліковій вазі - 330 тон, остаточна кількість якого визначається у видаткових накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.
Відповідно до умов Договору поставки від 07.12.2021 року № 07/12 ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» - Постачальник зобов'язується поставити у певний строк соняшник 2021 року врожаю (далі - товар) у власність ТОВ “ТРИ СТАР» - Покупця, у заліковій вазі - 100 тон, остаточна кількість якого визначається у видаткових накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.
Виконання умов вищенаведених договорів підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631 (т.1 а.с.57зв.-68зв., т.3 а.с.56-62).
Оплата за поставлений товар підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій (т.1 а.с.69-75).
Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі майна, придбане у ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» насіння соняшника передано на зберігання до ТОВ “Знам'янська агропромислова компанія» відповідно до умов договору №01/09/20 від 01.09.2020 року (т.1 а.с.58зв., 61зв., 64зв., 66зв., 68).
На виконання вимог ухвали суду від 28.07.2025 року ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» надало пояснення у яких підтверджує господарські відносини з ТОВ “Три Стар» у перевіряємий період, на підтвердження чого суду надано копії договорів поставки, товарно - транспортних, видаткових накладних (т.2 а.с.35-48).
Щодо господарських відносин з ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43109616).
При проведенні перевірки встановлено придбання позивачем у ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» насіння соняшнику в жовтні 2021 року на загальну суму 850 496,00 грн., у тому числі ПДВ 104 456,90 грн.
Судом встановлено, що між ТОВ “Три Стар» (Покупець) та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» (Постачальник) укладено договір поставки від 07.10.2021 року № 07/10 (т.1 а.с.76-77).
Відповідно до умов договору поставки від 07.10.2021 року №07/10 Постачальник зобов'язується поставити у певний строк насіння соняшнику (далі - товар) у власність Покупця, у заліковій вазі - 200 тон, остаточна кількість якого визначається у видаткових накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах, визначених у цьому Договорі.
Виконання умов вищенаведеного договору підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631 (т.1 а.с.78-85зв., т.3 а.с.63, 65).
Оплата за поставлений товар підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій (т.1 а.с.86-86зв.).
Згідно копії акту приймання-передачі майна, придбане у ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» насіння соняшника передано на зберігання до ТОВ “Знам'янська агропромислова компанія» відповідно до умов договору №01/09/20 від 01.09.2020 року (т.1 а.с.81зв.).
На виконання вимог ухвали суду від 28.07.2025 року ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» надало пояснення у яких підтверджує господарські відносини з ТОВ “Три Стар» у перевіряємий період, на підтвердження чого суду надано копії договору поставки, товарно - транспортних та видаткових накладних (т.3 а.с.14-24).
Щодо господарських відносин з ТОВ “СІМ АГРО» (код ЄДРПОУ 43453304).
При проведенні перевірки встановлено придбання позивачем у ТОВ “СІМ АГРО» насіння соняшнику врожаю 2020 року протягом періоду грудень 2020 року та січень - лютий 2021 року на загальну суму 17 455 491,39 грн., у тому числі ПДВ 2 909 248,57 грн. При цьому податковим органом встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «СІМ АГРО» зупинено реєстрацію податкової накладної на суму 685440,12 грн., у тому числі ПДВ - 114240,02 грн. Розрахунки проведені на загальну суму 17 341 251,37 грн., станом на 31.12.2024 року рахується кредиторська заборгованість в сумі 114240,02 грн., що відповідає значенню ПДВ по податковій накладній, реєстрація якої зупинена. Податкові накладні на загальну суму 16 770 051,27 грн., у т.ч. ПДВ 2 795 008,55 грн., які були зареєстровані в ЄРПН, віднесені до податкового кредиту та відображені в Додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ.
Судом встановлено, що між ТОВ “Три Стар» (Покупець) та ТОВ “СІМ АГРО» (Постачальник) укладено договори поставки від 15.12.2020 року № 15/12-20-2 та від 20.01.2021 року № 20-21 (т.1 а.с.87-88, 89зв.-91).
Відповідно до умов договору поставки від 15.12.2020 року № 15/12-20-2 Постачальник зобов'язується поставити у певний строк соняшник 2020 року врожаю (далі - товар) у власність Покупця, у заліковій вазі - 350 тон, остаточна кількість якого визначається у видаткових накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.
Додатковою угодою №1 від 21.12.2020 до договору поставки від 15.12.2020 року № 15/12-20-2 сторони домовились про додаткову поставку товару відповідно до умов договору у заліковій вазі - 200 тон, остаточна кількість якого визначається у видаткових накладних за ціною за одну тону товару - 19 950,00 грн. з ПДВ. (т.1 а.с.89)
Відповідно до умов договору поставки від 20.01.2021 року № 20-21 Постачальник зобов'язується поставити у певний строк соняшник 2020 року врожаю (далі - товар) у власність Покупця, у заліковій вазі - 300 тон, остаточна кількість якого визначається у видаткових накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.
Виконання умов вищенаведених договорів підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, оборотно - сальдовою відомістю по рахунку 631 (т.1 а.с.91зв.-126, т.3 а.с.32-55).
Оплата за поставлений товар підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій на загальну суму 17 341 251,37 грн. (т.1 а.с.126зв.-140).
Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі майна, придбане у ТОВ “СІМ АГРО» насіння соняшника передано на зберігання до ТОВ “Знам'янська агропромислова компанія» відповідно до умов договору №01/09/20 від 01.09.2020 року (т.1, а.с.94зв., 97, 99зв., 102зв., 104, 106, 108зв., 111, 113зв., 116, 118зв., 121, 123зв., 125зв.).
На виконання вимог ухвали від 28.07.2025 року ТОВ “СІМ АГРО» надало пояснення у яких підтверджує господарські відносини з ТОВ “Три Стар» у перевіряємий період, на підтвердження чого суду надано копії договорів поставки, додаткової угоди, товарно - транспортних та видаткових накладних (т.2 а.с.1-33).
З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, суд наголошує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Отже, суд вважає, що наданими позивачем доказами підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентом, а відтак - і правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником ПДВ - покупцем товару (послуг) норм ст.198 ПК України щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
До того ж, платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №120/4208/18-а, від 13 листопада 2020 року у справі № 520/9384/18, від 30 червня 2020 року у справі № 560/1716/19.
На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи та були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України, включені до ЄДРПОУ та були платниками ПДВ.
Доказів того, що саме на момент здійснення господарських операції ТОВ “СІМ АГРО», ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» чи ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» віднесено до ризикових платників податків суду не надано.
До того ж, насіння соняшника, придбане позивачем у вказаних контрагентів використовувалося у господарській діяльності ТОВ «Три Стар», що не заперечується відповідачем.
В акті також зазначено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
В даному випадку суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних встановлено, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), то певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Такі недоліки не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту або валових витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно пунктів 11.1, 11.2, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних е-ТТН, мають відповідати вимогам Закону України “Про технічні регламенти та оцінку відповідності» та забезпечувати захист інформації відповідно до Законів України “Про захист персональних даних», “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25, 8.26 глави 8 цих Правил.
Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Так, з урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (справа №804/5751/15).
З наданих до суду копій товарно-транспортних накладних встановлено, що придбане у контрагентів насіння соняшника було відвантажено за адресою: вул. Степова, 3, смт. Знам'янка Друга, Кіровоградська область та зберігалось на елеваторі за вказаною адресою на виконання умов договору зберігання №01/09/20 від 01.09.2020 року.
Відповідачем під час перевірки встановлено оплату позивачем за отриманий товар, складення необхідної бухгалтерської та податкової звітності.
Верховний Суд зазначав, що “підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст».
З огляду на викладене, здійснення господарських операцій з придбання товарів, які підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, слугують підставою для формування податкового кредиту на суму податку, сплачену у разі здійснення таких операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
З огляду на викладене, платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
Правильність оформлення наданих позивачем первинних документів до цих правовідносин відповідачем не заперечувалось.
За висновком Великої Палати Верховного Суду зміни до статті 112 ПК України фактично закріпили нормативно ті підходи, які й до цього активно використовувалися в судовій практиці, а саме: доктрини належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності, - застосовували рішення Європейського суду з прав людини «Інтерсплав проти України», у якому позиція щодо «залученості» платника податків до протиправних діянь контрагента фактично запроваджувала ту саму належну обачність, яка згодом була відображена в Законі № 466-ІХ. Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов'язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.
Крім того, суд наголошує, що в ході судового розгляду справи не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.
Також, суд звертає увагу, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Верховний Суд у поставові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19 зробив правовий висновок, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже поняття “добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.»
Також при розгляді даної справи, суд враховує правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2024 №813/2807/17, від 25.07.2025 року у справі № 420/4913/19, від 03.04.2025 №400/2777/21.
Як зауважив Верховний Суд у своїй постанові від 30.01.2024 року у справі №340/4688/21, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій. Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).
Також, суд зазначає, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічна ситуація може мати місце з основними засобами, вони можуть перебувати в користуванні за договорами оренди, лізингу тощо.
Твердження податкового органу про відсутність у суб'єктів господарювання необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Проте, контролюючим органом не досліджено обставин щодо залучення контрагентами - постачальниками матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або в іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів.
Наданими до суду доказами позивач належним чином довів та в повному обсязі підтвердив правомірність віднесення відповідних сум до податкового кредиту та формування показників податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами - ТОВ “СІМ АГРО», ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» на підставі наявних у позивача первинних документів.
Відповідачем не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами. Суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині взаємовідносин позивача з ТОВ “СІМ АГРО», ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» прийнято відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення від 01.07.2025 року №00087070701 та №00087090701, прийняті Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області стосовно ТОВ “Три Стар» є протиправними в частині та підлягають скасуванню.
Враховуючи визнання позивачем частини порушень (т.1 а.с.195-199, 209, т.3 а.с.1-2) та вищенаведені висновки, суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення №00087080701 від 01.07.2025 року також підлягає скасуванню в частині взаємовідносин позивача з ТОВ “СІМ АГРО», ТОВ “СІМ АГРО ТЕХНО ПЛЮС» та ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ЛАНИ ГРУП» податкового зобов'язання 4 092 816 грн. (5 449 361 - 1 356 545) та штрафних фінансових санкцій 369 787 грн. (708 924 - 339 137).
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
ТОВ “Три Стар» належним чином доведено обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги. В свою чергу відповідачем доводи позивача не спростовані, правомірність оскаржуваних рішень не доведено.
За наведених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судового збору 24224,00 грн. (т.1 а.с.146, 163).
З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 19934,82 грн. (7 881 012,00 грн. (задоволена сума позову) / 9 576 694 грн. (сума позову) х 24224,00 грн. (сума судового збору за подання даного позову)).
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Три Стар» (25002, м. Кропивницький, вул. Енергетиків, 6А, ЄДРПОУ 13745606) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00087070701 від 01.07.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00087090701 від 01.07.2025 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00087080701 від 01.07.2025 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4 092 816,00 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 369 787,00 грн.
У задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Три Стар» (ЄДРПОУ 13745606) судові витрати на сплату судового збору в сумі 19934,82 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА