10 грудня 2025 року Справа № 826/10610/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 №0004274208.
Позиції сторін
В обґрунтування позову підприємство вказує про відсутність у нього податкового боргу.
Зазначає, що контролюючим органом не вказується податковий період та підстави виникнення заборгованості у розмірі 1 331 501,00 грн.
Крім того, звертає увагу, що у базах даних контролюючого органу у спірному періоді відсутня заборгованість у позивача перед бюджетами з податку на доходи фізичних осіб не обліковувалася.
Відповідач проти позову заперечує та вказує про наявність заборгованості у позивача з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 331 501,00 грн.
Зазначає, що вказана заборгованість обліковується за лютий-травень 2017 року.
Крім того, зазначає про правомірність застосування штрафу у розмірі 75% за вчинене податкове правопорушення.
Відповідач викладені в акті перевірки висновки вважає обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним та в задоволенні позову просить суд відмовити.
Процесуальні дії у справі
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 826/10610/18, позов задоволено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2022 у справі № 826/10610/18 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 № 0004274208 в частині основного платежу - 1 331 501 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 998 625,75 грн скасовано, а справу № 826/10610/18 в цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 826/10610/18 залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2022 прийнято до провадження адміністративну справу №826/10610/18, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX, статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.
15.08.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи № 826/10610/18, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/10610/18 та продовжено розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження зі стадії розгляду справи по суті (суддя Балаклицький А. І.).
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 19.09.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 у справі № 826/10610/18 прийнято до провадження зазначену справу та визначено розгляд цієї справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 21 жовтня 2024 року об 09:30 год.
21.10.2024, в судовому засіданні за участі представника позивача Купельської С.Д. та представника відповідача Дегтярьової Р.М., надано час представнику відповідача ознайомитися з поясненнями представника позивача та оголошено перерву судовому засіданні.
Наступне судове засідання призначено на 18 листопада 2024 року об 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
17.10.2024 судом отримано відзив від відповідача.
18.10.2024 судом отримано додаткові пояснення представника позивача.
25.10.2024 до суду надійшла відповідь на відзив від позивача.
18.11.2024, в судовому засіданні за участі представника позивача Купельської С.Д. та представника відповідача Дегтярьової Р.М., судом надано час представнику відповідача ознайомитися із запереченнями на відзив та оголошено перерву судовому засіданні.
Наступне судове засідання призначено на 11 грудня 2024 року об 09:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
18.11.2024 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відзив від представника позивача.
11.12.2024 від представників сторін надійшли заява про закриття підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 у справі № 826/10610/18 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04 лютого 2025 року об 10:30 год.
04.02.2025 представником відповідача подано до суду додаткові докази.
04.02.2025, в судовому засіданні за участі представника позивача Купельської С.Д. та представника відповідача Дегтярьової Р.М., судом зобов'язано представника позивача надати додаткові документи, які містять інформацію щодо порядку нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, та оголошено перерву судовому засіданні.
Наступне судове засідання призначено на 03 березня 2025 року об 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
21.02.2025 представником позивача подано до суду додаткові докази.
03.03.2025, в судовому засіданні за участі представника позивача Купельської С.Д. та представника відповідача Дегтярьової Р.М., судом оголошено перерву судовому засіданні у зв'язку із необхідністю ознайомлення представника відповідача із поданими документами.
Наступне судове засідання призначено на 12 березня 2025 року об 12:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
12.03.2025 представником відповідача подано до суду додаткові пояснення із доказами.
12.03.2025, в судовому засіданні за участі представника позивача Купельської С.Д. та представника відповідача Дегтярьової Р.М., судом оголошено перерву судовому засіданні у зв'язку із необхідністю ознайомлення представника позивача із поданими додатковими поясненнями.
Наступне судове засідання призначено на 24 березня 2025 року об 12:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
24.03.2025, в судовому засіданні за участі представника позивача Купельської С.Д. та представника відповідача Дегтярьової Р.М., заслухавши пояснення сторін, за відсутності заперечень, судом ухвалено на місці здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Встановлені судом обставини
Посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві у період з 29.03.2018 по 11.05.2018 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2017.
За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт перевірки від 29.05.2018 № 377/26-15-14-01-05/34297075.
Відповідачем встановлено, серед іншого, порушення пп. 168.1.1., пп. 168.1.2, пп. 168.1.5. п. 168.1, пп. 168.4.4 пп. 168.4.7 п.168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у 2017 на загальну суму 1 331 501,00 грн та встановлено несвоєчасну сплату (перерахування) до відповідного бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб за січень 2015 - червень 2016 років (з урахуванням листа від 13.06.2018 №27276/10/26-15-14-01-05 про виправлення описки).
У зв'язку із встановленням допущення позивачем порушень норм податкового законодавства Головним управлінням ДФС у м. Києві 14.06.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004274208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 5 212 076,60 грн, з яких 1 331 501,00 грн за основним платежем та 3 880 975,00 грн - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою Верховного Суду від 12.05.2022 у справі № 826/10610/18 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 № 0004274208 в частині основного платежу - 1 331 501 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 998 625,75 грн, а справу № 826/10610/18 в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі № 826/10610/18 залишено без змін.
Застосовані судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (надалі - ПК України).
Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є, зокрема, податковий агент.
Згідно із пп. 163.1.1 та 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
У відповідності до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
За приписами пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Положеннями пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України визначено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Нормами пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до 168.1.5 п. 1681 ст. 168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Для цілей цього розділу та пункту 54.2 статті 54 цього Кодексу під терміном "граничний термін сплати до бюджету податку" розуміються строки сплати податку, визначені цим пунктом. (пп. 168.1.6 п. 1681 ст. 168 ПК України)
Підпунктом 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 ПК України визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Також, пунктом 54.2 ст. 54 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Крім того, у відповідності до п. 87.1. ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Відповідно до п. 87.9. ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Вищевказане підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 18.10.2022 у справі № 813/18/18.
Окрім того, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2023 у справі № 520/7294/19 суд зазначив наступне: «Положеннями підпунктів 14.1.152, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Тобто, вказаною нормою визначено обов'язок податкового органу зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Отже, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення.
За приписами пункту 131.2 статті 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Аналіз вказаних норм свідчить на користь висновку, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу.»
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 826/12529/18.
Також, у постанові Верховного Суду від 24.05.2019 у справі №П/811/1566/16 колегія зазначила, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, проведеною перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2015 згідно реєстрів бухгалтерського обліку (рах.6411) обліковується заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету у розмірі 1 677 624,47 грн. При цьому, у період 2015-2017 роки позивачем нараховано 12 748 778,70 грн та сплачено до бюджету 12 607 415,99 грн.
За висновками податкового органу, станом на кінець перевірки за позивачем рахувалась заборгованість зі сплати податку у розмірі 1 331 501,00 грн.
Водночас, з додатка 13 до акта перевірки слідує, що вказана заборгованість виникла у квітні 2017 року - у розмірі 230 000,00 грн, травні 2017 року - у розмірі 218 001,00 грн, червні 2017 року - у розмірі 793 500,00 грн, липні 2017 року - у розмірі 90 000,00 грн.
Однак, відомостей щодо того, у зв'язку із чим виник такий податковий борг акт перевірки не містить, та відповідних документів податковим органом не надано.
В той же час, позивачем надано витяги з інформаційно-комунікаційної системи ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 01.07.2017 (період в якому встановлено податковим органом заборгованість) з якого слідує, що у вказаному періоді податковий борг/заборгованість за платежем «податок на доходи фіз осіб, що спл подат агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п» відсутні.
Заборгованість ТОВ «КБАО» з податку на доходи фізичних осіб відсутня також у періоді з 01.01.2018 по 01.01.2019, що підтверджується копією відповідного витягу.
Тобто, наявними матеріалами справи спростовується наявність заборгованості у позивача зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 331 501,00 грн.
Водночас, подані відповідачем витяги з ІКП позивача не спростовують відсутності заборгованості за вказаний період та не дають змогу суду встановити наявність такої.
Разом з тим, надані позивачем квитанції щодо сплати податку на доходи фізичних осіб свідчать про сплату податкових зобов'язань останнім.
Також, у додатку 13 до акта перевірки вказується про несплату податкових зобов'язань у квітні-липні 2017 року, в той же час, в силу п. 87.9. ст. 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
У постанові від 04.04.2018 у справі № 815/5491/16 Верховний Суд також зазначив, що у випадку перенаправлення контролюючим органом коштів на оплату поточних податкових зобов'язань у рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше, у такого платника податків виникає недоїмка за податковими зобов'язаннями за поточні податкові періоди, яка погашається у порядку, визначеному пунктом 87.9 ст. 87 ПК України та у випадку несвоєчасного погашення якої, ДПІ нараховує штраф у розмірах, установлених ст. 126 ПК України у залежності від терміну затримки.
В той же час, з огляду як на інформацію, що міститься у додатку 13 до акта перевірки, так і на відомості, які надано позивачем та відповідачем слідує, що ТОВ «КБАО» сплачувалися податкові зобов'язання й після липня 2017 року, що мало б першочергово зараховуватися в погашення податкового боргу. Однак, вказане податковим органом всупереч імперативному обов'язку не вчинялося, що у сукупності з іншими обставинами додатково свідчить про сумнівність виникнення заборгованості у вказаному періоді.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не доведено, а позивачем спростовано наявність у нього заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 331 501,00 грн, суд вважає, що висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення пп. 168.1.1., пп. 168.1.2, пп. 168.1.5. п. 168.1, пп. 168.4.4 пп. 168.4.7 п.168.4 ст. 168 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у 2017 на загальну суму 1 331 501,00 грн безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.06.2018 №0004274208 в цій частині підлягає скасуванню.
Крім того, зважаючи на безпідставність висновків щодо донарахування грошового зобов'язання у розмірі 1 331 501,00 грн, відсутні також й підстави для застосування штрафних санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК України у розмірі 998 625,75 грн.
Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).
Відповідно судом встановлено протиправність прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 14.06.2018 № 0004274208 в частині донарахування грошового зобов'язання у розмірі 1 331 501,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 998 625,75 грн, таке рішення не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 14.06.2018 № 0004274208 в частині донарахування основного платежу - 1 331 501 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 998 625,75 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.