09 грудня 2025 року справа №810/74/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «Січ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «Січ» (далі - позивач та/або ТОВ «АВК «СІЧ», товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 01.07.2016 № 0012801520.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (суддя Брагіна О.Є.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, адміністративний позов задоволено; податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 01.07.2016 № 0012801520 визнано протиправним та скасовано.
Постановою Верховного Суду від 14.09.2021 в адміністративній справі № 810/74/17 вказані вище судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 адміністративну справу № 810/74/17 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 10.10.2022 прийнято адміністративну справу до провадження судді Харченко С.В. Повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Здійснено заміну відповідача Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області - його правонаступником Головним управлінням ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797). Зобов'язано позивача надати суду письмове пояснення з приводу фактичного використання підприємством у 2015 році земельної ділянки за кадастровим номером 3220887000:03:002:0694, а також докази на підтвердження/спростування вказаних обставин. Зобов'язано відповідача надати суду: належним чином засвідчену копію акта перевірки від 31.05.2016 № 672/15-30/30539586; належним чином засвідчені копії матеріалів, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржуване рішення, у тому числі докази на підтвердження факту використання позивачем у 2015 році земельної ділянки за кадастровим номером 3220887000:03:002:0694; письмове пояснення з приводу фактичних обставин та юридичних підстав, покладених в основу податкового повідомлення-рішення, з приводу якого подано позов.
07.12.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
07.12.2023 від позивача надійшли пояснення у справі.
13.12.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.
19.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 з посади, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 прийнято адміністративну справу №810/74/17 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
02.09.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву представника відповідача, у якому останній наполягає на правомірності прийнятого ним рішення та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
За правилами, визначеними в частині п'ятій статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «Січ» зареєстровано як юридична особа за адресою: 07400, Київська область, Бориспільський район, село Старе, вул. Дніпрова, б. 50, код ЄДРПОУ: 30539586, основний вид діяльності згідно з КВЕД: 03.12 Прісноводне рибальство.
Судом встановлено, що Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області у порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «Січ», за результатами якої складено акт від 31.05.2016 р. №672/15-30/30539586 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 195-196).
У висновках акта перевірки зафіксовано обставини неподання позивачем звітності з плати за землю за 2015 рік, що є порушенням вимог підпункту 49.19.3 пункту 49.19 статті 49, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність пунктом 120.1 статті 120 розділу ІІ Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 196).
На підставі висновків акта перевірки, керуючись положеннями пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2016 № 0012801520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1020,00 грн (далі - оскаржуване та/або оскаржуване рішення) (т. 1, а.с. 8-9).
За результатами адміністративного оскарження спірного рішення, рішенням ГУ ДФС у Київській області від 16.09.2016 № 2145/10/10-36-10-01-04, скаргу товариства залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (т. 1, а.с. 10-11).
Також рішенням ДФС України від 02.12.2016 № 26151/6/99-99-11-03-01-25, скаргу позивача також залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 01.07.2016 № 0012801520 залишено без змін.
Не погоджуючись зі спірним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «Січ» звернулося до суду з адміністративним позовом.
Як вже було зауважено судом вище, постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 (суддя Брагіна О.Є.), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017, адміністративний позов задоволено; податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 01.07.2016 № 0012801520 визнано протиправним та скасовано.
Постановою Верховного Суду від 14.09.2021 в адміністративній справі № 810/74/17 вказані вище судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи адміністративну справу № 810/74/17 но новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 14.09.2021 звернув увагу на наступне:
«…
Крім того, пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
Слід зазначити, що принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку полягає в покладенні обов'язку з його сплати та, відповідно, подання звітності на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, тобто обов'язок із перерахування до бюджету, зокрема, орендної плати пов'язується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.
Разом з тим, у справі, що розглядається, судами не з'ясовано обставин щодо фактичного використання ТОВ «АВК «Січ» земельної ділянки, у зв'язку з чим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку з подання декларації з плати за землю за 2015 рік є передчасним.
Також в матеріалах справи відсутній акт податкової перевірки, на підставі якого відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
…».
Аналізуючи викладене, суд вирішує спір по суті керуючись положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час їх виникнення та, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.09.2021 у справі № 810/74/17.
Так, судом встановлено, що 15 жовтня 2010 року між ТОВ «АВК «СІЧ» та Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області укладено Договір оренди земельної ділянки. Договір оренди укладено на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 13.10.2010 №2261 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «АВК «СІЧ» (далі - Договір оренди земельної ділянки) (а.с. 15-17).
29 грудня 2010 року Бориспільською держаною адміністрацією Київської області винесено розпорядження № 3250 «Про скасування розпорядження виконуючого обов'язки голови районної державної адміністрації Рудя М.М. від 13.10.2010 №2261 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Аграрно-виробнича корпорація «СІЧ».
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2011 у справі
№ 2а-896/11/1070 визнано незаконним та скасовано розпорядження № 3250 «Про скасування розпорядження виконуючого обов'язки голови районної державної адміністрації Рудя М.М. від 13.10.2010 №2261 «Про передачу в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «СІЧ» (а.с. 22-32).
TOB «АВК «СІЧ» листами №19/09 від 19.09.2013 та №30/10 від 30.10.2013 звернулось до Бориспільської РДА з проханням провести реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3220887000:03:002:0694 із зазначенням, що не проведення реєстрації перешкоджає можливості проведення реєстрації Договору оренди.
Листом №7-46-4453 від 27.11.2013 повідомлено про подання Бориспільською районною державною адміністрацією заяви про реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку, яка є предметом Договору оренди з ТОВ «АВК «СІЧ» (а.с. 33).
17 грудня 2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення №9163924 про відмову у державній реєстрації права оренди на тій підставі, що земельна ділянка не зареєстрована за власником Бориспільською РДА (а.с. 34).
21 березня 2014 року рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області № РВ-3200066192014 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з «не відповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр». При цьому, кадастровим реєстратором не було роз'яснено заявникові у чому полягає невідповідність поданих документів (а.с. 35).
06 жовтня 2014 року рішенням державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Бориспільському районі Київської області №РВ-3200082532014 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку з не відповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр»; невідповідністю електронного документа установленим вимогам; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 у справі №810/5949/14 визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора Управління Дерземагенства у Бориспільському районі Київської області Губара М.А. від 06.10.2014 № РВ-3200082532014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та зобов'язано розглянути заяву позивача (а.с. 36-43).
05 червня 2015 року відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №47770890 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 у справі №810/5949/14.
21 січня 2016 року зареєстровано у встановленому законом порядку договір оренди на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 13.10.2010 №2261 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «АВК «СІЧ».
Суд зауважує, що спірним аспектом у межах даної справи є те, що позивач наполягає на тому, що договір оренди земельної ділянки від 15.10.2010, укладений між ТОВ «АВК «СІЧ» та Бориспільською РДА Київської області, загальною площею 1082,1146 га для ведення рибництва в межах Сошниківської сільської ради був зареєстрований 21.01.2016, тому до цього часу він не був суб'єктом плати за землю за договором оренди від 15.10.2010, а відтак обов'язок щодо подання декларації із цього виду податку за 2015 рік - відсутній.
Натомість відповідач, посилаючись на положення пункту 20 Договору оренди земельної ділянки, наголошує, що фактична передача земельної ділянки відбулася після укладання договору оренди та підписання акта приймання-передачі, а не після його державної реєстрації. Відтак, на переконання контролюючого органу наявність укладеного та нотаріального посвідченого договору оренди та акта приймання-передачі земельної ділянки підтверджує фактичне передання та використання товариством земельної ділянки з моменту його укладання.
Оцінюючи доводи сторін, через призму правового регулювання спірних правовідносин, чинного на момент їх виникнення, суд зауважує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 ПК України власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі - орендна плата).
Згідно з пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.
За правилами визначеними у підпунктах 288.2, 288.3 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).
Разом з цим згідно з статтею 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, у редакції чинній станом на час укладення Договору оренди земельної ділянки - 15.10.2010) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV, у редакції чинній станом на час укладення сторонами Договору оренди земельної ділянки - 15.10.2010) орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом та іншими законами України і договорами оренди землі.
Згідно з статтею 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 18 Закону № 161-XIV регламентовано, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
В силу вимог статті 20 Закону № 161-XIV укладений договір оренди підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо
Відповідно до частини першої, частини другої та частини третьої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Аналізуючи окреслені положення ЦК України, які діяли станом на час укладення позивачем Договору оренди земельної ділянки (15.10.2010), суд доходить до висновку, що якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, дотрималися письмової форми договору та підписали його, він уважається укладеним. Одночасно вказане правило визначення моменту укладення договору стосується лише договорів, які повинні бути укладені в простій письмовій формі.
Права й обов'язки, на досягнення яких було укладено Договір оренди земельної ділянки набуваються лише після його державної реєстрації, як передбачено статтями 18, 20 Закону № 161-XIV, у редакції чинній станом на час його укладання (15.10.2010).
Тобто станом на час виникнення окреслених правовідносин законодавчо були закріплені вимоги про державну реєстрацію договору оренди та державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та їх обтяжень.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд України у постановах від 19.02.2014 у справі №0426/14068/2012 та від 13.06.2016 у справі №570/3056/15-ц зауважив, що поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятись у часі.
У Цивільному кодексі України передбачено як визначення строку, так і початку перебігу строку та його закінчення.
Статтею 252 ЦК України регламентовано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України). Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1 ст. 254 ЦК України).
Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, в яких забезпечується правомірна поведінка їх суб'єктів і нормальна реалізація ними суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків. Тому і строки в таких правовідносинах є строками здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків.
Це загальне правило закріплено в статті 631 ЦК, зокрема, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права й виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Разом з тим у частині третій вказаної статті обумовлено, що сторони можуть установити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Момент укладення договору передбачений у статті 640 ЦК України пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх його істотних умов та дотриманням певних вимог, якими є передання майна або вчинення іншої дії, нотаріальне посвідчення договору або його державна реєстрація, якщо таке передбачено актами цивільного законодавства.
Суд наголошує, що Законом № 161-XIV чітко регламентовано, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що сторони в Договорі оренди земельної ділянки мали право зазначати момент початку перебігу та припинення дії договору, оскільки такі права прямо передбачені принципами та закріплені загальними нормами цивільного законодавства.
Разом з тим якщо сторони не зазначили часу (терміну, календарної дати, події) початку перебігу та закінчення строку договору, діють загальні правила, передбачені Законом № 161-XIV, який прямо встановлював, що договір оренди ділянки набирає чинності після його державної реєстрації.
Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не момент його підписання, а момент учинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план ділянки, а також відомості про правочини, учинені щодо таких об'єктів нерухомого майна, з якими закон пов'язує набрання чинності договором, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків.
Суд повторно наголошує, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції чинній на час укладання Договору оренди земельної ділянки (15.10.2010) визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності нотаріального посвідчення й державної реєстрації з моменту державної реєстрації.
Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються у часі відповідно до вимог частини другої статті 631 ЦК України, то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України, є саме його державна реєстрація, якщо сторони не передбачили в договорі іншого, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №332/1178/17.
Слід зауважити, що відповідно до пункту 43 Договору оренди земельної ділянки він набуває чинності після його державної реєстрації. Право оренди виникає з дня державної реєстрації такого права.
Разом з цим відповідно до пункту 27 Договору оренди земельної ділянки приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документів, що посвідчують право на неї та її державної реєстрації забороняється.
Крім цього пунктом 31 (а) Договору оренди земельної ділянки встановлено, що орендар має право приступити до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди та після підписання сторонами цього договору акту приймання-передачі земельної ділянки.
Отже, сторонами в Договорі оренди земельної ділянки чітко визначено строк набрання ним чинності, а саме після його державної реєстрації, відтак посилання контролюючого органу на положення пункту 20 останнього, в контексті правового регулювання спірних правовідносин, які діяли станом на час укладання такого договору (15.10.2010), суд вважає помилковими.
При цьому слід наголосити, що право використовувати орендовану земельну ділянку, за умовами, визначеними в Договорі оренди земельної ділянки, виникає у позивача за наявності сукупно двох умов, а саме: підписання акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
Таким чином, на переконання суду, саме з 21 січня 2016 року - дати державної реєстрації договору оренди на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 13.10.2010 №2261 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «АВК «СІЧ», такий договір, з урахування норм чинного законодавства, яке діяло на час його укладання, набув чинності.
Відтак, враховуючи викладене, суд погоджується з доводами товариства, що останнє до 21 січня 2016 року не було суб'єктом плати за землю за договором оренди від 15.10.2010 та, як наслідок у нього був відсутній обов'язок щодо подання декларації із цього виду податку за 2015 рік.
Крім цього, слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували обставини використання позивачем земельної ділянки, переданої йому в оренди згідно з Договором оренди земельної ділянки у власній господарській діяльності і, відповідно отримання ним прибутку, що виключає наявність принципу економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку.
Одночасно, при вирішенні даного спору по суті, суд вважає за необхідне додати, що 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України, якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» були виключені статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Резюмуючи викладене, суд вважає, що зміни до нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, які набули чинності 01 січня 2013 року, не підлягають застосуванню до Договору про оренду земельної ділянки, який укладений 15 жовтня 2010 року, тобто за іншого правового регулювання.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у сумі 1 378,00 грн відповідно до платіжного доручення № 190 від 27 грудня 2016 року (т. 1, а.с. 2).
З матеріалів справи № 810/74/17 судом встановлено, що питання стосовно розподілу судових витрат не вирішено.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що сума сплаченого товариством судового збору - 1 378,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - ГУ ДПС у Київській області.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення
від 01.07.2016 № 0012801520, прийняте Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, б. 5А, ідентифікаційний код ВП: 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-виробнича корпорація «Січ» (місцезнаходження: 07400, Київська область, Бориспільський район, село Старе, вул. Дніпрова, б. 50, ідентифікаційний код: 30539586) судовий збір у сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.