09 грудня 2025 року м. Київ справа №320/24623/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу ТОВ «Барбатекстіль» до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «Барбатекстіль» із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023, до якої були надані всі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.
Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України (далі - МК України).
Представником Київської митниці подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, оскільки під час проведення ним контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення.
Відповідачем було встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.
Посадовою особою митниці було направлено декларанту позивача електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, однак додаткові документи не були надані.
Відтак, дії посадових осіб митного органу, на думку Київської митниці, є правомірними, так як подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості. Як наслідок, прийняте Київською митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023 є законним та не порушує права позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що ТОВ «Барбатекстіль» (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, ідентифікаційний код 40314889) зареєстроване в якості юридичної особи 02.03.2016, номер запису 1 556 102 0000 057431 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як слідує з матеріалів справи, між Fairdeal Mills (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистані, (далі - продавець), та ТОВ «Барбатекстіль» 12.06.2020 був укладений контракт №06/12 (далі контракт), відповідно до якого продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.
Відповідно до пунктів 1-3 та 10 контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною.
Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку.
Ціна товару визначається на умовах CIF порт м. Одеси, Україна.
Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до контракта.
Оплата за товар, що постачається за контрактом, здійснюється позивачем у доларах США.
Оплата за контрактом здійснюється у формі документарного інкасо, врегульованого Уніфікованими правилами для інкасо (редакція 1995 року).
Базові умови поставки - CIF порт м. Одеси, Україна (Incoterms 2010).
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020. Сторони можуть продовжити терміну дії контракту шляхом підписання додаткової угоди.
Продавець та позивач 17.10.2020 уклали додаткову угоду №2 до контракта, якою, зокрема доповнили пункт 2 контракта новим абзацом, відповідно до якого сторони домовилися, що за домовленістю сторін оплата може бути здійснена на умовах 100% передоплати.
Продавець та позивач 30.12.2020 уклали додаткову угоду №3 до контракта, якою, зокрема продовжили строк дії контракта до 31.12.2022.
Продавець та позивач 23.03.2021 уклали додаткову угоду б/н до контракта, якою, зокрема виклали пункт 11 контракта в новій редакції, відповідно до якої змінили юридичну адресу позивача.
Продавець та позивач 06.09.2021 уклали додаткову угоду б/н до контракта, якою, зокрема виклали абзац перший пункту 2 контракта в новій редакції, відповідно до якої сторони домовились, що ціна товару, який постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Вартість страхування товару на час транспортування включена до ціни товару.
Продавець та позивач 02.12.2022 уклали додаткову угоду №5 до контракта, якою, зокрема виклали абзац другий пункту 2 та абзац перший пункту 3 контракта в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що ціна товару визначається на умовах CIF/СРТ м. Одеса, Україна. Базові умови поставки - СРТ м. Одеса, СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010).
Продавець та позивач 27.12.2022 уклали додаткову угоду №3 до контракта, якою, зокрема продовжили строк дії контракта до 31.12.2024 й погодили, що за домовленістю сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 календарних днів із моменту доставки товару в порт м. Констанци, Румунія.
Продавець 20.10.2022 відповідно до контракта виставив позивачу до сплати проформу-інвойс №FWM/BT/01-22 щодо поставки позивачу тканини вибивної, 52% поліестер та 48% бавовна, 76x68/30x30, 1x1, завширшки 220 см, у кількості 25 814 кг, 98 805 метрів, за ціною 1 227,5907 доларів США за 1 000 метрів, загальною вартістю 121 292,10 долари США.
Продавець 05.12.2022 на виконання пункту 1 контракта та проформи-інвойса №FWM/BT/01-22 від 20.10.2022 виставив позивачу до сплати інвойс №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022 щодо поставки позивачу тканини вибивної, 52% поліестер та 48% бавовна, 76x68/30x30, 1x1, завширшки 220 см, у кількості 25 814 кг, 98 805 метрів, за ціною 1 227,5907 доларів США за 1 000 метрів (далі - товар).
Загальна вартість товару, придбаного позивачем згідно з інвойсом №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022, склала 121 292,10 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).
Позивач 16.01.2023 подав до Київської митниці митну декларацію ІМ40ЕА №23UA100380670511U2, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 загальна вартість товару складає 121 292,10 долари США та визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), а його поставка відбувалася на умовах CPT м. Одеса, Україна.
Позивачем до Київської митниці разом із митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 подано, зокрема такі документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 05.12.2022 (0271); рахунок-фактуру (інвойс) №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022 (0380); коносамент №HLCUKHI221211211 від 12.12.2022 (0705); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №5183 від 13.01.2023 (0730); сертифікат про походження товару №CO FCCI A 045656 від 05.12.2022 (0861); додаткову угоду №2 від 17.10.2020 до контракта (4103); додаткову угоду №3 від 30.12.2020 до контракта (4103); додаткову угоду б/н від 23.03.2021 до контракта (4103); додаткову угоду б/н від 06.09.2021 до контракта (4103); додаткову угоду №3 від 27.12.2022 до контракта (4103); контракт (4104); технічні умови продавця б/н від 05.12.2022 (9000).
Після подання вказаної митної декларації 19.01.2023 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів (далі - запит ), а саме: 1) за наявності - платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо); 3) копії митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 МК України; 4) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) інших наявних у позивача документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів (проформи-інвойса №FWM/BT/01-22 від 20.10.2022, коносамента №HLCUKHI221211211 від 12.12.2022 з відмітками митних органів тощо).
Позивачем 24.01.2023 у відповідь на запит митного органу надано наступні додаткові документи: додаткову угоду №5 від 02.12.2022 до контракта, проформу-інвойс №FWM/BT/01-22 від 20.12.2022, виставлений продавцем, експортну митну декларацію №MBL-EXP-457007 від 05.12.2022 та банківські платіжні й бухгалтерські документи, що стосуються попередніх поставок позивача в рамках контракта, а саме: платіжні доручення №JBKLM9TO6JG9TI від 29.09.2022 та №JBKLMAEO6LJDS5 від 14.10.2022, видані позивачем, видаткову накладну №540 від 22.02.2022, складену між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 , податкову накладну №551 від 22.02.2022, складену позивачем, видаткову накладну №3629 від 19.12.2022, складену між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 , податкову накладну №3672 від 19.12.2022, складену позивачем, видаткову накладну №3837 від 26.12.2022, складену між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , податкову накладну №3860 від 26.12.2022, складену позивачем.
Позивачем 27.01.2023 у відповідь на запит митного органу також надано копії наступних судових рішень: ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги від 20.04.2021 в адміністративній справі №420/13552/20, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 та ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021 в адміністративній справі №420/13553/20.
Позивачем 03.02.2023 у відповідь на запит митного органу подано заяву №0302-1 від 03.02.2023, у якій повідомлено, зокрема що додаткові документи були вже надані митному органу, та в якій позивач звернувся до митного органу з проханням завершити митне оформлення митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023.
Відповідач 03.02.2023 прийняв оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2, так як за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Згідно з пунктом 2 контракта встановлено, що ціни на товар визначаються на умовах CIF порт м. Одеси, Україна та вказуються в інвойсі, однак відповідно до графи 20 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 та інвойса №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022 поставка товарів здійснюється за умовами CPT м. Одеса, Україна. Даним пунктом також передбачено, що зміни умов поставки узгоджуються шляхом складення додаткової угоди до контракта. У графі 44 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 відсутні відомості щодо додаткової угоди, яка передбачає зміни умов поставки.
Відповідно до Incoterms 2010 міжнародний торговий термін (умова) «CРТ» «(Carriage Paid To (named place of destination) Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)» означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Контрактом не передбачено включення до вартості товару такої складової як «навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України». Зазначено лише про включення до ціни товару вартості страхування (додаткова угода до контракта б/н від 06.09.2021). У наданому інвойсі №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022 також не зазначено, які складові митної вартості додано до ціни товарів. А отже, неможливо відокремити вартість самого товару. Відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Таким чином, відсутні відомості щодо включення складових митної вартості, а саме вартості навантаження, вивантаження та обробки товарів до ціни товару та не додані до митної вартості відповідно до декларації митної вартості. За наданими документами неможливо встановити чи наявні додаткові витрати під час транспортування товарів за межами митної території України, зокрема витрати на навантаження, розвантажувальні роботи та інші.
Згідно з додатковою угодою №2 від 17.10.2020 до контракта за домовленістю сторін оплата може бути здійснена на умовах 100% передплати; пунктом 2 додаткової угоди №3 від 27.12.2022 до контракта за домовленістю сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 календарних днів із моменту доставки товару в порт м. Констанци, Румунія. Відповідно до коносамента (поданого без відміток митних органів) №HLCUKHI221211211 від 12.12.2022 вантаж завантажено на борт судна 12.12.2022, інформація щодо дати прибуття товару в порт м. Констанци, Румунія відповідно до поданих до митного оформлення документів відсутня. Водночас, в інвойсі №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022 зазначені реквізити документа (проформи-інвойса) №FWM/BT/01-22 від 20.10.2022, який до митного оформлення не надавався.
Зазначені в графі 44 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 судові рішення стосуються справи, яку неможливо ідентифікувати з заявленими в митній декларації відомостями.
Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами частин другою та третьої статті 53, статті 54 МК України, декларанту шляхом надсилання електронного повідомлення повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та усунення виявлених розбіжностей.
Декларантом додатково надіслані банківські платіжні документи (SWIFT) б/н від 29.09.2022 та 14.10.2022, які містять посилання на інвойс №EXP/FDW/2100/2021 від 19.06.2021, за яким здійснюється передоплата, що не дає змогу ідентифікувати зазначені оплати з даною поставкою товару, адже до митного оформлення даний документ не подано. Разом із тим, постановою правління Національного банку України №216 від 28.07.2018 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (зі змінами) встановлені правила заповнення графи «призначення платежу» таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. У додатково наданих видаткових та податкових накладних товари мають різний відсотковий вміст волокон та відрізняються цим від задекларованого товару, кореспондувати надані бухгалтерські документи до попередніх поставок немає можливості.
Разом із тим, у відповідності до положень статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих до митного оформлення документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом. Отже, подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до статті 58 МК України. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митний орган може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання, згідно зі статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню й підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.
У зв'язку із зазначеним, керуючись положеннями частини шостої статті 54 та частини другої статті 58 МК України, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, підтвердити неможливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило.
За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних та аналогічних товарів відповідно до статей 59 та 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.
Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю в митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62 та 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у даному випадку не можуть бути застосовані.
Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №1 - 0,696 доларів США за 1 м2, 5,86 доларів США за 1 кг (товар №3 в митній декларації №23UA500020001407U3 від 31.01.2023).
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Рішення винесено на письмове прохання суб'єкта ЗЕД №0302-1 від 03.02.2023.
Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 МК України було відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 у зв'язку з прийняттям рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023.
При прийнятті відмови посадовою особою митного органу була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2023/000102 від 03.02.2023, примірник якої невідкладно було вручено (надіслано) декларанту.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №23UA100380601487U2 від 04.02.2023 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 219 397,85 грн.
14.04.2023 позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу додаткові документи разом із супровідним листом №1404/23-02 від 14.04.2023 (далі - лист), який був отриманий відповідачем 14.04.2023 та зареєстрований за вх. №12405/8.19/ЕЗ.
Так, позивач надав відповідачу разом із листом наступні документи, пояснення та інформацію:
1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 2 додаткової угоди №3 від 27.12.2022 до контракта продавець та позивач погодили, що за домовленістю сторін оплата за отриманий товар здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів із моменту доставки товару в порт м. Констанци, Румунія.
Позивач надав для ознайомлення відповідачу на 1 аркуші фотокопію електронного платіжного доручення №JBKLN28O710CDY від 08.02.2023, виданого позивачем на суму 121 292,10 долари США.
Позивач також звернув увагу відповідача на те, що він у довідкових цілях під час митного оформлення спірного товару надавав останньому для ознайомлення фотокопії наступних банківських платіжних документів, які підтверджують оплату позивачем продавцю вартості подібних (аналогічних) товарів, придбаних у продавця за контрактом та інвойсом №EXP/FDW/2100/2021 від 19.06.2021, виставленим продавцем: платіжних доручень №JBKLM9TO6JG9TI від 29.09.2022 на суму 67 000,00 доларів США та №JBKLMAEO6LJDS5 від 14.10.2022 на суму 67 109,16 доларів США;
2) щодо виписки з бухгалтерської документації (видаткових накладних, калькуляції тощо) - позивач звернув увагу відповідача на те, що він під час митного оформлення спірного товару разом із митною декларацією ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 у довідкових цілях надавав останньому для ознайомлення фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість спірного товару відповідає звичайному рівню цін на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме: видаткової накладної №540 від 22.02.2022, складеної між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 ; податкової накладної №551 від 22.02.2022, складеної позивачем; видаткової накладної №3629 від 19.12.2022, складеної між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 ; податкової накладної №3672 від 19.12.2022, складеної позивачем; видаткової накладної №3837 від 26.12.2022, складеної між позивачем та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 ; податкової накладної №3860 від 26.12.2022, складеної позивачем.
Позивач разом зі своїм листом також надав відповідачу для ознайомлення на 5 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного товару, а саме: прибуткової накладної №30 від 04.02.2023, складеної позивачем; видаткової накладної №1449 від 27.02.2023, складеної між позивачем та ОСОБА_4 ; податкової накладної №1456 від 27.02.2023, складеної позивачем; видаткової накладної №1978 від 03.03.2023, складеної між позивачем та ОСОБА_5 ; податкової накладної №1983 від 03.03.2023, складеної позивачем.
Позивач також повідомив відповідачу про відсутність у нього калькуляції, витребуваної в рішенні про коригування митної вартості товарів, адже такий документ не надався йому продавцем;
3) щодо прайс-листа виробника товару, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що в нього були відсутні станом на день підписання листа будь-які прайс-листи виробника товару (продавця) щодо спірного товару та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов'язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача.
Що стосується твердження відповідача в рішенні про коригування митної вартості товарів про те, що воно було винесене, так як у графі 44 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 відсутні відомості щодо додаткової угоди до контракта, яка передбачає зміни умов поставки, та що позивач не надав до митного оформлення спірного товару рахунка-проформи, на який міститься посилання в інвойсі, то позивач звернув увагу відповідача, що він 24.01.2023 надавав останньому фотокопію додаткової угоди №5 від 02.12.2022 до контракта, якою продавець та позивач погодили, зокрема виклали абзац другий пункту 2 та абзац перший пункту 3 контракта в новій редакції, та домовилися, що ціна товару визначається на умовах CIF/СРТ м. Одеса, Україна. Базові умови поставки -СРТ м. Одеса, СРТ м. Київ, Україна (Incoterms 2010).
Разом із тим, позивач зауважив, що він 24.01.2023 також надавав відповідачу фотокопію рахунка-проформи №FDW/BT/01-22 від 20.10.2022, виставленого продавцем, що залишилося поза увагою відповідача, та, на переконання позивача, не могло бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів;
4) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, документів, що підтверджують витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язаних із їх транспортуванням місця ввезення на митну територію України, - позивач звернув увагу відповідача на те, що відповідно до статей 2, 3 контракта в редакції додаткової угоди №5 від 02.12.2022 до контракта та інвойса №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022 поставка спірного товару здійснювалася на умовах СРТ м. Одеса, Україна (Incoterms 2010) та навів витяг зі статей А.3, А.4 та А.6 Розділу СРТ.
Водночас, відповідно до пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Позивач зауважив відповідачу, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені на його транспортування до місця ввезення на митну територію України, та витрати, понесені на його навантаження, вивантаження та обробку, пов'язані з його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.
Як наслідок, позивач звернув увагу відповідача на те, що вартість витрат, пов'язаних із транспортуванням спірного товару до місця ввезення на митну територію України, витрат, понесених на навантаження, вивантаження та обробку товару, пов'язаних із його транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, на умовах поставки СРТ м. Одеса, Україна (Incoterms 2010) була включена до ціни товару та була понесена продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення транспортування товару, його навантаження, вивантаження та обробки, пов'язаних із транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України, а відтак позивач не повинен був додатково надавати відповідачу документи, які підтверджують такі витрати, адже вони були включені до ціни спірного товару та не підлягають додатковому виокремленню та включенню до митної вартості товару.
Що стосується твердження відповідача, що позивач надав останньому коносамент без відміток митного органу, то позивач звернув увагу відповідача, що він надав відповідачу копію коносамента в тому вигляді, в якому вона була отримана від перевізника продавця, та яка містить відмітки перевізника.
Що ж стосується виокремлення складових митної вартості спірного товару в інвойсі №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022, в якому чітко та однозначно вказано, що товар постачався на умовах СРТ м. Одеса, Україна, то позивач не погодився з такою позицією відповідача, адже такої вимоги щодо виокремлення складових митної вартості товару в інвойсі законодавець не передбачає;
5) щодо судових рішень, зазначених у графі 44 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023, - позивач зазначив відповідачу, що вказані в графі 44 митної декларації ІМ40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 в адміністративній справі №420/13552/20, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду про повернення апеляційної скарги від 20.04.2021, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 в адміністративній справі №420/13553/20, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2021, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 в адміністративній справі №420/133/21, яке набрало законної сили відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, стосуються попередніх поставок позивача в рамках контракта та підтверджують заявлений рівень митної вартості товарів, раніше ввезених позивачем за контрактом, у яких містяться відомості, зокрема про позицію товарів, ввезених за контрактом відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності 5513410000, що залишилося поза увагою відповідача.
19.04.2023 відповідач у відповідь на лист позивача надав свій лист №7.8-2/15/8.19/7401 від 19.04.2023, яким відмовив позивачу в скасуванні оскаржуваного ним рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.
Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п'ятої статті 54 МК України).
Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023 та відзиву на позовну заяву встановлено, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів було винесене відповідачем із посиланням на те, що позивач не підтвердив включення витрат на навантаження, вивантаження та обробки товару, його транспортування, а також витрат на його страхування до митної вартості товару.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача з огляду на наступне.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2 та 3 контракта в редакції додаткової угоди №5 від 02.12.2022 до нього та комерційного інвойса №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022 поставка спірного товару здійснювалася на умовах поставки CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).
Так, умови поставки CPT згідно з Incoterms 2010 передбачають те, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.
Продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання товару перевізнику, з яким укладено договір перевезення, а за наявності декількох перевізників першому з них, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду.
Продавець також зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення.
В обов'язки продавця також включена сплата витрат щодо експортних митних процедур, а також усіх мит, податків та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.
При цьому умови поставки CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010) не передбачають зобов'язань продавця та покупця щодо страхування товару, який постачається.
Отже, за умовами поставки CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010) саме на продавця, а не на позивача покладались обов'язки щодо сплати й забезпечення транспортування товару до м. Одеси, Україна, митного очищення товару позивача та витрат, пов'язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою товару при його транспортуванні до м. Одеси, Україна.
При цьому за приписами пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.
Суд зазначає, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товарів.
Суд також звертає увагу, що страхування спірного товару не здійснювалося, що підтверджується графою 22 декларації митної вартості до митної декларації IM40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів протилежного.
Помилковим є й застосування відповідачем до спірних правовідносин Конвенції ООН про контракти на міжнародне перевезення вантажів повністю або частково морським транспортом від 11.12.2008 (Роттердамських правил), адже останні не були ратифіковані ні Ісламською Республікою Пакистаном (країною відправлення товару), Румунією (країною доставки товару морським транспортом), ні Україною.
Щодо твердження відповідача про відсутність у коносаменті №HLCUKHI221211211 від 12.12.2022 відмітки посадових осіб митного органу в пункті пропуску на митному кордоні України, суд зазначає, що за приписами пункту 1 частини першої статті 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);
г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.
Відтак, необґрунтованим зі сторони відповідача є наполягання про надання позивачем коносамента №HLCUKHI221211211 від 12.12.2022 з відміткою прикордонної митниці, так як коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом, а сам спірний товар позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а автомобільним транспортом.
Разом із тим, вищевказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її необґрунтованість.
При цьому в спірному випадку транспортні (перевізні) документи не є документами, що підтверджують митну вартість товару позивача, беручи до уваги те, що поставка спірного товару відбувалася на умовах CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010), тобто обов'язок щодо транспортування такого товару був покладений сторонами угоди на продавця, а до вартості спірного товару вже були включені витрати на його транспортування до м. Одеси, Україна за рахунок продавця, включаючи його транзитне перевезення та пов'язані з цим витрати.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно скоригував заявлену позивачем митну вартість товару, так як позивач не підтвердив включення витрат на навантаження, вивантаження, зберігання та обробку товару, його транспортування, а також витрат на його страхування до митної вартості товару, адже такі витрати (крім страхування) вже були включені до ціни товару та були понесені продавцем, а не позивачем, а страхування товару не здійснювалося ні продавцем, ні позивачем.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, додаткові угоди №2 від 17.10.2020, №3 від 30.12.2020, б/н від 23.03.2021, б/н від 06.09.2021, №5 від 02.12.2022 та №3 від 27.12.2022 до нього, проформу-інвойс №FWM/BT/01-22 від 20.10.2022 та інвойс №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022, виставлені продавцем, платіжне доручення №JBKLN28O710CDY від 08.02.2023, видане позивачем на суму 121 292,10 долари США та яке містить посилання на інвойс №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022, експортну митну декларацію №MBL-EXP-457007 від 05.12.2022, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CPT м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 121 292,10 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації IM40ЕА №23UA100380670511U2 від 16.01.2023.
Суд вважає безпідставним твердження відповідача про необхідність виокремлення складових митної вартості в інвойсі №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022, виданому продавцем, адже у вказаному інвойсі зазначено, що поставка спірного товару здійснюється на умовах CPT м. Одеса, Україна.
Таким чином, ціна товару, вказана продавцем у його комерційному інвойсі №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022 включає всі витрати, які продавець зобов'язаний нести згідно з умовами поставки товару CPT м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).
Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав прайс-листів виробника товару й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Суд зазначає, що позивач у листі №1404/23-02 від 16.03.2023 повідомив відповідачу про відсутність у нього прайс-листа виробника товару й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, а саме: контрактом, додатковими угодами №2 від 17.10.2020, №3 від 30.12.2020, б/н від 23.03.2021, б/н від 06.09.2021, №5 від 02.12.2022 та №3 від 27.12.2022 до нього, проформою-інвойсом №FWM/BT/01-22 від 20.10.2022, інвойсом №EXP/FDW/2180/2022 від 05.12.2022, платіжним дорученням №JBKLN28O710CDY від 08.02.2023, експортною митною декларацією №MBL-EXP-457007 від 05.12.2022, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023.
Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митною декларацією ІМ40ДЕ №23UА500020001407U3 від 31.01.2023, з приводу чого суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).
Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023 лише зазначила номер та дату митної декларації, використаної нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
Відповідно до частини першої статті 9 та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 72 та частиною четвертою статті 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з викладеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03 від 28.10.2010).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 290,97 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2550 від 13.07.2023.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачений судовий збір у сумі 3 290,97 грн.
Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, в пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 7 000,00 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, додаткової угоди №1 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000539 від 10.06.2019, виданого на ім'я Божка Андрія Володимировича, ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №1326372 від 13.07.2023, рахунка №62/21/30072020 від 13.07.2023, платіжної інструкції №2300 від 17.07.2023 та акту про надання адвокатських послуг №64 від 18.11.2025 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020.
Судом встановлено, що 30.07.2020 між позивачем та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №21/30072020, за умовами якого адвокат зобов'язався надавати позивачу правові консультації; організовувати ведення претензійно-позовної роботи за матеріалами, підготовленими позивачем; надавати позивачу правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього у судах будь-яких інстанції по всіх категоріях справ; представляти інтереси позивача та здійснювати його захист у правоохоронних та контролюючих органах з усіх питань.
У подальшому, між позивачем та адвокатом Божком Андрієм Володимировичем укладена додаткова угода №1 від 16.09.2020 до договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020, якою доповнено пункт 1.1 вказаного договору підпунктом 1.1.6, відповідно до якого адвокат зобов'язався надавати позивачу правову допомогу щодо представництва інтересів позивача при оскарженні ним до суду рішень митних органів про коригування митної вартості товарів та в ході розгляду відповідних адміністративних справ судами України.
Сторонами було також доповнено пункт 4.1 договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020 підпунктом 4.1.3 щодо вартості послуг, визначених у підпункті 1.1.6 пункту 1.1 такого договору.
Судом також встановлено, що згідно з вищезазначеним актом про надання адвокатських послуг №64 від 18.11.2025 правову допомогу в цій справі позивачем та його представником оцінено в наступних розмірах: а) ознайомлення з рішенням Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції позивача щодо його оскарження в судовому порядку - 500,00 грн.; б) формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023, та їх збір - 1 000,00 грн.; в) підготовка позовної заяви позивача до Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023 - 3 500,00 грн.; г) ознайомлення з відзивом Київської митниці на адміністративний позов №7.8-10/649 від 11.08.2023 в адміністративній справі №320/24623/23 та підготовка відповіді позивача б/н від 11.08.2023 на відзив Київської митниці в адміністративній справі №320/24623/23 - 1 500,00 грн.; ґ) підготовка письмових заяв (клопотань) позивача під час розгляду Київським окружним адміністративним судом адміністративної справи №320/24623/23 - 500,00 грн.
Вартість вищезазначених адвокатських послуг (гонорар адвоката) з урахуванням положень підпункту 4.1.3 пункту 4.1 договору про надання правової допомоги №21/30072020 від 30.07.2020 складає 7 000,00 грн. Позивач сплатив гонорар адвокату у відповідності до пункту 4.2 вказаного договору.
Дослідивши надані позивачем документи й позицію відповідача та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами).
Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
Ураховуючи вищевикладене, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України в розмірі 7 000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2023/000013/2 від 03.02.2023.
Стягнути на користь ТОВ «Барбатекстіль» (65044, Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, буд. 4Д, код ЄДРПОУ 40314889) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) судовий збір у розмірі 3 290 (три тисячі двісті дев'яносто) грн. 97 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.