09 грудня 2025 року м.Київ № 320/44200/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в м. Києві, в якому позивач просив суд:
визнати неправомірними дії Головного управління МВС України в місті Києві у відмові видати ОСОБА_1 , довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 02.05.1986 р. по 03.05.1986 р. з урахуванням нарахування та виплати додатково коштів за:
-одноразову виплату коштів в сумі 480 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання, премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб;
-добові в сумі 7 крб;
-за харчування 5 крб. 70 коп ;
Зобов'язати Головне управління МВС України в місті Києві нарахувати та виплатити недоплачену суму за роботу в зоні відчуження в період з 02.05.1986 р. по 03.05.1986 р. 27.04.1986 р. по 28.04.1986 року, а саме:
-одноразову виплату коштів в сумі 600 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання;
-премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб;
добові в сумі 7 крб;
-за харчування 5 крб. 70 коп .
Зобов'язати Головне управління МВС України в місті Києві видати ОСОБА_1 довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 02.05.1986 р. по 03.05.1986 р. з урахуванням нарахування та виплати додатково коштів, а саме:
-одноразову виплату коштів в сумі 480 крб. за отриману гранично допустиму дозу радіоактивного опромінювання , премію за роботу в зоні відчуження в розмірі 500 крб;
-добові в сумі 7 крб;
-за харчування 5 крб. 70 коп.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку заробітної плати та видачі оновленої довідки про заробітну плату в зоні відчуження у 1986 році з урахуванням заробітної плати за травень 1986 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Окрім того, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
19.07.2023 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці видано довідку №851 на ім'я ОСОБА_1 про те, що йому за роботу в населених пунктах зони відчуження пгт Прип'ять з 02 травня 1986 року по 03 травня 1996 за місцем роботи ст. Фастів УПЗЗ УМВС України на посаді міліціонер приймача-розподільника тарифна ставка тарифна ставка (розцінка відрядна, оклад, посадовий оклад) 160,00 крб по відомості від - № - виплачена заробітна плата в сумі 30 крб 96 коп з урахуванням коефіцієнта 3 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7. Оплата за тарифними ставками (розцінками відрядними, окладами, посадовими окладами) по зонах небезпеки провадиться, виходячи з установленого у зоні відчуження 6-годинного робочого дня та 6-денного (36-годинного) робочого тижня, та становить 20,64 крб. (зона небезпеки -1, кількість днів-2, денна (годинна) тарифна ставка-5,16, кратність -2). Заробітна плата працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, із якої визначається пенсія становить 30,96 крб (збережений середній заробіток за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках - 10,32 крб., оплата праці за тарифними ставками (розцінками відрядними, окладами, посадовими окладами) за дні роботи в зоні відчуження в 1986-1990 роках - 20,64 крб.).
Позивач звернувся до Головного управління МВС України у м. Києві із заявою про видачу йому оновленої довідки про заробітну плату, оскільки у наявній довідці від 19.07.2023 №851 не вказано усіх складових його заробітної плати, одержаних ним за травень 1986 року, а саме премію, одноразової винагороди, добові та за харчування.
Листом від 04.04.2024 №1-Т-44-ЛК-ПЛ Головне управління МВС України у м.Києві відмовлено із посиланням звернутися для вирішення даного питання до ліквідаційної комісії УПЗЗ МВС України.
Направлена поштою до Ліквідаційної комісії УПЗЗ МВС України заява позивача повернута у зв'язку із відсутністю адресата.
Позивач вважає відмову Головне управління МВС України у м.Києві протиправною, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Частиною четвертою статті 15 Закону № 796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.
Таким чином, право позивача на заробітну плату у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою.
Базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Професійних Спілок від 07.05.1986 року № 524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції».
Так, пунктом 1 цієї постанови передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.
Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати» дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах.
Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031-рс поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.
Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11.05.1986 року № 0130, від 17.05.1986 року № 0149, від 30.06.1986 року № 0189 та інших.
Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17.05.1986 року № 0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.
Суд наголошує, що надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби.
Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в 4-, 3- і 2-кратному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.
Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункт 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10.06.1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3- і 2-кратному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.
Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.
Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07.05.1986 року № 524-156.
Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.
Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23.09.1986 року № 136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».
У відповідності до статті 2 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», якою визначається структура заробітної плати, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством: премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, яка набрала чинності з 01.01.2012, у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.
Таким чином, розмір пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Порядку № 1210, ставиться в залежність від одержаного особою заробітку за період роботи в зоні відчуження.
Суд, наголошує, що основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). А інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. (стаття 2 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 12.04.2013 року особам офіцерського складу було встановлено виплату одноразової винагороди за отриману гранично допустиму дозу опромінення в розмірі трьох місячних окладів грошового утримання за посадою та військовим званням (розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964-рс). До середнього заробітку для нарахування пенсії включаються всі елементи грошового забезпечення за умови, що вони не носять разового характеру.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до довідки виданою Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці № 851 від 19.07.2023 року позивачеві до збереженої заробітної плати в дні роботи в зоні ЧАЕС врахована сума 20,64 крб, тобто посадовий оклад (10,32 крб), оплата праці за тарифними ставками за дні роботи в зоні відчуження (20,64 крб).
Спірним у вказаній справі є вимоги позивача про включення у довідку про грошове забезпечення за роботу у зоні відчуження з 02.05.1986 по 03.05.1986: одноразової виплати коштів в сумі 600 крб за отриману граничну допустиму дозу радіоактивного опромінювання та премії у розмірі 500 крб. за роботу в зоні відчуження, добових та за харчування, з приводу чого суд зазначає наступне.
Як зазначає позивач у своєму позові, він звернувся до Головного управління МВС України у м. Києві з заявою від 11.03.2024 про надання йому довідки про заробітну плату форми 122 за період виконання робіт у зоні відчуження ЧАЕС з 02.05.1986 по 03.05.1986 з урахуванням таких складових як: посадового окладу, окладу за звання у подвійному розмірі, кратності 3-тьої зони небезпеки, одноразової винагороди за отримання гранично допустимої дози радіації у сумі 480 крб, та премії у сумі 500 крб., добових, харчування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно пункту 2.1. розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (із змінами) для підтвердження заробітної плати за період до 30.06.2000 пенсіонером подається довідка про заробітну плату із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Як вбачається із матеріалів справи та зазначає позивач він з 19841 по 1999 рік проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді міліціонер приймача-розподільника Лінійного відділу внутрішніх справ на станції Фастів Управління МВС на Південно-Західній залізниці.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справи України від 29.07.2009 №327 «Про реорганізацію лінійних управлінь МВС на залізницях» реорганізовано лінійне управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті шляхом перетворення в Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці. Вказаним наказом визнанно Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці правонаступником лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті.
Отже, враховуючи вище зазначене суд вважає, що саме Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці наділено повноваженнями на видачу довідки про відповідну заробітну плату позивача.
Доказів того що позивач проходив службу у Головному управлінні МВС України у м. Києві матеріали справи не містять, а позивачем не надано.
Крім того, Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці має статус юридичної особи яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Згідно з частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 08 червня 2015 року № 633 «Про ліквідацію Управління МВС України на Південно-Західній залізниці» наказано ліквідувати, як юридичну особу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.
Згідно зі статтею 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Разом з тим, на момент розгляду справи, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління МВС України на Південно-Західній залізниці знаходить у стадії припинення, проте не припинено.
Крім того, суд також враховує, що попередню довідку від 19.07.2023 №851 про заробітну плату працівників за роботу в зоні-відчуження в 1986-1990 роках видано саме Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці. І саме із не зазначенням у вказаній довідці спірних премій та добових і не згоден позивач.
Також, у позовній заяві відсутнє нормативно-правове обґрунтування на яких підставах саме Головне управління МВС України у м. Києві в особі ліквідаційної комісії уповноважене на видачу довідки про заробітну плату.
При цьому, суд враховує, що відповідач у справі - Головне управління МВС України у м. Києві в особі ліквідаційної комісії листом від 04.04.2024 №1/Т-44-КК-Пл проінформувало відповідача про відсутність інформації про участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та необхідність звернення безпосередньо до Ліквідаційної комісії Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, оскільки саме там позивач проходив службу.
Судом також враховано, що належних доказів звернення до Ліквідаційної комісії Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці матеріали справи не містять.
При цьому, суд не визнає належним доказом заяву позивача адресовану Голові Ліквідаційної комісії Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на адресу: 02088, м. Київ, вул. Заглади Леоніли, 5, та надані докази її надсилання, зважаючи на наступне.
Як вбачається як із відповіді Головне управління МВС України у м. Києві в особі ліквідаційної комісії від 04.04.2024 позивачу не тільки рекомендовано звернутися Ліквідаційної комісії Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці а й зазначено адресу для звернення: 01030, м.Київ, вул. Чапаєва, 6 та тел. 044-465-16-44.
Проте, як вбачається із наданої позивачем заяви вбачається, що вона направлена на іншу адресу 02088, м. Київ, вул. Заглади Леоніли, 5 (колишня - Чапаєва) (примітка суду - Дарницький район) та була повернута неврученою позивачу через відсутність адресата.
Суд, наголошує, що відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та загальнодоступних джерел мережі інтернет вбачається, що Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці знаходиться за адресою 01030, м.Київ, вул. В'ячеслава Липинського (колишня Чапаєва), буд. 6 (примітка суду - Шевченківський район).
З урахуванням викладеного, виходячи з наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що відповідач - Головне управління МВС України у м. Києві в особі ліквідаційної комісії діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.