ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" грудня 2025 р. справа № 300/8157/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Семків Микола Несторович до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
Семків М.Н. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, згідно якого просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати в день звільнення ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки: щорічну чергову оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 30 діб, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 30 діб та 1 добу додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 30 діб та 1 добу додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 30 діб та 2 доби додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 30 діб та 3 доби додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 30 діб та 4 доби додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2023 рік у кількості 30 діб 5 діб додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2024 рік у кількості 30 діб та 6 діб додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2025 рік у кількості 30 діб та додаткову відпустку 7 діб за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби;
- зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану: щорічну чергову оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 30 діб, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 30 діб та 1 добу додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 30 діб та 1 добу додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2020 рік у кількості 30 діб та 2 доби додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2021 рік у кількості 30 діб та 3 доби додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 30 діб та 4 доби додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2023 рік у кількості 30 діб 5 діб додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2024 рік у кількості 30 діб та 6 діб додаткової відпустки за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському, щорічну чергову оплачувану відпустку за 2025 рік у кількості 30 діб та додаткову відпустку 7 діб за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису заяву від 01.12.2025 про закриття провадження у справі на підставі частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, яка мотивована тим, що оскаржуване позивачем порушення повністю усунуте відповідачем у зв'язку із скасуванням наказу від 10.10.2025 № 517 о/с про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 згідно наказу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 15.10.2025 за № 522 о/с, на підтвердження чого долучено витяг із вказаного наказу.
Розглянувши клопотання про закриття провадження в адміністративній справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
На підставі частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, або в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Виключний перелік підстав для закриття провадження у справі зазначено у частині 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
У розумінні пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі.
При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з'ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.
Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 800/369/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 520/7987/19, від 30.11.2023 у справі № 522/9974/22.
Таким чином, приписи пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства дають підстави для висновку, що для закриття провадження у справі на підставі наведеної норми необхідним є встановлення факту виправлення суб'єктом владних повноважень порушень, які оскаржуються позивачем в судовому порядку. При цьому відповідне усунення порушень має бути здійснено суб'єктом владних повноважень самостійно та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав позивача, з яким останній погоджується.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 620/3662/21, від 17.07.2023 у справі № 640/16890/20.
За наведеного нормативного регулювання, виходячи із підстав та предмету позову, судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що оскаржувані в межах цієї справи порушення були виправлені самостійно суб'єктом владних повноважень, зважаючи на таке.
У постанові від 10.10.2024 по справі № 990/1/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що підставою для закриття провадження у справі за пунктом 8 частини статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є таке виправлення суб'єктом владних повноважень оскаржуваних у позові порушень, унаслідок якого права позивача поновлюються в тому обсязі, в якому вони існували до прийняття оскаржуваного рішення чи вчинення/невчинення оскаржуваних дій, а предмет спору, як і підстави судового захисту, відсутні, бо немає підстав уважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Подібний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 27.08.2024 у справі № 800/162/16, конкретизувавши свої висновки, наведені у постановах від 10.08.2023 у справі № 9901/74/21 та від 26.10.2023 у справі № 9901/80/21.
Проте, у цій справі відсутні підстави для висновку про неіснування предмета спору внаслідок скасування відповідачем наказу від 10.10.2025 за № 517 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки вимоги щодо визнання протиправним та/або скасування наказу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 10.10.2025 за № 517 о/с "По особовому складу" в межах цього спору ОСОБА_1 не заявлялись.
Отже, на переконання суду, видання Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області наказу від 15.10.2025 за № 522 о/с "По особовому складу" у відповідності до якого скасовано наказ від 10.10.2025 № 517 о/с про звільнення позивача не є усуненням чи виправленням оскаржуваних у позові порушень у контексті пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області з приводу звільнення ОСОБА_1 з публічної служби, не є предмет розгляду цієї справи.
З огляду на викладене суд констатує відсутність підстав для закриття провадження у цій справі за пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не відбулося таке виправлення суб'єктом владних повноважень тих порушень, про які йдеться у позовній заяві, унаслідок якого права позивача поновлюються в тому обсязі, в якому вони існували до допущеної бездіяльності, що оскаржується.
Таким чином, заявлене Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області клопотання від 01.12.2025 про закриття провадження в справі є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області від 01.12.2025 про закриття провадження в справі № 300/8157/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Семків Микола Несторович до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.