ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" грудня 2025 р. справа № 300/611/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення суду у справі №300/611/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Черніков Дмитро Юрійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
У провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №300/611/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Черніков Дмитро Юрійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.02.2023 пенсії в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення визначеного в довідці №11/1/175 від 10.01.2025 станом на 01.01.2023 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2023 в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення визначеного в довідці про розмір грошового забезпечення №11/1/175 від 10.01.2025 станом на 01.01.2023 (а.с. 57-60).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 - без змін (а.с. 82-85).
Таким чином, 03.09.2025 набрало законної сили судове рішення по справі №300/611/25.
18.11.2025представник позивача звернувся до суду із заявою у порядку ст. 382 КАС України, згідно з якою просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати звіт про виконання судового рішення від 02.04.2025 у справі №300/611/25 (а.с. 94-95).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 задоволено заяву ЧерніковаД.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати звіт щодо виконання судового рішення задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 02.04.2025 у справі №300/611/25 (а.с. 100-101).
04.12.2025 на адресу суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі №300/611/25, який мотивовано тим, що Головним управлінням на виконання згаданого рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно грошового забезпечення, визначеного в довідці №11/1/175 від 10.01.2025 станом на 01.01.2023. Виплату пенсії здійснено з 01.12.2025 в сумі 23 610,00 грн. Також Головним управлінням нараховано заборгованість в сумі 246 622,59 грн за період з 01.02.2023 по 30.11.2025, яка внесена до Переліку боргів (Постанова Кабінету Міністрів України №821), і буде виплачуватися пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Окрім того, зазначено, що ОСОБА_1 забезпечено у листопаді 2025 року виплату частини заборгованості в сумі 8 043,40 грн. Залишок невиплаченої заборгованості становить 238 579,19 грн, яка буде виплачена на умовах визначеними Порядком здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій за рішеннями суду (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 14.07.2025 №821.
У зв'язку із тим, що раніше визначений головуючий суддя у даній справі Гомельчук С.В. перебуває у відрядженні, проведено повторний автоматизований розподіл справи №300/611/25.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи головуючим суддею по даній справі призначено Кафарського В.В.
Розглянувши наданий суду звіт про виконання рішення суду та додані до нього докази, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки протилежне суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Суд також зауважує, що у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Суд зауважує, що рішенням суду від 02.04.2025 по справі №300/611/25 зобов'язано Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області, серед іншого, виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01.02.2023 в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення визначеного в довідці про розмір грошового забезпечення №11/1/175 від 10.01.2025 станом на 01.01.2023 (а.с. 57-60).
Суд з'ясував із доданих до звіту про виконання судового рішення доказів, що на виконання такого рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно грошового забезпечення, визначеного в довідці №11/1/175 від 10.01.2025 станом на 01.01.2023 та, зокрема, нараховано заборгованість в сумі 246 622,59 грн за період з 01.02.2023 по 30.11.2025, яка внесена до Переліку боргів (Постанова Кабінету Міністрів України №821). Також встанволено, що ОСОБА_1 у листопаді 2025 року виплачено частину заборгованості в сумі 8 043,40 грн, а тому залишок невиплаченої заборгованості становить 238 579,19 грн.
Таким чином, суд констатує, що станом на дату розгляду звіту ухвалене на користь позивача рішення в цій справі не виконане, адже позивачу не виплачено кошти в сумі 238 579,19 грн, які нараховані на виконання рішення суду.
При цьому, відповідач, не заперечуючи факту невиконання ним рішення суду, наголошує на неможливості його фактичного виконання через те, що суми пенсії, нараховані на виконання рішень судів, можуть бути виплачені пенсійними органами лише в межах затверджених бюджетних призначень і у відповідача відсутні необхідні для цього кошти.
Суд враховує, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Нормами пункту 4 Порядку №35-1 передбачено, що кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Як вбачається зі змісту поданого звіту про виконання судового рішення, до бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік не включено кошти для забезпечення виконання рішення суду у цій справі, адже рішення суду у справі № 340/1955/23 відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» має бути виконано не за рахунок коштів бюджету Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України, які закладаються в бюджеті Пенсійного фонду в обсятах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Отже, виплата пенсій, призначених на підставі Закону №2262-XII, здійснюються відповідачем виключно за рахунок коштів Фонду, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Водночас в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі №373/436/17, від 15.05.2020 у справі №812/1813/18, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі №821/1491/17, Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, суд констатує, що незважаючи на те, що рішення суду у цій справі набрало законної сили 03.09.2025, а отже на час розгляду судом звіту відповідача минуло понад три місяці, таке рішення залишається невиконаним у повному обсязі, а відповідач не наводить навіть приблизні строки його виконання.
Відповідно до частин 1, 2 статті 3823 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Враховуючи відсутність фактичного виконання рішення суду, суд вважає прийняття звіту неможливим.
Таким чином, у прийнятті звіту належить відмовити.
Частиною 3 статті 382-3 КАС України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 382-3 КАС України, суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Як уже встановлено судом вище, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 є невиконаним у повному обсязі.
Водночас, враховуючи вчинення певних заходів на його виконання та виплати частини боргу, суд вважає за необхідне в даному випадку використати повноваження, передбачені ч. 5 ст. 382-3 КАС України щодо звільнення відповідача від сплати штрафу.
В той же час, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про встановлення нового строку протягом одного місяця для подання звіту щодо виконання судового рішення.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 248, 248, 382-382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання судового рішення в адміністративній справі №300/611/25 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Черніков Дмитро Юрійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про звільнення від сплати штрафу за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного від 02.04.2025 по справі №300/611/25 - задовольнити.
Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від сплати штрафу відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного від 02.04.2025 по справі №300/611/25.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) в строк протягом 30 днів з моменту отримання даної ухвали подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №300/611/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.