ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" грудня 2025 р. справа № 300/6031/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Колтуна Бориса Михайловича про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Колтуна Бориса Михайловича (далі -відповідач), в якому просить:
визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 ;
скасувати відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
зобов'язати відповідача внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з урахуванням встановлених судом обставин.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 отримано витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва із реєстраційним номером ІФ061192071554, де вказано, що право будівництва передано іншому замовнику, повідомлення про початок будівельних робіт, підстава будівельний паспорт, вид будівництва реконструкція, на земельній ділянці під кадастровим номером: 2625887301:01:005:1050 із статусом - відхилено, оскільки відповідно до п. 6 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 року №466, документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Об'єкт будівництва: «Реконструкція господарської будівлі» прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації ІФ1412002270213, що унеможливлює внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності. На думку позивача, викладене свідчить, що існує технічна невідповідність, оскільки за свідоцтвом про право власності на об'єкт визначено, як «житловий будинок з господарськими будівлями», а за будівельним паспортом та декларацією як «реконструкція господарської будівлі». І тому, на даний час ця невідповідність створює перешкоди для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав. Посилаючись на норми Цивільного кодексу України щодо права на захист цивільного права, позивач вказує, що існує необхідність внесення змін у відповідний запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, позивач зазначила, що зверталась до приватного нотаріуса Колтуна Б.М. з проханням внести зміни до записів Держреєстру речових прав на нерухоме майно для виправлення технічної помилки, але отримала усну відмову.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач копію ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 отримав 04.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 92), однак правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
30.07.2014 ОСОБА_2 , яка була матір'ю позивача, видано свідоцтво про право власності, з індексним номером: 24941186, на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 62-65).
11.11.2024 відділом містобудування та архітектури Тисменицької райдержадміністрації Івано-Франківської області виготовлено будівельний паспорт (будівництво індивідуального житлового будинку) (а.с. 37-39).
24.11.2014 за вх.№7/9/02-08/289 ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області подавалось повідомлення про початок виконання будівельних робіт (ІФ062143290735) на будівництво індивідуального житлового будинку за вказаною адресою (вид будівництва нове будівництво) (а.с. 66-67).
11.06.2019 відділом містобудування і архітектури Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області видано Будівельний паспорт на реконструкцію господарської будівлі, за адресою: АДРЕСА_1 , за Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 28497971 від 23.10.2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 483976972626258, номер запису про право власності:7435909, на ім'я замовника ОСОБА_2 (а.с. 40-43).
13.07.2019 за вх.№996/1009/33/1009 ОСОБА_2 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області подавалось повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта (ІФ061192071554), але вже як реконструкція господарської будівлі (а.с. 68-69).
03.12.2024 ОСОБА_1 отримано спадщину на підставі заповіту, посвідченого Хом'яківською сільською радою, Тисменицького району, Івано-Франківської області від 29.07.2014, за реєстровим №13, спадкодавець майна - ОСОБА_2 (а.с. 26), а саме: земельну ділянку, розміром 0,1319 га, за кадастровим номером 2625887301:01:005:1050, в межах згідно з планом, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 .
Так, згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №79396897 від 03.12.2024, позивачем успадковано нерухоме майно - земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2625887301:01:005:1050 (а.с. 70-71). Реєстраційну дію здійснено приватним нотаріусом Колтуном Б.М.
Також відповідний запис про реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2625887301:01:005:1050, за ОСОБА_1 приватним нотаріусом Колтуном Б.М. внесено в Державний реєстр речових прав (а.с. 72).
Згідно з витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №79396678 від 03.12.2024, позивачем успадковано житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с. 74). Реєстраційну дію здійснено приватним нотаріусом Колтуном Б.М.
Також відповідний запис про реєстрацію житлового будинку в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 приватним нотаріусом Колтуном Б.М. внесено в Державний реєстр речових прав (а.с. 75-76).
10.02.2025 позивач отримала витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва із реєстраційним номером ІФ061192071554, наданий головним інспектором будівельного нагляду відділу дозвільних та реєстраційних функцій, згідно з яким право будівництва передано іншому замовнику, 06 повідомлення про початок будівельних робіт, підстава будівельний паспорт, вид будівництва реконструкція, на земельній ділянці під кадастровим номером: 2625887301:01:005:1050 із статусом - відхилено, оскільки відповідно до п. 6 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 №466, документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Об'єкт будівництва: «Реконструкція господарської будівлі» прийнято в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації 1Ф1412002270213, що унеможливлює внесення відомостей до Реєстру будівельної діяльності (а.с. 78-84).
Враховуючи наведене, позивач вважає, що існує технічна невідповідність, яка створює перешкоди для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав, а тому ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державною таких прав.
Відповідно до приписів статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Пунктом 2 частини 1 статті 10 вказаного Закону визначено, що нотаріус є державним реєстратором.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1952-IV, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Як встановлено судом, на підставі заяв від 03.12.2024, відповідачем приватним нотаріусом Колтуном Б.М. внесено запис в Державний реєстр речових прав про реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 2625887301:01:005:1050, за ОСОБА_1 (а.с. 72) та запис про реєстрацію житлового будинку в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (а.с. 75-76).
Вказані записи внесені на підставі свідоцтв про право на спадщину №780 та №783 відповідно, у яких вказано, що нерухоме майно належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером: 24941186, виданого 30.07.2014 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно за індексним номером: 28497811, виданого 23.10.2014 (а.с. 73, 77).
Крім того, суд з'ясував, що відповідні записи внесені відповідачем і в Спадковий реєстр (а.с. 70-71, 74).
Суд констатує, що дослідження вказаних записів дає підстави зробити висновок, що у них відсутні будь-які технічні помилки. Більше того, позивачем у позові так і не зазначено, в чому ж полягають помилки у записах, внесених відповідачем.
Крім того, позивач не уточнила, в якому саме записі наявна помилка.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 26 Закону №1952-IV, у разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо після отримання заявником документів за результатами розгляду заяви виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, обтяження речових прав, зокрема помилку у відомостях про суб'єкта речового права, обтяження, відомостях про речове право, обтяження, відомостях про нерухоме майно, у тому числі його технічних характеристиках, або якщо відбулося виправлення такої помилки в документах, що подавалися для державної реєстрації прав, або відбулася зміна адреси об'єкта нерухомого майна, такі помилки, відомості виправляються державним реєстратором на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, відомості, а у випадку, передбаченому пунктом 2 частини сьомої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України, його територіальних органів або на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіальних органів - державним реєстратором, яким допущено технічну помилку.
Виправлення помилки, відомостей, що впливають на права третіх осіб, здійснюється державним реєстратором виключно за наявності згоди таких осіб або на підставі судового рішення.
Отже, якщо заявником, в даному випадку позивачем, виявлено технічну помилку, допущену під час внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права, остання мала б звернутись із відповідною заявою до державного реєстратора, в даному випадку - відповідача приватного нотаріуса Колтуна Б.М.
Проте, у матеріалах справи відсутній доказ звернення позивачем до приватного нотаріуса Колтуна Б.М. із відповідною заявою, що фактично свідчить про відсутність порушення будь-яких прав ОСОБА_1 з боку відповідача.
Водночас, суд відхиляє посилання позивача у позові про те, що вона зверталась до приватного нотаріуса Колтуна Б.М. з проханням внести виправлення технічної помилки, але отримала усну відмову, оскільки такі не підтверджені жодним доказом та матеріали справи, як уже зазначено, не містять підтвердження звернення позивача до відповідача із заявою та, відповідно, не містять і відмови у виправленні технічних помилок.
Також суд з цього приводу вважає за необхідне зазначити, що позивач, посилаючись на своє порушене право, зазначає, що дізналась про таке, отримавши 10.02.2025 витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва із реєстраційним номером ІФ061192071554, наданий головним інспектором будівельного нагляду відділу дозвільних та реєстраційних функцій Державної інспекції архітектури та містобудування України, згідно з яким відхилено заяву позивача.
При цьому, вимог у даному позові до Державної інспекції архітектури та містобудування України не заявлено та така відмова головного інспектора будівельного нагляду відділу дозвільних та реєстраційних функцій не може бути предметом оцінки в межах даної справи.
Як вбачається зі змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1).
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Тобто, перевіряючи право, на захист якого подається адміністративний позов, є гарантована державою можливість на вчинення певної дії, яка передбачена в нормативно-правовому акті; під свободою особи розуміється повна відсутність обов'язку на вчинення певних дій у конкретній сфері публічних правовідносин; охоронюваний законом інтерес як об'єкт судового захисту являє собою потенційне право особи, її прагнення набути певні матеріальні або нематеріальні блага.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися спори щодо будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови, що такі рішення, дії (бездіяльність) є юридично значимими для позивача, тобто порушують права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.
Як уже встановлено судом, внесені записи про реєстрацію речових прав не дають можливості зробити висновок про технічну помилку відповідача. При цьому, звернення із відповідною заявою до відповідача, що б породило правовий спір між сторонами, в даному випадку не має місця та відповідно, в даному випадку судом не встановлено протиправних дій з боку відповідача.
Суд також зауважує, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, спір у даному випадку є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Колтуна Бориса Михайловича (вул. Галицька, 32 м. Тисмениця, Івано-Франківська обл., 77400) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Кафарський В.В.