ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" грудня 2025 р. справа № 300/9781/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного брата ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного брата ОСОБА_2 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо відмови у поновленні виплати пенсії у разі втрати годувальника з 01 червня 2021 року; зобов'язати поновити виплату пенсії у разі втрати годувальника з 01 червня 2021 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з кінця грудня 2019 року разом із братом виїхала до Республіки Польща у зв'язку з його лікуванням. 16.09.2024 звернулася до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 у разі втрати годувальника відповідно до статті 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з усіма доданими документами. Пенсію ОСОБА_2 поновлено, а її виплата проведена з 01.10.2024. 18.10.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії у разі втрати годувальника за період з 01.07.2021 до 01.10.2024. Проте Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області листом від 12.11.2024 за № 9180-7824/Д-02/8-0900/24 відмовило ОСОБА_2 у поновленні виплати пенсії з 01.06.2021, посилаючись на обставину відсутності документів, які б підтверджували місце проживання ОСОБА_3 в Україні. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом подання відзиву на позовну заяву, у якому щодо заявлених позовних вимог заперечує. Зазначає, що виплата пенсії здійснюється на умовах, визначених статтею 47 Закону №1058, за місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України. Пенсіонер, виплата пенсії якому була припинена, а потім поновлена, має право на виплату нарахованих, але не отриманих своєчасно з власної вини сум пенсій за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Стверджує, що ОСОБА_2 був зарахований на державне утримання в Снятинський психоневрологічний інтернат відповідно до наказу директора від 23.08.2016 №236. Починаючи з 01.09.2016, ОСОБА_2 перебував на обліку в Снятинському управлінні ПФУ. Виплата пенсії підопічному проводилася відповідно до ст. 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У паспорті ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 зазначено зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . 17.05.2021 до Головного управління надійшла довідка №01-13/563 від 29 квітня 2021 року про те, що 27.04.2021 ОСОБА_2 був відрахований з інтернату відповідно до заяви сестри-опікуна (наказ №118 від 28.04.2021). У зв'язку із цим особовий рахунок був закритий "до з'ясування" з 01.06.2021. Відповідач зазначає, що запит/заява на електронну та паперову пенсійну справу ОСОБА_2 для взяття на облік та продовження виплати пенсії за новим місцем проживання до пенсійного органу не надходили. Представник позивача не звертався особисто та не направив іншими належними засобами заяву про продовження виплати пенсії за новим місцем проживання. Через відсутність відомостей про фактичне місце проживання ОСОБА_2 пенсія не виплачувалася. Стверджує, що в межах спірних правовідносин позивач не отримав своєчасно суму пенсії з власної вини через неподання відповідних документів для продовження її виплати. Лише з 08.08.2024 наявні відомості про місце проживання позивача (згідно з даними витягу з реєстру територіальної громади №2024/015372564 зазначено місце проживання позивача: АДРЕСА_2 ). Вважає, що підставою для вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на поновлення пенсії, є відповідна заява особи, подана до уповноваженого органу Пенсійного фонду в установленому порядку. Просить у задоволенні позову відмовити (а.с.46).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
ОСОБА_2 з 26.03.2001 призначена пенсія по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». В подальшому, позивача переведено на виплату пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.65, 100, 110, 153).
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.09.2001 в справі №2-4325, яке набрало законної сили 22.10.2001, визнано ОСОБА_2 недієздатним (а.с.15, 209).
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.04.2010 в справі №2о-68/2010, яке набрало законної сили 27.04.2010, встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2 . Призначено над недієздатним ОСОБА_2 опікуном ОСОБА_1 (а.с.16, 200).
Згідно із довідкою Снятинського психоневрологічного інтернату від 29.04.2021 за №01-13/563 27.04.2021 ОСОБА_2 відрахований з інтернату відповідно до заяви сестри-опікуна (а.с.198).
За результатами розгляду звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 28.08.2023 №8124-7721/Д-02/8-0900/23 повідомило, що ОСОБА_2 був зарахований на державне утримання в Снятинський психоневрологічний інтернат відповідно до наказу директора від 23.08.2016 №236. Починаючи з 01.09.2016, ОСОБА_2 перебував на обліку в Снятинському управлінні ПФУ. Виплата пенсії підопічному проводилася відповідно до ст. 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 17.05.2021 до Головного управління надійшла довідка №01-13/563 від 29 квітня 2021 року про те, що 27.04.2021 ОСОБА_2 був відрахований з інтернату відповідно до заяви сестри-опікуна (наказ №118 від 28.04.2021). У зв'язку із цим особовий рахунок був закритий "до з'ясування" з 01.06.2021. Станом на 28.08.2023 запит на електронну та паперову справу ОСОБА_2 для взяття на облік та продовження виплати пенсії за новим місцем проживання не надходив (а.с.30).
09.08.2024 ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (а.с.188).
За змістом рішення про перерахунок пенсії від 09.10.2024 ОСОБА_2 з 08.08.2024 здійснено перерахунок пенсії у зв'язку із уточненням даних електронної пенсійної справи (а.с.186).
16.09.2024 ОСОБА_4 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії брата відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.173).
ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії на підставі цієї заяви, що підтверджується рішенням від 20.09.2024 (а.с.177).
18.10.2024 ОСОБА_4 в інтересах недієздатного брата, звернулася до пенсійного органу із заявами про виплату заборгованості пенсії брата за період з 01.07.2021 по 01.10.2024 (а.с.26, 28).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за результатами розгляду заяви позивача від 18.10.2024, листом від 12.11.2024 за №9180-7824/Д-02/090/24 повідомило про те, що 16.09.2024 ОСОБА_4 звернулася із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з усіма необхідними документами. Згідно з паспортом серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 знято з реєстрації з 13.09.2017. Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 надали витяги з реєстру територіальної громади з датою реєстрації у місті Івано-Франківську з 08.08.2024, то виплату пенсії поновлено з 08.08.2024. Пенсію за жовтень виплачено 20 числа. Доплата в сумі 7134,46 грн за період з 08.08.2024 по 30.09.2024 буде проведена в найближчому виплатному періоді (а.с.31).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване Законом України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон № 1058-ІV, в редакції, станом на час спірних правовідносин), якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із статтею 48 Закону №1058 під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків призначеної пенсії.
Якщо у пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (закладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, зазначені в частині другій статті 36 цього Закону, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії - зазначеним членам сім'ї.
Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до частин першої і другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ понад бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їхні особисті рахунки у банку.
Іншим дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах.
Виплата пенсії з урахуванням положень цієї статті здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому пенсіонер зарахований на повне державне утримання.
Відповідно до статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв'язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Відповідно до частин 1, 2 статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
За змістом статті 51 Закону №1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно положень абзацу сьомого пункту 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Зокрема, пунктом 2.8 Порядку № 22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Відповідно до пункту 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.
В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.
До заяви опікуна (піклувальника) додається рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування або відповідне рішення суду; батьків-вихователів - договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу; прийомних батьків - договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї; патронатного вихователя - договір про патронат.
Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.
Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 2.22 Порядку № 21-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Згідно з пунктом 2.23 Порядку № 21-1 до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.
Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 визначено, що заяви, які подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Із аналізу наведених приписів Порядку №22-1 слідує, що при зверненні до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, особа, яка звертається за пенсією, окрім документів на підтвердження наявності права на призначення певного виду пенсії, повинна пред'явити паспорт громадянина України або інший документ, що засвідчує цю особу, та документи про місце проживання (реєстрації) особи. При цьому вичерпного переліку документів, які мають бути надані заявником для підтвердження місця проживання, Порядком № 22-1 не передбачено, водночас передбачена можливість надання особою відомостей про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
За визначеннями, наведеними у статті 2 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05 листопада 2021 року № 1871-IX /надалі Закон № 1871-IX/, витяг з реєстру територіальної громади - документ у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час формування витягу; декларування місця проживання особи - повідомлення особою органу реєстрації адреси свого місця проживання шляхом надання декларації про місце проживання в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг з подальшим внесенням такої інформації до реєстру територіальної громади; реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1871-IX особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
При цьому відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Разом з тим Конституційний Суд України зазначив, що визнання оспорюваних положень Закону (1058-15) неконституційними має наслідки лише для пенсіонерів, які проживають (перебувають) у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, і не перешкоджає подальшому унормуванню питань соціального захисту пенсіонерів шляхом укладення міжнародних договорів з цими державами та виплаті пенсій у порядку, встановленому чинними міжнародними договорами.
Таким чином, з 07.10.2009, дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказані правові норми та правові норми, прийняті із врахуванням положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону № 1058-ІV, застосуванню не підлягають.
Отже, основоположною умовою у призначенні пенсії громадянину України є його економічна активність та наявність відповідних умов, визначених законом, а не його місце проживання або реєстрації.
Поряд із цим суд зазначає, що частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав та свобод.
Із матеріалів справи слідує, що згідно з довідкою Снятинського психоневрологічного інтернату від 29.04.2021 № 01-13/563, 27.04.2021 ОСОБА_2 було відраховано з інтернату відповідно до заяви сестри-опікуна (а.с. 198).
У зв'язку із цим, з 01.06.2021 особовий рахунок позивача був закритий «до з'ясування».
ОСОБА_2 разом із сестрою певний час проживав за кордоном (зокрема, з 23.02.2022 по 02.11.2022 перебував на лікуванні у Польщі), пенсії в органах Пенсійного фонду України не отримував з 01.06.2021.
08.08.2024 зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.212).
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.08.2024 про поновлення виплати пенсії. Виплату пенсії поновлено з 08.08.2024.
Суд зазначає, що підставою для вчинення пенсійним органом дій, спрямованих на поновлення пенсії за віком, є відповідна заява особи подана з пред'явленням паспорта (або іншого документа, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
В постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, згідно з яким пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає нарахованою в момент призначення пенсії і залишається такою (нарахованою) до її чергової зміни. У той же час якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон №1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.
Суд зауважує, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Позивач до виїзду за кордон перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за віком за Законом №1058-IV, громадянство не втрачав. Тому, проживаючи у Польській Республіці, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України отримувати пенсію в Україні, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
Таким чином, відповідач протиправно не виплачував пенсію ОСОБА_2 з 01.06.2021 по 07.08.2024, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення ним будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним ненарахування та невиплату Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_2 пенсії у разі втрати годувальника в період з 01.06.2021 по 07.08.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоотриману пенсію у разі втрати годувальника за період з 01.06.2021 по 07.08.2024.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), яка діє в інтересах недієздатного ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ),
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.