10 грудня 2025 року Справа № 280/8930/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Ольжича , буд. 7; код ЄДРПОУ 13559341)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 25.09.2025 № 084050022869 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 з 12.09.2025.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1269244 від 07.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.09.2025 позивач звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Водночас, спірним рішенням у призначенні пенсії відмовлено з посиланням на недосягнення пенсійного віку, встановленого п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки вважає, що набула право на пільгову пенсію на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), при досягненні віку 50 років. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 14.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30.10.2025 ГУ ПФУ в Житомирській області подало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 16.09.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Житомирській області. За результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 25.09.2025 № 084050022869 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV в зв'язку з не недосягненням 55-річного віку. Так, відповідно пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. Якщо відсутня хоча б одна з вищевказаних умов, то підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, немає. Враховуючи зазначене, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності. До пільгового стажу водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовантажних автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв зараховано всі періоди, та становить 10 років 11 місяців 06 днів. Згідно поданих документів страховий стаж становить 31 рік 04 місяці 05 днів. Вік позивача на дату звернення - 50 років. Також, відповідач звертає увагу суду на те, що в Рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, визначено пільговий стаж для призначення пенсії згідно статті 13 Закону №1788-XII для осіб, зокрема жінок, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах,- 10 років. Однак, пільговий стаж позивача станом на 01.04.2015 становить лише 00 років 09 місяців 26 днів, що є менше 10 років, та не дає права на призначення пенсії згідно з пунктом «з» статті 13 Закону №1788-XII. Тобто, відсутній пільговий стаж 10 років, як визначено статтею 13 Закону №1788-XII та пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020. Просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.09.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі-Порядок 22-1), з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
За принципом екстериторіальності заява позивача від 16.09.2025 розглянута ГУ ПФУ в Житомирській області.
За результатами розгляду заяви позивача та поданих документів ГУ ПФУ в Житомирській області прийнято рішення від 25.09.2025 № 084050022869 про відмову в призначенні позивачу пенсії.
За змістом рішення зазначено, що вік заявниці становить 50 років 00 місяців 05 днів. Страховий стаж заявниці становить 31 рік 04 місяці 05 днів, стаж водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв становить 10 років 11 місяців 06 днів. Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайняті у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років. В призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п. 8 ч. 2 статті 114 Закону №1058-ІV відмовлено, у зв'язку з ненастанням пенсійного віку (55 років).
Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулася до суду з даним позовом.
У даній справі спірним є питання щодо пенсійного віку, при досягненню якого позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах: позивач вважає, що має право на такий вид пенсії після досягнення віку 50 років на умовах, передбачених п. «з» ст.13 Закону №1788-XII, а відповідач стверджує, що пенсійний вік для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах визначається п.8 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV і становить 55 років. При цьому, достатність наявного у позивача страхового та пільгового стажу для призначення пільгової пенсії відповідачем визнається.
Суд зазначає, що 03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-І, який містить пункт 8 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається: 8) водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу:
для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті.».
Натомість згідно з пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах, з 50 років до 55 років, у тому числі жінкам.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:…. з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років..».
Таким чином, рішенням від 23.01.2020 №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ в редакції Закону № 213-VIII, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 у подібних правовідносинах досліджувала питання конкуренції норм Закону №1058-IV та Закону № 1788-XII при визначенні права особи на пенсію за віком на пільгових умовах, та вказала, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Застосовуючи вищенаведені підходи Великої Палати Верховного Суду до спірних правовідносин, суд вважає, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Суд зауважує, що посилання відповідача на те, що станом на 01.04.2015 позивач не мала достатнього пільгового стажу на відповідних посадах 10 років, не підлягають врахуванню як безпідставні, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 було визначено, що відповідні норми Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII підлягають застосуванню для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Неведене зумовлено тим, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
При цьому, жодного висновку щодо обов'язкової наявності станом на 01.04.2015 пільгового стажу, необхідного для призначення відповідного виду пенсії, рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 не містить.
З матеріалів справи вбачається, що позивач до 01.04.2015 працювала на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача, довідками про підтвердження наявного трудового стажу, розрахунком страхового стажу, проведеним відповідачем, та сторонами не заперечується (у відзиві на позовну заяву відповідач підтверджує, що станом на 01.04.2015 позивач мала 00 років 09 місяців 26 днів необхідного пільгового стажу).
На час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.09.2025 позивач досягла віку 50 років, мала достатній страховий та пільговий стаж, передбачений пунктом «з» статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону №1788-XII, відтак відмова в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах з посиланням на недосягнення віку 55 років, визначеного п.8 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Таким чином, оскільки позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ після досягнення віку 50 років, суд дійшов висновку, що позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За встановленими обставинами справи, на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач мала необхідний страховий та пільговий стаж, передбачений пунктом «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ, а єдиною підставою для відмови в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах було не досягнення віку 55 років, що визнано судом протиправним.
Враховуючи наведене, у даному випадку вирішення питання про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах не потребує встановлення додаткових обставин чи дослідження будь-яких документів, що відноситься до повноважень пенсійного органу, а тому належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернулася за призначенням пенсії у межах трьохмісячного строку з дня досягнення необхідного пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), пенсія їй має бути призначена з дня наступного від дати досягнення пенсійного віку - з 12.09.2025.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25 вересня 2025 року № 084050022869 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції згідно з рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 12 вересня 2025 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, місцезнаходження: 10003, м. Житомир, вул. Ольжича , буд. 7; код ЄДРПОУ 13559341.
Повне судове рішення складено 10.12.2025.
Суддя М.О. Семененко