10 грудня 2025 року Справа № 280/9188/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України (далі - ВЧ НОМЕР_3 ), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в періоди з 29 січня 2020 року по 18 листопада 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 листопада 2020 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Єрьоміною В.А., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АН № 1810023 від 09.10.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_3 відповідач мав здійснювати нарахування належних позивачу сум грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 1 примітки Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704). На відповідне звернення представника позивача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за час проходження військової служби, відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00 грн. Водночас, позивач зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, внаслідок чого діє попередня редакція цієї норми, яка передбачає, що визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, представник позивача зазначає, що нарахування та виплата позивачу перерахованого грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 21.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
05.11.2025 представник ВЧ НОМЕР_3 подав витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому не визнає заявлених позовних вимог та зазначає, що пунктом 4 Постанови №704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018. Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким були внесені зміни у пункт 4 Постанови №704. Зміни до пункту 4 Постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103 з 29.01.2020, не належать застосуванню. Відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, що діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, тобто пунктом 4 Постанови № 704 визначено граничну нижню величину, що береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50% мінімальної заробітної плати. Окрім того, за загальним правилом під час розв'язання правової колізії між нормами пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ (далі - Закон № 1774) та пунктом 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевага надається нормам закону, як акту права вищої юридичної сили. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774 не втратила чинності та за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови № 704 у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, не вбачається правових підстав для обчислення розміру грошового забезпечення із складовими окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 та 01.01.2021, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018.такж, звертає увагу суду, що наразі між сторонами наявний спір щодо порядку нарахування грошового забезпечення, то є очевидним висновок про відсутність між сторонами спору стосовно питання виплати позивачу компенсації сум податку на доходи фізичних осіб. Отже вимоги позивача про виплату такої компенсації вважає передчасними. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 07.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 11.07.2019 року №510-ОС, зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення з 11.07.2019 солдата строкової військової служби ОСОБА_2 , призваного навесні 2019 року, який прибув з військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_3 , для подальшого проходження служби.
Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 18.11.2020 №897-ОС, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_2 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кулеметника кулеметної групи відділення вогневої підтримки оперативно - бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який вибув для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_4 . Виключити зі списків особового складу з 18.11.2020.
У відповідь на заяву представника позивача, відповідач листом від 20.09.2025 №09/5027-25-Вих повідомив, що пунктом 4 Постанови №704 було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018. Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися. Оскільки зміни, внесені Постановою № 103 до пункту 4 Постанови № 704 були визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, що діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт, то відсутні підстави для спонукання вчинити перерахунок грошового забезпечення заявника з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами на роки проходження військової служби на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13,14 до Постанови № 704. Враховуючи вищезазначене, підстав для перерахунку та здійснення виплат заявнику немає.
Позивач вважає, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_3 у період з 29.01.2020 по 18.11.2020 належне йому до виплати грошове забезпечення, а також інші здійснені виплати, розмір яких залежить від розміру посадового окладу, підлягали обчисленню відповідно до пункту 4 Постанови №704 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови №704, ця постанова набирала чинності з 1 березня 2018 року.
За первинною редакцією пункту 4 Постанови №704 передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Відповідно до примітки до Додатку 14 також передбачено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
За загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Отже, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої має нормативний характер, та містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103.
Згідно з пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України №103, внесені зміни до Постанови №704 внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладений у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Отже, пункт 4 Постанови №704, в редакції Постанови №103, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018".
Постановою від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував пункт 6 Постанови №103, яким внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Постановою Верховного Суду від 20.10.2022 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 залишено без змін.
Частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 пункт 4 Постанови №704 почав діяти у первісній редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України №1038 від 28 жовтня 2020 примітки додатків 1, 12, та 13 Постанови №704 приведені у відповідність до пункту 4 цієї постанови.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (набрала чинності з 20.05.2023) внесено зміни до пункту 4 Постанови №704, та викладено його у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Отже, починаючи з 20.05.2023, для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців та інших осіб, застосовується стала величина 1762 гривні.
Водночас, вказані зміни набули чинності з 20.05.2023, отже, на момент спірних правовідносин (у період 29.01.2020 по 18.11.2020) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу мали визначатись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, а тому у вказаний період збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, мало наслідком відповідне збільшення грошового забезпечення таких осіб.
Судом встановлено, що у період 29.01.2020 по 18.11.2020 оклад за військовим званням та посадовий оклад було встановлено позивачу, виходячи з розміру 1762 грн, що не заперечується сторонами по справі.
Водночас, відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2102 гривні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у період з 29.01.2020 по 18.11.2020 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, є протиправними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З метою захисту порушеного права наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.11.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, суд зазначає таке.
Пунктом 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260), грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, крім іншого, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.
Пункт 1 розділу ХХІІІ Порядку №260 передбачає, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно із абзацом першим пункту 6 Порядку №260 розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
З матеріалів справи (Архівна відомість за період з січня 2020 року по грудень 2020 року), судом встановлено, що у спірний період позивачу виплачувалась грошова допомога для оздоровлення (у червні 2020 року).
Оскільки розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається в розмірі місячного грошового забезпечення, можна дійти висновку, що у червні 2020 року відповідну грошову допомогу виплачено позивачу в неналежному розмірі.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що виплачена позивачу у червні 2020 року, грошова допомога на оздоровлення також підлягає перерахунку та виплаті у належному розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 розділу ХХІV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
За змістом пункту 7 розділу ХХІV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (пункт 9 розділу ХХІV Порядку №260).
Аналіз наведених положень дозволяє дійти висновку, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не є сталим та визначається в кожному конкретному випадку виплати за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, на підставі наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що положення п.4 Постанови №704 не впливають на визначення розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а тому такі позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок премії, суд зазначає таке.
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, яка була чинною у спірний період, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт обчислюються лише розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
За змістом пунктів 5-6 та додатків 15-16 до Постанови №704 надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення обчислюються у відсотковому розмірі до посадового окладу.
Отже, зміна розміру посадового окладу має наслідком зміну розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, премії, яка обчислюються у відсотковому розмірі до посадового окладу, в силу вимог чинного законодавства.
Водночас, за обставинами даної справи відповідач відмовив позивачу в перерахунку грошового забезпечення виключно з мотивів відсутності правових підстав для його проведення внаслідок збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, при цьому спір, щодо складових грошового забезпечення позивача, у тому числі, розміру премії, у цій справі відсутній.
Оскільки відповідачем ще не вчинялись дії щодо перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 29.01.2020 по 18.11.2020 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 1 січня 2020 року, помножених на відповідний тарифний коефіцієнт, на виконання рішення суду у цій справі, отже на даний час відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині будуть порушені. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити відповідні виплати з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі Порядок № 44), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п.3 Порядку №44).
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 Порядку №44).
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, здійснюється під час виплати грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Відтак, одночасно з виплатою сум грошового забезпечення на виконання даного рішення суду, позивач має право на виплату компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір», інших судових витрат не заявив, відтак розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 листопада 2020 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року.
Зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 18 листопада 2020 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, та провести виплату з урахуванням виплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - НОМЕР_2 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 10.12.2025.
Суддя М.О. Семененко