10 грудня 2025 року Справа № 280/8303/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення податкового боргу,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 161 340,00 грн, із яких:
- 134 450,00 грн по єдиному податку з фізичних осіб, які зарахувати: р/р UA968999980314000699000008479; отримувач - ГУК у Запорізькій області/ТГ м. Запоріжжя, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 18050400;
- 26 890,00 грн по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, які зарахувати: р/р UA578999980313080198000008001; отримувач - ГУК у Запорізькій області/Запорізька обл., код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11011700.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з даними податкового обліку станом на день подання позовної заяви за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі 161 340,00 грн, з яких: з єдиного податку з фізичних осіб 134 450,00 грн та військового збору в розмірі 26 890,00 грн. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена, у зв'язку з чим у контролюючого органу виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу такого платника податків. Просить позов задовольнити.
У відповідності до вимог ч.6 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддею здійснений запит до Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання відповідача, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 15.10.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На зареєстровану в установленому порядку адресу місця проживання відповідача судом направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 15.10.2025, яка повернулась за зворотною адресою з причин “за закінченням терміну зберігання». Крім того, судом розміщено оголошення про розгляд справи на офіційному веб-порталі судової влади України (електронний ресурс: https://adm.zp.court.gov.ua/sud0870/pres-centr/ ogoloshenya/).
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “за закінченням терміну зберігання», “адресат вибув», “адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17, від 13.10.2021 у справі №340/4259/20, від 24.11.2021 у справі №280/228/20, від 29.08.2022 у справі № 522/3598/16-а тощо.
Відповідні загальні принципи, що стосуються права на змагальний судовий розгляд, були узагальнені Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Лазаренко та інші проти України» (Lazarenko and Others v. Ukraine) (№ 70329/12 та 5 інших, § 36 і 37, 27 червня 2017 року). У згаданій справі ЄСПЛ повторив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див., рішення у справах «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274 та «Авотіньш проти Латвії» (Avotiтр v. Latvia) [ВП], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17 - 18, від 06 лютого 2001 року) (§ 36).
Водночас, ЄСПЛ вказав, що статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції (див., наприклад, ухвали щодо прийнятності у справах «Богонос проти Росії» (Bogonos v. Russia), заява № 68798/01, від 05 лютого 2004 року та «Бац проти України» (Bats v. Ukraine), заява № 59927/08, пункт 37, від 24 січня 2017 року). Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи (див., рішення у справі «Загородніков проти Росії» (Zagorodnikov v. Russia), заява № 66941/01, пункт 31, від 07 червня 2007 року). Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (див., рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А, № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (див. рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року) ...( § 37).
Оскільки судом вчинено можливі дії для повідомлення відповідача про судовий розгляд даної справи, наявні підстави вважати, що відповідач вважається таким, що повідомлений про судовий розгляд належним чином.
Враховуючи викладене, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
На підставі наявних у суду матеріалів встановлено такі обставини.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 21.01.2025 номер запису: 2010350000000713419, основний вид діяльності за КВЕД 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, перебувала на обліку у позивача до 22.04.2025.
Судом встановлено, що відповідач звітувала до контролюючого органу як платник єдиного податку 3 групи, зокрема відповідачем подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 1 квартал 2025 рік №9113523023 від 26.04.2025, відповідно до якої самостійно визначено належну до сплати суму єдиного податку 134 450,00 грн та з військового збору26 890,00 грн.
Доказів сплати самостійно задекларованого відповідачем податкового зобов'язання до суду не надано.
Таким чином, загальна сума самостійно задекларованого та не сплаченого відповідачем податкового зобов'язання становить 161 340,00 грн.
Контролюючий орган направив відповідачу податкову вимогу форми “Ф» від 16.06.2025 №0004284-1303-0801 на суму 161 340,00 грн за адресою: АДРЕСА_1 . Податкова вимога повернута на адресу контролюючого органу без вручення з відміткою “за закінченням терміну зберігання».
Зважаючи на несплату відповідачем протягом граничних строків узгодженого грошового зобов'язання з єдиного податку та військового збору, позивач звернувся до суду з даним позовом на виконання наданих ПК України повноважень.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.
Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За приписами ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку і сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
У силу п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3 ст.291 ПК України).
Згідно з п.293.1 ст.293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Пунктом 293.3 ст.293 ПК України передбачено, що відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Відповідно до п.295.3 ст.295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з єдиного податку виникла у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно задекларованих сум єдиного податку.
Пунктом 56.11 ст.56 ПК України визначено, що грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
Отже, визначена платником самостійно сума податкового зобов'язання з єдиного податку є узгодженою та набула статусу податкового боргу у зв'язку з його несплатою у терміни, встановлені податковим законодавством.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За змістом п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3 ст.59 ПК України).
Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що контролюючий орган виконав свій обов'язок та направив на податкову адресу відповідача АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкову вимогу. Податкова вимога повернута до контролюючого органу з незалежних від нього причини, отже вважається врученою належним чином.
Доказів, які б свідчили про погашення податкового боргу або спростовували його наявність, до суду не надано.
Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Згідно з п.87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, наявний у відповідача податковий борг з єдиного податку з фізичних осіб у сумі 134 450,00 грн та військового збору в розмірі 26 890,00 грн підлягає стягненню за судовим рішенням, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, у зв'язку з чим розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 161 340,00 грн (сто шістдесят одна тисяча триста сорок гривень 00 коп.), із яких:
- 134 450,00 грн (сто тридцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят гривень 00 коп.) по єдиному податку з фізичних осіб, які зарахувати на р/р UA968999980314000699000008479; отримувач - ГУК у Запорізькій області/ТГ м. Запоріжжя, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 18050400;
- 26 890,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот дев'яносто гривень 00 коп.) по військовому збору, що підлягає сплаті фізичними особами-підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, які зарахувати на р/р UA578999980313080198000008001; отримувач - ГУК у Запорізькій області/Запорізька обл., код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 11011700.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Запорізькій області, місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП 44118663.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 10.12.2025.
Суддя М.О. Семененко