10 грудня 2025 рокуСправа № 280/7698/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Максименко Л.Я., розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі
за позовною заявою ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Запорізької міської ради
про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 13.08.2024 року за № 528/36 “Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Металургів, 2 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 року № 0227);
визнати протиправнм та скасувати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.10.2025 року за № 738/49 “Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: пр.Металургів, 2-ж (на підставі акту обстеження території від 12.08.2025 № 0493)».
Ухвалою суду від 24.11.2025 зупинено провадження в адміністративній справі №280/7698/25 до набрання законної сили рішенням суду у справі №280/10237/25.
09.12.2025 представником позивача до суду подано заяву про забезпечення позову вх. № 61796, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради, Районній адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Комунальному підприємству «Муніципальна варта» Запорізької міської ради та іншим особам, установам та підприємствам, вчиняти дії щодо демонтажу частини будівлі спортивно-оздоровчого комплексу А-2, загальною площею 752,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що розташована на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:04:037:0176, з найменуванням «Булочка» та «Петриківка», що на праві часткової власності належить ОСОБА_1 до набрання законної сили рішення по даній справі.
В обґрунтування заяви преставник заявника вказує, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на примусовий демонтаж частини нерухомого майна позивача шляхом вчинення конкретних дій з демонтажу покрівлі та стін приміщень з найменуванням «Булочка» та «Петриківка», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що виконання оскаржених рішень може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів власника капітальної споруди. Натомість вжиття заходів забезпечення позову направлене на збереження існуючого становища, а також фактично не спричинить шкоди законним правам та інтересам сторін. Просить задовольнити заяву.
Відповідачем надано заяву вх. № 61912 від 09.12.2025, в якій представник зазначає, що заборона вчиняти певні дії виконавчому комітету не лише виходить за межі необхідного, але й фактично блокує його управлінську діяльність. Такий захід не відповідає критеріям співмірності, встановленим статтею 151 КАС України. Забезпечення позову має застосовуватися лише у виняткових випадках, тоді як у цій справі суд застосував надмірний та необґрунтований захід, який не пов'язаний із забезпеченням виконання можливого майбутнього рішення. Вказує, що припущення стосовно настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб'єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті. Просить відмовити у задоволенні заяви.
У засіданні 10.12.2025 представники сторін підтримали свої доводи в обгрунтування заяв.
Розглядаючи заяву позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є оскарження рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 13.08.2024 року за № 528/36 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Металургів, 2 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 року № 0227) та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.10.2025 року за № 738/49 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: пр.Металургів, 2-ж (на підставі акту обстеження території від 12.08.2025 № 0493).
Вказаними рішеннями, серед іншого, передбачено звільнення об'єкту благоустрою від тимчасових споруд за адресою: просп. Металургів, 2 та пр.Металургів, 2-ж, що належать позивачці на праві часткової власності (за її правовою позицією), шляхом демонтажу.
При цьому, позивач у заяві про забезпечення позову стверджує, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на примусовий демонтаж частини нерухомого майна позивача шляхом вчинення конкретних дій з демонтажу покрівлі та стін приміщень з найменуванням «Булочка» та «Петриківка», розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пр.Металургів, 2-ж. На підтвердження таких доводів надано фотодокази та акт від 09.12.2025, складений представником позивачки адвокатом Леліковим С.О.
В свою чергу, представником відповідача у судовому засіданні не спростовано та не підтверджено такі обставини.
Таким чином, у суду є підстави вважати, що до ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а без забезпечення позову буде неможливо виконати рішення суду.
Фактично, реалізація оскаржуваних рішень шляхом демонтажу споруд позивача призведе до втрати актуальності предмету спору у даній справі та зробить неефективним подальший захист прав позивача, у разі встановлення судом їх порушення.
Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/10756/22, де Верховний Суд констатував відповідність вжитих заходів забезпечення позову меті застосування такого інституту, спрямованості таких заходів на попередження можливих невідворотних негативних наслідків для прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, за захистом яких він звернувся до суду позовом і відновлення яких, у разі незастосування відповідних заходів, буде неможливим або значно ускладненим, з предметом спору і вимогами, які заявляються позивачем, а також те, що вказані заходи не порушують прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Згідно висновків, викладених у постанові від 19 жовтня 2021 року у справі № ЗД/380/67/20, Верховий Суд за обставин і обґрунтувань, проаналізувавши положення процесуального закону з питання застосування інституту забезпечення позову, наголошував на існуванні очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки дії по демонтажу тимчасової споруди призведуть до значних фінансових витрат позивача. Зазначені обставини суттєво ускладнюють відновлення прав позивача та вказують на загрозу унеможливлення захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Відтак, вжиття судом забезпечувального заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища у правовому статусі сторін до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Аналогічні висновки щодо схожих за змістом правовідносин містяться у постанові Верховного Суду від 19.03.2025 у справі №300/6853/23.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд приходить до висновку, що заборона вчиняти дії щодо реалізації сріних рішень шляхом демонтажу частини будівлі, що належить на праві часткової власності ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі, є допустимими та пропорційними заходами забезпечення позову, невжиття яких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже навіть у випадку задоволення позову виконання судового рішення може бути ускладнене внаслідок демонтажу таких споруд без можливості їх відновлення у попередньому стані без додаткових матеріальних витрат.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову, та наявність підстав для її задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 150-157, 241, 248, 256 КАС України, суд
Заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі №280/7698/25, - задовольнити.
Заборонити Виконавчому комітету Запорізької міської ради, Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради, Районній адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району, Комунальному підприємству “Муніципальна варта» Запорізької міської ради та іншим особам, установам та підприємствам вчиняти дії щодо реалізації рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 13.08.2024 за № 528/36 “Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: просп. Металургів, 2 (на підставі акту обстеження території від 22.07.2024 № 0227) та рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.10.2025 за № 738/49 “Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: пр.Металургів, 2-ж (на підставі акту обстеження території від 12.08.2025 № 0493)» шляхом демонтажу частини будівлі спортивно-оздоровчого комплексу А-2, загальною площею 752,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці кадастровий номер: 2310100000:04:037:0176, з найменуванням “Булочка» та “Петриківка», що належить на праві часткової власності ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її постановлення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвалу в повному обсязі складено та підписано 10.12.2025.
Суддя Л.Я. Максименко