09 грудня 2025 року Справа № 280/8854/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Домаха, буд. 8, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,
07 жовтня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати Постанову «Про застосування адміністративно-господарського штрафу» ОПШ №020395 від 16.09.2025, яка винесена В.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті - Романенко А.Ю. стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 ;
судові витрати у вигляді судового збору покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 2021 році позивач придбав для власних потреб автомобіль «Renault» «Master» (водій, два пасажирських міста, дизель з тентом), який використовував для власних потреб та іноді перевозив вантажі іншим особам. Так, 21.07.2025 позивач за плату здійснював перевезення вантажу на прохання ОСОБА_3 за маршрутом м. Кам'янське - м. Одеса. Під час здійснення перевезення позивач був зупинений представниками Укртрансбезпеки. За наслідками перевірки встановлено відсутність індивідуальної контрольної книги водія. Проте, позивач наполягає на тому, що на дату перевірки він не повинен був мати індивідуальну контрольну книгу оскільки не був автомобільним перевізником, не здійснював підприємницьку діяльність. Також, позивач наголошує на тому, що у разі виявлення порушень представники Укртрансбезпеки мали викликати поліцію. Позивач не згоден із постановою, вважає її такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).
21 жовтня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та звертає увагу суду, що під час перевірки водій не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області індивідуальну книжку водія або графік змінності. Повідомленням № 72279/28/24-25 від 15.08.2025 було викликано ОСОБА_4 (в ТТН зазначена як автомобільний перевізник) для розгляду справи на 26.08.2025 о 10:00. ОСОБА_4 надіслала виписку з рахунку та лист-пояснення, в якому зазначила, що автомобіль Renault, НОМЕР_3 , зазначений в матеріалах перевірки, їй не належить та ніколи не перебував у її власності, товарно-транспортна накладна (ТТН), нею не оформлювалась і не підписувалася, а використання реквізитів відбулося без її відома та згоди, а також, те, що до перевезення, зазначеного в акті, а також водія та транспортного засобу вона не має жодного відношення. Дослідивши матеріали було викликано ОСОБА_1 . Позивач ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився. Під час розгляду справи було взято до уваги всі наявні матеріали перевірки, та здійснено запит до реєстру юридичних і фізичних осіб та встановлено, що ОСОБА_1 є фізична особа-підприємець, вид діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний). За результатами розгляду акту винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.09.2025 № ОПШ 020395. Відповідач наголошує на тому, що під час здійснення перевірки, на вимогу інспекторів, водієм не було надано документів, а саме: індивідуально контрольної книжки водія або копії графіку змінності. Що було зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, саме тому накладено адміністративно-господарський штраф за абзацом 3, частини 1, статті 60 Закону до позивача. Зважаючи на зазначене відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача 28.10.2025 надав суду відповідь на відзив. Позивач наполягає на задоволенні позову з підстав аналогічних наведеним у позові.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 05.09.1996 по 16.03.2017 та з 01.08.2025.
Види економічної діяльності (з 01.08.2025): 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний) 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.
На підставі направлення на рейдову перевірку Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області № 000660 від 17.07.2025, з 21.07.2025 по 27.07.2025 співробітниками Відділу проводилась рейдова перевірка на ділянці а/д М-14 Одеса-Мелітополь 21км+434 м.
Під час проведення перевірки 21.07.2025 на ділянці а/д М-14 Одеса-Мелітополь 21км+434 м. зупинений транспортний засіб марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Транспортний засіб марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_4 належить ОСОБА_1 .
Відповідно до товарно-транспортної накладної № 1 від 21.07.2025 транспортний засіб марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_4 використовувався у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ). Замовником та вантажоодержувачем зазначено ФОП ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_7 ), вантажовідправник ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_8 ).
За результатами перевірки складений акт від 21.07.2025 № ОАР 042086 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено про виявлення порушення: ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» відсутня індивідуальна контрольна книга водія або графік змінності водія.
Акт від 21.07.2025 № ОАР 042086 підписаний посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпеки та водієм ОСОБА_1 (без заперечень/зауважень).
Повідомленням № 72279/28/24-25 від 15.08.2025 відповідачем було викликано для розгляду справи на 26.08.2025 о 10:00 год. ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ).
26 серпня 2025 року на адресу Державної служби України з питань безпеки на транспорті надійшли пояснення ОСОБА_3 відповідно до яких: автомобіль Renault, НОМЕР_3 , що зазначений у матеріалах перевірки, їй не належить та ніколи не перебував у власності ФОП; водій, який керував зазначеним транспортним засобом, не перебуває з ОСОБА_3 у трудових чи цивільно-правових відносинах. Договору з ним вона не укладала, до виконання перевезення його не залучала. Товарно-транспортна накладна (ТТН), у якій використані реквізити ОСОБА_3 , нею не оформлювалася і не підписувалася. Використання реквізитів відбулося без її відома та згоди. До перевезення, зазначеного в акті, а також до водія та транспортного засобу ОСОБА_3 не має жодного відношення. Додатково повідомлено, що згідно з випискою з банківського рахунку ФОП за липень 2025 року, жодних надходжень від підприємства-замовника зазначеного перевезення на користь ОСОБА_3 не було. У зв'язку з викладеним, ОСОБА_3 просила врахувати дані пояснення під час розгляду справи та не застосовувати до неї жодних адміністративних санкцій, оскільки вона не є перевізником у даному випадку.
Повідомленням № 77330/28/24-25 від 02.09.2025 відповідачем було викликано для розгляду справи на 16.09.2025 о 10:00 год. Клименка В.М.
і,ся
Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 16.09.2025 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 020395 якою накладено на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн. за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Пунктами 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорт. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", «Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень (стаття 2 Закону №2344-III).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до положень статті 6 Закону №2344-III загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який відповідно до пункту 1 Порядку №1567 визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).
Відповідно до пунктів 14, 15, 21 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 25 - 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду справи про порушення на підставі акту перевірки та наданих водієм документів винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарських штрафу від 16.09.2025 № ОПШ 020395 за порушення вимог ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Надаючи правову оцінку цій постанові, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Тож відповідно до вказаних норм контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися автомобільним перевізником та такий контроль не залежить ані від протяжності маршрутів, ані від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.
Статтею 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Зміст статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Так, 07.09.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України № 2819-ІV "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" (норми якого набрали чинності з 11.10.2005 (далі - Закон № 2819-ІV)), згідно з яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01.07.1970 в м. Женева.
На виконання вимог Закону № 2819-ІV було прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11.07.2007 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 914 "Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)", якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв'язку визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також, разом з іншими суб'єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов'язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.
Надалі Міністерством транспорту та зв'язку наказом № 385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 № 946/18241, було затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України (далі - Інструкція № 385), а наказом від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 №811/18106, - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
За правилами пункту 1.3 розділу І Інструкції № 385 її положення поширюються на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
У відповідності до абзацу першого пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 6.2 Положення №340 передбачено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника (пункт 6.4 Положення №340).
За положеннями пункту 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
За результатами аналізу наведеного вище, суд приходить до наступних висновків.
Саме автомобільний перевізник є особою відповідальною за умови праці та відпочинок водія, і, відповідно, забезпечення наявності документів на підтвердження цього. При цьому, у відповідності до пункту 6.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340, графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника.
Своєю чергою, абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ передбачено відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладено у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 440/17062/21, від 14.12.2023 у справі № 340/5660/22.
Також у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 Верховний Суд зауважував на тому, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.
Отже, для здійснення внутрішніх перевезень обов'язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.
Відсутність під час перевірки у водія роздруківки даних роботи тахографа, яка, відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ та підпункту 3.3 Інструкції № 385, повинна бути у водія, якщо він не використовує особисту картку водія, є підставою для притягнення позивача для відповідальності згідно з абзацом третім частини першої статті 60 вказаного Закону (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 440/2336/23).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позивач заперечує правомірність цієї постанови, вказуючи, що він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, а відтак не може бути притягнутий до відповідальність за порушення зазначеного законодавства.
У постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
У постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
У постанові від 21.12.2023 у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб повністю неможливо визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону №2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Судом установлено та не заперечується позивачем, що транспортний засіб марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_4 , належить ОСОБА_1 , однак, останній указує, що 21.07.2025 здійснював перевезення для ФОП ОСОБА_3 .
На користь таких доводів свідчить, також, товарно-транспортна накладної № 1 від 21.07.2025 у якій вказано перевізником ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ). В той же час, водієм зазначено ОСОБА_1 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності з 05.09.1996 по 16.03.2017 та з 01.08.2025. Види економічної діяльності (з 01.08.2025): 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний) 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту.
В той же час, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ) зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності з 05.03.2020. Видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6 ), зокрема, але не виключно, є: 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41 вантажний автомобільний транспорт.
Суд зазначає, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозяться пасажири. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі №120/5064/22, від 12.10.2023 у справі №280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, від 27.03.2025 у справі №420/6854/23.
Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб неможливо повністю визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Під час дослідження акту від 21.07.2025 № ОАР 042086 судом установлено, що посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки транспортного засобу марки Renault Master, номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_1 було визначено водієм, а ФОП ОСОБА_3 - автомобільним перевізником.
Водночас, у постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.09.2025 № ОПШ 020395 відповідач визначає ФОП ОСОБА_1 як автомобільного перевізника. Суд звертає увагу, що така постанова не містить даних про такого автомобільного перевізника як ФОП ОСОБА_3 , про яку було зазначено безпосередньо у акті від 21.07.2025 № ОАР 042086 та товарно-транспортній накладній № 1 від 21.07.2025.
Суд зазначає, що у товарно-транспортній накладній № 1 від 21.07.2025 позивач не зазначений як автомобільний перевізник, а інших доказів, які б підтверджували здійснення ним перевезення вантажу, відповідач не надав.
Матеріали у справі про порушення законодавства про автомобільний транспорт містять суттєві розбіжності, що у спірних правовідносинах виключає можливість достовірно визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
З приводу посилання відповідача на пояснення ФОП ОСОБА_3 суд наголошує на тому, що відповідач, задовольнившись поясненнями ФОП ОСОБА_3 , не здійснив їх перевірку, не досліджував документи та обставини надання послуг перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної № 1 від 21.07.2025 в контексті визначення особи, яка має правовий зв'язок із перевезенням вантажу та безпосередньо надавала відповідну послугу, а зосередив свою увагу лише на реєстраційних документах на транспортний засіб позивача та відомостях акта проведення перевірки щодо відсутності передбачених законодавством документів.
Суд не заперечує того, що під час під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом).
Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.
На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб'єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з'ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі №620/18215/21.
Отже, відповідач був зобов'язаний під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органі Укртрансбезпеки встановити дійсного автомобільного перевізника, проте, він цього не здійснив та, як наслідок, протиправно застосував відповідальність до власника транспортного засобу, не врахувавши дані про перевізника в ТТН, яка була надана під час проведення перевірки.
Під час розгляду справи відповідач не надав жодного доказу щодо того, що 21.07.2025 автомобільним перевізником був саме ФОП ОСОБА_1 та не спростував доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративної відповідальності за встановлене порушення.
Доводи позову щодо того, що водій ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу за плату не можуть свідчити, що оплата отримувалася ним за надання послуг з перевезення, а не послуг з оренди транспортного засобу чи водія.
Як встановлено судом, відповідачем під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не було встановлено наявності та характеру правовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_3 .
Ураховуючи те, що перевірку було проведено без належного з'ясування усіх складових виявленого порушення, суд доходить до висновку, що оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано та без врахування всіх обставин у справі.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З огляду на викладене, враховуючи задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що на користь позивача підлягають стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (69118, м. Запоріжжя, вул. Домаха, буд. 8, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати Постанову «Про застосування адміністративно-господарського штрафу» ОПШ №020395 від 16.09.2025, яка винесена В.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з безпеки на транспорті - Романенко А.Ю. стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Державної служби України з питань безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 09 грудня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз