10 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/8212/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Плеханової З.Б., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), якою просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, щодо непроведення індексації моєї пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1.115
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01 березня 2025 року, у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 02 квітня 2025 року з врахуванням індексації пенсії.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком з 03.04.2024 року.
13.05.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, щодо проведення індексації пенсії з 01.03.2025 року. Однак відповідач, листом від 08.07.2025 року №2847-2796/Ч-02/8-0700/25 повідомив позивача про розрахунок його пенсії, та нет вказав про проведення перерахунку пенсійних виплат у розмірі 1,115 відповідно до постанови кабінету Міністрів України від 24 лютого 2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» з 01 березня 2025 року. Таким чином, як вказує позивач, індексація його пенсії не здійснена.
Тобто, Головне управління вибрало найбільш невигідний спосіб перерахунку пенсії позивачу та не врахувало вимоги абзацу 2 частини 2 статті 42 Закону №1058, згідно якого визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, які передбачені, Постановою №127, Постановою 118, Постановою №168, постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 р. № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 р. № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною, у зв'язку з чим, просить задоволити його позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 року було відкрито спрощене позовне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
15 жовтня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити в задоволенні позову. Зазначають, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію за віком з 03.04.2024 року, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних про стаж та заробіток. При нарахуванні позивачу пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії (за 2021-2023 роки - 13559,41).
З 01.03.2025 року основний розмір пенсії позивача не підлягав індексації на коефіцієнт, визначений пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», оскільки показник середньої заробітної плати, з якого обчислено пенсію (13559.41) перевищує показник, який застосовується для перерахунку пенсії з 01.03.2025 року (8913,83).
Розрахунку пенсії станом на 01.03.2025:
13559,41 (середній заробіток за три попередні роки 2021 -2023) х 1,023 (коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати) х 1,71769 (індивідуальний коефіцієнт) х 0.265 (коефіцієнт стажу) = 6314,04 грн + 40,00 грн (цільова допомога учасникам бойових дій Пост. 1603 п.1) + 590,25 грн (підвищення учасникам бойових дій (1 кат)(25% від 2361 грн.)= 6944,29 грн.
Отже, основний розмір пенсії позивача з 01.03.2025 року підвищено на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі - 1,023 відповідно до Постанови №209.
Відтак, пенсія позивача проіндексована у відповідності до норм чинного законодавства.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01 березня 2025 року.
25 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 209, пунктом 1 якої встановлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,115.
Водночас, підпунктом 6 пункту 2 цієї ж Постанови визначено, що для пенсій, призначених у 2024 році, застосовується коефіцієнт збільшення 1,023.
З матеріалів справи встановлено, що з 01.03.2025 відповідач провів індексацію пенсії позивача, застосувавши коефіцієнт 1,023. Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок із застосуванням коефіцієнта 1,115, але отримав відмову (лист від 08.07.2025 року №2847-2796/Ч-02/8-0700/25).
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі статтею 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 24 Конституції України гарантує рівність громадян перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. У контексті пенсійного забезпечення це означає неприпустимість дискримінації пенсіонерів залежно від року призначення пенсії.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).
Згідно з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Закон № 1058-IV визначає обов'язковість щорічної індексації пенсій для захисту доходів пенсіонерів від інфляції. При цьому Закон не містить норм, які б дозволяли встановлювати різні коефіцієнти індексації залежно від року призначення пенсії таким чином, щоб дискримінувати окремі категорії пенсіонерів, суттєво занижуючи їх рівень соціального захисту порівняно з іншими.
Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову № 209, діяв на виконання статті 42 Закону № 1058-IV. Пунктом 1 Постанови № 209 визначено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115. Цей коефіцієнт розрахований на підставі офіційних показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати в Україні.
Водночас, встановлення в підпункті 6 пункту 2 Постанови № 209 зниженого коефіцієнта (1,023) для пенсіонерів, яким пенсія призначена у 2024 році, фактично є обмеженням права на повноцінну індексацію, гарантованого Законом. Таке обмеження не має під собою об'єктивного та розумного виправдання і призводить до нерівного ставлення до осіб, що перебувають в однакових умовах (отримувачів пенсії).
Суд враховує сталу практику Верховного Суду щодо застосування принципу верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними актами.
Так, у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 346/4810/16-а Верховний Суд наголосив, що «у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу».
У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 360/1556/17 Верховний Суд зазначив, що «Кабінет Міністрів України, визначаючи порядок перерахунку пенсій, не має права звужувати права пенсіонерів, встановлені Законом».
У постанові від 10 липня 2018 року у справі № 520/6808/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Також у справах щодо індексації пенсій військовослужбовців (наприклад, постанова від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21) Верховний Суд неодноразово вказував на неприпустимість застосування обмежень, введених постановами Уряду, якщо вони суперечать суті та змісту соціальних гарантій, визначених Законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) констатував порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначивши, що відмінність у поводженні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного і розумного виправдання, тобто не переслідує легітимну мету або відсутня розумна співмірність між застосованими засобами і переслідуваною метою.
У даному випадку, Закон № 1058-IV передбачає індексацію пенсій шляхом збільшення показника середньої зарплати на коефіцієнт, що відповідає 50% зростання споживчих цін та 50% зростання середньої зарплати. Коефіцієнт 1,115 є відображенням цих економічних показників. Натомість коефіцієнт 1,023 є довільно встановленим обмеженням, яке не відповідає реальному рівню інфляції та зростання зарплат, і яке не передбачено безпосередньо Законом.
Застосування до позивача заниженого коефіцієнта ставить його у нерівне становище порівняно з іншими пенсіонерами, що є проявом дискримінації за ознакою часу виходу на пенсію, що заборонено статтею 24 Конституції України та статтею 14 Конвенції.
Суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо застосування коефіцієнта 1,023 замість 1,115 є протиправними, оскільки вони ґрунтуються на положенні підзаконного акта (підпункт 6 пункту 2 Постанови № 209), який у цій частині суперечить статті 42 Закону № 1058-IV та звужує обсяг прав позивача.
Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, суд застосовує положення Закону № 1058-IV та пункту 1 Постанови № 209 (який відповідає вимогам Закону щодо розміру індексації), а не обмежувальне положення пункту 2 цієї Постанови.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Суд зазначає, що захист прав пенсіонера на належний рівень пенсійного забезпечення є прямим обов'язком адміністративного суду, особливо коли йдеться про порушення соціальних гарантій.
Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. У даному випадку, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначеним у частині 2 статті 2 КАС України (зокрема, критеріям обґрунтованості, безсторонності, добросовісності та пропорційності).
Ключовим у даній справі є положення частини 2 статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність застосування до позивача дискримінаційного коефіцієнта 1,023. Посилання відповідача виключно на підзаконний акт (Постанову № 209) без урахування норм Закону № 1058-IV та Конституції України є недостатнім для виконання обов'язку доказування. Недоведеність відповідачем правомірності своїх дій є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог.
Позивач має законне право на перерахунок пенсії із застосуванням повного коефіцієнта індексації 1,115. Такий підхід відповідає принципам соціальної справедливості та верховенства права.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
При цьому, з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи. Вказана сума підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням заниженого коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 1,023 замість належного коефіцієнта 1,115.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) здійснити з 02 квітня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом індексації із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209), з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у вигляду сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЗ.Б.Плеханова