09 грудня 2025 року м. Житомир справа № 320/746/21
категорія 111031200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області: від 27.06.2018 № 6677762-101613-1013 в сумі 70693,05 грн; від 27.06.2018 № 6677763-101613-1013 в сумі 14138,61 грн; від 27.06.2018 № 6677764-101613-1013 в сумі 7069,31; від 27.06.2018 № 6677765-101613-1013 в сумі 70693,05 грн; від 27.06.2018 № 6677766-101613-1013 в сумі 5,05 грн; від 27.06.2018 № 6677767-101613-1013 в сумі 84831,66 грн; від 26.06.2018 № 220179-5502-1013 в сумі 265,08 грн; від 26.06.2018 № 220180-5502-1013 в сумі 570,12 грн; від 28.03.2019 № 45079-5506-1016 в сумі 35346,54 грн; від 28.03.2019 № 45083-5506-1016 в сумі 7069,31 грн; від 28.03.2019 № 45078-5506-1016 в сумі 3534,65 грн; від № 45080-5506-1016 в сумі 35346,54 грн; від 28.03.2019 № 45081-5506-1016 в сумі 16,85 грн; від 28.03.2019 № 45082-5506-1016 в сумі 42415,85 грн; від 28.03.2019 № 979378-5506-1016 в сумі 265,08 грн; від 28.03.2019 № 979377-5506-1016 в сумі 570,12 грн;
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області: від 06.04.2020 № 75759-5505-1016 в сумі 35346,54 грн; від 06.04.2020 № 75757-5505-1016 в сумі 7069,31 грн; від 06.04.2020 № 75758-5505-1016 в сумі 3534,65 грн; від 06.04.2020 № 75761-5505-1016 в сумі 35346,54 грн; від 06.04.2020 № 75762-5505-1016 в сумі 16,85 грн; від 06.04.2020 № 75760-5505-1016 в сумі 42415,85 грн; від 01.05.2020 № 4130248-5506-1016 в сумі 281,59 грн; від 01.05.2020 № 4130244-5505-1016 в сумі 605,64 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Київській області виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис від за № 17296811 про обтяження податковою заставою: інше рухоме майно, Майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, Номер об'єкта: Б/Н, Номер державної реєстрації: Б/Н, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані грубими порушеннями вимог податкового та земельного законодавства, що проявилися у неправомірному визначенні об'єкта оподаткування, оскільки нарахування податкових зобов'язань здійснювалося не лише за земельні ділянки, які належать позивачу на праві власності чи користування, але й за інші земельні ділянки, які ніколи не перебували у його законному володінні, що суперечить даним Державного земельного кадастру та статті 270 Податкового кодексу України. Наголошує на незаконному визначенні бази оподаткування, оскільки для розрахунку податку за належні йому ділянки відповідач самовільно використав показники нормативної грошової оцінки (НГО), яка, згідно з офіційною інформацією Держгеокадастру, взагалі не була проведена і щодо якої була відсутня технічна документація, що нівелює законність застосованого розрахунку та призводить до викривлення суми зобов'язання. Щодо податкових зобов'язань за 2018 рік стверджує про порушення конституційного принципу стабільності податкового законодавства, оскільки ставки земельного податку були встановлені рішенням місцевої ради 10.11.2017, тобто з пропуском шестимісячного терміну, встановленого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, що унеможливлювало їх законне застосування у вказаному бюджетному періоді. Вказує на порушення процедури надсилання податкових повідомлень-рішень, оскільки документи за 2018 та 2019 роки йому взагалі не були вручені, а рішення за 2020 рік були відправлені після встановленого законом граничного строку (1 липня), що призвело до того, що грошові зобов'язання не набули статусу узгоджених, а отже, не виникло законної підстави для стягнення боргу та накладення податкової застави.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву Головне управління ДПС у Київській області зазначило, що податкові повідомлення-рішення сформовано на підставі даних Державного земельного кадастру щодо наявності у ОСОБА_1 земельних ділянок. Стосовно нормативної грошової оцінки відповідач зазначає, що для розрахунку податку використовувалася нормативна грошова оцінка земель населених пунктів з урахуванням коефіцієнтів індексації, функціонального та локального використання, а також ставок податку, затверджених рішеннями органів місцевого самоврядування. Відповідач наводить вартість одного квадратного метра землі по смт Козин та селу Підгірці, які використовувалися ним при розрахунках. Щодо процедури вручення податкових повідомлень-рішень пояснює, що сформовані документи не були прийняті відділенням ПАТ "Укрпошта" до відправки, оскільки податкова адреса позивача знаходиться у місті. Посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, згідно з яким місто Донецьк належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому поштове сполучення з цією територією відсутнє. Відповідач вважає, що ця обставина звільняє його від відповідальності за невручення рішень, оскільки він був позбавлений об'єктивної можливості здійснити відправлення.
13.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15.12.2022.
Відповідно до статті 1 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
Пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На підставі пункту другого розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ за результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
07.03.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа передана на розгляд судді Леміщаку Д.М.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 справу прийнято до провадження, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 24.04.2025, Головне управління ДПС у Київській області навело такі ж міркування, як і у відзиві, поданому до Окружного адміністративного суду міста Києва. Крім того, зазначило, що після заяви позивача від 11.09.2020 та звірки даних три ППР щодо ділянки площею 0,3 га (№ 6677764-101613-1013, № 45078-5506-1016, № 75758-5505-1016) скасовано, оскільки право власності на цю ділянку припинено ще 08.10.2015.
Представник позивача 17.06.2025 подав додаткові пояснення, у яких зазначив про актуальність даного спору.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 замінено відповідача у справі - Головне управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) у справі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44096797).
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 станом на час виникнення спірних правовідносин був власником таких земельних ділянок, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:
- ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0109 площею 0,6001 гектара;
- ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0108 площею 3 гектари;
- ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:002:0005 площею 0,6 гектара;
- ділянка з кадастровим номером 3223155400:06:003:0100 площею 2,9999 гектара.
Усі ці земельні ділянки розташовані в селищі міського типу Козин Обухівського району Київської області і мають цільове призначення "Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".
Крім того, йому належала ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:009:0054 площею 1,7638 гектара та ділянка з кадастровим номером 3223186800:03:009:0053 площею 2,2362 гектара, які розташовані в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області та призначені для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
26.06.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області сформовано два податкові повідомлення-рішення за 2018 рік: № 220179-5502-1013 на суму 265,08 гривні та № 220180-5502-1013 на суму 570,12 гривні.
27.06.2018 сформовано такі повідомлення-рішення: повідомлення-рішення № 6677762-101613-1013 на суму 70693,05 гривні, № 6677763-101613-1013 на суму 14138,61 гривні, № 6677764-101613-1013 на суму 7069,31 гривні, № 6677765-101613-1013 на суму 70693,05 гривні, № 6677766-101613-1013 на суму 5,05 гривні та № 6677767-101613-1013 на суму 84831,66 гривні.
Усі вісім повідомлень-рішень за 2018 рік не направлялися ОСОБА_1 за зареєстрованою податковою адресою в місті Донецьку через перебування цієї адреси в переліку населених пунктів, затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, де органи державної влади тимчасово не здійснювали або здійснювали не в повному обсязі свої повноваження.
28.03.2019 сформовано вісім податкових повідомлень-рішень за 2019 рік: № 45079-5506-1016 на суму 35346,54 грн, № 45083-5506-1016 на суму 7069,31 грн, № 45078-5506-1016 на суму 3534,65 грн, № 45080-5506-1016 на суму 35346,54 грн, № 45081-5506-1016 на суму 16,85 грн, № 45082-5506-1016 на суму 42415,85 грн, № 979378-5506-1016 на суму 265,08 грн та № 979377-5506-1016 на суму 570,12 грн.
Ці повідомлення-рішення також не направлялися з тих же причин, пов'язаних із розташуванням податкової адреси позивача.
06.04.2020 та 01.05.2020 сформовано вісім податкових повідомлень-рішень за 2020 рік: № 75759-5505-1016 на суму 35346,54 грн, № 75757-5505-1016 на суму 7069,31 грн, № 75758-5505-1016 на суму 3534,65 грн, № 75761-5505-1016 на суму 35346,54 грн, № 75762-5505-1016 на суму 16,85 грн, № 75760-5505-1016 на суму 42415,85 грн, № 4130248-5506-1016 на суму 281,59 грн та № 4130244-5505-1016 на суму 605,64 грн.
Ці повідомлення-рішення надіслані 17.07.2020 рекомендованим листом за адресою в місті Донецьку, проте 19.07.2020 лист повернуто до Обухівського управління з відміткою про неможливість вручення через дію того самого розпорядження Кабінету Міністрів України (а.с. 44, 83).
11.02.2019 до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис за номером 17296811 про накладення податкової застави на все рухоме майно ОСОБА_1 , включаючи майно, яке він може набути в майбутньому, на підставі податкового боргу за 2018 рік (а.с. 14).
Вважаючи протиправним нарахування земельного податку за земельні ділянки, які ніколи не перебували в його власності чи користуванні, застосування нормативної грошової оцінки до ділянок, щодо яких така оцінка не проводилася, а також порушення процедури вручення податкових повідомлень-рішень та неправомірне накладення податкової застави, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлює Податковий кодекс України (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникненн спірних правовідносин).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що плата за землю - це обов'язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 269 ПК України передбачено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України встановлює, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
За змістом статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи виключно за наявності юридичного факту, що пов'язує цю особу з об'єктом оподаткування, а саме - наявності зареєстрованого права власності або права користування земельною ділянкою.
При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).
Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною статті 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Призначенням державного земельного кадастру відповідно до ст. 194 Земельного кодексу України є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно з якою відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:
- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;
- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.
Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.
На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.
Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр", відомості Державного земельного кадастру є офіційними.
Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п. 1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.
Позивачем до матеріалів справи додано докази, які підтверджують, що у спірний період він був власником чітко визначеного переліку земельних ділянок. Зокрема, це ділянки з кадастровими номерами 3223155400:06:003:0109, 3223155400:06:003:0108, 3223155400:06:002:0005, 3223155400:06:003:0100 в смт Козин, а також ділянки з кадастровими номерами 3223186800:03:009:0054 та 3223186800:03:009:0053 в Підгірцівській сільській раді.
Водночас, як вбачається з розрахунків податкових зобов'язань, наданих відповідачем, нарахування податку здійснювалося також за інші земельні ділянки, а саме: ділянку площею 0,3 га в смт Козин, ділянку площею 3,6 га в смт Козин, ділянку площею 0,2 га в смт Козин, ділянку площею 0,9299 га в Підгірцівській сільській раді та ділянку площею 2,0 га в Підгірцівській сільській раді.
Відповідач посилається на "облікові дані", згідно з якими ці ділянки нібито числяться за позивачем. Проте суд критично оцінює такі твердження, оскільки вони не підтверджені жодними офіційними витягами з Державного земельного кадастру або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В умовах, коли позивач заперечує факт володіння цими ділянками та надає докази зворотного, саме на відповідача як на суб'єкта владних повноважень покладається тягар доказування правомірності свого рішення відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач не надав суду доказів реєстрації права власності позивача на спірні ділянки у 2018-2020 роках. Більше того, відповідач сам визнав у відзиві, що стосовно ділянки площею 0,3 га право власності позивача було припинено ще у 2015 році, що підтверджується договорами купівлі-продажу. Врахування податковим органом неактуальних, застарілих або помилкових відомостей при нарахуванні податкових зобов'язань є неприпустимим і свідчить про протиправність таких дій.
Таким чином, суд доходить висновку, що податкові повідомлення-рішення, якими нараховано податок за земельні ділянки, що не належали позивачу у відповідних податкових періодах, є протиправними та підлягають скасуванню через відсутність об'єкта оподаткування. Це стосується, зокрема, рішень щодо ділянок площею 0,3 га, 3,6 га, 0,2 га, 0,9299 га та 2,0 га.
Відповідач у відзиві зазначає, що 11.09.2020 позивач подав заяву про проведення звірки даних, за результатами якої три податкові повідомлення-рішення щодо земельної ділянки площею 0,3 гектара в селищі міського типу Козин (№ 6677764-101613-1013, № 45078-5506-1016 та № 75758-5505-1016) скасовано, оскільки право власності на цю ділянку припинено ще 08.10.2015.
Разом із тим, будь-яких доказів скасування згаданих повідомлень-рішень суду не надано, тому ці твердження суд до уваги не бере.
Окремої уваги заслуговує питання визначення бази оподаткування для ділянок, які дійсно належать позивачу, зокрема ділянок з кадастровими номерами 3223155400:06:003:0108 та 3223155400:06:003:0100.
Згідно зі статтею 289 ПК України для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з пунктом 21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 № 213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 17.09.2020, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровими номерами 3223155400:06:003:0108 та 3223155400:06:003:0100 в місцевому фонді документації із землеустрою відсутня, а сама оцінка не проводилася (а.с. 30-31).
Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, нормативна грошова оцінка - це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
Суд зауважує, що, оригіналів чи засвідчених витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок позивача, виданих відповідним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин, та/або офіційних відомостей про вказані земельні ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких відповідач повинен був обчислювати суму податкового зобов'язання позивача по земельному податку, відповідач не надав.
За відсутності проведеної нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки законодавець у статті 277 ПК України передбачив альтернативний спосіб визначення бази оподаткування - виходячи з площі земельної ділянки та нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Проте відповідач не застосував цей законодавчий механізм. Натомість, як визнається самим відповідачем та підтверджується матеріалами справи, він самостійно визначив розмір нормативної грошової оцінки, використовуючи довідкові показники, розміщені на веб-сайті Держгеокадастру, або застосовуючи усереднені показники по населеному пункту. Суд наголошує, що податковий орган не наділений компетенцією проводити оцінку земель або підміняти собою органи Держгеокадастру у питанні визначення вартості землі. Використання неофіційних даних, які не мають статусу витягу з технічної документації, є порушенням порядку визначення податкового зобов'язання.
Самовільне встановлення бази оподаткування контролюючим органом призводить до довільного тлумачення норм податкового законодавства та порушує майнові права платника податків. Отже, розрахунок податку, здійснений відповідачем на підставі непідтвердженої оцінки, є помилковим, а відповідні податкові повідомлення-рішення - протиправними.
Контролюючим органом всупереч вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено та не надано належних доказів (документів), які б свідчили про обґрунтованість і правомірність проведеного розрахунку грошового зобов'язання з земельного податку.
Таким чином, відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України.
Враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження правильності розрахунку суми грошового зобов'язання, визначеного у спірному податковому повідомленні-рішенні, наведене є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 826/14191/16, від 05.02.2021 у справі № 826/16051/16, від 26.04.2021 у справі № 806/996/16, від 19.05.2022 у справі № 826/10853/16.
Суд також погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем принципу стабільності при нарахуванні податку за 2018 рік. Принцип стабільності, закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, є однією з фундаментальних засад податкової системи України. Він гарантує платникам податків передбачуваність податкового навантаження та можливість планувати свою діяльність. Норма закону імперативно встановлює, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, рішення Козинської селищної ради про встановлення ставок земельного податку на 2018 рік було прийнято 10.11.2017. Бюджетний період в Україні співпадає з календарним роком і починається 1 січня. Таким чином, між датою прийняття рішення (10.11.2017) та початком бюджетного періоду (01.01.2018) пройшло менше двох місяців, що є суттєвим порушенням шестимісячного строку.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів має бути офіційно оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін. В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Це означає, що рішення Козинської селищної ради від 10.11.2017 могло набрати чинності та застосовуватися лише з 01.01.2019. Для податкового періоду 2018 року відповідач зобов'язаний був застосовувати ставки, що діяли у попередньому році (2017 році), як того вимагає закон. Застосування відповідачем нових ставок у 2018 році є неправомірним і призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на позивача.
Суд також зазначає, що відповідно до пункту 7.3 статті 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про внесення змін до цього Кодексу. У разі колізії між нормами ПК України та іншими законами, пріоритет мають норми Кодексу, які захищають права платника податків (принцип презумпції правомірності рішень платника податку, закріплений у статті 56.21 ПК України).
Щодо процедури прийняття та вручення податкових повідомлень-рішень.
Процедура повідомлення платника податків про узгоджені податкові зобов'язання є важливою гарантією його прав. Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом. Пунктом 286.5 статті 286 ПК України встановлено спеціальний строк для надсилання рішень про нарахування земельного податку фізичним особам - до 1 липня поточного року.
Відповідач у своєму відзиві фактично підтвердив, що податкові повідомлення-рішення за 2018 та 2019 роки не були надіслані позивачу. Як причину цього він вказав на відмову поштового оператора приймати відправлення до міста Донецьк, яке знаходиться на непідконтрольній території. Однак суд зазначає, що наявність обставин, які ускладнюють пересилання пошти, не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку дотримуватися прав платника податків. Законодавство передбачає різні способи вручення рішень, а також обов'язок платника повідомити про зміну податкової адреси. У даному випадку, ключовим є те, що позивач фактично не був повідомлений про нарахування йому податкових зобов'язань за 2018 та 2019 роки до моменту отримання відповіді на адвокатський запит у 2020 році.
Згідно зі статтею 57 ПК України платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Оскільки рішення за 2018 та 2019 роки не були вручені, строк сплати за ними не настав, а грошове зобов'язання не набуло статусу узгодженого. Відповідно, у позивача не могло виникнути податкового боргу за ці періоди.
Щодо податкових повідомлень-рішень за 2020 рік, судом встановлено, що вони були відправлені відповідачем 17.07.2020, що є прямим порушенням пункту 286.5 статті 286 ПК України, який імперативно встановлює граничний термін відправлення - 1 липня.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що недотримання контролюючим органом строків прийняття та надсилання рішень є підставою для визнання їх протиправними, оскільки це порушує принцип правової визначеності та ставить платника податків у нерівне становище порівняно з державою.
Вимога позивача про скасування запису про податкову заставу є похідною від вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, але має самостійне правове значення. Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк. Як було встановлено судом вище, податкові повідомлення-рішення за 2018 рік, які стали підставою для виникнення нібито "боргу" та накладення застави у лютому 2019 року, не були вручені позивачу. Оскільки вручення не відбулося, зобов'язання не стало узгодженим, строк сплати не розпочався, а отже, податковий борг об'єктивно не міг виникнути.
Суд, досліджуючи питання правомірності накладення податкової застави на майно позивача, звертає особливу увагу на часовий аспект. Як підтверджується матеріалами справи, зокрема витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, запис про обтяження, внесений на підставі несплати податкових зобов'язань за 2018 рік, мав чітко визначений термін дії, який сплинув 11.02.2024. Оскільки провадження у цій адміністративній справі тривало понад чотири роки з моменту її ініціювання, і така тривалість не була спричинена діями чи бездіяльністю позивача, а виникла з об'єктивних причин, на момент ухвалення даного рішення запис про обтяження вже автоматично втратив свою чинність та був виключений з Реєстру.
Незважаючи на технічне припинення дії запису, суд вважає за необхідне надати правову оцінку саме правомірності дій відповідача щодо включення цього запису до реєстру. Встановлено, що право податкової застави виникає виключно за наявності узгодженого податкового боргу.
Оскільки судом було встановлено протиправність податкових повідомлень-рішень за 2018 рік, які були підставою для виникнення цього боргу, та встановлено факт ненадсилання цих рішень Позивачу, грошове зобов'язання не набуло статусу узгодженого, і, відповідно, податковий борг не виник. Отже, включення Відповідачем запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про накладення податкової застави, при відсутності законної підстави - узгодженого податкового боргу, є протиправним.
Як уже зазначалося, згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із тим, суд зауважує, що ці положення закону не можуть нівелювати обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як це передбачено частиною 1 статті 77 КАС України.
Водночас у суду відсутні докази на підтвердження продовження строку дії цього реєстраційного запису про обтяження, а представник позивача не здійснив будь-яких змін чи доповнень позовних вимог, тому з огляду на те, що на момент розгляду справи по суті запис № 17296811 фактично виключено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна внаслідок спливу терміну його дії, вимога про зобов'язання відповідача виключити цей запис втрачає свою актуальність та процесуальну необхідність, оскільки об'єкт цієї вимоги вже не існує в правовому полі Реєстру.
Таким чином, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача виключити запис про обтяження, але при цьому визнати протиправними дії відповідача щодо включення такого запису до реєстру. На думку суду, це забезпечить повний захист прав позивача шляхом констатації незаконності первинних дій суб'єкта владних повноважень, при цьому не вимагаючи від нього вчинення фактично виконаної процедури.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Нарахування податкових зобов'язань відбулося з численними порушеннями: за об'єкти, які не належали платнику; на підставі неправильно визначеної бази оподаткування без проведення нормативної грошової оцінки; з порушенням принципу стабільності податкового законодавства щодо ставок податку; а також з порушенням процедури повідомлення платника податків. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд повторно зазначає, що хоча відповідач у відзиві вказав на скасування (відкликання) частини спірних рішень (зокрема, № 6677764-101613-1013, № 45078-5506-1016, № 757578-5505-1016), доказів належного оформлення такого скасування та доведення його до відома позивача суду надано не було.
Крім того, сам факт існування спору та необхідність судового захисту підтверджується тим, що позивач продовжує наполягати на їх скасуванні, тому з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за доцільне скасувати всі оскаржувані рішення, зазначені у прохальній частині позову, щоб усунути будь-яку правову невизначеність.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягує на користь позивача, понесені ним витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як правонаступника податкових органів, які прийняли протиправні рішення.
Суд роз'яснює, що за змістом положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 139, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5А, код ЄДРПОУ ВП 44096797) задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області:
- від 26.06.2018 № 220179-5502-1013, № 220180-5502-1013;
- від 27.06.2018 № 6677762-101613-1013, № 6677763-101613-1013, № 6677764-101613-1013, № 6677765-101613-1013, № 6677766-101613-1013, № 6677767-101613-1013;
- від 28.03.2019 № 45079-5506-1016, № 45083-5506-1016, № 45078-5506-1016, № 45080-5506-1016, № 45081-5506-1016, № 45082-5506-1016, № 979378-5506-1016, № 979377-5506-1016.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області:
- від 06.04.2020 № 75759-5505-1016, № 75757-5505-1016, № 75758-5505-1016, № 75761-5505-1016, № 75762-5505-1016, № 75760-5505-1016;
- від 01.05.2020 № 4130248-5506-1016, № 4130244-5505-1016.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області щодо включення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 11.02.2019 за № 17296811 про накладення податкової застави на майно ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5882,49 грн (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні 49 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Леміщак
Повний текст складено: 09 грудня 2025 р.
09.12.25