Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 грудня 2025 року Справа №200/8484/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши клопотання представника позивача про призначення судово-медичної експертизи у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, місто Київ, вул. Госпітальна, 16, ЄДРПОУ 08356179) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просить суд:
визнати протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України у перегляді причинно-наслідкового зв'язку за результатами проходження військово-лікарської комісії, викладену у протоколі засідання військово-лікарської комісії “Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (Київ)» від 14 жовтня 2025 року № 2025-1014 1421-2882-7 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (юридична адреса: 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 16, код ЄДРПОУ 08356179) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.10.2025 року щодо перегляду постанови про причинний зв'язок захворювань за свідоцтвом про хворобу гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь» від 29.09.2025 № 2025-0929-1604-3148-0.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Центральна ВЛК фактично відмовила позивачу у перегляді постанови про причинний зв'язок гарнізонної військово-лікарською комісії Національного військово медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 29.09.2025 року № 2025-0929-1604-3184-0 щодо причинно-наслідкового зв'язку захворювань ОСОБА_1 , та, як свідчать приписи пункту 3.4 розділу 3 Положення №402, фактично визнавши скаргу позивача необґрунтованою.
Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представником позивача, 25.11.2025, через систему "Електронний суд" подано клопотання про призначення судово-медичної експертизи, в якому представник просить суд:
призначити у справі № 200/8484/25 за позовом ОСОБА_1 до Центральної військов-лікарської комісії Збройних Сил України визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії комісійну судово-медичну експертизу;
проведення комісійної судово-медичної експертизи доручити експертам відділу комісійних судово-медичних експертиз Державної спеціалізованої установі “Донецьке обласне бюро судового-медичної експертизи» (м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 5а/114);
На вирішення експертизи поставити наступні питання:
1). Коли, на підставі медичних документів, вперше з'явилися клінічні або інструментальні ознаки: злоякісного новоутворення щитоподібної залози. Папілярний рак щитоподібної залози pT1amNOMx (8-ма редація 2017 р.) стадія І клін.група ІІІ ювання?
2).Чи існує причинно-наслідковий зв'язок між діагностованим захворюваннями ОСОБА_1 (злоякісне новоутворення щитоподібної залози. Папілярний рак щитоподібної залози pT1amNOMx (8-ма редація 2017 р.) стадія І клін.група ІІІ ювання) та виконанням бойових (спеціальних) завдань під час захисту Батьківщини?
3). Чи могли окремі екстремальні умови військової служби або їх сукупність, зокрема: участь у бойових діях (виконання бойових завдань та участь у заходах із забезпечення національної безпеки та оборони); хронічне перенапруження; підвищені фізичні навантаження; тривале перебування у стресогенних для організму людини умовах- спричинити (обумовити) виникнення або загострення зазначеного захворювання?;
4). Чи обґрунтовано Центральна військова-лікарська комісія Збройних Сил України дійшла висновку про відсутність зв'язку між виявленими захворюванням та виконанням бойових (спеціальних) завдань, участю у заходах із забезпечення національної безпеки, тобто процесом захисту Батьківщини?
На час проведення судово-медичної експертизи провадження по справі № 200/8484/25 зупинити.
Клопотання мотивоване тим, що оскільки предметом оскарження в даній справі є протокол засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» від 14.10.2025 № 2025-1014-1421-2882-7, то єдиним засобом доказування його протиправності, є стороння медична експертиза стану його здоров'я, адже всі лікарі ВЛК є військовослужбовцями і мають упереджений підхід.
Під час розгляду заявленого клопотання суд дійшов висновку, що воно не може бути задоволене, з огляду на таке.
На сьогоднішній день, за правилами ст. 101 ч. 3 КАС України, висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 104 КАС України визначені правові засади проведення експертизи на замовлення учасника справи.
Отже, позивач наділений правом самостійно замовити проведення експертного дослідження та надати відповідний висновок суду, що узгоджується із принципом змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 9 ч. 1 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.
Отже, однією з обов'язкових передумов призначення саме судом експертизи, є відсутність в матеріалах справи висновку експерта.
На підставі частин 2-6 ст. 102 КАС України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Виходячи із змісту ст. 102 КАС України суд зазначає, що призначення судом експертизи є правом, а не обов'язком.
Згідно зі ст. 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Отже, експертиза це дослідження на вимогу суду об'єктів, яке провадиться експертами на базі спеціальних знань і на науковій основі з метою одержання даних про факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Тобто, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд має право, однак не зобов'язаний призначити проведення експертизи.
При цьому, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 9 березня 2018 року у справі № 908/464/17.
Так, відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи зокрема є:
визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Позивач звернувся до суду з клопотання про призначення судово-медичної експертизи, оскільки предметом оскарження в даній справі є протокол засідання штатної військово-лікарської комісії «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» від 14.10.2025 № 2025-1014-1421-2882-7, тому єдиним засобом доказування його протиправності, є стороння медична експертиза стану його здоров'я, адже всі лікарі ВЛК є військовослужбовцями і мають упереджений підхід.
Водночас, аналіз приписів Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 року за №1109/15800 (далі - Положення №402), дає можливість дійти висновку, що придатність за станом здоров'я до військової служби у мирний та воєнний час відноситься до виключної компетенції військово-лікарських комісій, при цьому надання оцінки діагнозу військовозобов'язаного на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, від 09 грудня 2020 року у справі №814/2722/16, від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16.
Суд зазначає, що визначення ступеня придатності до військової служби належить виключно до повноважень Військово-лікарської комісії, та не може бути визначене будь-якою іншою установою.
Також, суд звертає увагу на постанову від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 у якій Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд наголошує, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18, від 13.06.2018р. у справі №806/526/16.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК.
Окрім того, суд звертає у вагу, що фактично предметом даної справи є саме не належний на думку представника позивача розгляд відповідачем скарги ОСОБА_1 від 03.10.2025 року щодо перегляду постанови про причинний зв'язок захворювань за свідоцтвом про хворобу гарнізонної військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру “Головний військовий клінічний госпіталь» від 29.09.2025 № 2025-0929-1604-3148-0.
Таким чином заявлене клопотання та викладені у ньому вимоги та питання які представник позивача просить поставити експерту є такими, що не стосуються позовних вимог заявлених у позовній заяві.
Отже, питання, для вирішення яких позивач просить призначити судову експертизу, не входять до предмету доказування у цій справі, тож, відповідно, підстави для призначення такої експертизи у розумінні приписів ст.102 КАС України відсутні.
Відтак, суд доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової експертизи.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 102, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання представника позивача від 25.11.2025 року про призначення судово-медичної експертизи у адміністративній справі № 200/8484/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя А.Б. Христофоров