10 грудня 2025 рокуСправа №160/25744/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 » від 16.05.2025 року № 2175-41/VIII;
зобов'язати Царичанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області на її черговому пленарному засіданні надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1225655100:02:001:0152 із зміною цільового призначення з «Землі запасу» (код КВЦПЗД - 16.00) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель комунальної власності Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Оскаржуване рішення містить лише цитування норми Земельного кодексу України, однак не містить чіткої підстави для відмови. Клопотання позивача розглянуто відповідачем з порушенням строків визначених Земельним кодексом України. Відсутнє рішення відповідача про затвердження містобудівної документації відносно частини території , на якій знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 1225655100:02:001:0152.Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 1225655100:02:001:0152 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - землі запасу, угіддя - пасовища, будь-яких обмежень щодо її використання не встановлено.
Ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому вказує про не отримання ані від позивача, ані від суду копії позовної заяви з додатками, що позбавляє відповідача підготувати належним чином відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суду відмовити у задоволенні позову.
Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно не отримання ним копії позовної заяви з додатками з наступних підстав.
Відповідач надав до відзиву на позовну заяву копію супровідного листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року вих. № 74506/25, у якому вказано, що суд направляє відповідачу копію ухвали від 13.10.2025 року та позовну заяву з додатками для відповідача; даний супровідний лист отримано відповідачем 21.10.2025 року, що підтверджується штампом відповідача.
Також у матеріалах справи міститься лист відповідача від 23.10.2025 року, у якому відповідач просить суд надіслати на електронну адресу відповідача копію позовної заяви з додатками.
27.10.2025 року суд направив відповідачу копію позовної заяви на електронну пошту, яка вказана у листі відповідача від 23.10.2025 року, що підтверджується довідкою від 09.12.2025 року, що складена секретарем судового засідання.
Окрім того, у відповідності до вимог ч.6 ст. 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Згідно відповіді № 28938145 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС, відповідач - Царичанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04339706), не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 18.03.2024 року звернувся до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 1225655100:02:001:0152, із зміною цільового призначення з «Землі запасу» (код КВЦПЗД - 16.00) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в оренду строком на 49 років за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності. До клопотання додано наступні документи: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту та рнокпп, копії паспортів ВРХ, витяг з ДЗК.
За наслідками розгляду вказаного клопотання, тридцятою сесією восьмого скликання Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області 03.05.2024 року прийнято рішення “Про розгляд заяв громадян із земельних питань» №1897-30/VIII. Вказане рішення мотивовано тим, що земельна ділянка відноситься до земель водного фонду контур поля №321, болото (графа 65).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року у справі № 160/29604/24 визнано протиправним та скасовано рішення Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області «Про розгляд заяв громадян із земельних питань» від 03.05.2024 року № 1897-30/VIII, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду і зобов'язано Царичанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.03.2024 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 1225655100:02:001:0152, із зміною цільового призначення з «Землі запасу» (код КВЦПЗД - 16.00) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовної заяви - відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили.
Відповідач повторно розглянув клопотання позивача та прийняв рішення «Про розгляд заяв громадян з земельних питань» від 26.03.2025 року № 2156-40/VIII, яким переніс розгляд клопотання позивача від 18.03.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 року у справі № 160/13244/25 визнано протиправним та скасовано рішення відповідача «Про розгляд заяв громадян з земельних питань» від 26.03.2025 року № 2156-40/VIII.
16.05.2025 року відповідач прийняв рішення № 2175-41/VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за заявою гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду; підстава: ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України - невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі - ЗК України).
Згідно із статтею 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (частина 1 статті 20 ЗК України).
Відповідно до частини 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно із частиною 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
За змістом частин 1 та 2 статті 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Отже, ЗК України передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (в оренду) земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.
Порядок набуття відповідного права врегульовано статтею 124 ЗК України.
Так, частинами першою - третьою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
При цьому відповідно до абзацу 16 частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Таким чином, з аналізу наведених норм слідує, що передача земельних ділянок в оренду для сінокосіння і випасання худоби здійснюється без застосування процедури земельних торгів та в порядку, що передбачений статтею 123 ЗК України.
У свою чергу, частиною першою зазначеної статті установлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
В силу приписів частини 3 статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як видно з матеріалів справи, 18.03.2024 р. позивач звернувся до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 1225655100:02:001:0152, із зміною цільового призначення з «Землі запасу» (код КВЦПЗД - 16.00) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області в оренду строком на 49 років.
Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9952624652024 підтверджується, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки землі запасу (земельні ділянки, не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); пасовища; будь-яких обмежень щодо її використання не встановлено.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Таким чином, відповідач повинен прийняти рішення по заяві позивача виключно на пленарному засіданні селищної ради.
Відповідно до частини п'ятої статті 46 Закон № 280/97-ВР сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Разом з тим, слід зазначити, що строк розгляду клопотання є строком виконання органом місцевого самоврядування своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Недотримання строку виконання обов'язку є свідченням формального порушення реалізації повноважень, проте, повинно оцінюватися в межах причин і умов, які призвели до цього. Недотримання строку виконання обов'язку не означає припинення повноважень органу місцевого самоврядування і втрату ним правоможності на ухвалення будь-яких рішень, в тому числі й тих, які є предметом спору у цій справі. Тому, пропуск цього строку сам по собі не свідчить про звільнення відповідної ради від обов'язку розглянути питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб'єкта владних повноважень, виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, який визначено ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України.
Частиною 3 цієї статті визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративнотериторіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведене правове регулювання свідчить про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка не застосовується до спірних правовідносин, оскільки врегульовує питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не в оренду, як просив позивач.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню саме ч.3 ст. 122 Земельного кодексу України.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення містить лише цитування норми Земельного кодексу України, однак не містить чіткої підстави для відмови: або невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; або невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; або невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративнотериторіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів або невідповідності місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів.
Судом встановлено, що відповідач не виготовляв містобудівну документацію відносно частини території, на якій знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 1225655100:02:001:0152, що підтверджується копією листа Виконавчого комітету Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 04.06.2024 року № 1491/02-11 та від 19.06.2024 року № 1657/02-11, які міститься у матеріалах справи.
Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9952624652024 підтверджується, що земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення земельної ділянки землі запасу (земельні ділянки, не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); пасовища; будь-яких обмежень щодо її використання не встановлено.
Згідно ч.1 ст. 14 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про обмеження у використанні земель: вид; опис меж; площа; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об'єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень (за наявності такого об'єкта); інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.
До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про опис меж та обмеження у використанні земель з координатами поворотних точок таких меж щодо території пам'яток культурної спадщини, зон охорони, об'єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів населених місць, охоронюваних археологічних територій, історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про зазначені обмеження у використанні земель: вид; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об'єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень; відстань від контуру режимоутворюючого об'єкта, на яку поширюється обмеження у використанні земель; інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель.
Згідно ст.3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр базується на таких основних принципах, зокрема: документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.
Оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів невідповідності місця розташування об'єкта вимогам законів або невідповідності місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів, а також не виготовляв містобудівну документацію відносно частини території, на якій знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 1225655100:02:001:0152, враховуючи те, що будь-яких обмежень щодо використання земельної ділянки кадастровий номер 1225655100:02:001:0152 у Державному земельному кадастрі не встановлено, то оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Окремо суд зазначає, що дозвіл і проєкт землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Надання дозволу на розроблення проєкту відведення не свідчить, що проєкт радою буде затверджено. Якщо буде виявлено обставини, які за законом є підставами для відмови у затвердженні проєкту, рада може відмовити.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №461/3563/17.
Щодо вимог зобов'язального характеру, то суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.01.2020 року у справі №316/979/18 та виходить із наступного.
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд зазначає, що умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовити в його наданні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Зазначена правова позиція щодо визначення повноважень дискреційними узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 24 грудня 2019 року у справі № 823/59/17.
Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту аладних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
У цій справі відповідач відмовив у наданні дозволу позивачу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Тобто селищна рада вирішила клопотання позивача у формі, що відповідає вимогам законодавства.
Селищна рада протиправно відмовила позивачу в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду при цьому відповідач посилається на підстави, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законодавчими актами. Відповідач зобов'язаний або надати дозвіл позивачу на розроблення проєкту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом. Зважаючи на встановлені обставини, суд зазначає про відсутність у відповідача дискреційних повноважень, а також про те, що належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
У цьому випадку зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є не втручанням суду у дискреційні повноваження селищної ради, а обґрунтованим та ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2022 року у справі № 320/5760/21.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно ст.139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (51000, м. Дніпро, вул. 14 Гвардійської дивізії, 10, код ЄДРПОУ 04339706) про визнання протиправним та скасування рішенні і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 » від 16.05.2025 року № 2175-41/VIII.
Зобов'язати Царичанську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області на її черговому пленарному засіданні надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1225655100:02:001:0152 із зміною цільового призначення з «Землі запасу» (код КВЦПЗД - 16.00) на «Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗД - 01.08), за рахунок земель комунальної власності Царичанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Царичанської селищної ради Дніпровського району на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Златін